Постанова № 72443060, 27.02.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/3632/17 Суддя першої інстанції: Качур І.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 вересня 2017 року у справі за адміністративним позовом підприємства з іноземними інвестиціями «Гленкор Грейн Україна» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2017 року підприємство з іноземними інвестиціями «Гленкор Грейн Україна» (далі - Позивач, ПІІ «Гленкор Грейн Україна») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - Відповідач, Офіс ВПП) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.12.2016 року №0000614108.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.09.2017 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується реальність господарських операцій у рамках мети підприємницької діяльності Позивача, у зв'язку з чим формування витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за наслідками виконання договірних зобов'язань перед ТОВ «Темп», здійснювалося правомірно. Крім того, суд зауважив, що Відповідачем не було висловлено жодних зауважень до складених суб'єктами господарювання первинних документів. Крім іншого, суд підкреслив, що матеріали кримінального провадження та фіктивність, на переконання Офісу ВПП, контрагентів ТОВ «Темп», не можуть бути безумовними підставами для висновку про порушення податкової дисципліни ПІІ «Гленкор Грейн Україна». Поряд з викладеним, суд першої інстанції наголосив на тому, що окремі недоліки товарно-транспортних накладних, складених у ході транспортування товару, не можуть свідчити про безтоварність господарських операцій, оскільки предметом перевірки є реальність договорів купівлі-продажу, а не перевезення.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Наголошує на неповному дослідженні судом всіх фактичних обставин справи та перевірки їх доказами, що спричинило прийняття неправильного рішення, а саме - неврахування: відсутності доказів реальності та законності джерела походження товару, у подальшому реалізованому ТОВ «Темп» Позивачу; факту перебування ТОВ «Темп» та його контрагентів сторонами кримінального провадження; відсутності у податковій декларації ТОВ «Темп» відомостей щодо амортизації основних засобів, що ставить під сумнів можливість транспортування на адресу ПІІ «Гленкор Грейн Україна» товарів; існування ознак фіктивності у діяльності ТОВ «Темп» та неспроможності останнього виконати договірні зобов'язання.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2018 року після усунення визначених в ухвалі суду від 04.12.2017 року недоліків було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Офісу ВПП та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

У відзиві на апеляційну скаргу ПІІ «Гленкор Агрікалчер Україна» (попередня назва - ПІІ «Гленкор Грейн Україна») просить залишити апеляційну скаргу Офісу ВПП без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що судом першої інстанції було досліджено та встановлено факт отримання Позивачем товару від ТОВ «Темп», а також його подальшої реалізації. Крім того, вказує, що ПІІ «Гленкор Агрікалчер Україна» не було замовником послуг перевезення у ТОВ «Темп», а тому певні недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних не є доказом безтоварності операцій з купівлі-продажу товарів. Поряд з іншим, підкреслює, що наявність у ТОВ «Темп» процесуального статусу сторони у кримінальному провадженні жодним чином не доводить його фіктивний характер за відсутності такого, що набрав законної сили, вироку суду. Також зазначає, що зібрана податковим органом інформація не може мати преюдиційного характеру, а можливі взаємовідносини ТОВ «Темп» із фіктивними суб'єктами господарювання не тягнуть за собою виникнення сумніву у добросовісності ПІІ «Гленкор Агрікалчер Україна» як платника податків.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2018 року призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 20.02.2018 року.

У судовому засіданні повноважний представник Апелянта доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд вимоги останньої задовольнити повністю з викладених у ній підстав.

Представники Позивача наполягали на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інтонації - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що у листопаді-грудні 2016 року працівниками Офісу ВПП на підставі наказу від 22.11.2016 року №982 (т. 24 а.с. 40), направлень на перевірку від 22.11.2016 року №831 та №830 (т. 24 а.с. 38-39), ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 11.03.2016 року у справі №759/3668/16-к (т. 24 а.с. 42-44), згідно пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПІІ «Гленкор Грейн Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Темп» за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року.

У ході перевірки податковим органом було виявлено порушення Позивачем п. 44.1 ст. 44, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. п. 138.2, 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 18 468 020,00 грн.

Результати перевірки зафіксовані в акті від 19.12.2016 року №2130/28-10-41-08/23339195 (т. 24 а.с. 51-110).

На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем 26.12.2016 року прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000614108, яким Позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток, створений за участі іноземних інвесторів, на загальну суму 23 085 025,00 грн., у тому числі за основним платежем - 18 468 020,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 4 617 005,00 грн. (т. 1 а.с. 159).

