Постанова № 72442552, 26.02.2018, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2018 року Справа № 916/4225/15Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Бєляновського В.В.,

суддів: Величко Т.А.,

ОСОБА_1

при секретарі - Колбасовій О.Ф.

за участю представників:

Від позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3

Від відповідача: ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Алді”

на рішення господарського суду Одеської області від 25 грудня 2015 року, суддя в І інстанції Рога Н.В., повний текст якого було складено 30.12.2015 року в м. Одесі

по справі № 916/4225/15

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Алді”

до Державного підприємства “Морський торговельний порт “Чорноморськ”

про стягнення 5 595 057 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю „АЛДІ” (далі – ТОВ “Алді”) звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Державного підприємства “Іллічівський морський торговельний порт” (далі – ДП “ІМТП”) про стягнення грошових коштів у розмірі 5 595 057 грн., які є часткою позивача у спільному майні.

В обґрунтування пред’явлених вимог позивач посилався на те, що 17.04.2002 року між сторонами у справі було укладено договір про спільну діяльність № 97-0, узгоджений з Міністерством транспорту України, відповідно до п. 1.1 якого сторони здійснювали спільну діяльність зі створення та експлуатації Комплексу для організації здійснення посадовими особами державних органів митного, санітарного, екологічного та інших видів контролю та пропуску через державний кордон України імпортних і транзитних вантажів, що вивозяться з Порту автотранспортом з виконанням при цьому вантажно-розвантажувальних робіт, необхідних для контрольних операцій, тимчасового зберігання затриманих вантажів та автотранспорту, експедиційного і агентського обслуговування вантажів та автотранспорту та надання інших послуг, що випливають з необхідності митного контролю та оформлення. Відповідно до умов договору такий Комплекс було створено за рахунок внесків сторін та 28.03.2007 року державною приймальною комісією прийнято в експлуатацію. 06.02.2009 року виконкомом Іллічівської міської ради на підставі власного рішення від 29.01.2009р. № 119 було видано Свідоцтво № 34901 про право власності на будівлі та споруди митно - складського комплексу, відповідно до якого державі в особі Міністерства транспорту та зв’язку України належало 272/625 частки, а відповідно ТОВ “Алді” належало 353/625 частки в нерухомому майні на праві спільної часткової власності. У наступному, рішенням господарського суду Одеської області від 23.01.2012 року у справі № 11/17-5110-2011, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.07.2012 року, договір про спільну діяльність № 97-0 від 07.04.2002р. було розірвано та рішенням господарського суду Одеської області від 06.06.2013 року у справі № 916/1108/13 визнано недійсним рішення виконавчого комітету Іллічівської міської ради від 29.01.2009р. № 119. Пунктами 4.8 та 10.5 договору про спільну діяльність сторони передбачили умови припинення дії договору, результатом яких є отримання товариством грошових коштів у розмірі, що визначається за даними бухгалтерського обліку, з урахуванням фактичного зносу майна на час припинення дії договору. Згідно з балансом позивача, як уповноваженої сторони спільної діяльності, станом на 01.10.2012 року залишкова вартість спільного майна складає 9 894 000 грн., відтак з урахуванням внеску позивача у спільну діяльність у розмірі 56,55% від загального внеску сторін, вартість частки позивача в спільному майні, визначена на рівні залишкової вартості згідно даних бухгалтерського обліку, складає 5 595 057 грн. Вказуючи, що після розірвання договору про спільну діяльність, в порушення його умов, Порт не здійснив викуп частки позивача у спільному майні, але фактично з моменту набрання законної сили рішенням суду від 23.01.2012 року у справі № 11/17-5110-2011 є власником цього майна, створеного та придбаного за час дії договору, позивач на підставі ст. ст. 1132, 1133, 1134, 1141 ЦК України просив задовольнити позов.

ДП “ІМТП” не визнало позов посилаючись на те, що на території Комплексу у ТОВ “Алді” відсутнє нерухоме майно для реалізації положень п. 4.8 та п. 10.5 договору, у зв’язку з чим відсутні правові підстави для стягнення з Порту грошових коштів у даній справі.

Рішенням господарського суду Одеської області від 25 грудня 2015 року у справі (суддя Рога Н.В.) у задоволенні позову відмовлено повністю з мотивів необґрунтованості та недоведеності позовних вимог.

