Постанова № 72441896, 21.02.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" лютого 2018 р. м. Київ Справа№ 910/15297/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

при секретарі судового засідання Григораш Н.М.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 21.02.2018

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2017 (повний текст підписано 02.11.2017)

у справі № 910/15297/17 (суддя Пукшин Л.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КАТЕНА"

до Київської міської ради

про визнання незаконним та скасування рішення

В судовому засіданні 21.02.2018 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "КАТЕНА" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради №712/2874 від 06.07.2017 "Про розірвання договору оренди земельної ділянки від 13.04.2006 № 66-6-00348, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "КАТЕНА".

Позовні вимоги мотивовані незаконним прийняттям Київською міською радою рішення № 712/2874 від 06.07.2017 "Про розірвання договору оренди земельної ділянки від 13.04.2006 № 66-6-00348", укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "КАТЕНА" з підстав того, що Товариством з обмеженою відповідальністю "КАТЕНА" не виконано умов пункту 8.4 договору оренди, а саме не завершено забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, а також з метою врегулювання земельних відносин та раціонального використання земельних ресурсів.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що рішення №712/2874 від 06.07.2017 "Про розірвання договору оренди земельної ділянки від 13.04.2006 № 66-6-00348" прийнято у відповідності до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статті 9 Земельного кодексу України, статті 32 Закону України "Про оренду землі", статті 188 Господарського кодексу України та статті 416 Цивільного кодексу України та з урахуванням того, що Товариством з обмеженою відповідальністю "КАТЕНА" протягом 10 років з моменту державної реєстрації договору оренди земельної ділянки №66-6-00348 від 13.04.2006 не розпочато будівництво, чим порушено строки завершення забудови земельної ділянки, а також з метою врегулювання земельних відносин та раціонального використання земельних ресурсів. Крім того, відповідач зазначає, що позивачем не доведено в розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України неможливість виконання ним умов п. 8.4. договору оренди в частині своєчасного завершення забудови протягом дії відповідного договору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.11.2017 у справі №910/15297/17 позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення Київської міської ради від 06.07.2017 № 712/2874 "Про розірвання договору оренди земельної ділянки від 13.04.2006 №66-6-00348, укладеного між Київською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Катена".

Стягнуто з Київської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КАТЕНА" 1 600,00 грн. судового збору.

Рішення обґрунтовано доведеністю позовних вимог та не доведеністю відповідачем обставин, з якими останній пов'язує можливість розірвання договору оренди за ініціативою однієї зі сторін, зокрема, зміст допущеного позивачем порушення та докази його істотності, настання випадків, передбачених відповідним пунктом договору, нормою законодавства.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин справи, неправильним та неповним дослідженням доказів, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи та потягло за собою неправильне вирішення даного спору.

Апелянт вважає, що позивач порушив строки забудови орендованої земельної ділянки, передбачені п. 8.4 договору оренди земельної ділянки, а саме 3 роки з моменту реєстрації договору оренди земельної ділянки, а тому вважає правомірним прийняття Київською міською радою рішення про розірвання договору в односторонньому порядку на підставі п.11.4 договору оренди земельної ділянки.

На думку апелянта, діюче законодавство не містить заборони для сторін договору оренди земельної ділянки передбачити випадки розірвання договору в односторонньому порядку шляхом вчинення стороною одностороннього правочину, що оформлюється прийняттям рішенням у встановленому порядку.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану апеляційну скаргу 16.11.2017 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Разіна Т.І., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2017 апеляційну скаргу відповідача повернуто без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст.97 ГПК України.

06.12.2017 апеляційна скарга відповідача надійшла до суду повторно.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) апеляційну скаргу відповідача 06.12.2017 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Скрипці І.М., протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2017 апеляційну скаргу прийнято до провадження у визначеному складі суду та призначено до розгляду на 31.01.2018.

Відповідно до підпункту 9 пункту 1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України справи у судах апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією.

31.01.2018 розгляд справи не відбувся у зв'язку з перебуванням головуючого судді Скрипки І.М. на лікарняному.

Після виходу головуючого судді у справі з лікарняного 05.02.2018 ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2018 у справі №910/15297/17 розгляд справи призначено на 21.02.2018.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 21.02.2018 підтримав вимоги апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 21.02.2018 заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі рішення Київської міської ради №578/3039 від 08.12.2005 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "КАТЕНА" земельної ділянки для будівництва житлового будинку з приміщеннями соціально-громадського призначення та підземним паркінгом на вул. Березняківській, 30-в у Дніпровському районі м. Києва" між Товариством з обмеженою відповідальністю "КАТЕНА" (надалі- позивача, орендар) та Київською міською радою (надалі - відповідач, орендодавець) укладено договір оренди земельної ділянки №66-6-00348 від 13.04.2006 (надалі - договір), посвідчений державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори Петровою Т.М. та зареєстрований в реєстрі за № 17-1762.