За наслідками адміністративного оскарження рішенням ДФС України від 01.03.2017 року №4181/6/99-99-11-01-02-25 спірний акт індивідуальної дії залишено без змін (т. 1 а.с. 170-174).

Надаючи оцінку правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд першої інстанції встановив, що у період, що перевірявся (2014 рік), Позивачем до складу витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, включено, зокрема, 104 033 732,71 грн., сформованих за наслідками господарських відносин з ТОВ «Темп».

Вирішуючи питання про реальність укладених між Позивачем та вказаним контрагентом договорів, суд першої інстанції встановив таке.

Між ПІІ «Сєрна» (попередня назва ПІІ «Гленкор Грейн Україна) (Покупець) та ТОВ «Темп» (Продавець) були укладені договори купівлі-продажу, за умовами яких Продавець зобов'язується поставити і передати у власність Покупця, а Покупець прийняти і оплатити сільськогосподарську продукцію українського походження (пшениця продовольча 1-ого класу, пшениця продовольча 2-ого класу, пшениця продовольча 3-ого класу, ріпак 1-ого класу, кукурудза 3-ого класу, ячмінь 3-ого класу, пшениця фуражна 5-ого класу, пшениця фуражна 6-ого класу) врожаю 2014 року.

Загальна ціна згаданих договорів складала 104 033 732,71 грн.

Згідно даних договорів поставка товарів здійснювалася на умовах DAT Інкотермс-2010 (Поставка на терміналі) ТОВ «Іллічівський Зерновий Термінал» у порту Іллічівськ, ТОВ «Агро-Транзит-Інвест» м. Херсон, ТОВ «ТІС-Зерно», також на умовах EXW Інкотермс-2010 (Франко-елеватор) Балтське ХПП ПАТ.

Факт виконання господарських операцій, на переконання суду першої інстанції, підтверджується наявними у матеріалах справи копіями договорів купівлі-продажу, видаткових накладних, рахунків на оплату, податкових накладних, реєстрів накладних на прийняте зерно, складських квитанцій (т. 9-16). Оплата за поставлений товар, як встановлено у ході перевірки, проведена у повному обсязі. Дані обставини підтверджуються й наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень (т. 2). Крім того, в акті перевірки зафіксовано, що рух придбаних у ТОВ «Темп» товарів належним чином відображено Позивачем у даних бухгалтерського обліку.

Поряд з викладеним, судом першої інстанції встановлено, що частина придбаного у ТОВ «Темп» зерна була передана на зберігання ТОВ «Іллічівський Зерновий Термінал» за договором від 20.06.2014 року №TRS-1/14 на надання послуг з перевалювання, накопичення й експедирування вантажів зернових, зернобобових і олійних культур (т. 8 а.с. 3-13), що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: реєстрів накладних на прийняте зерно за формою №3ХС-3 (т. 3); складських квитанцій на зерно (т. 4 а.с. 1-79). Інша частина придбаного у ТОВ «Темп» товару була поставлена, як встановлено судом першої інстанції, на інші зернові склади, а саме - зерновий склад ТОВ «Агро-Транзит-Інвест» за договором від 16.06.2014 року №14/6-06 на надання послуг (т. 8 а.с. 14-23), на зерновий склад ТОВ «Тіс-Зерно», на зерновий склад ПАТ «Балтське хлібоприймальне підприємство» за договором складського зберігання насіння ріпаку від 18.06.2014 року №01-Р/2014 (т. 9 а.с. 235-244).

Поряд з іншим, Окружний адміністративний суд м. Києва встановив, що Позивачем були надані копії документів на підтвердження транспортування сільськогосподарської продукції - товарно-транспорті накладні з поставкою зерна на термінал ТОВ «Агро-Транзит-Інвест» (т. 17), на термінал ТОВ «Тіс-Зерно» та термінал ТОВ «Іллічівський Зерновий Термінал» (т. 18-23).

Крім іншого, зі змісту наявних у матеріалах справи копій доручень на вантаж, запланований для відвантаження на судно, його переліку (т. 4 а.с. 80-263, т. 5 а.с. 1-96), судом першої інстанції встановлено, що ПІІ «Сєрна» було направлено на експорт придбане у ТОВ «Темп» зерно на виконання укладених Позивачем з компанією «Гленкор Грейн БВ» (Нідерланди) контрактів, що підтверджується, поряд з іншим, копіями митних декларацій (т. 5 а.с. 97-257, т. 6, т. 7 а.с. 1-185).

