Постанова № 72442717, 22.02.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/43/17 Суддя (судді) першої інстанції: Келеберда В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Суддів За участю секретаряВівдиченко Т.Р. Губської Л.В. Пилипенко О.Є. Кондратенко Я.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Науково-виробничого приватного підприємства «Пласт» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 грудня 2017 року у справі за позовом Науково-виробничого приватного підприємства «Пласт» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Науково-виробниче приватне підприємство «Пласт» звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, в якому просив визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 08.12.2016р. № 12655-17.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 грудня 2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, позивач - Науково-виробниче приватне підприємство «Пласт» звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду справи сторони до суду не прибули.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкову вимогу від 08.12.2016р. № 12655-17.

Відповідно до вказаної податкової вимоги, у позивача наявне узгоджене податкове зобов'язання на суму 201 753,65 грн. (по податку на додану вартість в сумі 109 524,58 грн. та по податку на додану вартість в сумі 92 229,07 грн.).

Підставою для прийняття податкової вимоги слугувала наявність у позивача податкового боргу, який виник на підставі податкових повідомлень-рішень від 16.07.2013р. № 0001982280, яким позивачу донараховано грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 109 256 грн. та № 0001992280, яким позивачу донараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 92 495 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.01.2014р. у справі № 826/20548/13-а відмовлено у задоволенні позову Науково-виробничого приватного підприємства «Пласт» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень від 16.07.2013р. № 0001982280, № 0001992280.

Однак, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2014р., яка залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.06.2015р., скасовано вказану вище постанову Окружного адміністративного суду міста Києва та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову.

В подальшому, постановою Верховного Суду України від 12.01.2016р. скасовано вказані вище постанову Київського апеляційного адміністративного суду та ухвалу Вищого адміністративного суду України, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.01.2014р. залишено в силі.

Не погоджуючись з прийнятою відповідачем податковою вимогою, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В силу підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, підставою для прийняття податкової вимоги є наявність у платника податків податкового боргу.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу» розділ ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнено підрозділом 9-2 «Підрозділ 9-2. Особливості уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість під час застосування податкового компромісу».

За приписами пункту 1 підрозділу 9-2 Перехідних положень Податкового кодексу України, податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу. Платник податків, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу, під час дії податкового компромісу за такі податкові періоди має право подати відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, в яких визначає суму завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суму завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Згідно з пунктом 7 підрозділу 9-2 Перехідних положень Податкового кодексу України, процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим.

Відповідно до приписів пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Пунктом 8 підрозділу 92 розділу XX Податкового кодексу України визначено, що податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань згідно із цим підрозділом.

Абзац 14 пункту 3.12 Методичних рекомендацій, затверджених Наказом ДФС України від 17.01.2015р. № 13 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу» визначає, що у разі прийняття контролюючим органом рішення щодо погодження застосування податкового компромісу та сплати платником податків узгодженої суми податкового зобов'язання протягом 10 календарних днів з дня подання ним Заяви про компроміс по ППР у розмірі 5 відсотків від суми податкового зобов'язання, інша частина 95 відсотків, а також штрафи та пеня вважаються погашеними.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що обов'язковими умовами для досягнення податкового компромісу є неузгодженість сум податкового зобов'язання, а саме щодо якого триває процедура судового оскарження та сплата позивачем 5% суми податкового зобов'язання, вказаного у податковому повідомленні-рішенні протягом 10 календарних днів з дня подання ним заяви про намір досягнення податкового компромісу.

Як вбачається з матеріалів справи, Науково-виробничим приватним підприємством «Пласт» було подано до податкового органу заяву про застосування податкового компромісу (отримано 30.03.2015р.).

Платіжним дорученням від 10.04.2015р. № 1001190934 позивач здійснив оплату податку на прибуток у розмірі 5 463 грн. Проте, 5% від суми податкового зобов'язання визначеного у податковому повідомленні-рішенні від 16.07.2013р. № 0001982280 становить 5 476,22 грн. (109 524,58 грн. х 5%).

Крім того, платіжним дорученням від 10.04.2015р. № 1001190924 позивач здійснив оплату податку на прибуток у розмірі 4 624,00 грн. Проте, 5% від суми податкового зобов'язання визначеного у податковому повідомленні-рішенні від 16.07.2013р. № 0001992280 становить 4 611,45 грн. (92 229,07 х 5%).

15.04.2015р. позивачем повторно подано до податкового органу заяву про застосування податкового компромісу та платіжні доручення від 24.04.2015р. № 1001203124 про сплату податку на прибуток по податковому компромісу в сумі 5 463,00 та № 1001203043 про сплату податку на додану вартість по податковому компромісу, в сумі 4 624,00 грн.

Натомість, як вбачається з матеріалів справи, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.01.2014р. у справі № 826/20548/13-а відмовлено у задоволенні позову Науково-виробничого приватного підприємства «Пласт» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень від 16.07.2013р. № 0001982280, № 0001992280.

Однак, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2014р., яка залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.06.2015р., скасовано вказану вище постанову Окружного адміністративного суду міста Києва та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову.

В подальшому, постановою Верховного Суду України від 12.01.2016р. скасовано вказані вище постанову Київського апеляційного адміністративного суду та ухвалу Вищого адміністративного суду України, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.01.2014р. залишено в силі.

Як зазначалося вище, процедура податкового компромісу поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження.

Таким чином, на дату подання позивачем та реєстрації заяви про намір досягнення податкового компромісу (30.03.2015р. та 15.04.2015р.) тривала процедура судового оскарження.

Однак, суд першої інстанції помилково спростив процедуру судового оскарження лише до моменту ухвалення рішення по справі судом апеляційної інстанції, тим самим помилково не взявши до уваги те, що рішення апеляційного суду було оскаржено в касаційній інстанції та до Верховного Суду України.

Крім цього, судом першої інстанції зазначено, що кінцевим документом, яким оформлюється досягнення податкового компромісу та який є підставою для списання грошових зобов'язань платника податків, що визначені податковим органом за податковим повідомленням - рішенням, є саме рішення такого органу щодо погодження застосування процедури податкового компромісу, оскільки в матеріалах справи відсутні докази прийняття податковим органом такого рішення, а відтак, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог.

Однак, вказаний висновок суду колегія суддів вважає безпідставним, оскільки, аналізуючи положення Податкового кодексу України, він не містить будь-яких посилань на рішення контролюючого органу щодо погодження застосування процедури податкового компромісу, як кінцевого документа для досягнення податкового компромісу.

Натомість, як зазначалося вище, досягнення податкового компромісу на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового оскарження здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим.

Таким чином, аналізуючи вказані положення податкового законодавства, колегія суддів дійшла висновку про те, що, в даному випадку, податковий компроміс вважається досягнутим після сплати позивачем узгоджених податкових зобов'язань, а відтак, оскаржувана позивачем податкова вимога від 08.12.2016р. № 12655-17 є протиправною та підлягає скасуванню.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог Науково-виробничого приватного підприємства «Пласт», а тому постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи викладені в апеляційній скарзі спростовують висновки суду першої інстанції та знайшли своє належне підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Науково-виробничого приватного підприємства «Пласт» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 грудня 2017 року скасувати та прийняти нове рішення.

Адміністративний позов Науково-виробничого приватного підприємства «Пласт» задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві від 08.12.2016р. № 12655-17.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Судді Вівдиченко Т.Р. Губська Л.В. Пилипенко О.Є.

Повний текст постанови виготовлено 27.02.2018 року

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Губська Л.В.

Пилипенко О.Є.