13.04.2006 зазначений договір було зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис № 66-6-00348 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Відповідно до пункту 1.1. договору орендодавець, на підставі рішення Київської міської ради від 08.12.2005 № 578/3039, за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку (далі - об'єкт оренди або земельна ділянка), визначену цим договором.

Пунктом 2.1. договору встановлено, що об'єктом оренди відповідно до цього договору є земельна ділянка з наступними характеристиками:

- місце розташування - вул. Березняківська, 30-в у Дніпровському районі м. Києва;

- розмір 4570 кв.м;

- цільове призначення - для будівництва житлового будинку з приміщеннями соціально-громадського призначення та підземним паркінгом;

- кадастровий номер № 8000000000:90:137:0106.

Відповідно до акту приймання-передачі земельної ділянки від 13.04.2006 року орендодавець передав, а орендар прийняв у володіння та користування обумовлену договором земельну ділянку.

Відповідно до п. 8.4 договору орендар зобов'язаний, зокрема, приступити до використання земельної ділянки в строк, встановлений цим договором, та після підписання цього договору і акта приймання-передачі земельної ділянки та державної реєстрації договору; завершити забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення та своєчасно вносити орендну плату.

Пунктом 11.4 вказаного договору передбачено, що договір може бути розірваний за взаємною згодою сторін; за рішенням суду, в порядку, встановленому законом; в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця, із звільненням орендодавця від відповідальності, згідно з Господарським кодексом України, в разі, коли орендар використовує земельну ділянку способами, які суперечать екологічним вимогам, не за цільовим призначенням, систематично (протягом півроку) не сплачує орендну плату, порушення строків завершення забудови земельної ділянки, встановлених п. 8.4 договору, здійснення без згоди орендодавця передачі або відчуження права користування земельною ділянкою третім особам.

Строк дії договору, на який його було укладено, становив 5 років (п. 3.1. договору).

В подальшому на підставі постанови Вищого господарського суду України від 19.05.2014 у справі № 5011-62/3230-2012 було визнано укладеною між сторонами Додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 04.04.2006, відповідно до якої строк дії договору оренди було поновлено на новий 5-річний строк.

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 24641416 від 23.07.2014 та Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-8000362672016 від 30.09.2016 вбачається, що право оренди земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:90:137:0106) за Товариством з обмеженою відповідальністю "КАТЕНА" встановлено на строк до 19.05.2019.

06.07.2017 Київською міською радою прийнято рішення №712/2874 "Про розірвання договору оренди земельної ділянки від 13.04.2006 №66-6-00348, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Катена".

Дане рішення було прийнято відповідно до статті 9 Земельного кодексу України, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статті 416 Цивільного кодексу України, статті 188 Господарського кодексу України, статті 32 Закону України "Про оренду землі", враховуючи те, що товариством з обмеженою відповідальністю "КАТЕНА" протягом 10 років з моменту реєстрації договору оренди земельної ділянки №66-6-00348 від 13.04.2006 будівництво не розпочато, чим порушено строки завершення забудови земельної ділянки, а також з метою врегулювання земельних відносин та раціонального використання земельних ресурсів.

Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначав, що підстави для прийняття рішення Київської міської ради №712/2874 від 06.07.2017 про розірвання договору оренди земельної ділянки від 13.04.2006 №66-6-00348 не відповідають дійсності, суперечать чинному законодавству та порушують законні права та інтереси позивача, у зв'язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю "КАТЕНА" просить визнати дане рішення незаконним та скасувати.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд також дійшов висновку, що чинним земельним законодавством не передбачено право орендодавця відмовитись від договору та розірвати договір оренди землі в односторонньому порядку шляхом вчинення останнім одностороннього правочину, як і таку підставу для розірвання вказаного договору як порушення строків закінчення будівництва.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з такими висновками місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтею 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Згідно з ч. 1 та ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з п. 10 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

У відповідності до п. 2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 №02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації.

Стаття 9 Земельного кодексу України визначає повноваження Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин, серед яких відсутнє повноваження щодо розірвання договорів оренди земельних ділянок, натомість наявне повноваження з припинення права користування земельними ділянками у випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 141 Земельного кодексу України виключними підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Пунктом 2.20 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" зазначено, що у вирішенні спорів про розірвання договору оренди земельної ділянки судам слід враховувати, що відповідно до статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених умовами договору, та з підстав, визначених статтями 24 і 25 Закону України "Про оренду землі", у разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також з підстав, визначених ЗК України та іншими законами України.

