Постанова № 72441862, 26.02.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2018 р. Справа№ 910/16530/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Мартюк А.І.

при секретарі Вінницькій Т.В.

за участю представників сторін:

від позивача Бевза М.О. за довіреністю від 09.10.2017;

від відповідача Каракоця О.Р. адвокат за довіреністю від 23.08.2017;розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

на рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2017 (повне рішення складено 12.12.2017)

у справі №910/16530/17 (головуючий суддя Пінчук В.І.)

За позовом Фізичної особи - підприємця Левіної Марії Олександрівни.

До Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк"

Про зобов'язання виконати умов договору.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець Левіна Марія Олександрівна (далі - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про зобов'язання Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (далі - відповідач) виконати умови договору на здійснення розрахунково - касового обслуговування від 08.06.2005 р. шляхом перерахування на користь фізичної особи - підприємця Левіної Марії Олександрівни коштів в розмірі 42770,08 грн. та 1144,08 грн. на поточний рахунок у ПАТ КБ "Приватбанк" № 26005050006319.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.11.2017 у справі №910/16530/17 позов задоволено. Зобов'язано Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" виконати умови договору на здійснення розрахунково - касового обслуговування від 08.06.2005 р. шляхом перерахування на користь фізичної особи - підприємця Левіної Марії Олександрівни коштів в розмірі 42770,08 грн. та 1144,08 грн. на поточний рахунок у ПАТ КБ "Приватбанк" № 26005050006319. Стягнуто з публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на користь фізичної особи - підприємця Левіної Марії Олександрівни 1600 грн. 00 коп. судового збору.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки відокремлений підрозділ відповідача на території АР Крим та міста Севастополя не мав правових підстав та можливості здійснювати банківську діяльність після окупації АР Крим, тому надані позивачем меморіальні ордери не є належними і допустимими доказами; позивачем не надано жодних документів, які підтверджують наявність грошових коштів на рахунку класу 2903, при цьому рахунки класу "29" не підлягають обслуговуванню в рамках договору банківського обслуговування, оскільки таким договором передбачено право володіння, користування та розпорядження грошовими коштами на поточних рахунках класу "26"; позивачем не був взагалі доведений факт наявності коштів на його рахунку на час звернення до суду із вимогами, так само немає жодних доказів внесення спірної суми на цей рахунок; виплата вкладникам Кримського РУ за рахунок майна банку, поза волею банку, є покладенням на банк подвійної відповідальності за одним тим самим договором; судом необґрунтовано стягнуто з відповідача 48720,31 грн. судового збору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.12.2017 відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2018 призначено справу до розгляду на 26.02.2018.

05.02.2018 від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він заперечує проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що діяльність Кримського РУ ПАТ КБ "Приватбанк" була тимчасово призупинена лише з 04.06.2014, надані позивачем докази отримані належним чином, за допомогою програмного продукту відповідача "Приват 24" і є належним доказом; у відповідача були відсутні правові підстави для списання грошових коштів позивача з рахунку класу "26" та зарахування їх на рахунок класу "29"; відповідач не надав жодних доказів на підтвердження доводів, викладених у скарзі. Також вказав, що позивач не отримував копію апеляційної скарги та ухвали суду і ознайомився з ними лише 23.01.2018 під час ознайомлення з матеріалами справи у суді, тому відзив подається в межах встановлено судом строку.

Відзив на апеляційну скаргу приймається судом, оскільки дійсно, ухвала суду, направлена позивачу на адресу зазначену у позовній заяві, повернута поштою з довідкою "За закінченням встановленого строку зберігання", а з матеріалами справи представник позивача ознайомився в суді 23.01.2018, що підтверджується його заявою від 23.01.2018 з відміткою про ознайомлення.

Представник відповідача (апелянта) у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Статтями 269, 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду встановила наступне.

08.06.2005 між позивачем - фізичною особою-підприємцем Левіною Марією Олександрівною, як клієнтом, та відповідачем - Публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк", як банком, був укладений договір на здійснення розрахунково-касового обслуговування (далі - договір), відповідно до умов якого клієнту були відкриті поточні рахунки у національній валюті №26009054987727 та №26053054937701.

Відповідно до п. 1.1. вказаного договору банк відкриває клієнту поточний рахунок (поточні рахунки) у національній та іноземній валюті (в тому числі картковий) та/або здійснює його (їх) розрахунково-касове обслуговування відповідно до діючих нормативних актів Національного банку України.

Згідно п. 2.1.2 договору банк взяв на себе зобов'язання надавати клієнту послуги з розрахунково-касового обслуговування, які пов'язані із переказом коштів на рахунок (з рахунку клієнта, в тому числі з урахуванням надходжень сум на його рахунок протягом операційного дня) клієнта, видачею грошей у готівковій формі, а також здійснювати інші операції, згідно з додатком 1 протягом операційного дня банку.

Пунктом 2.1.4 договору передбачено, що банк бере на себе зобов'язання у разі потреби, за вимогою клієнта надавати клієнтові можливість здійснення платежів зі своїх рахунків у банку, а також отримання інших послуг, за допомогою програмного продукту "Клієнт-Банк" або його інтернет-версії.

Відповідно до п. 2.1.5. договору банк бере на себе зобов'язання у разі потреби, за вимогою клієнта надавати клієнтові виписки спеціального виду про стан рахунку (рахунків) клієнта в банку за допомогою засобів Internet з використанням Web-браузера на сайті www.privatbank.com.ua (з використанням програмного продукту "Приват - 24" ), а також за допомогою засобів мобільного зв'язку (з використанням програмного продукту "GSM - банкінг" )

Пунктом 4.1 договору встановлено, що за допомогою наданих банком програмних продуктів клієнт надає банку розрахункові документи в електронному вигляді, а також отримує інформацію про стан рахунку (рахунків).

У пункті 4.1.1 вказаного договору передбачено, що за допомогою програмного продукту "Клієнт-Банк" або його інтернет-версії клієнт може здійснювати, зокрема, отримання інформації з архіву платіжних документів клієнта з довільний період часу з можливістю перегляду, копіювання, отримання звітних форм отримання довідкової інформації.

Пунктом 4.1.2 договору передбачено, що сторони визнають юридичну силу платежів, здійснених через ІКБ, ППКБ і ї еквівалентність платежам, що здійснюються з використанням платіжних документів на паперових носіях (за умови дотримання положень цього договору та додатків, які є невід'ємною частиною цього договору).

За допомогою "Приват- 24" клієнт може отримувати виписки спеціального виду про ( стан його рахунку (рахунків) в банку за допомогою засобів Internet з використанням Web - браузера банку ( п. 4.1.3 договору).

Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, за умовами договору на здійснення розрахунково-касового обслуговування від 08.06.2005 р. сторони передбачили можливість отримання клієнтом банківської виписки щодо стану свого рахунка (рахунків) через систему "Приват - 24" за допомогою засобів Internet з використанням Web - браузера банку, та визначили, що такі виписки прирівнюються до паперових документів.

З матеріалів справи вбачається, що позивач використовував поточні рахунки №26009054987727 та №26053054937701 для проведення розрахунків під час здійснення підприємницької діяльності, що підтверджується, зокрема, звітами про дебетові та кредитові операції по рахунку № 26009054987727 ФОП Левіної М.О. за період "березень 2014 р. та квітень 2014 р."

28.05.2014 р. за меморіальним ордером № E0528L08UR залишок грошових коштів ФОП Левіної М.О., які знаходились на поточному рахунку №26009054987727 у сумі 42770,08 грн., був перерахований ПАТ КБ "Приват- 24" на рахунок №29032054987727, що підтверджується меморіальним ордером № E0528L08UR від 28 травня 2014 р. та звітом про дебетові та кредитові операції по рахунку № 26009054987727 ФОП Левіної М.О. за період "травень 2014 р"., сформованого за допомогою програмного комплексу "Приват- 24"

Крім того, 28.05.2014 р. за меморіальним ордером № Е0528L0HJU залишок грошових коштів ФОП Левіної М.О., які знаходились на поточному рахунку № 26053054937701 в розмірі 1144,08 грн., був перерахований ПАТ КБ "Приватбанк" на рахунок №29031054905034, що підтверджується меморіальним ордером № E0528L0HJU від 28.05.2014 р. звітом про дебетові та кредитові операції по рахунку № 29031054905034 ФОП Левіної М.О. за період "травень 2014 р.", які сформовані за допомогою програмного комплексу "Приват- 24"

У призначенні платежів зазначалось: "Сальдо рахунку відповідно до наказу 6695879", тобто, як вірно встановлено судом першої інстанції, грошові кошти перераховувались, відповідно до наказу ПАТ КБ "Приватбанк" № 6695879".

Отже, на підставі наказу № 6695879, відповідачем було в односторонньому порядку за меморіальними ордерами № Е0528L08UR від 28.05.2014 р. та № E0528L0HJU від 28.05.2014 р. списано залишки коштів ФОП Левіної М.О. у розмірах 42770,08 грн. та 1144,08 грн., які знаходились на відповідних рахунках у банку.

Однак, за доводами позивача, остання не має відомостей щодо стану рахунків № 26009054987727 та № 29032054987727, №26053054937701 та №29031054905034, оскільки відповідні дані не відображаються у програмному продукті "Приват - 24 ".

Отже, у позивача відсутня достовірна інформація щодо фактичних реквізитів рахунку на якому перебувають належні їй грошові кошти у сумах 42770,08 грн. та 1144,08 грн.

У пункті 2.1.1 договору на здійснення розрахунково-касового обслуговування сторони дійшли згоди, що у подальшому поточні рахунки позивачу відкриваються на підставі його письмової заяви та інших документів, передбачених нормативними актами НБУ і обслуговуються відповідно до умов цього договору.

На підставі зазначеного договору на здійснення розрахунково-касового обслуговування, позивачем - ФОП Левіною М.О. було відкрито у ПАТ КБ "Приватбанк" інший поточний рахунок у національній валюті - №26005050006319.

Таким чином, як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до укладеного між сторонами договору, позивач має у відповідача три поточні рахунки у національній валюті №26005050006319, №26009054987727 та №26053054937701, однак фактичної можливості розпоряджатись грошовими коштами у сумах 42770,08 грн. та 1144,08 грн., які станом на 28.05.2014 р., знаходились на вказаних рахунках, ФОП Левіна М.О. не має.

11.04.2017 р. ФОП Левіна М.О. направила до ПАТ КБ "Приватбанк" заяву - претензію, в якій просила банк повернути грошові кошти у розмірах 42770,08 грн. та 1144,08 грн., які були безпідставно списані з рахунків №26009054987727 та №26053054937701, шляхом перерахування їх на інший рахунок ФОП Левіної М.О. за №26005050006319 або надання ФОП Левіній М.О. доступу до вказаних грошових коштів на рахунку, з якого вони були незаконно списані банком.

Вказана заява - претензія була отримана відповідачем 12.04.2017 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, однак жодної відповіді, у встановлений ст. 222 Господарського кодексу України, ст.7 Господарського процесуального кодексу України, місячний строк, ФОП Левіна М.О. від банку не отримала, а також не отримала доступу до грошових коштів, які знаходились у ПАТ КБ "Приватбанк".

Крім цього, позивач надіслала на адресу відповідача лист від 24.05.2017 р. та платіжні доручення № 282 від 24.05.2017 р. на суму 42770,08 грн. та №281 від 24.05.2017 р. на суму 1144,08 грн. щодо перерахування даних сум грошових коштів з останніх відомих позивачу рахунків на яких вони знаходились - №29032054987727 та №29031054905034 на рахунок позивача № 26005050006319, відкритий у ПАТ КБ "Приватбанк" Однак, дані платіжні доручення не були виконані банком.

21.07.2017 р. позивач направила відповідачу заяву про надання виписки по рахунку та довідки про залишок грошових коштів, в якій просила надати їй належним чином посвідчені виписки по рахунках №26009054987727 та №26053054937701 за травень 2014 року та за період з 28.05.2014 р. по липень 2017 року, а також довідки про залишок грошових коштів на рахунках №26002411312051 та №26053054937701 станом на 27.05.2014 року, 28.05.2014 року та на 17.07.2017 р. Крім того, у зв'язку з перерахуванням банком в односторонньому порядку грошових коштів у сумі 42770,08 грн. на рахунок №29032054987727 та у сумі 1144,08 грн. на рахунок №29031054905034, позивач просила відповідача направити належним чином посвідчені виписки по рахунках №29032054987727 та №29031054905034 за травень 2014 року та за період з 28.05.2014 року по липень 2017 року, а також довідки про залишок грошових коштів на рахунках №29032054987727 та №29031054905034 станом на 27.05.2014 року, на 28.05.2014 року та на 17.07.2017 року.

Дана заява про надання виписки по рахунку була отримана банком 26 липня 2017 року, що підтверджується відповідними рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, однак, вказані документи не були направлені банком позивачу.

У зв'язку із викладеним, позивач звернулась до суду із позовом про зобов'язання відповідача виконати умови договору на здійснення розрахунково-касового обслуговування від 08.06.2005 р. шляхом перерахування на користь фізичної особи - підприємця Левіної Марії Олександрівни коштів в розмірі 42770,08 грн. та 1144,08 грн. на поточний рахунок у ПАТ КБ "Приватбанк" № 26005050006319.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги є доведеними та обґрунтованими.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 173 ГК України).

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).

При цьому, відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Права та обов'язки між сторонами у даній справі виникли на підставі договору на здійснення розрахунково-касового обслуговування від 08.06.2005 року. За правовою природою вказаний договір є договором банківського рахунку. Договір укладений належним чином, у встановленому порядку не визнаний недійсним та не розірваний, отже, відповідано до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання.

Так, згідно з ч. ч. 1 - 3 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Відповідно до ч. 3 ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Згідно зі ст. 1071 ЦК України, яка регулює порядок списання коштів з рахунку клієнта, банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Клієнт є власником наявних у нього на рахунку грошових коштів, а права власності є непорушним в силу приписів ст. 41 Конституції України.

З урахуванням того, що наявна печатка банку та підпис уповноваженої особи банку на звітах про дебетові та кредитові операції по рахункам №26009054987727 та №26053054937701 за період "травень 2014 року", наданих в якості доказу до матеріалів справи, і документи, створені у програмному продукті "Приват-24", прирівнюються до паперових, посилання скаржника на неналежність цього доказу є безпідставним.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України (постанова від 20.02.2017 у справі № 904/2767/16, постанова від 05.12.2016 у справі № 910/17565/15, постанова від 29.11.2016 у справі № 910/6529/16, постанова від 13.07.2016 у справі № 904/10511/16).

Пунктом 8.1 ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

За приписами статті 21 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" ініціювання переказу проводиться шляхом, зокрема, подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документа.

Розрахунковим є документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунку платника на рахунок отримувача (п. 1.35 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні").

Одним із видів розрахункових документів є платіжне доручення, що містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача (п. 1.30 ст. 1, ст. 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні").

Право розпорядження коштами, що знаходяться на рахунку, відкритому в банку, надане лише власникові рахунку.

Відповідно до положень ЦК України, зокрема статті 1074, обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Так, у листі Департаменту платіжних систем Національного банку України від 23.11.2004 № 25-118/1918-12202 "Про облік недіючих рахунків" до недіючих рахунків віднесено рахунки, за якими протягом тривалого часу не здійснювалися операції, із власниками яких банком утрачений зв'язок та зазначено, що кошти клієнтів, перенесені на балансовий рахунок 2903 "Кошти клієнтів за недіючими рахунками", мають обліковуватись банком на цьому рахунку до моменту звернення власників цих коштів щодо розпорядження ними.

При цьому, відповідно до рішення правління ПАТ КБ "Приватбанк" від 08.04.2014 №17, діяльність Кримського РУ ПАТ КБ "Приватбанк" була тимчасово призупинена лише з 04.06.2014.

Пунктами 19.1, 19.2 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2013 № 492 визначено, що зміною рахунку клієнтів уважається процедура відкриття нових рахунків і закриття раніше відкритих рахунків клієнтів не за їх ініціативою, у результаті проведення якої змінюються всі або окремі (один або кілька) банківські реквізити клієнтів - найменування банку, код банку, номер рахунку, валюта рахунку; зміна рахунків клієнтів - найменування банку, код банку, номер рахунку, валюта рахунку; зміна рахунків клієнтів здійснюється банком у разі: проведення реорганізації в межах одного банку; проведення реорганізації банків шляхом злиття, приєднання, поділу, виділення; зміни місцезнаходження банку, у результаті якої змінюється код банку; змін порядку бухгалтерського обліку рахунків клієнтів (у тому числі рахунків клієнтів, за якими операції не здійснювалися протягом трьох років і більше та на яких є залишки коштів).

Натомість, як зазначав позивач у позовній заяві ні Національний Банк України, ні позивач не надавали будь-які розпорядження відповідачу щодо зміни класів рахунку, на якому банку слід обраховувати кошти позивача.

Отже, місцевим господарським судом зроблено вірний висновок, що посилання відповідача на внутрішній наказ банку №6695879, як на підставу для списання грошових коштів позивача та перерахування їх на рахунки № 29032054987727 та № 29031054905034 до якого позивач не має доступу, не дають відповідачу права на обмеження прав клієнта ФОП Левіної М.О. на розпорядження належними їй грошовими коштами у розмірах 42770,08 грн. та 1144,08 грн.

Згідно Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 17.06.2014 № 280, рахунок 2903 "Кошти клієнтів банку за недіючими рахунками" призначений для обліку кредиторської заборгованості банку перед клієнтами за недіючими рахунками.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги містяться в ст. 193 Господарського кодексу України.

Пунктом 8.1. ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (далі - Закон) встановлено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня. Банки та їх клієнти мають право передбачати в договорах інші, ніж встановлені в абзацах першому та другому цього пункту, строки виконання доручень клієнтів.

За приписами ст. 21.1 Закону ініціювання переказу проводиться шляхом, зокрема, подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документа.

Розрахунковим є документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунку платника на рахунок отримувача (ст. 1.35 Закону).

Одним із видів розрахункових документів є платіжне доручення, що містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача (ст. 1.30, ст. 22.1 Закону).

Розрахункові документи, за винятком платіжної вимоги - доручення, мають подаватися ініціатором до банку, що його обслуговує. При використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання (ст. ст. 22.3, 22.4 Закону).

Банки виконують розрахункові документи відповідно до черговості їх надходження та виключно в межах залишку коштів на рахунках платників, крім випадків надання платнику обслуговуючим його банком кредиту (ст. 22.9 Закону).

Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі (ст. 30.1 Закону).

Відповідно до п. 5 постанови Правління Національного банку України № 260 від 06.05.2014 "Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя" банки зобов'язано припинити діяльність відокремлених підрозділів банків, розташованих на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, та протягом місяця з дня набрання чинності цією постановою забезпечити закриття таких відокремлених підрозділів.

На виконання постанови Національного банку України № 260 від 06.05.2014 ПАТ КБ "Приватбанк" видало наказ № РК-2014-6695879 від 14.05.2014 "Про внесення змін для Кримського РУ (Сімферополь), Севастопольської філії в порядок обліку по кредитах фізичних, юридичних осіб та кредитним карткам фізичних осіб, в тому числі списаних за рахунок резерву, по депозитам та поточним рахункам фізичних осіб, по депозитам та поточним рахункам юридичних осіб та бюджетних організацій, кредиторської та дебіторської заборгованості юридичних і фізичних осіб, факторингу", яким зобов'язано Кримське РУ та Севастопольську філію здійснити перенос в ОДБ сальдо депозитів, поточних рахунків юридичних осіб та бюджетних організацій на рахунок 2903 бранч DNSE, DNCI.

Отже, відповідно до листа НБУ від 23.11.2014 №25-118/1918-12202 кошти клієнтів, перенесені на балансовий рахунок 2903 "Кошти клієнтів за недіючими рахунками" , мають обліковуватись банком на цьому рахунку до моменту звернення власників цих коштів щодо розпорядження ними.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач дотримався встановлених законом правил переказу коштів та ініціював в належний спосіб переказ коштів на рахунок №26005050006319 згідно з платіжними дорученнями №282 від 24.05.2017 р. на суму 42770,08 грн. та №281 від 24.05.2017 р. на суму 1144,08 грн., які не були виконані банком.

Таким чином, беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.

Відповідно до ст. 16 ЦК України та кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, у тому числі, припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі.

Отже, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права відповідає наведеним приписам ст. 16 ЦК України, а тому місцевий господарський суд дійшов вірного висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи скаржника про те, що виплата вкладникам Кримського РУ за рахунок майна банку, поза волею банку, є покладенням на банк подвійної відповідальності за одним тим самим договором, відхиляються судом, оскільки відповідачем не надано доказів отримання позивачем коштів, які обліковувались на її рахунках.

Також колегією суддів відхиляються доводи скаржника про те, що судом першої інстанції необґрунтовано стягнуто з відповідача 48720,31 грн. судового збору, оскільки, як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, з відповідача було стягнуто 1600 грн. витрат по сплаті судового збору, що відповідає розміру фактично сплаченого позивачем судового збору за подання позовної заяви.

Згідно зі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Бруманеску проти Румунії" дійшов висновку про те, що принцип правової визначеності є одним із фундаментальних аспектів верховенства права, і для того, щоб судове рішення відповідало вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно, щоб воно було розумно передбачуваним. Отже, забезпечення єдності судової практики є нічим іншим, як реалізацією принципу правової визначеності.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Редакція газети "Правоє дело" та Штекель проти України" зазначено, що в рішенні національного суду є можливим посилання на рішення українських судів, у яких останні схильні до відповідного тлумачення законодавчих положень, котрими врегульовані подібні відносини, або в яких був загальний підхід у таких справах (п.56), та, що відповідне тлумачення або загальних підхід національних судів у таких справах має впливати на прийняття рішення в подібних відносинах.

Судом, з огляду на зазначену практику Європейського суду з прав людини, при розгляді даної справи врахований загальних підхід до розгляду спорів щодо зобов'язання ПАТ КБ "Приватбанк" виконати умови договорів розрахунково-касового обслуговування, наведений, зокрема у постановах Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2017 у справі №910/8694/17 та від 23.01.2018 у справі №910/14221/17.

Відповідно до ч. 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч.1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При прийнятті оскаржуваного судового рішення місцевий господарський суд, керуючись, зокрема, приписами наведених норм, на підставі повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами, з урахуванням визначених позивачем меж позовних вимог, дійшов правомірного висновку щодо задоволення позовних вимог.

Доводи, які викладені скаржником у апеляційній скарзі, не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2017 у справі №910/16530/17 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, прийнято без порушення норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2017 у справі № 910/16530/17 - без змін

2. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/16530/17.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 27.02.2018.

Головуючий суддя В.О. Зеленін

Судді Є.Ю. Пономаренко

А.І. Мартюк