Постанова № 72442772, 27.02.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 751/6428/17 Суддя першої інстанції: Ченцова С.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Чернігівської міської ради на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 04 січня 2018 року, прийнятого у місті Чернігові, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Чернігівської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2017 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1.) звернувся до Новозаводського районного суду м. Чернігова з позовом до Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Чернігівської міської ради (далі - Відповідач, Управління ДАБК Чернігівської міської ради) про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення від 14.09.2014 року №30, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 10 ст. 96 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 грн.

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 04.01.2018 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що особі, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення, не роз'яснено права, чим порушено право останнього на захист, а тому такий протокол не може вважатися допустимим доказом.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Наголошує на помилковому застосуванні Новозаводським районним судом м. Чернігова до спірних правовідносин положень Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1995 року №244, у той час як останні врегульовані приписами Кодексу України про адміністративні правопорушення. Крім того, підкреслює залишення поза увагою судом обставин, встановлених рішенням суду, яке набрало законної сили, та яким встановлено факт порушення ТОВ «Цезар Ресторани», директором якого є Позивач, містобудівного законодавства. Крім іншого, наполягає на неможливості скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності виключно з формальних підстав, вказуючи на те, що в останній міститься відмітка про те, що Позивач від підпису у протоколі, надання пояснень та підпису про права і обов'язки відмовився.

У межах установленого ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2018 року строку відзив на апеляційну скаргу подано не було.

У судовому засіданні Позивач просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибув.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення Позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з таких підстав.

При ухваленні оскаржуваного рішення, суд першої інстанції встановив, що у серпні-вересні 2017 року працівниками Управління ДАБК Чернігівської міської ради на підставі листа Служби безпеки України від 21.08.2017 року №74/3/1-3727, звернень фізичних осіб та юридичної особи, наказу від 30.08.2017 року №62-ОД і направлення про проведення планового (позапланового) заходу) від 30.08.2017 року №106 було проведено позапланову перевірку об'єкта будівництва: «Реконструкція гуртожитку з пристосуванням під готель по вул. Гетьмана Полуботка, 22 в м. Чернігові», яке здійснюється за замовленням ТОВ «Цезар Ресторани». Результати перевірки зафіксовані в акті від 08.09.2017 року №106 (а.с. 5-12).

У ході перевірки було виявлено часткову експлуатацію об'єкту - цокольного та 1-4 поверхів, не прийнятих в експлуатацію, чим порушено ч. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п. 12 постанови Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року №461.

З урахуванням викладених в акті перевірки висновків Відповідачем 08.09.2017 року складено протокол про адміністративне правопорушення, в якому зафіксовано, що відповідальність за встановлені правопорушення передбачена ч. 10 ст. 96 КУпАП (а.с. 6). Крім того, у протоколі зафіксовано, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 14.09.2017 року о 14:30 у приміщенні Управління ДАБК Чернігівської міської ради за адресою: м. Чернігів, вул. Івана Мазепи, 19, каб. 105.

Акт перевірки та протокол отримані 08.09.2017 року особисто ОСОБА_1, який призначений згідно наказу від 23.08.2017 року №3-К виконуючим обов'язки директора ТОВ «Цезар Ресторани» (а.с. 47).

За результатами розгляду матеріалів справ про адміністративне правопорушення Відповідачем 14.09.2017 року прийнято постанову №30, якою визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 10 ст. 96 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 грн. (а.с. 15-16).

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що із заявою про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта та видачу сертифіката ТОВ «Цезар Ресторани» звернулося до Управління ДАБК Чернігівської міської ради 09.10.2017 року (а.с. 44). Сертифікат серії ЧГ №162172921470 було видано на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації 19.10.2017 року (а.с. 46).

Водночас, постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.11.2017 року у справі №825/1516/17 відмовлено у задоволенні позову ТОВ «Цезар Ресторани» до Управління ДАБК Чернігівської міської ради про визнання протиправними та скасування приписів від 08.09.2017 року №48, №49, а також постанови від 14.09.2017 року №4 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності (а.с. 27-34).

На підставі встановлених вище обставин, а також за наслідками системного аналізу приписів ч. 10 ст. 96, ч. 4 ст. 256 КУпАП, ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», п. п. 9, 16, 22 Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1995 року №244, суд першої інстанції дійшов до висновку, що попри обставини, встановлені у судовому рішенні, яке набрало законної сили, Відповідачем не було роз'яснено Позивачу його права та обов'язки, що виключає можливість врахування викладених у протоколі відомостей як доказової бази.

Однак з такими висновками суду першої інстанції судова колегія не може погодитися з огляду на таке.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.

У статті 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.