Відповідно до ст.ст. 24, 25 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати, а орендар має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі. При цьому, вказані статті не передбачають як підставу для дострокового розірвання договору оренди землі незавершення забудови земельної ділянки у строки, встановлені проектною документацією.

Згідно з ч. 4 ст. 31 Закону України "Про оренду землі" розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором (аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 651 ЦК України).

За приписами статті 32 Закону України "Про оренду землі", на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до статей 24 та 25 Закону орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди і своєчасного внесення останнім орендної плати, а орендар має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.

Статтею 143 ЗК України передбачено, що підставою примусового припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Таким чином, аналіз наведених норм діючого законодавства та умов Договору свідчить, що підставою розірвання договору є саме використання орендарем землі не цільовим призначенням, тобто з іншою метою, ніж та, що встановлена Договором, а не той факт, що будівельні роботи не було розпочато.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21.01.2015 у справі №910/16306/13 та у постанові Верховного Суду України від 01.04.2015 у справі №910/1753/14.

Крім того, господарським судом першої інстанції було досліджено Акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 26.12.2016, відповідно до якого Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції було встановлено, що під час здійсненної перевірки жодних порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності стосовно замовника будівництва - Товариства з обмеженою відповідальністю "КАТЕНА" не виявлено.

Згідно з ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Пунктом 2.22 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №6 передбачено, якщо підставою розірвання договору оренди землі визначається невиконання або несвоєчасне виконання орендарем передбаченого договором обов'язку щодо здачі об'єкта будівництва в експлуатацію у встановлений граничний строк, то господарським судам слід виходити з положень Законів України "Про основи містобудування" та "Про регулювання містобудівної діяльності" (набрав чинності з 12.03.2011) і відповідних обставин, які впливають або могли б вплинути на порушення строків будівництва та введення в експлуатацію об'єкта. У вирішенні таких спорів суди мають з'ясовувати, у чому полягає шкода, завдана органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування у зв'язку з зазначеною обставиною, та чим саме така обставина порушує чи обмежує права орендодавця, а відтак чи буде це істотним порушенням умов договору оренди, що в подальшому може потягнути його розірвання. При цьому судами також повинні досліджуватися якісні характеристики об'єкта будівництва, обсяг будівництва, а також реальні строки здачі в експлуатацію об'єкта, що має визначатися проектом будівництва, який відповідно повинен бути предметом вивчення судом.

Колегія суддів також погоджується з висновками місцевого господарського суду, що відповідачем не було обґрунтовано в чому саме полягає шкода, завдана безпосередньо у зв'язку з не завершенням забудови земельної ділянки.

Відтак, ні у рішення Київської міської ради №712/2874 від 16 липня 2017, ні під час розгляду справи відповідачем не було обґрунтовано, у чому саме полягає вина та чи заподіяна йому шкода.

Отже, однією з підстав для розірвання договору земельної ділянки в разі порушення строків закінчення будівництва, передбачених договором оренди земельної ділянки, є завдання шкоди органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування у зв'язку з зазначеною обставиною, та чим саме така обставина порушує чи обмежує права орендодавця.

Судом встановлено, що в матеріалах справи містяться докази, що підтверджують вчинення позивачем дії, спрямованих на виконання договору оренди земельної ділянки від 13.04.2006 №66-6-00348, зокрема, до початку здійснення відповідного будівництва позивачем було отримано Містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки від 26.06.2015, Експертний звіт № 77/15 від 25.09.2015, Дозвіл на виконання будівельних робіт №ІУ 115162941809, виданий Державною архітектурно-будівельною інспекцією України від 20.10.2016, та Контрольну картку Виконавчого органу Київської міської ради (Київська державна міська адміністрація) №17040062 від 01.06.2017 на тимчасове порушення благоустрою та його відновлення у зв'язку з встановленням тимчасової огорожі на період будівництва житлового будинку з об'єктами соціально-побутового призначення та паркінгом, у якій заявлений термін виконання робіт встановлено з 01 червня 2017 по 01 червня 2018.

Крім того, судом прийнято до уваги Експертний звіт Державного науково-дослідного та проектно-вишукувального інституту "НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ" щодо розгляду проектної документації по проекту "Будівництво житлового будинку з приміщеннями соціально-громадського призначення та підземним паркінгом по вул. Березняківська, 30-в у Дніпровському районі м. Києва" № 77/15 від 25.09.2015, відповідно до якого було встановлено, що за техніко-економічними показниками тривалість будівництва - 23,5 місяці. Тобто, даний показник свідчить про те, що будинок з такими техніко-економічними показниками можна побудувати за 23,5 місяці з моменту початку виконання будівельних робіт.

Отже, з огляду на заявлений термін виконання робіт з 01 червня 2017 та встановлений Експертним звітом термін у розмірі 23,5 місяців, будівництво об'єкта може бути завершено позивачем в межах строку дії договору оренди земельної ділянки №66-6-00348 від 13.04.2006, а саме до 19.05.2019, без порушення його умов.