Відмовляючи у задоволенні позову місцевий господарський суд керувався приписами ст. ст. 11, 509, 626, 627, 1141 ЦК України, ст. 174 ГК України та на підставі встановлених обставин даної справи виходив із того, що рішенням господарського суду Одеської області від 06.06.2013р. у справі № 916/1108/13, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01.08.2013р. та постановою Вищого господарського суду України від 16.10.2013р., визнано недійсним рішення виконавчого комітету Іллічівської міської ради від 29.01.2009р. № 119 «Про видачу Державі в особі Міністерства транспорту та зв’язку України та ТОВ "АЛДІ" свідоцтва про право власності відповідно на 272/625 частки та 353/625 частки митно-складського комплексу за адресою: м. Іллічівськ, вул. Транспортна, № 30, які знаходяться у спільній діяльності ДП „ІМТП” та ТОВ „АЛДІ”, у зв’язку з чим дійшов висновку про відсутність на теперішній час нерухомого майна, яке б знаходилося у спільній власності ДП "ІМТП" та ТОВ "АЛДІ" на підставі договору № 97-о про спільну діяльність, та відсутність належного на праві власності ТОВ „АЛДІ” нерухомого майна, яке знаходиться на території комплексу та було створене на виконання умов договору № 97-о про спільну діяльність, а, відтак, про необґрунтованість позовних вимог.

В апеляційній скарзі ТОВ “Алді” просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована порушенням норм матеріального права, а саме: ст. ст. 364, 370, 1132, 1133, 1134, 1141 ЦК України та мотивована посиланнями на ті ж самі обставини, що викладені у позовній заяві.

У відзиві на апеляційну скаргу ДП “ІМТП” заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

В порядку ст. 52 ГПК України господарським судом апеляційної інстанції у зв’язку з перейменуванням державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт» у державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ» згідно з наказом Міністерства інфраструктури України від 16.09.2016 № 319 на реалізацію положень Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» здійснено процесуальну заміну відповідача державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт» його правонаступником державним підприємством «Морський торговельний порт «Чорноморськ».

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 17 квітня 2002 року між ДП "Іллічівський морський торговельний порт" (Порт), Державним підприємством "База матеріально-технічного забезпечення" (Підприємство) та ТОВ "АЛДІ" (Товариство) було укладено договір № 97-о про спільну діяльність, відповідно до п. 1 якого сторони договору здійснюють спільну діяльність зі створення та експлуатації Комплексу для організації здійснення посадовими особами державних органів митного, санітарного, екологічного та інших видів контролю та пропуску через державний кордон України імпортних і транзитних вантажів, що вивозяться з Порту автотранспортом з виконанням при цьому вантажно-розвантажувальних робіт, необхідних для контрольних операцій, тимчасового зберігання затриманих вантажів та автотранспорту, експедиційного і агентського обслуговування вантажів та автотранспорту та надання інших послуг, що випливають з необхідності митного контролю та оформлення; реконструкція та створення Комплексу здійснюється на території складу №27 Порту, загальною площею 2,2 га, у тому числі 5760 кв.м. критої складської площі; витрати на розвиток інфраструктури Комплексу, відновлення і модернізацію устаткування несуть сторони з урахуванням положень цього договору; метою спільної діяльності є запровадження вдосконалених технологічних схем пропуску вантажів та автотранспорту через кордон України, створення необхідних умов та забезпечення ефективного прискореного виконання процедур з митного контролю і оформлення вантажів та транспортних засобів; сторони здійснюють спільну діяльність на території Комплексу (п.п. 1.1-1.5 договору).

Пунктом 2.1 договору визначено, що керівництво спільною діяльністю покладається на Підприємство, Порт та Товариство, під загальним контролем Порту в особі його начальника, а також інших уповноважених на це посадових осіб. Організація, реєстрація спільної діяльності та ведення бухгалтерського та податкового обліку покладається на Товариство.