Відповідно до ч. 10 ст. 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення Експлуатація об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних в акті готовності об'єкта до експлуатації, вчинені щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми наслідками (СС2), - тягнуть за собою накладення штрафу від тисячі до тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, за правилами наведеної статті однією зі підстав притягнення особи до адміністративної відповідальності є експлуатація об'єктів будівництва з середнім наслідком (СС2), не прийнятих в експлуатацію.

Як вбачається з матеріалів справи та зі змісту оскаржуваного рішення суду першої інстанції, у постанові від 09.11.2017 року у справі №825/1516/17, яка набрала законної сили 01.12.2017 року, встановлено, що експлуатація об'єкту будівництва (цокольного та 1-4 поверхів) за адресою: м. Чернігів, вул. Гетьмана Полуботка, 22, на момент проведення перевірки у серпні-вересні 2017 року здійснювалася без виконання обов'язку щодо ведення об'єкта будівництва в експлуатацію. Крім того, у постанові Чернігівського окружного адміністративного суду встановлено, що акт готовності об'єкта до експлуатації та сертифікат були складені 05.10.2017 року та 19.10.2017 року відповідно.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У рішенні від 09.06.2011 року у справі «Желтяков проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів. Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов'язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру. Така процедура сама по собі не суперечить принципові юридичної визначеності в тій мірі, в якій вона використовується для виправлення помилок правосуддя. Однак, Суд повинен визначити, чи була така процедура застосована у спосіб, сумісний зі статтею 6 Конвенції.

Таким чином, встановлений в іншому судовому рішенні, яке набрало законної сили, факт експлуатації ТОВ «Цезар Ресторани», виконуючим обов'язки директора якого на момент проведення перевірки був ОСОБА_1, не введеного в експлуатацію об'єкта будівництва нівелює твердження Позивача про те, що у діях останнього відсутній склад правопорушення, передбачений ч. 10 ст. 96 КУпАП.

Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції щодо порушення Відповідачем порядку складання протоколу про адміністративне правопорушення в частині роз'яснення Позивачу його прав та обов'язків, чим позбавлено останнього права на захист, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Згідно ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.

При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Як вбачається зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення від 08.09.2017 року, копію якого отримав ОСОБА_1 особисто 08.09.2017 року (а.с. 50), в останньому міститься запис завідувача інспекційного сектору управління ДАБК Чернігівської МР Манойленка Ю.М. про те, що Позивач від підписання протоколу відмовився. Наведені обставини, на переконання судової колегії, свідчать про обґрунтованість твердження Апелянта про те, що відповідним записом підтверджується й факт відмови особи від підпису у графі, де міститься роз'яснення прав та обов'язків, передбачених ст. 268 КУпАП.

Крім того, факт отримання протоколу ОСОБА_1 у день його складення, в якому поряд з іншим містилися роз'яснення прав та обов'язків останнього, а також були зазначені дата, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, спростовує висновки суду першої інстанції про те, що Управлінням ДАБК Чернігівської міської ради було порушено право Позивача на захист.

При цьому судовою колегією враховується, що відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Як було встановлено раніше, Позивач був належним чином сповіщений про місце та час розгляду справи про адміністративне правопорушення, що, на переконання судової колегії, у повній мірі надавало йому можливість використовувати засоби юридичного захисту, що не було враховано судом першої інстанції.

За таких обставин, посилання суду першої інстанції на окремі процедурні порушення при притягненні особи до адміністративної відповідальності не можуть спростовувати правомірності оскаржуваної постанови Відповідача, оскільки не доводять відсутності факту порушення.

Наведений висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 14.02.2018 року у справі № 735/1246/15-а.

Крім іншого, судова колегія погоджується з доводами Апелянта про неможливість застосування до спірних правовідносин положень Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1995 року №244, оскільки дані нормативні акти регламентують підстави та порядок притягнення до відповідальності суб'єктів містобудування - юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Натомість правове регулювання питання притягнення до відповідальності фізичних осіб за порушення законодавства у сфері містобудівної діяльності здійснюється Кодексом України про адміністративні правопорушення.

При цьому судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, зважаючи на встановлені вище обставини, які свідчать наявність у діях Позивача складу правопорушення, передбаченого ч. 10 ст. 96 КУпАП, судова колегія приходить до висновку про помилковість твердження Новозаводського районного суду м. Чернігова про наявність правових підстав для скасування постанови у зв'язку з відсутністю відмітки про ознайомлення ОСОБА_1 з його правами та обов'язками, а тому вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, що стали підставою для неправильного вирішення справи. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду - скасувати.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 271, 272, 286, 308, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Чернігівської міської ради на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 04 січня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Чернігівської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити повністю.

Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 04 січня 2018 року - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Повний текст постанови складено « 27» лютого 2018 року.

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.