Постанова № 72446613, 22.02.2018, Буський районний суд Львівської області

Єдиний унікальний номер №440/182/18

Провадження №3/440/114/2018

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2018 року

Суддя Буського районного суду Львівської області Кос І.Б., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, розглянувши матеріали, які надійшли від Заступника начальника ГУ ДФС у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, проживаючу ІНФОРМАЦІЯ_2, працюючу головним бухгалтером ТзОВ «ЛК ОСОБА_2» (код ЄДРПОУ 34978102, юридична адреса: Львівська область, Буський район, смт. Красне, вул. Колеси, 9), протягом року до адміністративної відповідальності не притягувалася (зі слів),

за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, -

в с т а н о в и в :

Із протоколу про адміністративне правопорушення серії ГУ ЛВ № 001739 від 29.01.2018 року вбачається, що при проведенні перевірки ОСОБА_1, працюючи головним бухгалтером ТзОВ «ЛК ОСОБА_2» (код ЄДРПОУ 34978102), що знаходиться за адресою: Львівська область, Буський район, смт. Красне, вул. Колеси, 9, вчинила порушення встановленого порядку ведення податкового обліку, а саме в порушення п. 135.5.11 п. 135.5 ст. 135, п. 153.2 ст. 153, п.п. 39.3.3 п. 39.3 ст. 39 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на час здійснення контрольованих операцій), внаслідок чого завищено суму від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 8526043 грн., у т.ч. за 2015 рік - 8526043 грн., що стверджується актом № 2209/13-01-14-04/34978102 про результати документальної виїзної позапланової перевірки від 07.12.2017 року, відповідальність за що передбачена статтею 163-1 ч. 1 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у скоєнні інкримінованого їй адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП категорично заперечила. Просить суд закрити дану адміністративну справу у зв’язку з відсутністю у її діях складу даного адміністративного правопорушення, враховуючи те, що норми п. 135.1- п. 135-2, п. 135.5.11 п. 135.5 ст. 135, п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу України діяли до 01.01.2015 року, а перевірка проводилась лише за період з 01.01.2015 – до 31.12.2015 року. Крім того, вищезгадане податкове зобов’язання є неузгодженим, оскільки триває процедура оскарження рішення контролюючого органу, а ТзОВ «ЛК ОСОБА_2» подано відповідне заперечення на згаданий акт перевірки від 07.12.2017 року.

Згідно із п. 6 Наказу Міністерства Фінансів України від 20.08.2015 №727 «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами» у разі незгоди платника податків (керівника платника податків або уповноваженої ним особи) з висновками документальної перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) документальної перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному Податковим кодексом та Митним кодексом, до контролюючого органу, який проводив перевірку протягом 5 робочих днів з дня, наступного за днем отримання (при проведенні документальної перевірки дотримання законодавства з питань державної митної справи - протягом 5 робочих днів з дня отримання) акта (довідки) документальної перевірки, які у разі їх подання стануть невідємною частиною (додатком) до акта (довідки) документальної перевірки.

Відповідь станом на день розгляду матеріалів про адміністративне правопорушення не була надана ТзОВ «ЛК ОСОБА_2» та податкове рішення-повідомлення контролюючим органом винесено не було. Таким чином, оскільки остаточного рішення контролюючим органом не винесено, грошове зобовязання за вимогами п. 56.15 ст. 56 ПК України, є неузгодженим. У звязку з чим, до завершення процедури оскарження рішення контролюючого органу, неможливо встановити подію та склад адміністративного правопорушення.

Окрім того, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28.12.2014 року № 71-VIII» статтю 135 ПК України було викладено в новій редакції. Зокрема, п. 135.1- п. 135-2, п. 135.5.11 п. 135.5 ст. 135, п. 153.2 ст. 153 ПК України, що ставляться у вину ОСОБА_1, були виключені з тіла закону.

Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Статтею 8 цього Кодексу передбачено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають.

Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

З огляду на вимоги ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Разом з тим, відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 №23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій у ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Така позиція Конституційного Суду України відповідає і правовій позиції Європейського суду з прав людини, який у своєму рішенні «Маліге проти Франції» від 23.09.1998 року визнав кримінально-правовий зміст адміністративного правопорушення, за яке передбачена санкція у виді позбавлення права керування транспортним засобом, що вимагає додержання процедурних гарантій, визначених Конвенцією і викладених у Рекомендації No R (91), зокрема: забезпечення права особи на захист, в тому числі: знати про можливість застосування адміністративної санкції та про факти, які ставляться їй у провину; мати достатньо часу для підготовки свого захисту; отримати інформацію про характер доказів, зібраних проти неї; обов’язок адміністративного органу нести тягар доказування є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов’язку доводити свою непричетність до вчинення порушення;

Згідно зі ст. 129 Конституції України, розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, а тому суд не може виконувати одночасно функцію дізнання, обвинувачення і правосуддя.

Відповідно до частини третьої статті 61 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП розпочате провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

В зв’язку з тим, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, вважаю, що провадження по даній справі підлягає закриттю.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 7, 8, 245, 247, 280, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя, -

п о с т а н о в и в:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за частиною 1 статті 163-1 КУпАП закрити за відсутності у її діях складу даного адміністративного правопорушення.

На постанову судді може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Львівської області через Буський районний суд Львівської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя І. Б. Кос