Згідно з п. 3 договору, який регулює обов’язки сторін при здійсненні спільної діяльності, у порядку внеску до спільної діяльності: - Порт зобов’язався надати для здійснення спільної діяльності, обумовленої цим договором, споруди та прилеглу територію складу № 27 для реконструкції та використання Комплексу. Забезпечити надання комунікацій, необхідних для реконструкції, монтажу, устаткування і подальшої експлуатації Комплексу (тепло-, водо-, енергопостачання і т.п., а також телефонний зв’язок) шляхом забезпечення можливості підключення в існуючі комунікації за окрему плату; - Підприємство зобов’язалося забезпечити Товариство у процесі виконання цього договору методичною, консультаційною, технічною допомогою; - Товариство зобов’язалося здійснити реконструкцію складу №27 Порту за власні кошти з метою створення Комплексу. Відповідно до проекту здати його у експлуатацію. Здійснити будівництво за власні кошти сполучних автомобільних шляхів на Комплекс від узгоджених сторонами в окремому акті пунктів з’єднання шляхів. Здати в експлуатацію Комплекс у порядку передбаченим чинним законодавством України. Забезпечити утримання у справному стані Комплексу і комунікацій, що знаходяться на території Комплексу. Здійснювати матеріально – технічне забезпечення спільної діяльності. Своєчасно за свій рахунок здійснювати капітальний ремонт і реновацію основних фондів, які використовуються у спільній діяльності. Здійснювати експлуатацію Комплексу згідно з умовами цього договору (п.п. 3.3.3, 3.3.9, 3.3.16, 3.3.18, 3.3.23 договору).

Згідно з п. 4 договору, який регулює внески сторін у спільну діяльність, їх оцінку і правовий режим, з метою здійснення спільної діяльності, передбаченої цим договором: - Порт передає у спільну діяльність на весь термін дії договору територію та споруди портового складу №27; - Підприємство передає у спільну діяльність на весь термін дії договору своє майно та послуги; - Товариство передає у спільну діяльність на весь термін дії договору своє майно та кошти. Перелік і вартість майна сторін, переданого у спільну діяльність, зазначені у додатках № 1, № 3 та № 4, які є невід'ємною частиною договору; майно сторін, що використовується при здійсненні спільної діяльності, залишається власністю цих сторін протягом усього часу дії договору і відбивається в їхньому балансі в порядку, встановленому чинним законодавством України; розмір часток сторін у спільному майні складає: Порт - 55%, Підприємство -15%, Товариство-30%. В залежності від додаткових внесків сторін розмір їх часток може змінюватись; створене сторонами у процесі виконання цього договору нерухоме майно є спільною власністю сторін і відображається у їх балансі по вартості відповідної частки в спільному фінансуванні будівництва з умовою обов’язкового викупу Портом частки, що належить Товариству, після припинення дії договору; кошти витрачені Портом і Товариством згідно з домовленостями на придбання рухомого майна чи будівництво об’єктів нерухомості, призначених для використання в спільній діяльності, формують та збільшують суму внеску кожного з них у спільну діяльність. Витрати кожної сторони на зазначені цілі повинні бути визнані іншою стороною, що підтверджується додатковою угодою, яка після взяття її на облік податковим органом є невід'ємною частиною цього договору (п.п. 4.1-4.9 договору).

Умовами п.п. 10.1, 10.3, 10.4, 10.5 договору передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання за умови його узгодження з Міністерством транспорту України та діє до 31.12.2012 року. Строк дії даного договору продовжується на наступний термін на тих же умовах, якщо жодна зі сторін за три місяці до закінчення терміну його дії письмово не заявить про його припинення; дія договору може бути припинена у зв’язку з закінченням терміну його дії, розірвання договору за згодою сторін або за рішенням суду; у разі припинення дії договору за рішенням суду він вважається припиненим з дати набрання рішенням законної сили; при припиненні дії договору Порт викупає у Товариства та Підприємства належне йому нерухоме майно, яке знаходиться на території Комплексу, по вартості придбання цього майна за даними бухгалтерського обліку з урахуванням фактичного зносу на час припинення дії договору. Рухоме майно сторін може бути викуплене Портом у разі потреби Порту у цьому майні. Вартість майна встановлюється за домовленістю сторін, але не може бути більшою ніж його вартість за даними бухгалтерського обліку з урахуванням фактичного зносу. Викуп нерухомого майна повинен бути здійснений протягом трьох місяців з дати припинення дії договору. Викуп рухомого майна яке потрібно Порту, повинен бути здійснений у такий же термін.

