Постанова № 72442159, 22.02.2018, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" лютого 2018 р. Справа № 917/2116/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О. В., суддя Крестьянінов О.О. , суддя Фоміна В. О.

за участю секретаря судового засідання Курченко В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача вх. №3846 П/2 на рішення господарського суду Полтавської області від 14.11.2017 у справі № 917/2116/16 (ухвалене суддею Гетею Н.Г. у приміщенні господарського суду Полтавської області, повний текст складено 20.11.2017)

за позовом Заступника керівника Кобеляцької місцевої прокуратури (м.Кобеляки Полтавської області) в інтересах держави в особі Карлівської міської ради (м.Карлівка Полтавської області)

до Приватного підприємства "Бурякорадгосп цукрокомбінату імені Халтуріна", с. Мартинівка Карлівського району Полтавської області

про стягнення грошових коштів у сумі 143300,00 грн.

ВСТАНОВИЛА:

30.12.2016 заступник керівника Кобеляцької місцевої прокуратури звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Карлівської міської ради про стягнення з відповідача заборгованості за договором на створення та розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Карлівки від 12.06.2013 у розмірі 143300,00 грн.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 14.11.2017 позов задоволено повністю. Стягнуто з Приватного підприємства "Бурякорадгосп цукрокомбінату імені Халтуріна" на користь Карлівської міської ради заборгованість в розмірі 143300,00 грн., а також 2149,50 грн. витрат на сплату судового збору. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що укладений договір є обов’язковим до виконання сторонами; відповідно до укладеного договору відповідач зобов’язаний був сплачувати впродовж шести місяців пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту; відповідачем не було доведено факту своєчасного здійснення, на підставі умов договору, розрахунку з Карлівською міською радою за пайову участь в утриманні об’єкту благоустрою міста в повному обсязі, а також не спростовано доводи позивача, що викладені в позові. Надаючи оцінку обставинам щодо звернення прокурора з позовом у даній справі, місцевий господарський суд зазначив, що прокурор при пред’явленні позову посилається на відсутність органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, уповноваженого вжити заходи щодо звернення до суду з даним позовом, тому суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позов пред’явлено прокурором відповідно до чинного законодавства в межах його процесуальних повноважень.

Відповідач із рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить вказане рішення скасувати та відмовити в задоволенні позову повністю.

Апелянт зазначає, що в порушення ст.22 ГПК України, він був позбавлений права брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскільки його не було належним чином повідомлено по час і місце розгляду справи господарським судом. Відповідач посилається на те, що він не мав змоги звернутися до суду першої інстанції з клопотанням про застосування позовної давності, яку вважає пропущеною, та у зв’язку з цим просить апеляційний господарський суд застосувати позовну давність і відмовити в позові з підстав її спливу. Апелянт також вважає передчасним висновок місцевого господарського суду про те, що позов пред’явлено прокурором відповідно до чинного законодавства в межах його процесуальних повноважень, та зазначає, що договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м.Карлівка було укладено між відповідачем та Карлівською міською радою; остання як суб’єкт владних повноважень та юридична особа публічного права відповідно до норм ГПК України може виступати позивачем і відповідачем в суді.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 22.12.2017 було відкрито апеляційне провадження за вказаною скаргою, ухвалою від 19.01.2018 призначено її до розгляду на 12.02.2018.

23.01.2018 прокуратура Полтавської області надала відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на безпідставність доводів апелянта, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. У відзиві зазначається, що пред’явлення даного позову заступником керівника Кобеляцької місцевої прокуратури зумовлено тим, що Карлівською міською радою не повною мірою вживаються заходи зі стягнення коштів у примусовому порядку на розвиток інфраструктури м.Карлівка Полтавської області; на виконання приписів ст.23 Закону України "Про прокуратуру" 26.12.2016 Кобеляцькою місцевою прокуратурою на адресу Карлівської міської ради направлено повідомлення №7696вих.-16 про те, що заступником керівника Кобеляцької місцевої прокуратури на захист інтересів держави в особі Карлівської міської ради підготовлено позовну заяву до господарського суду Полтавської області про стягнення з відповідача коштів за договором про пайову участь у розвитку інфраструктури м.Карлівка. До відзиву додано копію листа від 26.12.2016 №7696вих.-16 (а.с.226) без доказів його направлення на адресу Карлівської міської ради.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 12.02.2018 в судовому засіданні оголошено перерву до 22.02.2018.

