Ухвала суду № 72440950, 27.02.2018, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

27 лютого 2018 року Справа № 915/648/16

м. Миколаїв

Кредитори:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Грейвіс" (адреса для листування: вул. Чигрина, 248/4, м. Миколаїв, 54003).

2. Публічне акціонерне товариство "Банк Національний Кредит" (вул.Тургенєвська, 52/58, м.Київ, 04053, адреса для листування: вул. Спортивна, 3, під'їзд 2, поверх 4, м. Київ, 01001).

3. Головне управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001).

Банкрут: Товариство з обмеженою відповідальністю "БРОКГАУЗ УКРАЇНА" (вул.7-а Поперечна, 1, оф. 2, м.Миколаїв, 54010, ідентифікаційний код 36200889).

Ліквідатор: Козлов В.О. (АДРЕСА_1).

Суддя Ржепецький В.О.,

(без повідомлення учасників провадження у справі)

суть спору: про банкрутство,

встановив:

12.02.2018 від кредитора - ПАТ "Банк Національний Кредит" надійшла заява про відвід судді від 09.02.2018 № 04-11/358.

Ухвалою суду від 26.02.2018 (суддя Давченко Т.М.) визнано необгрунтованою заяву Публічного акціонерного товариства "Банк Національний Кредит" про відвід судді Давченко Т.М. від участі у розгляді справи №915/648/16, зупинено провадження у справі №915/648/16 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "БРОКГАУЗ УКРАЇНА" до вирішення питання про відвід, справу передано для вирішення питання про відвід судді у порядку, встановленому ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Миколаївської області №24 від 26.02.2018 на підставі ухвали суду від 26.02.2018, постановленої в порядку ч. 3 ст. 39 ГПК України, призначено автоматизований розподіл заяви Публічного акціонерного товариства «Банк національний кредит» про відвід головуючого судді у справі №915/648/16.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 26.02.2018 для розгляду заяви Публічного акціонерного товариства «Банк Національний Кредит» про відвід головуючого судді у справі №915/648/16 визначено суддю Ржепецького В.О.

Ухвалою від 27.02.2018 суддею Ржепецьким В.О. справу №915/648/16 прийнято до свого провадження в частині розгляду заяви Публічного акціонерного товариства "Банк Національний Кредит" про відвід головуючого судді у справі №915/648/16.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відхилення заяви про відвід з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

За приписами ч. 6 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України в редакції чинній з 15.12.2017 (далі - ГПК України), господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно з приписами ч. ч. 8, 11 ст. 39 ГПК України, суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

Ухвалою суду від 13.07.2016 ( суддя Міщенко В.І.) порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "БРОКГАУЗ УКРАЇНА" та введено процедуру розпорядження майном.

Постановою суду від 16.03.2017 (суддя Ткаченко О.В.) Товариство з обмеженою відповідальністю "БРОКГАУЗ УКРАЇНА" визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Козлова В.О.

До суду від Публічного акціонерного товариства "Банк Національний Кредит" надійшло клопотання від 21.07.2017 вих. № 04-08/1047 про усунення Козлова В.О. від виконання обов'язків ліквідатора ТОВ "БРОКГАУЗ УКРАЇНА".

Ухвалою від 01.12.2017 суддею Ткаченком О.В. заявлено самовідвід.

Ухвалою суду від 11.12.2017 суддею Давченко Т.М. прийнято до свого провадження справу №915/648/16, розгляд справи, у тому числі клопотання кредитора - ПАТ «Банк Національний Кредит» про усунення Козлова В.О. від виконання обов'язків ліквідатора та звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу банкрута, призначено на 16.01.2018.

Пунктом 4 резолютивної частини зазначеної ухвали явку ліквідатора та кредитора - ПАТ «Банк Національний Кредит» у судове засідання судом визнано обов'язковою.