Згідно з п. 10.6 договору питання, що регламентують спільну діяльність сторін, і не знайшли свого відображення у цьому договорі, регулюються законодавством України.

24 липня 2002 року вказаний договір спільної діяльності від 17.04.2002р. було узгоджено Міністерством транспорту України та 02.08.2002р. зареєстровано у ДПІ у м. Іллічівську, що вбачається з відповідних відміток на першому аркуші договору.

У наступному, 29.03.2003 року між ДП "ІМТП" та ТОВ "АЛДІ" було укладено додаткову угоду № 1 до даного договору, якою, зокрема, у зв’язку з скасуванням державної реєстрації державного підприємства "База матеріально-технічного забезпечення" внесено зміни до преамбули договору, залишивши у складі учасників спільної діяльності ДП "Іллічівський морський торговельний порт" та ТОВ "АЛДІ" та викладено у новій редакції п. 4.7 договору, згідно з яким розмір часток сторін в спільному майні за договором складає: Порт - 55%, Товариство - 45%.

Додатковою угодою № 2 від 23.06.2003р. до даного договору сторони домовилися, що фактичні внески сторін складають: Порт - склад порту №27, розташований за адресою: м. Іллічівськ, вул. Транспортна, 8, що складає 65,5% від загального внеску; Товариство - витрати на реконструкцію складу порту №27 з метою створення комплексу становлять 2 190 881 грн. 11 коп.(з ПДВ), що складає 34,5% від загального внеску.

Додатковою угодою №3 від 31.09.2003р. до даного договору сторони домовилися, що станом на 31.09.2003р. фактичні внески сторін складають: Порт - склад порту №27, розташований за адресою: м. Іллічівськ, вул. Транспортна,8, у грошовому вигляді – 4 159 500 грн., та радіостанція загальною вартістю 32 664 грн., що складає у грошовому еквіваленті 4 191 664 грн. - 64,1% від загального внеску; Товариство- основні засоби та матеріальні цінності на суму 56 373 грн. 47 коп. (з ПДВ), грошові кошти у сумі 27 332 грн. 55 коп.. та витрати на реконструкцію складу порту №27 з метою створення комплексу становлять 2 255 890 грн. 32 коп.(з ПДВ), що складає 35,9% від загального внеску.

Додатковою угодою № 4 від 03.11.2003р. до даного договору сторони домовилися, що станом на 23.11.2003р. фактичні внески сторін складають: Порт - склад порту №27, розташований за адресою: м. Іллічівськ, вул. Транспортна, 8, у грошовому вигляді – 4 159 500 грн., та радіостанція загальною вартістю 32 664 грн., що складає у грошовому еквіваленті 4 191 664 грн. – 55,1% від загального внеску; Товариство - основні засоби та матеріальні цінності на суму 56 373 грн. 47 коп. (з ПДВ), грошові кошти у сумі 27 332 грн. 55 коп.. та витрати на реконструкцію складу порту №27 з метою створення комплексу становлять 3 327 098 грн. 32 коп.(з ПДВ), що складає 44,9% від загального внеску.

Додатковою угодою № 6 від 07.06.2007р. сторони продовжили строк дії спірного договору до 31.12.2037р. з можливістю подальшої пролонгації.

Додатковою угодою № 7 від 16.07.2007р. до даного договору сторони домовилися, що станом на 01.07.2007р. узгоджений розмір фактичних внесків сторін у грошовому вигляді становить: Порт - 4 191 664 грн., які складаються з вартості переданого у спільну діяльність складу порту № 27, розташованого за адресою: м. Іллічівськ, вул. Транспортна, 8, вартістю 4 159 500 грн. та радіостанції загальною вартістю 32 664 грн.; Товариство - 5 455 804 грн. 34 коп., які складаються з вартості основних засобів та матеріальних цінностей у сумі 56 373 грн. 47 коп. (з ПДВ), грошових коштів у сумі 2 072 332 грн. 55 коп. та суми витрачених на реконструкцію складу № 27 коштів з метою створення комплексу у розмірі 3 327 098 грн. 32 коп.(з ПДВ).

Додатковою угодою від 03.08.2010р. сторони домовилися, що станом на дату підписання цієї угоди узгоджений розмір фактичних внесків сторін у грошовому вигляді становить: Порт - 4 173 093 грн.; Товариство - 5 455 804 грн. 34 коп.