22.02.2018 заступник керівника Кобеляцької місцевої прокуратури надав пояснення, в яких зазначає, що листа прокуратури від 26.12.2016 №7696вих.-16 отримано Карлівською міською радою 30.12.2016, про що свідчить додана до пояснень копія сторінки з журналу вхідної кореспонденції міськради за 2016 рік. Прокурор також посилається на те, що оскільки суб’єктом владних повноважень (Карлівською міською радою) наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді не оскаржувалася і суд першої інстанції визнав достатніми надані прокурором матеріали, то під час розгляду справи в місцевому господарському суді прокурором та позивачем не надавалися докази отримання Карлівською міською радою листа прокуратури від 26.12.2016 №7696вих.-16.

У судовому засіданні 22.02.2018 прокурор та представник відповідача підтримали викладену ними письмово правову позицію.

Позивач, Карлівська міська рада, належним чином повідомлений про час та місце судового засідання 22.02.2018 (повідомлення відділення зв’язку про вручення даному учаснику справи копії ухвали суду від 12.02.2018 долучено до матеріалів справи), не направив свого представника для участі в даному засіданні.

В ході апеляційного розгляду даної справи Харківським апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, заслухавши представника відповідача та прокурора в судовому засіданні та враховуючи, що явка представників учасників справи не визнавалася обов’язковою, дійшла висновку про закінчення розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Присутні в судовому засіданні представник відповідача та прокурор погодилися з тим, що судом досліджено всі докази, які надано до справи у відповідності до ст.74 ГПК України та які стосуються меж апеляційного розгляду справи.

У відповідності до вимог ст.282 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними.

12.06.2013 року між Приватним підприємством "Бурякорадгосп цукрокомбінату імені Халтуріна" та Карлівською міською радою укладено договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Полтава (а.с.34), предметом якого є участь ПП "Бурякорадгосп цукрокомбінату імені Халтуріна" (сторона 1 за договором) у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту м.Карлівка.

Розмір пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту м.Карлівка складає 5% від 2906000,00 грн. (загальної кошторисної вартості будівництва об’єкта містобудування), що становить 145300,00 грн. Сторонами визначено, що пайовий внесок сплачується у грошовій формі, рівними частинами протягом шести місяців на бюджетний рахунок спеціального фонду міського бюджету м.Карлівка.

Відповідно до п. 5.1 договору, перерахування коштів має здійснюватися рівними частинами, щомісячно до 12 числа протягом шести місяців згідно графіку сплати пайового внеску від 12.06.2013.

За невиконання Приватним підприємством "Бурякорадгосп цукрокомбінату імені Халтуріна" зобов’язань за договором встановлено штрафні санкції на рівні облікової ставки НБУ за кожен день порушень договору (п. 7.1 договору). Невід’ємною частиною договору є графік сплати пайового внеску від 12.06.2013, згідно з яким останній внесок має бути сплачено відповідачем 12.12.2013 (а.с.35).

Рішенням Карлівської міської ради від 27.06.2013 договір пайової участі затверджено (а.с.36).

У зв’язку з невиконанням відповідачем умов договору Карлівською міською радою неодноразово надсилалися претензії на адресу ПП "Бурякорадгосп цукрокомбінату імені Халтуріна" (претензія від 18.10.2013, від 13.12.2013, а.с.37 – 40).

10.01.2014 між сторонами було укладено додаткову угоду до договору від 12.06.2013 (а.с.43), якою було змінено порядок та строки виконання стороною1 своїх зобов’язань, зокрема, визначено, що графік сплати пайового внеску від 12.06.2013 втратив чинність і що сплата пайового внеску стороною1 здійснюється до 01.12.2014.

Однак договірні зобов’язання з урахуванням додаткової угоди відповідачем також не виконувалися, у зв’язку з чим Карлівською міською радою надсилалися на його адресу претензії від 17.02.2014 (а.с.44), 02.02.2016 (а.с.47), 01.03.2016 (а.с.50).

24.11.2016 Карлівська міська рада направила до Кобеляцької місцевої прокуратури лист (а.с.46), в якому просила вжити заходи представницького характеру до ПП "Бурякорадгосп цукрокомбінату імені Халтуріна" з метою стягнення заборгованості за договором та захисту інтересів територіальної громади.

