Рішення № 72444615, 27.02.2018, Близнюківський районний суд Харківської області

612/764/17

2/612/39/18

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2018 року смт. Близнюки

Близнюківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Масло С.П.,

за участю секретаря судового засідання Чміль Т.А.,

представника позивача Лаврик О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Близнюки Харківської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Військової частини А1035 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди заподіяної протиправними діями відповідача,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, військова частина А1035, звернулася до суду з позовом до відповідача, ОСОБА_2, в якому просить стягнути з відповідача суму невідшкодованої матеріальної шкоди військовій частині А1035 за втрату речового майна у розмірі 54263,97 грн.. В обґрунтування позову зазначає, що наказом командира військової частини А1035 від 01.08.2014 № 158 прапорщика ОСОБА_2 відповідно до мобілізаційного плану зараховано до списків особового складу військової частини та призначено на посаду начальника лазні взводу матеріального забезпечення. З 09 червня 2015 року по 04 серпня 2016 року ОСОБА_2 самовільно залишив військову частину та не здав речове майно, яке було видане йому у користування, та вважається втраченим. Згідно довідки-розрахунку № 13 від 07.05.2017 про вартість шкоди завданої державі внаслідок втрати речового майна прапорщиком ОСОБА_2, вказаним військовослужбовцем не здано речове майно на загальну суму в розмірі 6238,01 грн., при цьому вартість майна із урахуванням кратності в цілому становить - 54263,97 грн..

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином відповідно до вимог ч. 11 ст. 128 ЦПК України, причин неявки суду не повідомив, заперечень на позов не надав.

Згідно ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, не подано відзиву на позов, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд, на підставі п. 4 ст. 280 ЦПК України, враховуючи згоду позивача і наявність достатніх даних для вирішення спору, вважає можливим ухвалити заочне рішення.

Вислухавши вступне слово представника позивача, дослідивши та проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 лютого 2017 року у кримінальному провадженні № 183/4822/16 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 від призначеного покарання звільнено із випробуванням, встановлено іспитовий строк тривалістю 1 рік 6 місяців. Вирок набрав законної сили 07 березня 2017 року.

З вищенаведеного вироку вбачається, що 01.08.2014 року наказом № 158 (по стройовій частині) командира військової частини польова пошта А0135 прапорщика ОСОБА_2 відповідно до мобілізованого плану зараховано до списків особового складу військової частини польова пошта А0135 та призначено па посаду начальника лазні матеріального забезпечення. Так, прапорщик ОСОБА_2, будучи військовослужбовцем, відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 12, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, будучи зобов'язаним суворо дотримуватись у своїй службовій діяльності вимог законів України, Статутів Збройних Сил України, бути взірцем виконання службового обов'язку, свято і непорушно додержуватися Конституції України, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, 09.06.2015 року, діючи всупереч наведених вище вимог Статуту, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби, самовільно залишив військову частину польова пошта А0135, яка дислокується у смт. Черкаське Новомосковського району Дніпропетровської області, чим протизаконно припинив виконувати конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, свої службові обов'язки не виконував, час проводив на власний розсуд, не приймаючи мір для повернення до військової частини польова пошта А0135, про своє місцезнаходження до органів військового чи цивільного управління не заявляв.

04.08.2016 Військовою службою правопорядку в Збройних Силах України ОСОБА_2 доставлено до прокуратури Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України, внаслідок чого злочин було припинено. Крім того із вироку вбачається, що допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 винним себе у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України визнав частково, зазначивши, що обставини викладені в обвинувальному акті не оспорює, однак частину залишив через складні сімейні обставини, які полягали у тому, що 11.02.2015 померла його мати, після чого між ним і братом виник конфлікт через спадковий будинок. А, коли йому зателефонувала тітка та повідомила, що брат пустив до будинку чужих людей та намагається його продати, він вимушений був поїхав додому. До командира з приводу надання йому відпустки він не звертався, оскільки перед цим він уже був у відпустці. У скоєному злочині щиро кається.

Отже вищезазначеним вироком суду вина ОСОБА_2 у самовільному залишенні військової частини без поважних причин, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, військовослужбовцем -встановлена.

Відповідно до ч.6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової ) шкоди є належним способом захисту судом цивільних прав та інтересів осіб, оскільки передбачене п.п. 8,9 ч.2 ст. 16 ЦК України.

Згідно ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідальність, передбачена ч. 1 ст. 1166 ЦК України, передбачає прямий зв'язок між виною особи та наслідками, які наступили у результаті неправомірних дій особи.

Як роз'яснено в п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", при розгляді таких справ, суди повинні мати на увазі, що шкода заподіяна особі або майну громадянина відшкодовується у повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, наявності шкоди, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Перераховані підстави визнаються загальними, оскільки їх наявність необхідна для всіх випадків відшкодування шкоди, якщо інше не передбачено законом. Якщо закон змінює, обмежує або розширює коло підстав, необхідних для покладення відповідальності за завдану шкоду, то мова йде про спеціальні підстави відповідальності, що характеризують особливості тих чи інших правопорушень.

У ч.1 ст.1166 ЦК України міститься пряма вказівка на протиправність поведінки заподіювача шкоди як обов'язкову підставу деліктної відповідальності. Протиправна поведінка в цивільних правовідносинах означає порушення особою вимог правової норми, що полягає в здійсненні заборонених дій, або в утриманні від здійснення наказів правової норми діяти певним чином (бездіяльність).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02 листопада 1995 р. № 880 «Перелік військового майна, нестача або розкрадання якого відшкодовується винними особами у кратному співвідношенні до його вартості»:

- у десятикратному розмірі відшкодовується винними особами:засоби бронезахисту, бронежилети усіх типів, шолом;

- у п'ятикратному розмірі відшкодовується винними особами інвентарні речі: плащ-палатка бавовняна, мішок спальний, казанок металевий, фляга металева і поліетиленова, казанок комбінований; спеціальний одяг і взуття: куртка і брюки утеплені усіх найменувань:

- та інші інвентарні речі.

Згідно із Довідкою-розрахунком № 13 від 07.05.2017 про вартість шкоди завданої державі внаслідок втрати речового майна прапорщиком ОСОБА_2, вказаним військовослужбовцем не здано речове майно на загальну суму в розмірі 6 238 (шість тисяч двісті тридцять вісім) грн.01 коп. при цьому вартість майна із урахуванням кратності в цілому становить - 54 263 (п'ятдесят чотири тисячі двісті шістдесят три) грн. 97 коп..

Факт видачі прапорщику ОСОБА_2 під час проходження військової служби, у користування військове майно, підтверджується:

- Ордером №59 б/д з пункту прийому особового складу(ППОС), найменування (за списком), в тому числі: речовий мішок, сумка сержантська ШШ, плащ-намет, ремінь поясний, ремінь поясний тесьмяний, казанок металевий, фляга, чохол для фляги, куртка польова утеплена комуфл., костюм літній польовий комуфл., кашкет польовий комуфл., білизна натільна солдатська, черевики хромові, шапка-вушанка ШШ, рушник бавовняний;

- Роздавально-здавальною відомістю №91 від 28.08.2014, найменування: бронежилет «Корсар»;

- Роздавально-здавальною відомістю № 71 від 09.08.2014, найменування: спальний мішок, матрац, кружка, ложка.

За таких обставин, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Питання про розподіл судових витрат, суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України та стягує їх з відповідача в дохід держави.

Керуючись п.п.8,9 ч.2 ст. 16, ч.1-4 ст. 23, ст.ст.1166,1167 ЦК України, ст.ст. 12,13, 76, 81, 82, 89, 141, 206, 247, 259, 263-265, 268, 273, 279, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву Військової частини А1035 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди заподіяної протиправними діями відповідача - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, останнє відоме місце мешкання: АДРЕСА_1, ІПН не відомий) на користь Військової частини А1035 (51272, смт. Черкаське, Новомосковський район, Дніпропетровська область) матеріальну шкоду в розмірі 54 263 (п'ятдесят чотири тисячі двісті шістдесят три) грн. 97 коп. на р/р 31258211454501 в Державній казначейській службі України у м. Києві, МФО 820172, ЄДРПОУ 24982143.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, останнє відоме місце мешкання: АДРЕСА_1, ІПН не відомий) на користь держави (стягувач - Державна судова адміністрація України , розрахунковий рахунок - 31215256700001, отримувач коштів: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача: 820019, банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код ЄДРПОУ - 37993783, код класифікації доходів бюджету - 22030106) судовий збір в сумі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги, враховуючи п.п. 15.5. п. 15 Розділу 13 Перехідні положення ЦПК України до Апеляційного суду Харківської області через Близнюківський районний суд Харківської області в тридцяти денний строк з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Дата складання рішення 27 лютого 2018 року.

Суддя С.П. Масло