28.03.2007 року пред’явлений державній приймальній комісії митно-складський комплекс на території ДП «ІМТП» по вул.. Транспортній, 8 в м. Іллічівську, створений за рахунок внесків ДП «ІМТП» та ТОВ «Алді» був введений в експлуатацію, що підтверджується актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта від 28.03.2007р., затвердженим рішенням виконкому Іллічівської міськради № 369 від 29.03.2007р. та зареєстрованим Інспекцією архітектурно – будівельного контролю м. Іллічівська за № 346 від 29.03.2007р.

29.01.2009 року виконавчим комітетом Іллічівської міської ради Одеської області було прийнято рішення № 119 «Про видачу Державі в особі Міністерства транспорту та зв’язку України і ТОВ "АЛДІ" свідоцтва про право власності на будівлю та споруди митно-складського комплексу за адресою: м. Іллічівськ, вул. Транспортна, 30, які знаходяться у спільній діяльності ДП «ІМТП» та ТОВ «Алді», яким вирішено видати державі в особі Міністерства транспорту та зв’язку України і ТОВ «Алді» свідоцтво про право власності відповідно на 272/625 частки та 353/625 частки митно-складського комплексу за адресою: м. Іллічівськ, вул. Транспортна, № 30, які знаходяться у спільній діяльності ДП „ІМТП” та ТОВ „АЛДІ”.

На підставі вказаного рішення, виконавчим комітетом Іллічівської міської ради 06.02.2009 року було видано свідоцтво № 34901 про право власності на будівлі та споруди митно-складського комплексу, яким посвідчено, що державі в особі Міністерства транспорту та зв’язку України належить 272/625 частки та відповідно ТОВ «Алді» належить 353/625 частки в нерухомому майні на праві спільної часткової власності.

10.02.2009 року право власності вказаних осіб на об’єкт нерухомості – будівлі та споруди митно-складського комплексу було зареєстровано Комунальним підприємством «Іллічівське міське бюро технічної інвентаризації» за реєстровим № 810.

Розрахунок часток сторін в нерухомому майні було здійснено КП «Іллічівське міське бюро технічної інвентаризації» на підставі додаткової угоди № 7 від 16.07.2007р. до спірного договору та акту від 17.12.2008 року підтвердження внесків сторін до спільної діяльності по договору про спільну діяльність, якими встановлено узгоджений розмір фактичних внесків сторін у грошовому вигляді, а саме: внесок ДП «ІМТП» - 4 191 664 грн., внесок ТОВ «Алді» - 5 455 804,34 грн.

З урахування зазначеного та того, що відповідно до балансу ТОВ «АЛДІ», як уповноваженої сторони спільної діяльності, залишкова вартість створеного за час дії договору спільного майна становить 9 894 000 грн., а внески сторін у спільну діяльність згідно з узгодженим сторонами розміром фактичних внесків, складають: Порт - 4 191 664 грн., Товариство - 5 455 804 грн. 34 коп., позивач вважає, що його частка у спільному майні складає 56,55%, а частка Порту - 43,45%.

Відтак, вартість частки ТОВ «АЛДІ» в спільному майні, визначена на рівні залишкової вартості згідно з даними бухгалтерського обліку, за розрахунком позивача складає: 9 894 000 грн. х 56,55% = 5 595 057 грн.

Також судом установлено, що рішенням господарського суду Одеської області від 23.01.2012р. у справі № 11/17-5110-2011, залишеним без змін постановами Одеського апеляційного господарського суду від 17.07.2012р. та Вищого господарського суду України від 25.09.2012р., позовні вимоги ДП "ІМТП" задоволено, договір № 97-о про спільну діяльність від 17.04.2002р. укладений між ДП «ІМТП» та ТОВ «Алді», розірвано.

Рішенням господарського суду Одеської області від 06.06.2013р. у справі №916/1108/13, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01.08.2013р. та постановою Вищого господарського суду України від 16.10.2013р., позов Міністерства інфраструктури України задоволено, рішення виконавчого комітету Іллічівської міської ради від 29.01.2009р. № 119 «Про видачу Державі в особі Міністерства транспорту та зв’язку України і ТОВ "АЛДІ" свідоцтва про право власності на будівлю та споруди митно-складського комплексу за адресою: м. Іллічівськ, вул. Транспортна, 30, які знаходяться у спільній діяльності ДП «ІМТП» та ТОВ «Алді», визнано недійсним.

У жовтні 2012 року ТОВ «Алді» звернулося до ДП «ІМТП» з листом від 24.10.2012р., в якому просило повідомити підстави та причини, за якими останній одноособово безоплатно використовує майно, що є спільною частковою власністю, а також про наміри здійснити викуп належного ТОВ «Алді» нерухомого майна.

Проте, вимога позивача була залишена ДП «ІМТП» без задоволення, що і стало підставою для звернення ТОВ «Алді» до господарського суду з даним позовом.

Позивач зазначає, що після розірвання договору про спільну діяльність ДП «ІМТП» в порушення його умов п. п. 4.8, 10.5 не здійснило до 17.10.2012 року викуп частки ТОВ „Алді” у спільному майні, але фактично з 18.07.2012р. є власником цього майна, створеного та придбаного за час дії договору, при цьому не оформивши акту прийому-передавання майна. Оскільки відповідач відмовився виконувати зобов’язання щодо викупу частки у нерухомому майні митно-складського комплексу та вчинив дії щодо позбавлення ТОВ «Алді» майна та відмовляється визнавати будь-які права ТОВ «Алді» на частку в майні або право на компенсацію такої частки, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимоги ТОВ «Алді» до ДП «ІМТП» про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 5 595 057 грн., які є часткою позивача у спільному майні.

Підставою позову, з посиланням на положення ст. ст. 1132, 1133, 1134, 1141 ЦК України, позивачем визначено обставини припинення дії договору про спільну діяльність № 97-о від 17.04.2012р.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд керувався приписами ст. ст. 11, 509, 626, 627, 1141 ЦК України, ст. 174 ГК України та на підставі встановлених обставин даної справи виходив із того, що рішенням господарського суду Одеської області від 06.06.2013р. у справі № 916/1108/13, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01.08.2013р. та постановою Вищого господарського суду України від 16.10.2013р., визнано недійсним рішення виконавчого комітету Іллічівської міської ради від 29.01.2009р. № 119 «Про видачу Державі в особі Міністерства транспорту та зв’язку України та ТОВ "АЛДІ" свідоцтва про право власності відповідно на 272/625 частки та 353/625 частки митно-складського комплексу за адресою: м. Іллічівськ, вул. Транспортна, № 30, які знаходяться у спільній діяльності ДП „ІМТП” та ТОВ „АЛДІ”, у зв’язку з чим дійшов висновку про відсутність на теперішній час нерухомого майна, яке б знаходилося у спільній власності ДП "ІМТП" та ТОВ "АЛДІ" на підставі договору № 97-о про спільну діяльність, та відсутність належного на праві власності ТОВ „АЛДІ” нерухомого майна, яке знаходиться на території комплексу та було створене на виконання умов договору № 97-о про спільну діяльність, а, відтак, про необґрунтованість позовних вимог.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками місцевого суду, оскільки вони зроблені без аналізу та врахування всіх доказів, що містяться в матеріалах справи, та вимог закону, що регулює спірні правовідносини.

Взаємовідносини сторін за договором про сумісну діяльність регулюються главою 77 Цивільного кодексу України та загальними положеннями про зобов'язання.

Відповідно до статті 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони зобов’язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників або без об‘єднання вкладів учасників.

Статтею 1131 цього ж Кодексу унормовано, що договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, в тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Згідно з статтею 1132 ЦК України за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.

За приписами статті 1133 ЦК України вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність, в тому числі грошові кошти. Вклади учасників вважаються рівними за вартістю, якщо інше не випливає із договору простого товариства або фактичних обставин. Грошова оцінка вкладу учасника провадиться за погодженням між учасниками.

Тобто, учасники мають можливість за своїм бажанням встановлювати суму, яку кожен з учасників вносить у спільну діяльність, а також форму та вартість майнових внесків учасників. Строки здійснення учасниками вкладів узгоджуються у договорі.

Відповідно до статті 1134 ЦК України внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 4 статті 355 ЦК України унормовано, що спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно. Спільна часткова власність передбачає визначення частки кожного учасника договору, як то визначено умовами договору про спільну діяльність.

