Постанова № 72444062, 26.02.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2018 р.м.ОдесаСправа № 521/17637/16-а

Категорія: 5.2 Головуючий в 1 інстанції: Гуревський В.К.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді - Шеметенко Л.П.

судді - Потапчука В.О.

судді - Семенюка Г.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Одеської митниці ДФС на постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 11 липня 2017 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС про визнання протиправною та скасування постанови про порушення митних правил,-

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову тимчасово виконуючого обов'язки заступника начальника Одеської митниці ДФС Єзерова А.А. у справі про порушення митних правил від 17.08.2016 року №0898/50009/16.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що висновки відповідача про порушення позивачем митних правил не відповідають дійсності, не ґрунтуються на Законі, у зв'язку із чим накладення штрафу є безпідставним, а оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 11 липня 2017 року адміністративний позов задоволено частково.

Поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду. Скасовано постанову Одеської митниці Державної фіскальної служби України від 17 серпня 2016 року у справі про порушення митних правил № 0898/50009/16, винесену тимчасово виконуючим обов'язки начальника Одеської митниці ДФС Єзеровим А.А. у справі про порушення митних правил, передбачених ст. 470 МК України, відносно ОСОБА_1 Справу закрито.

Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, Одеська митниця ДФС подала апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п.2 ч.1 ст.311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи в судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Відповідно до митної декларації для письмового декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов'язаних з провадженням підприємницької діяльності, ОСОБА_1 (громадянин Республіка Молдова) 12.09.2015 року о 10:56 год. здійснив ввезення через пункт пропуску «Болган-Христова» митного поста «Піщянка» Вінницької митниці ДФС каналом «зелений коридор» автомобіль марки «VAZ21013», VIN-код НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1 країна реєстрації Молдова, в митному режимі «тимчасового ввезення» (а.с. 12).

16.07.2016 року головним державним інспектором ВОМ №4 митного поста «Роздільна» Одеської митниці ДФС відносно ОСОБА_1 складено протокол про порушення митних правил №0898/50009/16 за фактом виявлення порушення, передбаченого ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України.

Постановою тимчасово виконуючого обов'язки заступника начальника Одеської митниці ДФС Єзерова А.А. від 17.08.2016 року №0898/50009/16 у справі про порушення митних правил ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, в сумі 8 500 грн.

Підставою для складання вказаних протоколу та постанови стала інформація митного органу про ввезення вказаного транспортного засобу в режимі «транзит» (а.с. 58) та не здійснення позивачем зворотного вивезення зазначеного транспортного засобу відповідно до вимог ст. 95 Митного кодексу України у 10-денний строк.

Не погоджуючись із висновками відповідача про порушення митних правил, позивач звернувся до суду із цим позовом, в якому ставиться питання про скасування рішення суб'єкта владних повноважень.

Вирішуючи справу та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що постанова про притягнення позивача до відповідальності складена не у відповідності до вимог Закону, що є безумовною підставою для її скасування та закриття провадження у справі про порушення митних правил.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову є правильними, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 320 Митного кодексу України форми та обсяги контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства з питань державної митної справи та міжнародних договорів України при митному оформленні, обираються митницями (митними постами) на підставі результатів застосування системи управління ризиками. Не допускаються визначення форм та обсягів митного контролю іншими органами державної влади, а також участь їх посадових осіб у здійсненні митного контролю.

Разом з цим, за правилами ч.ч. 1, 2 ст. 71 Митного кодексу України декларант має право обрати митний режим, у який він бажає помістити товари, з дотриманням умов такого режиму та у порядку, що визначені цим Кодексом. Поміщення товарів у митний режим здійснюється шляхом їх декларування та виконання митних формальностей, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, вибір митного режиму поміщення товарів покладається на декларанта товару, а перевірка правильності обрання методу декларування і дотримання митних формальностей здійснюється контролюючим митним органом.

Як вбачається з матеріалів справи, декларування ввезення транспортного засобу позивачем здійснено у порядку режиму «тимчасового ввезення».

Зазначені відомості у декларації також підтверджені і відповідними відмітками митниці.

Слід зазначити, що відповідно до ст. 103 Митного кодексу України тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.

Згідно зі ст. 380 Митного кодексу України тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Цей строк може бути продовжено органами доходів і зборів з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів. Обов'язковою умовою допуску зазначених транспортних засобів до тимчасового ввезення на митну територію України є реєстрація цих транспортних засобів в уповноважених органах іноземних держав, що підтверджується відповідним документом.

Тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування повинні бути вивезені за межі митної території України з дотриманням строків, установлених відповідно до вимог цього Кодексу, або поміщені у митні режими відмови на користь держави, знищення або руйнування чи можуть бути оформлені для вільного обігу на митній території України за умови сплати митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.

У разі втрати чи повного зіпсування тимчасово ввезених транспортних засобів особистого користування внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили перебіг строку тимчасового ввезення зупиняється за умови надання органам доходів і зборів власниками таких транспортних засобів достатніх доказів їх втрати чи зіпсування. Дозволяється поміщення таких транспортних засобів у митний режим відмови на користь держави чи знищення або руйнування.

Разом з цим, колегія суддів враховує те, що відповідно до ст. 458 Митного кодексу України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

На думку колегії суддів, фактичне узгодження між митницею та декларантом режиму ввезення товару свідчить про обізнаність обох сторін про установлений порядок дотримання митних правил.

При цьому, самостійна зміна порядку дотримання цих правил контролюючим органом ставить у нерівне становище декларанта з митницею, створює за межами обізнаності декларанта інші умови митних правил та штучне настання обставин для виникнення порушень митних правил.

