Постанова № 72440929, 19.02.2018, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.02.2018 року Справа № 912/1045/17

м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65, зал засідань 511

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Широбокової Л.П. - доповідач,

суддів: Кузнецової І.Л., Іванова О.Г.

секретар судового засідання Ковзиков В.Ю.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз", м. Київ

представник ОСОБА_1, довіреність №19 від 19.12.2017, адвокат;

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "А2-ГАЗ", м. Кропивницький

представник не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "А2-ГАЗ", м. Кропивницький на рішення господарського суду Кіровоградської області від 30.05.2017 у справі №912/1045/17 (суддя Шевчук О.Б., повне рішення складено 02.06.2017)

у справі

про стягнення 2239304,53 грн

ВСТАНОВИВ

31.03.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" звернулось до Господарського суду Кіровоградської області із позовом про стягнення (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 29.05.2017) з Товариства з обмеженою відповідальністю "А2-ГАЗ" заборгованості - 1684000,00 грн, 29320,84 грн - 3% річних, 112833,34 грн - інфляційних втрат, 295350,35 грн - пені та 117800,00 грн - штрафу, з покладенням витрат по сплаті судового збору на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням з боку Відповідача умов договору купівлі-продажу природного газу №493/15-31 від 19.05.2016 в частині своєчасної та повної оплати за поставлений природний газ.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 30.05.2017 у справі №912/1045/17 (суддя Шевчук О.Б.) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "А2-ГАЗ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" - 1684000,00 грн основної заборгованості, 29127,38 грн - 3% річних, 112833,34 грн - інфляційних втрат, 286031,22 грн - пені та 117800,00 грн штрафу, а також 33589,57 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване правомірністю позовних вимог в частині стягнення заборгованості у сумі 1684000,00 грн з огляду на те, що строк оплати за отриманий газ по договору є таким, що настав; а також нормами ст. 625 Цивільного кодексу України та ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, у зв’язку з чим позовні вимоги про стягнення 3% річних та пені були судом задоволені частково як такі, що безпідставно нараховані у більшій сумі за заявлений період, ніж це становить, та за період, що перевищує визначений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Не погодившись із зазначеним рішенням, до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся Відповідач, в якій, посилаючись на порушення судом та неправильне застосування норм матеріального права, просив рішення скасувати, прийняти нове рішення про часткове задоволення позову про стягнення боргу в сумі 1620000,00 грн, інфляційних втрат та 3% річних, у задоволенні позовних вимог про стягнення пені та штрафу відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги посилався на наступне:

- Відповідач звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про відкладення розгляду справи, у зв’язку з чим докази на підтвердження заперечень проти позову не надав, просить прийняти до розгляду нові докази;

- Позивачем та судом не враховані оплати основного боргу в сумі 50000,00 грн та 14000,00 грн, сума основного боргу становить 1620000,00 грн, у зв’язку з чим підлягають перерахунку штрафні санкції, інфляційні втрати та 3% річних;

- штраф не підлягає стягненню як нарахований після спливу шестимісячного строку;

- нараховані штрафні санкції не відповідають принципам справедливості, вина Відповідача у несплаті заборгованості відсутня, оскільки ПАТ “Банк Михайлівський” визнано неплатоспроможним, тому Відповідач не має можливості розпорядитися своїми коштами;

- суд повинен був зменшити штрафні санкції.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.06.2017 апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “А2-ГАЗ” на рішення господарського суду Кіровоградської області від 30.05.2017 у справі №912/1045/17 прийнята до розгляду колегією суддів у складі головуючого судді Широбокової Л.П., суддів Орєшкіної Е.В., Березкіної О.В.

24.07.2017 у зв’язку з перебуванням у відпустці судді Березкіної О.В. відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 24.07.2017 по справі здійснений повторний автоматичний перерозподіл, за результатами якого справу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Широбокової Л.П., суддів Орєшкіної Е.В., Іванова О.Г. та прийнято зазначеною колегією суддів до свого провадження ухвалою суду від 24.07.2017.

01.08.2017 у зв’язку з перебуванням у відпустці судді Орєшкіної Е.В. відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 01.08.2017 по справі здійснений повторний автоматичний перерозподіл, за результатами якого справу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Широбокової Л.П., суддів Іванова О.Г., Кузнецової І.Л. та прийнято зазначеною колегією суддів до свого провадження ухвалою суду від 02.08.2017.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.09.2017 за результатами розгляду клопотання Відповідача провадження у справі зупинялось до набрання чинності рішенням суду у справі №910/11163/17, що розглядається господарським судом м. Києва, в якій судом вирішувалося питання правомірності укладеного правочину.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.12.2017 провадження у справі було поновлено у зв’язку з прийняттям 14.11.2017 Господарським судом м. Києва у справі №910/11163/17 рішення, що набрало законної сили.