Відповідно до приписів частини 2 статті 1141 цього Кодексу у разі припинення договору простого товариства речі, передані у спільне володіння та (або) користування учасників, повертаються учасникам, які їх надали, без винагороди, якщо інше не передбачено домовленістю сторін.

Як вже було зазначено вище, умовами п. 10.5 спірного договору про спільну діяльність передбачено, що при припиненні дії договору Порт викупає у Товариства та Підприємства належне йому нерухоме майно, яке знаходиться на території Комплексу, по вартості придбання цього майна за даними бухгалтерського обліку з урахуванням фактичного зносу на час припинення дії договору. Рухоме майно сторін може бути викуплене Портом у разі потреби Порту у цьому майні. Вартість майна встановлюється за домовленістю сторін, але не може бути більшою ніж його вартість за даними бухгалтерського обліку з урахуванням фактичного зносу. Викуп нерухомого майна повинен бути здійснений протягом трьох місяців з дати припинення дії договору. Викуп рухомого майна яке потрібно Порту, повинен бути здійснений у такий же термін.

Також, умовами п. 4.8 цього договору встановлено, що створене сторонами у процесі виконання цього договору нерухоме майно є спільною власністю сторін і відображається у їх балансі по вартості відповідної частки в спільному фінансуванні будівництва з умовою обов’язкового викупу Портом частки, що належить Товариству, після припинення дії договору.

Тобто, сторони передбачили умови припинення дії договору, результатом яких є отримання Товариством грошових коштів у розмірі, що визначається згідно з даними бухгалтерського обліку, з урахуванням фактичного зносу майна на час припинення дії договору.

Слід мати на увазі, що термін "припинення договору простого товариства", як і будь-якого іншого договору, є суто умовним.

Юридичні факти, перелічені в статті 1141 ЦК України, дійсно припиняють договір, але тільки спільно з іншими юридичними фактами.

Тому настання юридичних фактів, названих у статті 1141 ЦК України, не виключає застосування умов договору простого товариства до відносин щодо розрахунків між учасниками та розподілу (повернення) майна. Договір у таких випадках як регулятор відносин між учасниками діє аж до моменту виконання учасниками всіх обов'язків та реалізації прав, передбачених договором. Більше того, він діє аж до моменту виконання обов'язків і реалізації прав, встановлених актами цивільного законодавства, оскільки до змісту цивільно-правового договору входять і ці права та обов'язки (частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України).

Отже, договір простого товариства припиняється одночасно з припиненням зобов'язань, які на ньому ґрунтуються, шляхом їх належного виконання. У межах зобов'язань, які виникли на підставі договору простого товариства і які продовжують існувати після настання юридичних фактів, перелічених в частині 1 статті 1141 Цивільного кодексу України, здійснюються розрахунки, розподіл спільного майна, в тому числі і результатів спільної діяльності, а також повернення майна, якщо це передбачено договором прямо чи випливає із нього.

Системний аналіз положень статей 1133 та 1141 ЦК України в сукупності свідчить про наявність в учасника спільної діяльності права після припинення договору простого товариства на повернення вкладу, яким в тому числі вважаються грошові кошти.

Між тим, вказуючи на відсутність на теперішній час нерухомого майна, яке б знаходилося у спільній власності ДП "ІМТП" та ТОВ "АЛДІ" на підставі договору № 97-о про спільну діяльність, та відсутність належного на праві власності ТОВ „АЛДІ” нерухомого майна, яке знаходиться на території комплексу та було створене на виконання умов договору № 97-о про спільну діяльність, місцевий суд не врахував наведених приписів законодавства, які визначають загальну підставу, із настанням якої в учасника спільної діяльності виникає право на повернення внесеного вкладу - припинення договору простого товариства.

Суд же обмежившись тлумаченням пункту 10.5 договору без системного аналізу усіх умов договору та приписів закону, дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для повернення Товариству внесеного у спільну діяльність вкладу, оскільки таке право позивача, а відповідно і обов’язок відповідача на повернення внесеного позивачем у спільну діяльність вкладу ґрунтується окрім умов договору, також і на приписах законів, в тому числі Закону України "Про інвестиційну діяльність".

