Постанова № 72445515, 22.02.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 310/7714/16 Головуючий у 1 інстанції

№ провадження 22-ц/778/574/18 Черткова Н.І.

Доповідач: Бєлка В.Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Бєлки В.Ю.

Суддів: Онищенко Е.А.

Воробйової І.А.

При секретарі: Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 11 жовтня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Розагропродукт», про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, який в ході розгляду справи був неодноразово уточнений, до ОСОБА_3, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Розагропродукт», про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що відповідачу належить на праві приватної власності сезонний готель «Гулівер», що розташований за адресою: будинок №155 - д по вул. Макарова у м. Бердянську Запорізької області, на підставі декларації про готовність об'єкта до експлуатації виданої 16.12.2015 року.

Вказує, що він мав намір купити у відповідача обладнання, а саме: кондиціонери, меблі, жалюзі, супутникове тв, люстри, електронагрівачі, ковролін, телевізори, холодильники, кухонне обладнання, постільну білизну, ремонт в приміщеннях готелю. Всі ці речі перебували в приміщенні вищезазначеного готелю.

З цією метою між ним та відповідачем попередньо був укладений договір позики та передані відповідні кошти ОСОБА_3, яка в подальшому після укладення договору купівлі-продажу обладнання повинна була передати зазначене майно у власність ОСОБА_4

14 травня 2016 року між ними був укладений договір позики, відповідно до якого він зі свого боку, як позикодавець передав у власність відповідачу, як позичальникові грошові кошти у розмірі 19 400 доларів США.

Договір позики був оформлений розпискою.

Вказані кошти відповідач зобов'язалася повернути не пізніше дати продажу бази відпочинку «Гулівер».

Зазначений договір повинен бути був укладений із ТОВ «Розагропродукт», або із іншою третьою особою.

Сам договір купівлі-продажу обладнання, а саме: кондиціонери, меблі, жалюзі, супутникове тв, люстри, електронагрівачі, ковролін, телевізори, холодильники, кухонне обладнання, постільну білизну, ремонт в приміщеннях готелю - укладений між сторонами не був за тією причини того, що відповідач відмовилася від взятих на себе зобов'язань, як і від зобов'язання повернути безпідставно отримані кошти.

Вказує, що сторони у договорі займу, на виконання якого була видана розписка, визначили строк виконання відповідачем зобов'язання після укладення договору купівлі-продажу туристичного комплексу (бази відпочинку) «Гулівер» із будь-якою третьою особою.

Проте така подія не може бути визнана такою, що неминуче має настати, оскільки вона залежить від суб'єктивної поведінки третьої особи - майбутнього покупця нерухомого майна, яку не визначено у договорі займу. Разом з тим, обов'язок щодо повернення позичених коштів був покладений саме на відповідача.

Зазначає, що він має право вимагати виконання такого обов'язку в будь-який час, а відповідач повинен виконати його у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Таким чином, до грошового зобов'язання, у якому визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, застосовують курс цієї одиниці по відношенню до гривні на день пред'явлення позову або ухвалення судового рішення.

Сума заборгованості за договором займу від 14.05.2016 року складає 514 488,00 грн.

Посилаючись на зазначені обставини просив суд стягнути з відповідача на його користь суму грошового зобов'язання в розмірі 514 488,00 грн. на підставі договору позики (займу) від 14.05.2016 року та стягнути суму понесених судових витрат.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 11 жовтня 2017 року позовну заяву задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 суму грошового зобов'язання у розмірі 514 488 грн. 00 коп.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 5 872 грн. 30 коп.

У апеляційній скарзі ОСОБА_3 зазначає, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з'явилися, вивчивши апеляційну скаргу та матеріали справи, колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон їх регулює.

Судом встановлено і підтверджено матеріалами справи, що відповідно до розписки від 14.05.2016 року ОСОБА_3 отримала від ОСОБА_4 грошову суму у розмірі 19 400 доларів США за обладнання, яке знаходиться на туристичному комплексі « Гулівер» та зобов'язується повернути зазначену суму після продажу бази відпочинку « Гулівер».

Розписка написана власноруч в присутності ОСОБА_5, який підтверджує факт передачі майна та факт добровільного написання розписки.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Згідно з ч.2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути пред'явлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми. Отже, письмова форма позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в розписці, написаній ОСОБА_3 14.05.2016 року, не має слова борг та позика, але є її зобов'язання повернути ОСОБА_4 грошові кошти, що свідчать про наявність боргових зобов'язань ОСОБА_3 перед ОСОБА_4

Крім того, передача обладнання ніяким доказом не підтверджується.

В розписці від 14.05.2016 року було визначено строк виконання відповідачем зобов'язання - це після укладення договору купівлі-продажу туристичного комплексу «Гулівер» із будь-якою третьою особою, проте така подія не може бути визнана такою, що неминуче має настати, оскільки вона залежить від суб'єктивної поведінки третьої особи-майбутнього покупця нерухомого майна, яку не визначено в договорі позики і продавця. Таким чином, строк виконання зобов'язання за даним договором не встановлено.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернута позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це.

03.11.2016 року позивачем була надіслана лист-вимога про повернення боргу ОСОБА_3

З урахуванням викладеного, колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вимоги позивача є доведеними та підлягають задоволенню.

Посилання у апеляційній скарзі на обставини за якими були передані гроші, предмету спору та направленні претензії, досліджені судом першої інстанції, у рішенні наведені з цього приводу відповідні висновки, які колегія вважає обґрунтованими та такими, що відповідають встановленим обставинам справи.

Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 383 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 11 жовтня 2017 року по цій справі залишити без змін.

Дата складання повної постанови 26 лютого 2018 року.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий:

Судді: