Постанова № 72443312, 26.02.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2018 рокуЛьвів№ 876/526/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Пліша М.А., Макарика В.Я.,

за участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Тернопільській області на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 29.12.2017 року про закриття провадження (головуючий суддя Дерех Н.В.) ухвалена у судовому засіданні в м. Тернопіль о 16 год. 02 хв. у справі №819/2388/17 за заявою Головного управління ДФС у Тернопільській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Адемн» про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна,-

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДФС у Тернопільській області 28.12.2017 року звернулося до суду із заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Адемн» в якому просить підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна ТОВ «Адемн» (ЄДРПОУ 39864030).

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 29.12.2017 року закрито провадження у справі.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції Головне управління ДФС у Тернопільській області подало апеляційну скаргу. В якій просить ухвалу скасувати та прийняти нову постанову, якою заяву задовольнити, апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм матеріального та процесуального права, а саме 26.12.2017 року відповідач не допустив посадових осіб ГУ ДФС у Тернопільській області до проведення документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Адемн», про що було складено відповідні акти про відмову у допуску до перевірки, відмову від підпису в направленні та відмови від надання пояснень. Судом першої інстанції закрито провадження у справі з тих підстав, що між сторонами вбачається спір про право, хоча відповідачем не було надано жодних підтверджуючих документів, щодо оскарження наказу або рішення про застосування адміністративного арешту майна прийнятих заявником та на дату прийняття рішення до суду не надходило позовних заяв, щодо такого оскарження. Посилається на порушення статті 72, частини 2 статті 74, статті 75 КАС України судом взято до уваги лише нічим не підтверджені наміри відповідача, що не може бути достатнім доказом та не є підставою для закриття провадження. Також відповідно до постанови Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.05.2017 року у справі №819/676/17 відмовлено в задоволенні позову ТОВ «Адемн» до ГУ ДФС у Тернопільській області про оскарження наказу та рішення від 07.04.2017 року №575 «Про проведення документальної планової перевірки»ТОВ «Адемн», та ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2017 року рішення залишено без змін та відповідно набрало законної сили.

В судовому засіданні апеляційного розгляду представник скаржника підтримав апеляційну скаргу та просив її скасувати та прийняти постанову, якою заяву задовольнити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів.

Закриваючи провадження, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки відповідач заперечує щодо законності проведення перевірки, недопущення до якої призвело до застосування адміністративного арешту, а тому, що між сторонами існує спір про право. Суд вбачає у спірних правовідносинах спір про право, тобто предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, а саме: заперечення підстав проведення перевірки, яка стала підставою для прийняття рішення про застосування адміністративного арешту відповідача.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 26.12.2017 року посадовими особами податкового органу було здійснено вихід на підприємство відповідача з метою проведення документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Адемн» (код ЄДРПОУ 39864030) відповідно до наказу від 11.12.2017 року №2469.

Копію наказу про проведення документальної планової виїзної перевірки не було вручено директору Товариства з обмеженою відповідальністю «Адемн», оскільки він відмовився від підпису та отримання Актів від 26.12.2017 року за №7826/19-00-14-01 та №7835/19-00-14-01. Відповідач 26.12.2017 року не допустив фахівців Головного управління ДФС у Тернопільській області до проведення перевірки, про що складено Акт відмови від допуску посадових осіб до проведення документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Адемн» №7826/19-00-14-01 від 26.12.2017 року.

На підставі цього, Заступником начальника ГУ ДФС у Тернопільській області було прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна відповідача від 27.12.2017 року №8610/10/19-00-14-01-13/20324.

28.12.2017 року о 16 год 30 хв Головне управління ДФС у Тернопільській області звернулося до Тернопільського окружного адміністративного суду із заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Адемн», в якому просить суд підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Адемн», застосованого на підставі рішення Заступника начальника Головного управління ДФС у Тернопільській області від 27.12.2017 року за №8610/10/19-00-14-01-13/20324.

Відповідач подав письмове клопотання, в якому просив відмовити у заяві контролюючого органу, оскільки готується позов щодо оскарження наказу ГУ ДФС у Тернопільській області № 2469 від 11.12.017 року, контролюючий орган не мав підстави для проведення такої перевірки, вказує, що не був обізнаний із планом-графіком проведення планових перевірок.

Пунктом 94.1. статті 94 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачено, що адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин, зокрема, платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу (підпункт 94.2.3. пункту 94.2. статті 92 ПК України).

Відповідно до пункту 94.6. статті 94 ПК України керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.

Пунктом 94.10 статті 94 ПК України передбачено, що арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 283 КАС України, суд ухвалою відмовляє у прийнятті заяви у разі, якщо з поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.

Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції з порушенням статті 283 КАС України закрив провадження у справі, не надав обґрунтування поданої заяви в повному обсязі на підставі встановлених доказів, адже, спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням податкового органу, що було підставою для виникнення обставин для внесення відповідного подання, а саме платником податків оскаржено до суду законність проведення перевірки, недопущення до якої призвело до застосування адміністративного арешту чи звернення щодо зупинення видаткових операцій, однак такі докази відсутні в матеріалах справи та не подано і до апеляційного суду в межах перегляду ухвали суду першої інстанції.

За таких обставин керуючись статтею 320 КАС України, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала судді першої інстанції - скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 271, 272, 283, 310, 320, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Тернопільській області - задовольнити частково.

Ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 29.12.2017 року у справі №819/2388/17 - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий Н.В. Ільчишин

Судді М.А. Пліш

В.Я. Макарик