Вирок № 72444033, 27.02.2018, Рубіжанський міський суд Луганської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2018 425/224/18

1-кп/425/173/18

Рубіжанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Синянської Я.М.,

при секретарі

судового засідання Брудницькій О.В.,

за участі прокурора Безденежного В.Ю.,

потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

обвинуваченого ОСОБА_5,

захисника Степанцова В.Є.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду м. Рубіжне Луганської області кримінальне провадження по обвинуваченню:

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Рубіжне, Луганської області, громадянина України, який одружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, не працює, раніше не засуджений, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2, - у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

З обвинувального акту встановлено, що 20.11.2017 року, приблизно о 16 годині 25 хвилин, ОСОБА_5, діючи за попередньою змовою із невстановленою на теперішній час слідством особою, маючи злочинний намір, спрямований на заволодіння чужим майном, шляхом обману та зловживання довірою, достовірно знаючи про те, що невстановлена особа, яка діяла за попередньою змовою з ОСОБА_8, подзвонила потерпілій ОСОБА_2 та повідомила неправдиву інформацію щодо обставин подій, які трапились з її сином, та що для залагодження вказаних обставин необхідна матеріальна винагорода, на автомобілі «ЗАЗ SENS» приїхав за місцем мешкання потерпілої ОСОБА_2, а саме до будинку за адресою: АДРЕСА_3, де реалізуючи злочинний намір групи осіб, повідомив ОСОБА_2, завідомо неправдиву інформацію, що з нею бажають поговорити щодо матеріальної винагороди за залагодження проблем з її сином та передав їй телефон для розмови, після чого потерпіла ОСОБА_2. будучи введеною в оману невстановленою особою та ОСОБА_8, передала останньому власний ланцюжок із золота, вартістю, відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи № 19/113/9-3/1450е від 11.12.2017 - 11184,63 гривні, та ОСОБА_8, отримавши ланцюжок, покинув місце скоєння кримінального правопорушення, у подальшому розпорядився ним на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_2 матеріальну шкоду у сумі 11184,63 гривні.

Таким чином, ОСОБА_5 своїми умисними протиправними діями, які виразились у заволодінні чужим майном, шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), за попередньою змовою групою осіб, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 190 КК України.

21 листопада 2017 року, приблизно об 11 годині 20 хвилин ОСОБА_5, діючи за попередньою змовою із невстановленою на теперішній час слідством особою, маючи злочинний намір, спрямований на заволодіння чужим майном, шляхом обману та зловживання довірою, достовірно знаючи про те, що невстановлена особа, яка діяла за попередньою змовою з ОСОБА_8, подзвонила потерпілій ОСОБА_3 та повідомила неправдиву інформацію щодо обставин подій, які трапились з її сином, та що для залагодження вказаних обставин необхідна матеріальна винагорода, на автомобілі «ЗАЗ SENS» приїхав за місцем мешкання потерпілої ОСОБА_3, а саме до будинку за адресою: АДРЕСА_4, де реалізуючи злочинний намір групи осіб, передав ОСОБА_3 телефон для розмови, в ході якої невстановлена особа підтвердила завідомо неправдиві відомості стосовно її сина, після чого потерпіла ОСОБА_3, будучи введеною в оману невстановленою особою та ОСОБА_8, передала останньому грошові кошти в сумі 8000 гривень. Та ОСОБА_8, отримавши грошові кошти, покинув місце скоєння кримінального правопорушення та у подальшому розпорядився ними на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_3 матеріальну шкоду у сумі 8000 гривень.

Таким чином, ОСОБА_5, своїми умисними протиправними діями, які виразилися у заволодінні чужим майном, шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), діючи повторно, за попередньою змовою групою осіб, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 190 КК України.

25 листопада 2017 року, приблизно об 11 годині 20 хвилин ОСОБА_5, діючи за попередньою змовою із невстановленою на теперішній час слідством особою, маючи злочинний намір, спрямований на заволодіння чужим майном, шляхом обману та зловживання довірою, достовірно знаючи про те, що невстановлена особа, яка діяла за попередньою змовою з ОСОБА_8, подзвонила потерпілому ОСОБА_4 та повідомила неправдиву інформацію щодо обставин подій, які трапились з його сином, та що для залагодження вказаних обставин необхідна матеріальна винагорода, на автомобілі «ЗАЗ SENS» приїхав за місцем мешкання потерпілого ОСОБА_4., а саме до будинку за адресою: АДРЕСА_5, де реалізуючи злочинний намір групи осіб, повідомив ОСОБА_4, що він з лікарні та приїхав за грошима щодо залагодження проблем з його сином, після чого потерпілий ОСОБА_4, будучи введеним в оману невстановленою особою та ОСОБА_5, передав останньому грошові кошти, покинув місце вчинення кримінального правопорушення та у подальшому розпорядився ними на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_4 матеріальну шкоду у сумі 12000 гривень.

