Постанова № 72443422, 27.02.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2018 р.м.ОдесаСправа № 522/23099/17

Категорія: 3.3 Головуючий в 1 інстанції: Шенцева О.П. Місце ухвалення: м. Одеса

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Бітова А.І.

суддів - Лук'янчук О.В.

- Ступакової І.Г.

при секретарі - Лавришині А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2017 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до ОСОБА_1 про примусове видворення за межі території України та затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України,

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2017 року Головне управління Державної міграційної служби України (далі ГУ ДМСУ) в Одеській області звернулася до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про:

- примусове видворення з України громадянина В'єтнаму ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1;

- затримання громадянина В'єтнаму ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України строком на 6 місяців.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2017 року позов ГУ ДМСУ України в Одеській області до ОСОБА_1 про примусове видворення за межі території України та затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення задоволено.

Примусово видворено з України громадянку В'єтнаму ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Затримано з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення громадянку В'єтнаму ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, строком на шість місяців.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 256 КАС України допущено негайне виконання постанови суду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також що у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

06 грудня 2017 року співробітниками УБЗПТЛ ГУ НП в Одеській області по вул. Івана та Юрія Липи, 60 було виявлено громадянку В'єтнаму ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 року, яка порушила правила перебування іноземців в Україні.

Зі слів ОСОБА_1, до України вона прибула у листопаді 2017 року з метою подальшого незаконного перетинання кордону до країн ЄС. Кордон України перетинав нелегально. При собі паспортного документа не має.

На даний час громадянка В'єтнаму ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на території України перебуває незаконно, постійного місця проживання та законного джерела існування не має.

06 грудня 2017 року за порушення ч.1 ст. 203 КУпАП, що виразилось в порушенні правил перебування іноземців в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні стосовно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення ПР МОД №000066 та постановою про накладення адміністративного стягнення від 06 грудня 2017 року ПН МОД №000066 була притягнута до адміністративної відповідальності в розмірі 510 грн.

Також, 06 грудня 2017 року ГУ ДМСУ в Одеській області було прийняте рішення про примусове повернення в країну походження громадянки В'єтнаму ОСОБА_1, та зобов'язано її покинути територію України у термін до 07 грудня 2017 року.

Однак, у визначений термін ОСОБА_1 з території України не виїхала.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що у позивача наявні підстави для примусового видворення громадянки В'єтнаму ОСОБА_1 за межі території України, оскільки у відповідача не має документа, що дає право на виїзд з України, окрім того він повідомив, що не зможе виконати рішення про примусове повернення у зв'язку із відсутністю коштів, таким чином ГУ ДМС України в Одеській області вважає, що відповідач буде ухилятися від виконання рішення про його примусове видворення.

Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-14, 73, 74, 77, 78 КАС України, п.14 ст. 1, ч.3 ст. 3, ст. 21, ч.1 ст. 23, ч.3 ст. 25, ч.ч.1, 5 ст. 26, ст.ст. 30, 31 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства".

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказується, що громадяни Соціалістичної Республіки В'єтнам, які не мали законних підстав для перебування на території України підлягають реадмісії, що в свою чергу виключає можливість застосування до них процедури примусового видворення, а відповідно й затримання з метою поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, для забезпечення подальшого примусового видворення, а тому висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову є помилковими, а постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Судова колегія не приймає до уваги ці доводи апелянта, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.3 ст. 3 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Статтею 21 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" встановлено, що перетинання державного кордону у разі в'їзду в Україну або транзитний проїзд через територію України громадянами держав, перелік яких зазначено у додатку 5, та особами без громадянства, які постійно проживають у зазначених державах, здійснюються після подання ними підтвердження фінансового забезпечення свого перебування в Україні, транзитного проїзду через територію України та виїзду за межі України.

Згідно з п.14 ст. 1 вищезазначеного Закону нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.

Відповідно до ч.1 ст. 23 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" нелегальні мігранти та інші іноземці та особи без громадянства, які вчинили злочин, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність відповідно до закону.

Згідно ч.3 ст. 25 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", рішення про добровільне повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частинах першій і другій цієї статті, приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції за заявою іноземця та особи без громадянства про добровільне повернення. Порядок провадження за заявами іноземців та осіб без громадянства про добровільне повернення визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.1 ст. 26 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України).

Іноземець або особа без громадянства зобов'язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення (ч.5 ст. 26 Закону ).

Отже, із змісту наведених норм вбачається, що примусовому видворенню іноземця чи особи без громадянства передують дві обставини: 1) прийняття рішення відповідним компетентним органом про примусове видворення; 2) ухилення від виїзду після прийняття рішення про повернення або наявність обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення. Тобто обов'язковим є попереднє прийняття вказаними органами рішення про примусове повернення.

Статтею 31 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" наведений вичерпний перелік обставин, за яких іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворені або видані чи передані до країн, зокрема: де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань; де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання; де їх життю або здоров'ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини, або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя; де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.

Як вбачається з матеріалів справи, апелянт з відповідною заявою, а також з заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту в Україні до ГУ ДМСУ в Одеській області не зверталася, також вона не підпадає під категорію осіб, визначену ст. 31 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства".

Відповідно до ч.5 ст. 26 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземець або особа без громадянства зобов'язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення.

06 грудня 2017 року ГУ ДМС України в Одеській області було прийняте рішення про примусове повернення в країну походження відповідача, та зобов'язано його покинути територію України у термін до 07 грудня 2017 року.

У визначений термін громадянка В'єтнаму ОСОБА_1 з території України не виїхала.

Оскільки громадянка В'єтнаму ОСОБА_1 з заявою про добровільне повернення до ГУ ДМСУ в Одеській області не зверталася; не виконала в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення; у неї відсутні документи на право перебування на території України, вона не відноситься до осіб, яким надано статус біженця і не є особою, яка потребує додаткового захисту; підстави вважати, що вона підпадає під захист ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод або ст. 31 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" також відсутні, судова колегія приходить до висновку про наявність підстав для примусового видворення її за межі території України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 07 лютого 2018 року у справі №К/9901/3819/18 (743/432/16-а).

Доводи апелянта, що до апелянта має застосовуватись процедура реадмісії згідно при Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Соціалістичної Республіки В'єтнам про реадмісію громадян обох держав від 03 вересня 2008 року, судова колегія не приймає до уваги виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 7 вищезазначеної Угоди передбачено укладання виконавчого протоколу, в якому визначатимуться: а) органи, відповідальні за виконання окремих положень цієї Угоди; b) пункти передачі та прийняття громадян; с) необхідні дані та інформація для передачі, прийняття та супроводження осіб, які підлягають реадмісії та порядок виконання необхідних процедур.

Однак, до теперішнього часу не укладено виконавчого протоколу між Кабінетом Міністрів України та Урядом Соціалістичної Республіки В'єтнам, а тому використання процедури реадмісії відносно позивача є неможливим.

Тому, в даному випадку, підлягає застосуванню загальна процедура видворення згідно п.1 ч.1 ст. 289 КАС України.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення адміністративного позову ГУ ДМСУ в Одеській області.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 289, 308, 310, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Приморського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 27 лютого 2018 року.

Головуючий: Бітов А.І.

Суддя: Лук'янчук О.В.

Суддя: Ступакова І.Г.