30.12.2016 заступник керівника Кобеляцької місцевої прокуратури звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Карлівської міської ради про стягнення з відповідача заборгованості за договором на створення та розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Карлівки від 12.06.2013 у розмірі 143300,00 грн. В обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва прокуратурою в позові зазначено, що Карлівською міською радою не повною мірою вживаються заходи зі стягнення коштів за договором у примусовому порядку. Також прокурор зазначає, що на виконання приписів ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" Кобеляцькою місцевою прокуратурою на адресу Карлівської міської ради направлено повідомлення про те, що заступником керівника Кобеляцької місцевої прокуратури на захист інтересів держави в особі Карлівської міської ради підготовлено позовну заяву до господарського суду Полтавської області про стягнення з відповідача коштів за договором про пайову участь у розвитку інфраструктури м.Карлівка. Однак копії вказаного повідомлення та доказів його направлення і отримання адресатом до позовної заяви не додано і в ході провадження в суді першої інстанції таких доказів прокурором надано не було.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення від 14.11.2017 в даній справі № 917/2116/16, судовими рішеннями у справі №917/650/17, які набрали законної сили (рішення господарського суду Полтавської області від 27.06.2017, постанова Харківського апеляційного господарського суду від 31.07.2017) визнано недійсною додаткову угоду від 10.01.2014 до договору від 12.06.2013.

За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що станом на 24.11.2016 Приватним підприємством “Бурякорадгосп цукрокомбінату імені Халтуріна” зобов'язання за договором від 12.06.2013 не виконані, залишок заборгованості становить 143300,00 грн. – у зв’язку з чим суд визнав позов прокурора таким, що підлягає задоволенню.

Надаючи оцінку аргументам місцевого господарського суду у відповідності до підпункту б) пункту 2 частини 1 статті 282 ГПК України, з урахуванням меж апеляційного перегляду у відповідності до вищенаведених приписів ст.269 ГПК України, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Як уже зазначалося, місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні зазначив, що прокурор при пред’явленні позову посилається на відсутність органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, уповноваженого вжити заходи щодо звернення до суду з даним позовом, тому суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позов пред’явлено прокурором відповідно до чинного законодавства в межах його процесуальних повноважень.

Проте вищевказаний висновок не відповідає змісту позовної заяви, в якій прокурор вказує не на відсутність відповідного суб’єкта (натомість у позовній заяві зазначено, що органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, виступає Карлівська міська рада), а на його бездіяльність. Однак місцевим господарським судом вказані обставини не було з’ясовано та не встановлено, чи дотримався прокурор при зверненні з позовом вимог чинного законодавства, а саме – ст.23 Закону України "Про прокуратуру".

Відповідно до приписів ч.3 вищевказаної норми, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб’єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Колегія суддів зазначає, що прокурором в суді першої та апеляційної інстанції не обґрунтовано, в чому саме полягало не здійснення або неналежне здійснення Карлівською міською радою інтересів держави – враховуючи, що Карлівська міська рада неодноразово (18.10.2013, 13.12.2013, 17.02.2014, 02.02.2016, 01.03.2016) зверталася до ПП “Бурякорадгосп цукрокомбінату імені Халтуріна” з претензіями щодо сплати заборгованості за договором. Окрім того, 24.11.2016 Карлівська міська рада направила до Кобеляцької місцевої прокуратури лист, в якому просила вжити заходи представницького характеру до ПП "Бурякорадгосп цукрокомбінату імені Халтуріна" з метою стягнення заборгованості за договором та захисту інтересів територіальної громади. При цьому обставин щодо неможливості самостійного звернення Карлівської міської ради до суду з відповідним позовом з матеріалів справи не вбачається.

Колегія суддів також зазначає, що саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду не достатньо. У такому разі прокурор повинен був надати відповідні докази згідно з вимогами ст. 32, 33, 34 ГПК України в редакції, чинній на момент звернення з позовною заявою (зокрема: докази внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі ст. 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо посадових осіб Карлівської міської ради; докази накладення дисциплінарних стягнень на посадових осіб Карлівської міської ради за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків тощо).

Суд першої інстанції не надав жодної оцінки і тим обставинам, що в обґрунтування підстав для звернення із позовом в інтересах держави прокурор посилається на неналежне виконання Карлівською міською радою своїх повноважень щодо захисту державних інтересів і водночас зазначає, що даний позов подано саме на підставі інформації Карлівської міської ради про наявну заборгованість ПП "Бурякорадгосп цукрокомбінату імені Халтуріна" – тобто вказані підстави для звернення з позовом є взаємовиключними.

Відповідні висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною, зокрема, у постанові Вищого господарського суду України від 02.08.2017 у справі № 922/2885/16.

Згідно з ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор зобов’язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб’єкта владних повноважень.

Проте, як було встановлено вище, прокурором не надано суду першої інстанції будь-яких доказів виконання встановленого законом обов’язку щодо повідомлення позивача (Карлівської міської ради) про звернення до суду з позовом у даній справі – тоді як надання суду таких доказів при зверненні з позовом є необхідною передумовою для порушення провадження у справі. Місцевим господарським судом вказаним обставинам також не було надано відповідної оцінки.

В ході апеляційного провадження прокуратурою до відзиву на апеляційну скаргу було додано копію листа-повідомлення від 26.12.2016 №7696вих.-16, а до пояснень від 22.02.2018 додано докази отримання вказаного листа Карлівською міською радою. Відповідач в ході апеляційного провадження заперечував проти врахування зазначених доказів, посилаючись на норми ГПК України, якими встановлено обмеження щодо прийняття доказів судом апеляційної інстанції.

В обґрунтування причин, з яких відповідні докази не було надано до суду першої інстанції прокурор зазначив, що суб’єктом владних повноважень (Карлівською міською радою) наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді не оскаржувалася і суд першої інстанції визнав достатніми надані прокурором матеріали.

Однак вказані аргументи колегія суддів не визнає переконливими, оскільки вони не узгоджуються з імперативними приписами ч.4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", щодо обовязку прокурора попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб’єкта владних повноважень, а також із вимогами ч.3 ст.269 ГПК України, якою встановлено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об’єктивно не залежали від нього.

Як було встановлено вище, прокурором не доведено винятковості даного випадку та наявності будь-яких об’єктивних причин для неподання суду першої інстанції доказів дотримання ним вимог ст.23 Закону України "Про прокуратуру" при зверненні з позовом у даній справі.

Згідно з ч.1 ст.29 ГПК України в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваного рішення, невиконання прокурором вимог щодо надання господарському суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді має наслідком повернення поданої ним позовної заяви (заяви, скарги) у порядку, встановленому статтею 63 цього Кодексу.

Відповідно, як вбачається з системного аналізу норм ГПК у вказаній редакції, у разі коли суд у зазначених випадках помилково порушив провадження у справі за позовом прокурора, позов має бути залишено без розгляду згідно з пунктом 1 частини першої статті 81 ГПК України.

Аналогічні норми містить ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 ( ч.4 ст.53, п.4 ч.5 ст.174).

В ході розгляду справи місцевим господарським судом не було надано належної оцінки вищевказаним обставинам та визнано встановленими обставини, які не доведено належними, допустимими та достовірними доказами (зокрема, щодо доведеності підстав для здійснення прокурором представництва інтересів держави в господарському суді). Відповідне є підставою для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного рішення та залишення позовної заяви без розгляду.

Окрім того, відповідно до п.3 ч.3 277 ГПК України, порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою;

Апелянт зазначає, що в порушення ст.22 ГПК України, він був позбавлений права брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскільки його не було належним чином повідомлено по час і місце розгляду справи господарським судом.

Колегія суддів зазначає, що вищенаведені твердження апелянта підтверджуються матеріалами справи. А саме, ухвалою господарського суду Полтавської області від 02.11.2017 було поновлено провадження у справі та призначено її розгляд на 14.11.2017. Копії вказаної ухвали було направлено сторонам лише 08.11.2017, відповідачем дане поштове відправлення отримано 16.11.2017 (а.с.182) – тобто вже після судового засідання 14.11.2017, в якому судом прийнято оскаржуване рішення. Тобто відповідач, Приватне підприємство "Бурякорадгосп цукрокомбінату імені Халтуріна", не був належним чином повідомлений про дату, час і місце засідання суду.

Тому, на думку колегії суддів оскаржуване рішення підлягає скасуванню також в порядку п.3 ч.3 277 ГПК України.

Керуючись статтями 273, п.2 ч.1 статті 275, п.3 ч.1, п.3 ч.3 статті 277, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Бурякорадгосп цукрокомбінату імені Халтуріна" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Полтавської області від 14.11.2017 у справі №917/2116/16 скасувати. Позовну заяву залишити без розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 27.02.18

Головуючий суддя Шевель О. В.

Суддя Крестьянінов О.О.

Суддя Фоміна В. О.