Колегія суддів погоджується з доводами апелянта про можливість розірвання договору оренди земельної ділянки в односторонньому порядку у випадку погодження сторонами умов такого розірвання в договорі оренди земельної ділянки, однак підстави, з яких відповідач прийняв оспорюване рішення про розірвання договору в односторонньому порядку, не узгоджуються з чинною редакцією п. п. 8.4, 11.4 укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки.

Оскільки в п.8.4 договору відсутні умови щодо закінчення забудови земельної ділянки не пізніше ніж через три роки після державної реєстрації договору оренди, орендар зобов'язаний завершити забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, як і передбачено умовами договору.

З огляду на викладене, оскільки пунктом 8.4 укладеного між сторонами договору передбачено, зокрема, зобов'язання орендаря завершити забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, а не як помилково вважає апелянт, не пізніше ніж через три роки з моменту державної реєстрації, у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття 06.07.2017 оспорюваного рішення про розірвання в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця договору оренди земельної ділянки на підставі п.11.4, зокрема, через порушення строків завершення забудови земельної ділянки, встановлених п.8.4 договору.

Судом також прийнято до уваги порядок прийняття Київською міською радою оспорюваного рішення.

Так, у відповідності до статті 31 Регламенту Київської міської ради, затвердженого рішенням КМР від 07.07.2016 № 579/579, Управління правового забезпечення діяльності Київради протягом чотирнадцяти днів з дня отримання оригіналу проекту рішення від профільної постійної комісії чи суб'єкта подання (у випадках, передбачених частинами десятою - одинадцятою статті 30 цього Регламенту) за результатами опрацювання проекту рішення може надати, зокрема, правовий висновок щодо невідповідності проекту рішення чи його окремих положень вимогам законодавства; у цьому випадку на оригіналі проекту рішення навпроти назви управління поряд із підписом начальника управління ставиться відмітка "правовий висновок".

У такому випадку проект рішення разом із відповідним правовим висновком не пізніше наступного дня після надання такого правового висновку направляється профільній постійній комісії Київради.

Профільна постійна комісія на найближчому засіданні, але не пізніше п'ятнадцяти днів з моменту надходження проекту рішення з відповідним правовим висновком, повторно розглядає проект рішення та за результатами його розгляду приймає висновок, яким:

А) підтримує проект рішення Київради, повторно підписує його та протягом семи днів з моменту прийняття відповідного висновку передає проект рішення до управління організаційного та документального забезпечення діяльності Київради для формування попереднього проекту порядку денного пленарного засідання Київради; у цьому випадку на оригіналі проекту рішення біля назви профільної постійної комісії поряд із підписом голови профільної постійної комісії ставиться відмітка "повторний розгляд: підтримано";

Б) відхиляє проект рішення та протягом семи днів з моменту прийняття відповідного висновку повертає його суб'єкту подання; у цьому випадку на оригіналі проекту рішення біля назви профільної постійної комісії поряд із підписом голови профільної постійної комісії ставиться відмітка "повторний розгляд: відхилено".

Як вбачається із наявного у матеріалах справи Правового висновку до проекту рішення Київської міської ради "Про розірвання договору оренди земельної ділянки від 13.04.2006 №66-6-00348, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Катена" № 08/230-9 від 05.01.2017, Управління правового забезпечення діяльності Київради повернуло проект рішення без погодження у зв'язку з відсутністю матеріалів, які б:

- підтверджували відсутність проведення будь-яких будівельних робіт на об'єкті (наприклад Акт Державної архітектурно-будівельної інспекції, акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА);

- підтверджували саме факт використання землі не за цільовим використанням, а не наприклад, невикористання земельної ділянки для забудови;

- підтверджували дослідження обставин, які впливають або могли б вплинути на порушення строків будівництва та введення в експлуатацію об'єкта;

- обґрунтовували шкоду, завдану Київській міській раді у зв'язку із зазначеною вище обставиною, та чим саме така обставина порушує чи обмежує права Київської міської ради.

- підтверджували дослідження якісних характеристик об'єкта будівництва, обсягу будівництва, а також реальних строків здачі в експлуатацію об'єкта, що має визначатися проектом будівництва.

Однак, після отримання негативного правового висновку, повторно поданий проект рішення профільною комісією не розглядався, а одразу був направлений на формування порядку денного пленарного засідання сесії Київради, що також свідчить про порушення процедури прийняття даного рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги Київської міської ради.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2017 у справі №910/15297/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2017 у справі №910/15297/17 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/15297/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 288, 289 ГПК України з урахуванням перехідних положень ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017.

Повний текст складено 27.02.2018.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко