Постанова № 72443431, 19.02.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/1340/17 Суддя першої інстанції: Качур І.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача - Горяйнова А.М.,

суддів - Кузьмишиної О.М. та Файдюка В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 15 вересня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Департаменту житлово-комунальної інфраструктури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними дій,

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила:

- визнати дії Департаменту житлово-комунальної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо порушення строків надання публічної інформації протиправними;

- вирішити питання щодо розподілу судових витрат шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту житлово-комунальної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь ОСОБА_2 витрат на правову допомогу, які складають 5120 грн. 00 грн.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 15 вересня 2017 року вказаний адміністративний позов був задоволений у частині визнання протиправними дій відповідача.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням у частині відмови у присудженні витрат на правову допомогу, позивач подала апеляційну скаргу в якій просить змінити оскаржувану постанову та стягнути витрати на правову допомогу, а також здійснити розподіл судових витрат, пов'язаних з розглядом справи в суді апеляційної інстанції. Свої вимоги обґрунтовує тим, що висновки суд першої інстанції не відповідають обставинам справи. Скаржник вказує на те, що понесення витрат на правову допомогу та їх розмір підтверджені належними доказами. Також позивач в апеляційній скарзі посилається на те, що відповідно до постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» та наукового висновку члена Науково-консультативної ради при Верховному Суді України ОСОБА_3 складання позовної заяви належить до дій, які вчиняються поза судовим засіданням.

У судове засідання, призначене на 08 лютого 2018 року, сторони не з'явилися та з клопотаннями про розгляд апеляційної скарги за їхньою участю не зверталися. Враховуючи, що справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, колегія суддів прийшла до висновку про продовження її розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання 08 лютого 2018 року за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 15 вересня 2017 року - без змін виходячи із наступного.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Постанова суду від 15 вересня 2017 року у частині задоволення позовної вимоги ОСОБА_2 про визнання дій Департаменту житлово-комунальної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо порушення строків надання публічної інформації протиправними сторонами даної справи в апеляційному порядку не оскаржена. Позивач просить змінити постанову суду від 15 вересня 2017 року в частині розподілу судових витрат на правову допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні вимоги ОСОБА_2 про розподіл судових витрат на правову допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надала належних доказів на підтвердження понесення таких витрат у розмірі 5120 грн. 00 коп.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України (тут та надалі у редакції, чинній на час ухвалення постанови суду від 15 вересня 2017 року) якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Зазначена норма права вказує на те, що суд розподіляє лише ті судові витрати, здійснення яких документально підтверджене.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу у розмірі 5120 грн. 00 коп. позивач надала суду договір про надання правової допомоги № 16/01-2 від 16 січня 2017 року, замовлення від 16 січня 2017 року, квитанцію від 16 січня 2017 року та акт виконаних робіт від 17 січня 2017 року.

В акті виконаних робіт зазначено, що ФОП ОСОБА_4 відповідно до умов договору про надання правової допомоги № 16/01-2 від 16 січня 2017 року склав адміністративну позовну заяву щодо визнання дій Департаменту житлово-комунальної інфраструктури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо порушення строків надання відповіді № 058/2/2-058/2/2-9796 від 10 жовтня 2016 року протиправними. На складання позовної заяви виконавець витратив 8 год. Вартість 1 год. роботи - 640 грн. 00 коп. Загальна вартість роботи 5120 грн. 00 коп.

Як вірно встановив суд першої інстанції, на підтвердження оплати послуг вартістю 5120 грн. 00 коп., виконаних 17 січня 2017 року, позивач надала суду квитанцію від 16 січня 2017 року.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що квитанція від 16 січня 2017 року не є належним доказом понесення витрат на оплату послуг з підготовки даного адміністративного позову, адже він, згідно з актом виконаних робіт, був складений та переданий замовнику 17 січня 2017 року.

Відповідно до п. 8 договору від 16 січня 2017 року в межах передплаченої суми за кожну годину здійснюється надання правової допомоги у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.

За висновком суду першої інстанції, з яким погоджується апеляційний суд, позивач не надала доказів на підтвердження того, що згідно з квитанцією від 16 січня 2017 року було здійснено передплату послуг, передбачених п. 8 договору про надання правової допомоги № 16/01-2 від 16 січня 2017 року.

Положеннями ст. 87 КАС України передбачено, що витрати на правову допомогу належать до судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно зі ст. 90 КАС України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. У разі звільнення сторони від оплати надання їй правової допомоги витрати на правову допомогу здійснюються за рахунок Державного бюджету України. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

На виконання вказаної норми права був прийнятий Закон України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», який був чинний до 15 грудня 2017 року.

У відповідності до ст. 1 вказаного Закону розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Таким чином, зазначена норма права визначає види правової допомоги, сума витрат на оплату яких підлягає компенсуванню. До таких послуг належать: участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.

Складання адміністративного позову не належить до видів правової допомоги, вартість яких підлягає розподілу за результатами вирішення справи.

В апеляційній скарзі позивач вказує на те, що складання позовної заяви належить до вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням. Такі доводи позивача ґрунтуються на Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» та наукового висновку члена Науково-консультативної ради при Верховному Суді України ОСОБА_3

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України у редакції, чинній на час розгляду справи в суді першої інстанції, суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Отже, доводи позивача щодо віднесення дій по складанню позовної заяви до вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням ґрунтуються на інших підставах, ніж передбачені ч. 2 ст. 9 КАС України.

Порядок вчинення окремої процесуальної дії поза залою судового засідання визначений у ст. 45 КАС України. Такі дії вчиняються за участю судді та секретаря судового засідання. Відтак, складення позовної заяви не належить до окремих процесуальних дій поза залою судового засідання.

Під час розгляду та вирішення апеляційної скарги колегія суддів також враховує, що Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» фактично передбачено компенсування витрат на оплату витрат лише тих видів правової допомоги, яка надається в суді або за участю суду. Тобто, фактичне надання та обсяг витраченого часу на виконання таких видів послуг може бути підтверджене документами, що складені судом.

Так, відповідно до участь представника в судовому засіданні або під час вчинення окремої процесуальної дії поза судовим засіданням відповідно до ст.ст. 42, 46 КАС України у відповідній редакції фіксується у журналі судового засідання або протоколі.

Згідно з п. 6.8.3. Інструкції з діловодства в адміністративних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 17 грудня 2013 року № 174 заявник під час одержання справи для ознайомлення та після ознайомлення з матеріалами справи проставляє відмітки із зазначенням дати, часу видачі та повернення справи після ознайомлення в журналі обліку заяв про надання доступу до матеріалів судових справ та судових рішень (додаток 26) та на своїй заяві про видачу справи для ознайомлення, яка долучається до її матеріалів.

Наведені обставини у своїй сукупності вказують на те, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення в частині відмови у розподілі судових витрат на правову допомогу.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 15 вересня 2017 року, та не можуть бути підставами для її скасування.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та прийняв законне і обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 15 вересня 2017 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 15 вересня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач А.М. Горяйнов

Судді О.М. Кузьмишина

В.В. Файдюк

Головуючий суддя Горяйнов А.М.

Судді: Кузьмишина О.М.

Файдюк В.В.