Таким чином, ОСОБА_5, своїми умисними протиправними діями, які виразилися в заволодінні чужим майном, шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), діючи повторно, за попередньою змовою групою осіб, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 190 КК України.

24 січня 2018 року між підозрюваним (а наразі - обвинуваченим) ОСОБА_5 та потерпілими ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 було укладено угоду про примирення на підставі ст. ст. 468, 469, 471 КПК України, яка скріплена підписами сторін, відповідно до якої: ОСОБА_5 у повному обсязі визнає свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушеннь, передбачених ч. 2 ст. 190 КК України; матеріальна шкода потерпілій ОСОБА_2 відшкодована у повному обсязі, потерпілій ОСОБА_3 - у сумі 8000 грн., потерпілому ОСОБА_4 - у сумі 12000 грн. матеріальна шкода не відшкодована, обвинувачений ОСОБА_5 зобов'язується відшкодувати протягом року; сторони погоджуються на призначення ОСОБА_5 покарання у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. В угоді зазначені наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, передбачені ст. 473 КПК України, а також наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України.

Враховуючи ту обставину, що під час досудового розслідування між обвинуваченим та потерпілими було укладено угоду про примирення, суд вважає за можливе розглянути кримінальне провадження відповідно до положень ст. 474 КПК України.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про примирення, судом встановлено, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190 КК України, які згідно зі ст. 12 КК України є злочинами середньої тяжкості.

У підготовчому судовому засіданні потерпілі та обвинувачений просили затвердити угоду про примирення. Прокурор вважав, що угода підлягає затвердженню.

Під час підготовчого судового засідання, на виконання вимог ст. 474 КПК України, судом з'ясовано обставини, які дають змогу впевнитись у тому, що обвинувачений повністю розуміє: права, передбачені п. 1 ч. 5 ст. 474 КПК України; наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, передбачені п. 1 ч.1 ст. 473 КПК України; характер обвинувачення, щодо якого він беззастережно визнає себе винним; вид покарання, який буде застосований до нього у разі затвердження угоди судом; наслідки невиконання угоди відповідно до ст. 476 КПК України.

Також, на виконання вимог ст. 474 КПК України, судом з'ясовано обставини, які дають змогу впевнитись у тому, що потерпілі повністю розуміють наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, передбачені п. 2 ч. 1 ст. 473 КПК України.

Судом встановлено, що укладання угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Згідно з ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду про примирення.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що угода про примирення може бути затверджена судом, оскільки її умови не суперечать вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України, відповідають інтересам суспільства і не порушують права, свободи та інтереси сторін чи інших осіб, правова кваліфікація кримінальних правопорушень правильна, відсутні обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, узгоджені сторонами вид та міра покарання відповідають ступеню тяжкості вчиненого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, загальним правилам призначення покарань, передбаченим КК України, очевидна можливість виконання ним взятих на себе за угодою зобов'язань.

Підстав для відмови у затвердженні угоди відповідно до ч. 7 ст. 474 КПК України, судом не встановлено.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Витрати на залучення експертів у розмірі 1385 грн. 08 коп., пов'язані з проведенням товарознавчої та дактилоскопічної експертиз, підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_5 відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України, оскільки його провина знайшла своє підтвердження у судовому засіданні.

Питання про долю речових доказів підлягає вирішенню відповідно до ст. 100 КПК України, у зв'язку з тим що у суду не має відомостей відповідно до п.1 ч. 9 ст.100 КПК України та документів про належність цього майна, суд, враховуючи вимоги ч. 10 ст. 100 КПК України, не має підстав для вирішення питання про їх долю.

Відповідно до Реєстру матеріалів досудового розслідування у даному кримінальному провадженні 29.11.2017 накладено арешти на тимчасово вилучене майно.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові. У зв'язку з тим що у суду не має відомостей про майно та документів про його належність, суд, враховуючи вимоги ч. 4 ст. 174 КПК України, не має підстав для вирішення питання про скасування арешту майна.

Керуючись ст. ст. 314, 368, 468, 469, 471, 473- 475 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про примирення, укладену 24 січня 2018 року у місті Рубіжне Луганської області, між обвинуваченим ОСОБА_5 та потерпілими ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4.

Визнати винним ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінальних правопорушеннь, передбачених ч. 2 ст. 190 КК України та призначити йому узгоджене сторонами покарання за цією статтею у виді штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, в сумі 1700 (одна тисяча сімсот) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_5 витрати на залучення експертів у розмірі 1385 (одна тисяча триста вісімдесят п'ять) грн. 08 (вісім) коп. на користь держави на р/р 31117106700071, ЄДРПОУ 37904431, МФО 804013, код 21081100, одержувач УДКСУ.

Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Луганської області через Рубіжанський міський суд Луганської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, потерпілим та прокурору.

Суддя Я.М. Синянська