26.12.2017 ПАТ «Банк Національний Кредит" звернувся до господарського суду з клопотанням №04-11/2021 від 22.12.2017 про проведення судового засідання, яке призначено на 16.01.2018, в режимі відео конференції.

Ухвалою суду від 27.12.2017 кредитору - ПАТ "Банк Національний Кредит" відмовлено у задоволенні клопотання про проведення в режимі відеоконференції судового засідання, яке призначено на 16.01.2018 об 11:30.

Ухвалою суду від 16.01.2018 відкладено розгляд справи на 13.02.2018 об 11:00, зобов'язано кредитора - ПАТ "Банк Національний Кредит" надати суду письмові пояснення, який саме із визначених Законом України "Про засади запобігання та протидії корупції" конфлікт інтересів, на думку кредитора, виник у ліквідатора; явку ліквідатора та кредитора - ПАТ "Банк Національний Кредит" в судове засідання визнано обов'язковою.

12.02.2018 від кредитора - ПАТ "Банк Національний Кредит" надійшла заява про відвід судді від 09.02.2018 № 04-11/358.

Заяву кредитора обгрунтовано наявністю сумнівів в неупередженості судді Давченко Т.М. під час розгляду справи № 915/648/16 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "БРОКГАУЗ УКРАЇНА", зокрема, на думку заявника, суддею Давченко Т.М. вживаються заходи щодо позбавлення представника кредитора - ПАТ "Банк Національний Кредит" права брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, що унеможливлює повний, всебічний та об'єктивний розгляд вказаної справи, а саме: ухвалою суду від 27.12.2017 відмовлено заявнику у задоволенні клопотання про проведення судового засідання, яке було призначено на 16.01.2018 об 11:30, в режимі відеоконференції.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 ГПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

З огляду на приписи ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України" і ст. 3 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Отже, у зв'язку з ратифікацією Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Суду з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні.

Ключовим для концепції справедливого розгляду справи як у цивільному, так і кримінальному провадженні є те, щоб скаржник не був позбавлений можливості ефективно представляти свою справу в суді та мав змогу нарівні із протилежною стороною користуватися правами, передбаченими принципом рівності сторін.

Принцип рівності сторін вимагає "справедливого балансу між сторонами", і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її опонентом.

Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення Суду у справі Мала проти України, no. 4436/07, від 03.07.2014).

У справі Жук проти України, no. 45783/05, від 21.10.2010, суд нагадав, що принцип процесуальної рівності сторін... означає надання сторонам судового процесу можливості ознайомитись з усіма пред'явленими доказами і зауваженнями та прокоментувати їх, навіть якщо вони надані незалежним представником державної юридичної служби з метою здійснення впливу на рішення суду.

Відповідно до рішення Суду у справі Фельдман проти України, no. 76556/01 та 38779/04, від 08.04.2010, з метою вирішення, чи може суд вважатися "незалежним" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції, необхідно звернути увагу, inter alia, на наявність гарантій від зовнішнього тиску та на питання, чи проявляє він ознаки незалежності.

Стосовно вимоги "безсторонності" у розумінні цього положення мають бути застосовано два критерії: перший полягає у намаганні визначити особисте переконання певного судді у конкретній справі, а другий - у з'ясуванні того, чи забезпечував суддя достатні гарантії для виключення будь-якого розумного сумніву з цього приводу.

Як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (i) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (ii) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.

У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється". Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (див. рішення Суду у справі Олександр Волков проти України, no. 21722/11, від 09.01.2013).

У контексті суб'єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного.

У контексті об'єктивного критерію... окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (див. рішення Суду у справі Газета Україна-Центр проти України, no. 16695/04, від 15.07.2010).

Розглядаючи цю заяву про відвід господарський суд вважає за необхідне застосувати, серед інших, такі положення Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 2 ГПК України закріплено завдання та основні засади господарського судочинства, зокрема, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов'язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до змісту статті 7 ГПК України (рівність перед законом і судом) правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Статтею 12 ГПК України закріплено, що господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного).