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції дійшов до висновку, що підстав для визнання безтоварним укладених Позивачем з ТОВ «Темп» договорів немає. При цьому, суд наголосив на тому, що податковим органом як суб'єктом владних повноважень не доведено, що господарські операції ПІІ «Гленкор Грейн Україна» є безтоварними, не доведено недобросовісності Позивача та його контрагента. Крім того, доказів визнання нікчемними угоди суду не надано, а отже висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Приписи ч. 1 ст. 208 ГК України визначають, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Враховуючи положення зазначених вище статей ГК України, колегія суддів вважає за необхідне підкреслити той факт, що для визнання правочину такого, що укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, необхідно встановити факт наявності у контрагентів або контрагента такої мети.

Так, при кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. При цьому доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі. Однак доказів існування такого, що набрав законної сили вироку суду по кримінальній справі щодо посадових осіб Позивача, податковим органом надано не було. У зв'язку з чим посилання Відповідача на обставини, що були встановлені органами внутрішніх справи у ході досудового розслідування, є помилковими, оскільки останні в силу положень ч. 6 ст. 78 КАС України не можуть вважатися доказами в адміністративній справі.

Крім того, посилання Апелянта на неврахування судом першої інстанції обставин, встановлених у ході досудового розслідування у рамках кримінального провадження №32015100080000133 від 18.11.2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України щодо, зокрема, посадових осіб ТОВ «Темп», судовою колегією оцінюється критично, оскільки, як вірно зазначив суд першої інстанції, у матеріалах справ відсутні докази набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо вказаних осіб.

Таким чином, на думку суду апеляційної інстанції, господарські операції між контрагентами не були вчинені з метою, яка завідомо суперечила інтересам держави і суспільства.

Оцінюючи висновки суду першої інстанції щодо відповідності складених сторонами первинних документів вимогам чинного законодавства, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон про бухгалтерський облік) документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинний документ.

Приписи ст. 9 вказаного закону визначають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» зерновий склад на підтвердження прийняття зерна видає один із таких документів: подвійне складське свідоцтво; просте складське свідоцтво; складську квитанцію.

Складський документ на зерно виписується після передачі зерна на зберігання не пізніше наступного робочого дня.

Після заповнення обов'язкових реквізитів простого або подвійного складського свідоцтва на зерно, реєстрації їх у реєстрі з присвоєнням порядкового номера заповнений бланк простого або подвійного складського свідоцтва на зерно передається особі, яка здала зерно на зберігання.

Зерновий склад зобов'язаний виписувати окремо складські документи на зерно для партій зерна, що належать різним товарним класам, відповідно до державних стандартів.

Форма бланків складських документів на зерно, порядок їх випуску, передачі, продажу зерновим складам встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Крім того, згідно п. 2.4 затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Аналогічна позиція викладена у листі ВАС України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, наявні у матеріалах справи документи містять всі обов'язкові для первинних документів реквізити та відповідають законодавчо визначеним вимогам. Поряд з цим, Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не було доведено юридичної дефектності чи невідповідності первинних документів вимогам чинного законодавства.

Твердження податкового органу щодо окремих недоліків товарно-транспортних накладних в якості підстави для висновку про безтоварність господарських операцій судовою колегією оцінюється критично, оскільки, як вірно зазначив суд першої інстанції, товарно-транспортні накладні є обов'язковими для застосування відправниками та одержувачами вантажів, позаяк слугують підставою для проведення розрахунків за договором перевезення.

Аналогічна позиція закріплена в постанові Вищого адміністративного суду України від 21.05.2014 року у справі №К/800/10421/14.

У даному ж спорі не оцінюється правомірність формування Позивачем даних податкового обліку за операціями з перевезення товарів, а встановлюються фактичне надходження товарів на зернові термінали на підставі укладених з ТОВ «Темп» договорів купівлі-продажу. І такий рух товарів, як було встановлено раніше, підтверджується наявними у матеріалах справи документами.

При цьому, матеріали справи свідчать, що договору перевезення між сторонами не укладалося, а відтак приписи затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.02.1998 року №128/2568 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, які регулюють відносини між перевізниками та вантажовідправниками і вантажоодержувачами, до спірних правовідносин застосовуються не обов'язково.

Посилання Апелянта на відсутність у ТОВ «Темп» виробничих потужностей та ресурсів для виконання зобов'язань за укладеними з ПІІ «Гленкор Грейн Україна» судовою колегією оцінюється критично, оскільки контрагент Позивача не був позбавлений права на залучення інших осіб для виконання умов господарських договорів.

Твердження Офісу ВПП про те, що судом першої інстанції не було досліджено походження у ТОВ «Темп» у подальшому реалізованого ПІІ «Гленкор Грейн Україна» товару, а тому, з огляду на відсутність у контрагента Позивача виробничих потужностей, операції мають безтоварний характер, судом апеляційної інстанції оцінюється критично з огляду на таке.

Як зазначено Окружним адміністративним судом м. Києва, на момент складання первинних документів та отримання за господарськими договорами зерна ТОВ «Тепм» було зареєстрована у встановленому законом порядку як суб'єкт підприємницької діяльності, а факт реальності господарських операції, як було встановлено раніше, підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини у справі «Булвес проти Болгарії» (заява № 3991/03) у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив:

« 70. І, нарешті, що стосується зусиль для попередження обманних зловживань системою оподаткування ПДВ, Суд визнає, що коли Держави - члени Конвенції володіють інформацією про такі зловживання зі сторони певної фізичної чи юридичної особи, вони можуть вжити відповідних засобів щодо недопущення, зупинення чи покарання за такі зловживання. Однак, Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

71. Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов'язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності. Таким чином, мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1».

З огляду на викладене посилання Апелянта на можливе порушення контрагентом Позивача - ТОВ «Темп» податкової дисципліни в якості підстави для відмови у задоволенні позовних вимог є, на переконання судової колегії, помилковими.

Крім того, зі змісту акту перевірки ПІІ «Гленкор Грейн Україна» вбачається, що, обґрунтовуючи безтоварність господарських операцій з підстав відсутності доказів походження товару у ТОВ «Темп», Офіс ВПП посилається на матеріали перевірки ТОВ «Темп», зафіксовані в акті від 10.04.2015 року №183/26-57-22-04-10/215519714 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Темп» з питань дотримання вимог правильності обчислення, повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року» (т. 24 а.с. 111-148).

Відповідно до абз. 5 п. 86.7 ст. 86 ПК України контролюючим та іншим державним органам забороняється використовувати акт перевірки як підставу для висновків стосовно взаємовідносин платника податків з його контрагентами, якщо за результатами складення акта перевірки податкове повідомлення-рішення не надіслано (не вручено) платнику податків або воно вважається відкликаним відповідно до статті 60 цього Кодексу.

Разом з тим, доказів складання та направлення ТОВ «Темп» податкового повідомлення-рішення за наслідками проведеної перевірки матеріали справи не містять, у зв'язку з чим встановлені в акті перевірки ТОВ «Темп» обставини не мають доказової сили згідно встановлених Податковим кодексом України правил.

Відтак, твердження Офісу ВПП про відсутність доказів походження реалізованого Позивачу зерна матеріалами справи не підтверджується, у той час як останні, як вже було неодноразово зазначено вище, містять докази реальності та товарності господарських операцій між ТОВ «Темп» та ПІІ «Гленкор Грейн Україна».

З урахуванням наведеного судова колегія погоджується з твердженням суду першої інстанції про відсутність правових підстав визнання безтоварними господарських операцій Позивача з його контрагентом, у зв'язку з чим вважає за необхідне зазначити таке.

Приписи пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначали, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України до витрат операційної діяльності, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Підпунктом 138.8.1 пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Приписи пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначають, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як вже було зазначено вище, згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Аналогічна позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що наявні у матеріалах справи документи у розумінні приписів Закону про бухгалтерський облік є первинними документами, а тому підтверджують, по-перше, реальність виконання укладених ПІІ «Гленкор Грейн Україна» з ТОВ «Темп» договорів, по-друге, правомірність включення до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування суми коштів, сплаченої на виконання останніх, оскільки такі витрати безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю Позивача.

З огляду на викладене суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Наведене, на переконання судової колегії свідчить, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 вересня 2017 року у справі за адміністративним позовом підприємства з іноземними інвестиціями «Гленкор Грейн Україна» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 вересня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Повний текст постанови складено « 27» лютого 2018 року.

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Шурко О.І.

Кузьменко В. В.