Постанова № 72443267, 26.02.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/15044/17 Суддя (судді) першої інстанції: Маруліна Л.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Безименної Н.В., Кучми А.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Прудиус І.С.

розглянувши у судовому засіданні у місті Києві, у порядку ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року (повний текст виготовлено 14 грудня 2017 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Вищого адміністративного суду України про визнання протиправними дій, листа та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2017 року позивач, ОСОБА_2, звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом у якому просив:

визнати, що відповідачем надано відповідь від 30 жовтня 2017 року №П-2327/13 не вчасно (не у строк, визначений Законом України «Про доступ до публічної інформації»), а тому означені дії (бездіяльність щодо вчасного надання відповіді) є протиправними;

визнати, що лист відповідача від 30 жовтня 2017 року №П-2327/13 виданий з порушенням приписів Закону України «Про доступ до публічної інформації» не може вважатись законним, а тому є протиправним;

зобов'язати відповідача повторно надати відповідь на запит від 16 жовтня 2017 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивачем подано апеляційну скаргу у якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, неповно встановлено обставини справи. Зокрема, позивач зазначає, що запитувана інформація є публічною, а тому відповідачем порушено строк надання відповіді на запит.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, у судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів на місці ухвалила проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

06 лютого 2018 року до Київського апеляційного адміністративного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу у якому відповідач підтримує правову позицію суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача із запитом від 16 жовтня 2017 року в якому просить повідомити інформацію стосовно довіреностей, виданими Вищим адміністративним судом України.

Зазначений запит відповідач отримав 18 жовтня 2017 року.

Листом №П-2327/13 від 30 жовтня 2017 року (направлено позивачу 31 жовтня 2017 року) позивачу надано відповідь на запит із викладенням інформації по суті запиту.

Вважаючи, що відповідачем не дотримано строк надання відповіді на запит, що встановлений Законом України «Про доступ до публічної інформації», позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог та зазначив, що запитувана позивачем інформація не належить до публічної, а відповідь надано відповідачем з дотриманням вимог Закону України «Про звернення громадян».

Даючи правову оцінку фактичним обставинам, колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Так, згідно з ч. 1 та 2 ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації», публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

У постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29 вересня 2016 року №10 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації» зазначено, що аналіз цього визначення та переліку розпорядників публічної інформації, закріпленого у статті 13 Закону № 2939-VІ, свідчить, що публічною інформацією є відображена або задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях: уся інформація, що перебуває у володінні суб'єктів владних повноважень, тобто органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, органів влади Автономної Республіки Крим, інших суб'єктів, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання (пункт 1 частини першої статті 13 Закону № 2939-VІ); інформація щодо використання бюджетних коштів юридичними особами, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим (пункт 2 частини першої статті 13 Закону № 2939-VІ); інформація, пов'язана з виконанням особами делегованих повноважень суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг (пункт 3 частини першої статті 13 Закону № 2939-VІ); інформація щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них, якщо йдеться про суб'єктів господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями (пункт 4 частини першої статті 13 Закону № 2939-VІ); інформація про стан довкілля; якість харчових продуктів і предметів побуту; аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров'ю та безпеці громадян; інша інформація, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідна інформація) (частина друга статті 13 Закону № 2939-VІ).

Згідно з вимогами ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації», розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

Як вбачається з тексту запиту позивача, останній просив повідомити: 1) чи володіє Вищий адміністративний суд України інформацією щодо створеної (виготовленої) довіреності, або виданої довіреності для представництва інтересів Вищого адміністративного суду України у судовій справі №826/4967/17, а саме: 1.1) чи знаходиться означена довіреність у розпорядженні Вищого адміністративного суду України або у когось із співробітників Вищого адміністративного суду України? 1.2) чи видана (виготовлена, створена тощо) означена довіреність виключно для представництва інтересів Вищого адміністративного суду України у справі №826/4967/17, чи не тільки цієї справи?.

Станом на дату звернення позивача до відповідача із запитом, Вищий адміністративний суд України був вищим спеціалізованим судом у системі адміністративних судів України.

Відповідно до статті 32 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, що діяла станом на дату виникнення спірних правовідносин), до повноважень вищого спеціалізованого суду належать: 1) здійснення правосуддя у порядку, встановленому процесуальним законом; 2) у випадках, передбачених процесуальним законом, розгляд справи відповідної судової спеціалізації як судом першої або апеляційної інстанції; 3) аналіз судової статистики, вивчення та узагальнення судової практики; 4) надання методичної допомоги судам нижчого рівня з метою однакового застосування норм Конституції та законів України у судовій практиці на основі її узагальнення та аналізу судової статистики; надання спеціалізованим судам нижчого рівня рекомендаційні роз'яснення з питань застосування законодавства щодо вирішення справ відповідної судової спеціалізації; 5) здійснення інших повноважень, визначених законом.

Так, суть запиту позивача не спрямована на отримання інформації щодо здійснення владних функцій відповідно до законодавства або щодо використання відповідачем бюджетних коштів. Запитувана інформація не є такою, що становить суспільний інтерес.

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції про те, що запитувана позивачем інформація не є публічною.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про звернення громадян», громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Як вбачається з матеріалів справи, лист позивача відповідач отримав 18 жовтня 2017 року.

Листом №П-2327/13 від 30 жовтня 2017 року (направлено позивачу 31 жовтня 2017 року) позивачу надано відповідь із викладенням інформації по суті.

Таким чином, відповідь на лист позивача надано відповідачем у межах строку, встановленого Законом України «Про звернення громадян».

У апеляційній скарзі та позовній заяві позивачем не зазначено будь-яких інших доводів щодо невідповідності вказаного листа вимогам чинного законодавства України.

Крім зазначеного, колегія суддів звертає на увагу на те, що у листі №П-2327/13 відповідачем зазначено, що довіреності, які видані для представництва інтересів Вищого адміністративного суду України були іменними без зазначення судової справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З огляду на те, що позивач не має заперечень щодо суті відповіді, наданої Вищим адміністративним судом України, суд не визнає такою, що спрямована на захист порушених прав позовну вимогу про зобов'язання повторно надати відповідь на запит.

Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до Вищого адміністративного суду України про визнання протиправними дій, листа та зобов'язання вчинити дії.

Згідно з положеннями ст.. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог ст.. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а обставини справи повністю відповідають висновкам суду.

Заслухавши у судовому засіданні доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т АН О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст.. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст виготовлено 26.02.2018

Головуючий суддя Л.В.Бєлова

Судді Н.В. Безименна,

А.Ю. Кучма

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: Кучма А.Ю.

Безименна Н.В.