Відповідно до ч. 6 зазначеної статті, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.

Як витікає з матеріалів справи, а також ухвали суду від 11.12.2017, розгляду в судовому засіданні, яке призначено, підлягало, серед іншого, клопотання кредитора - ПАТ "Банк Національний Кредит" від 21.07.2017 вих. № 04-08/1047 про усунення Козлова В.О. від виконання обов'язків ліквідатора ТОВ "БРОКГАУЗ УКРАЇНА".

Як витікає з ухвали суду від 27.12.2017 задоволення клопотання ПАТ "Банк Національний Кредит" від 22.12.2017 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, на думку суду, унеможливить повний, всебічний та об'єктивний розгляд клопотання кредитора - ПАТ "Банк Національний Кредит" про усунення Козлова В.О. від виконання обов'язків ліквідатора шляхом дослідження оригіналів доказів.

Відповідно до положень статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналогічні повноваження було надано суду і Господарським процесуальним кодексом України в редакції, яка діяла на момент визнання судом явки в судове засідання кредитора - ПАТ "Банк Національний Кредит" обов'язковою.

Таким чином, виключно суду належить право оцінки доказів, необхідних для вирішення справи, і він самостійно, з урахуванням умов, закріплених в ч. 1 ст. 86 ГПК України, визначає, зокрема, їх достатність, належність та допустимість.

Для цього його наділено рядом процесуальних повноважень, в тому числі, правом витребування доказів, виклику сторін в судове засідання, огляду оригіналів доказів тощо.

А отже застосування судом цих заходів в конкретній справі щодо того чи іншого учасника справи, оцінене окремо від, зокрема, обставин справи, мети дотримання завдань господарського судочинства та відповідних засад, визначених ст. 2 ГПК України не може бути підставою для того, щоб вважати суд упередженим.

Праву суду на застосування цих заходів кореспондують і відповідні обов'язки учасників справи, зокрема, у відповідності до ч. 2 ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов'язані з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою.

При цьому, суд відзначає, що у відповідності до положень ст. 56 ГПК України, у разі неможливості прибути в судове засідання за стороною зберігається право брати участь в судовому процесі через представника.

Тому в контексті зазначених вище обставин, які стали приводом для подання ПАТ "Банк Національний Кредит" заяви про відвід судді, відмову судом останньому в участі в судовому засідання в режимі відеоконференції, слід оцінювати як таку, що: а) здійснено для забезпечення безпосередньої участі сторони в дослідження доказів, б) в межах повноважень, наданих суду Законом, в) на виконання рішення суду про визнання явки учасника провадження в судове засідання обов'язковою, яке набрало законної сили.

Наведені ознаки рішення суду свідчать про те, що судом було дотримано об'єктивні критерії безсторонності, визначені рішеннями Європейського суду з прав людини, а також не було порушено принципу рівності сторін, оскільки заявника не було поставлено у суттєво невигідне становище порівняно з його опонентом - ліквідатором, явку якого в судове засідання теж було визнано обов'язковою, як витікає із вищезазначеного.

Дослідження всіх матеріалів справи на предмет доказів які б свідчили про особисту зацікавленість головуючого судді у тому чи іншому результаті вирішення цієї справи, а також про наявність особистої упередженості судді щодо особи заявника, не дає підстави для того, щоб визнати доведеними належними доказами твердження останнього в цій частині.

З урахуванням наведених обставин, суд відхиляє заяву про відвід головуючого у справі №915/648/16 судді Давченко Т.М.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 12, 13, 35, 39, 42, 86, 120, 135, 169, 234 ГПК України, господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Публічного акціонерного товариства «Банк Національний Кредит» від 09.02.2018 про відвід головуючого судді у справі №915/648/16 - відхилити.

2. Ухвалу надіслати учасникам провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 ГПК України, ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Відповідно до ч. 1 ст. 256, ч. 1 ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до положень ч. 17.5 ст. 1 Перехідних Положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя В.О. Ржепецький