Як вбачається з матеріалів справи, а також встановлених обставин справи, з моменту ввезення транспортного засобу 12.09.2015 року та станом на момент винесення оскаржуваної постанови, тобто 17.08.2016 року, позивачем дотримано річний термін обов'язкового вивезення транспортного засобу, який згідно декларації перебуває під митним контролем «тимчасове ввезення».

Доказів обізнаності позивача про неправильність ним оформлення митного документа і невірного визначення у ньому режиму ввезення товару, зокрема, у вигляді повернення митної декларації чи відмови у її прийнятті контролюючим органом тощо, відповідач не надає.

Таким чином, оскільки між митним органом та позивачем фактично було узгоджено режим ввезення товару, про необхідність уточнення відомостей декларації відповідач не повідомляв позивача, у прийнятті митної декларації чи пропуску товару за обраним режимом не відмовляв, колегія суддів вважає, що зміна у самостійному порядку режиму ввезення товару не ґрунтується на Законі, а накладення адміністративного стягнення не можна вважати обґрунтованим.

Оскільки порушення позивачем митних правил відбулось у зв'язку із вчиненими не на підставі Закону митницею діями, колегія суддів вважає, що адміністративне стягнення є необґрунтованим, у зв'язку із чим постанова суб'єкта владних повноважень підлягає скасуванню.

Разом з цим, колегія суддів не може погодитись з доводами позивача про наявність обставин для скасування рішення відповідача у зв'язку із пропуском строку накладення адміністративного стягнення.

При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 467 Митного кодексу України, якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 Митного кодексу України розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477-481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.

Колегія суддів зазначає, що визначений ч. 1 ст. 467 Митного кодексу України перелік триваючих порушень митних правил не є вичерпним, що допускає висновок про визнання ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України триваючим порушенням митних правил в залежності від фактичних обставин вчиненого правопорушення, строк притягнення адміністративної відповідальності за вчинення якого складає шість місяців з дня його виявлення, тобто з моменту складання відповідного протоколу 16.07.2016 року.

Таким чином, оскільки порушення митних правил виявлено 16.07.2016 року, колегія суддів вважає, що накладення адміністративного стягнення 17.08.2016 року відбулось з дотриманням строку, передбаченого ч. 1 ст. 467 Митного кодексу України.

Водночас, колегія суддів враховує те, що відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 529 Митного кодексу України постанова митниці у справі про порушення митних правил може бути оскаржена до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або до місцевого загального суду як адміністративного суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Скарга (адміністративний позов) на постанову органу доходів і зборів у справі про порушення митних правил подається у строк, встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі пропуску цього строку з поважних причин він за заявою особи, яка подає скаргу (адміністративний позов), може бути поновлений відповідно митницею, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або судом.

Згідно із ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не був присутнім під час винесення постанови про накладення адміністративного стягнення.

В адміністративному позові позивач зазначає про те, що копію оскаржуваної постанови ним одержано лише 12.10.2016 року, через те, що протягом 2016 року перебував на лікуванні, в тому числі із виїздом з місця тимчасового проживання.

Дослідивши вказані обставини та проаналізувавши наведені норми законодавства, колегія суддів дійшла висновку про те, що пропуск особою строку звернення із скаргою на постанову митниці не може бути безумовною підставою для залишення адміністративного позову без розгляду, оскільки за наявності поважних причин його пропуску суд може поновити цей строк.

Зазначені положення та висновки колегії суддів кореспондуються із приписами ст. 100 КАС України (в редакції, яка діяла на момент ухвалення судом першої інстанції рішення).

При вирішенні вказаного питання колегія суддів враховує те, що на підтвердження перебування позивача на лікуванні протягом 2016 року ним додано відповідні виписки з лікарні.

Також, неможна залишити поза увагою те, що позивач є громадянином Республіки Молдова, не перебуває постійно на території України.

Таким чином, оскільки зі змістом оскаржуваної постанови позивач ознайомився лише 12.10.2016 року, а інших беззаперечних доказів обізнаності позивача про рішення суб'єкта владних повноважень в матеріалах справи відсутні, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для визнання поважними причини пропуску позивачем строку звернення із цим позовом.

Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що в силу приписів ч. 2 ст. 162 КАС України (в редакції, яка діяла на момент ухвалення рішення судом першої інстанції) у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення особи до вказаної відповідальності адміністративним судом перевіряється законність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень у таких справах, за наслідками чого суд може визнати незаконним і скасувати рішення про накладення адміністративного стягнення або відмовити у цьому.

Отже, висновок суду першої інстанції на момент ухвалення судового рішення про закриття провадження у справі про порушення митних правил не ґрунтується на наведених правилах адміністративного процесуального законодавства.

Водночас, колегія суддів враховує те, що за приписами п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України (в редакції, яка діє з 15.12.2017 року) за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, суд, у разі скасування рішення суб'єкта владних повноважень, має закрити справу про адміністративне правопорушення.

Також, слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 317 КАС України (в редакції, яка діє з 15.12.2017 року) порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Проаналізувавши наведені норми, колегія суддів дійшла висновку про те, що допущені судом першої інстанції порушення правил адміністративного процесуального законодавства на момент ухвалення судового рішення не є такими, що призвели до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідно до ст. 317 КАС України підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 272, 286, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС - залишити без задоволення.

Постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 11 липня 2017 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційного інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Судове рішення складено у повному обсязі 27.02.2018 р.

Головуючий, суддя: Л.П. Шеметенко

Суддя: В.О. Потапчук

Суддя: Г.В. Семенюк