Відповідно до статей 1, 19 цього Закону інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Держава гарантує захист інвестицій незалежно від форм власності, а також іноземних інвестицій. Захист інвестицій забезпечується законодавством України, а також міжнародними договорами України. Інвесторам, у тому числі іноземним, забезпечується рівноправний режим, що виключає застосування заходів дискримінаційного характеру, які могли б перешкодити управлінню інвестиціями, їх використанню та ліквідації, а також передбачаються умови і порядок вивозу вкладених цінностей і результатів інвестицій.

При цьому, посилаючись на положення статті 364 ЦК України, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про неможливість одержання співвласником, який бажає виділу у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності, якщо такий виділ не допускається згідно із законом, від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Цивільний кодекс України у статті 177 містить визначення об'єктів цивільних прав, серед яких, зокрема є речі, у тому числі гроші. За приписами статті 179 цього ж Кодексу річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.

Поняття майна наведено у статті 190 вказаного Кодексу, яке включає в себе окрему річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Дійсно, за приписами статті 192 ЦК України грошові кошти є особливою категорією об'єктів цивільного законодавства, оскільки виконують роль загального еквіваленту і відповідно до цього їм властива ціла низка специфічних особливостей. Законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України – гривня. Але, грошам властиві ознаки родових і подільних речей. Родовий характер грошей полягає у тому, що розмір грошової суми визначається не кількістю грошових знаків, а числом вказаних у знаках грошових одиниць.

При цьому, суд апеляційної інстанції вважає доведеним факт внесення позивачем у рахунок спільної діяльності грошових коштів у розмірі 5 455 804,34 грн. та використання вказаної суми на цілі, визначені договором № 97-о від 17.04.2002.

Зазначені обставини встановлені і рішенням господарського суду міста Києва від 22.06.2015 року у справі № 5017/3800/2012 та постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15.12.2015р. у справі № 815/6534/14, які набрали законної сили, а відтак в силу приписів статті 75 ГПК України не потребують доказування.

Згідно з висновком експерта № 1419/1420 судово-економічної експертизи від 27.11.2017р., проведеної Одеським науково – дослідним інститутом судових експертиз, проведеним дослідженням за наданими матеріалами господарської справи № 916/4225/15 розмір частки активу товариства з обмеженою відповідальністю «Алді» в спільній діяльності за договором № 97-о від 17.04.2002р. про спільну діяльність, з усіма додатковими угодами до нього, станом на момент припинення дії договору № 97-о від 17.04.2002р. про спільну діяльність між ДП «ІМТП» та ТОВ «Алді», тобто станом на 17.07.2012р., документально підтверджується на суму 8 884 181,82 грн., а розмір зобов’язань ТОВ «Алді» в спільній діяльності складає 750 190,14 грн.

Частка ТОВ «Алді» у власному капіталі (частини активів з вирахуванням зобов’язань) спільної діяльності станом на 17.07.20012р. становить 8 133 991,86 грн.

За таких встановлених судом апеляційної інстанції обставин, висновок суду першої інстанцій про відсутність підстав для стягнення з ДП «ІМТП» грошових коштів у розмірі 5 595 057 грн., які є часткою позивача у спільному майні, визнається помилковим.

Враховуючи все вищевикладене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржуване рішення про відмову у задоволенні позову місцевий господарський суд неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи та неправильно застосував норми матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим зазначене рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову у заявленому до стягнення розмірі.

Згідно з ст. ст. 123, 129 ГПК України за рахунок відповідача позивачеві підлягають відшкодуванню судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції в сумі 83 925,86 грн., за подання і розгляд апеляційної скарги в сумі 92 318,45 грн. та витрат пов’язаних з проведенням експертизи в сумі 6 077,52 грн., а всього 182 321,83 грн.

Керуючись ст.ст. 253, 254, 269, 270, 275, 277, 281-284 ГПК України, Одеський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Алді” задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 25 грудня 2015 року у справі № 916/4225/15 скасувати.

Позов задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства “Морський торговельний порт “Чорноморськ” (68001, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Праці, 6, код 01125672) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Алді” (68001, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Транспортна, 30, код 30504197) 5 595 057 грн. та судові витрати в сумі 182 321,83 грн.

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 27.02.2018р.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Величко Т.А.

ОСОБА_1