15.12.2017 набрав чинності Закон “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів” №2147-VІІІ та відповідно до п.9 ч.1 ст.1 розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Отже, після поновлення провадження справа розглядається судом за нормами Господарського процесуального кодексу України в новій редакції з тієї стадії, на якій провадження у ній було зупинено.

Будь-яких заяв про відводи колегії суддів відповідно до ч.3 ст. 38 Господарського процесуального кодексу України та інших заяв до суду не надходило.

16.01.2018 від Відповідача до суду надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, яке колегією суддів залишено без задоволення з огляду на прийняття Київським апеляційним господарським судом постанови від 24.01.2018 у справі №910/11163/17.

У судовому засіданні 19.02.2018 повноважний представник Позивача проти апеляційної скарги заперечив з огляду на наступне:

- посилання Відповідача на підстави ненадання доказів до суду першої інстанції є необґрунтованими та безпідставними;

- сума основного боргу становить 1670000,00 грн, платіж на 14000,00 грн був здійснений Відповідачем після порушення провадження у справі, кошти на суму 50000,00 грн на розрахункові рахунки Позивача не надходили;

- Позивачем вірно застосовані умови договору щодо нарахування штрафу та пені, відсутність вини Відповідача у виникненні боргу перед Позивачем не є винятковим випадком, за наявності якого можливо зменшити розмір пені.

Просив змінити рішення суду, стягнувши з Відповідача на його користь борг – 1670000,00 грн, 3% річних – 29127,38 грн, інфляційні втрати – 112833,34 грн, пеню – 286031,22 грн, штраф – 117800,00 грн, судовий збір – 33589,57 грн.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, надіслав до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку із зайнятістю представника апелянта на досудовому розслідуванні у м. Боярка Київської області. Також зазначив, що між сторонами досягнуто домовленості про укладення мирової угоди у справі №912/1045/17 та триває погодження її умов.

Позивач заперечив проти укладення мирової угоди та відкладення розгляду справи, вказавши, що на даний час мирова угода сторонами не укладена.

Відповідно до ч.12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу без участі Відповідача, який явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, не зважаючи на те, що був повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника Позивача, обґоворивши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Апеляційним судом при перегляді справи встановлено, що 24.03.2004 між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича Фірма "Техпроект" та Дочірньою компанією "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" було укладено договір №493 про спільну інвестиційну та виробничу діяльність, за умовами якого сторони зобов'язуються об'єднати свої вклади та вести спільну інвестиційну та виробничу діяльність з метою розвитку розробки Вишневського газоконденсатного родовища.

Пунктом 4.3. договору №493 визначений оператор спільної діяльності - ТОВ НВФ "Техпроект", на якого покладено ведення спільних справ та поточне керівництво спільною діяльністю.

20.02.2014 між ТОВ НВФ "Техпроект", ПАТ "Укргазвидобування" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" (надалі - ТОВ "Карпатигаз", Позивач) було укладено Додаткову угоду №8 до договору №493 про наступне: сторона 1 та сторона 2 вирішили залучити до спільної діяльності, що здійснюється на підставі договору №493, та включити до складу договору - сторону 3 - ТОВ "Карпатигаз" (а.с.22-26, т.1).

19.06.2016 між ТОВ "Карпатигаз", яке діяло в інтересах спільної діяльності за договором №493 (як продавцем), та Товариством з обмеженою відповідальністю "А2-ГАЗ" (як покупцем, надалі - Відповідач) був укладений договір купівлі-продажу природного газу №493/15-31 (надалі - Договір), за умовами якого продавець зобов'язався передати у червні 2016 року для потреб покупця природний газ в обсязі 420000 м. куб, а покупець - прийняти та оплатити природний газ на умовах даного договору. Даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє в частині поставки газу - до 30.06.2016 (включно), в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення (пункт 12.1. Договору).

30.06.2016 між Позивачем та Відповідачем було укладено Додаткову угоду №1, якою сторони дійшли згоди викласти пункт 2.1., 5.3., 6.1. Договору №493/15-31 в наступній редакції:

- "2.1. Продавець передає покупцю газ за наступними строками та обсягах:

- у червні 2016 року 400000 куб. м. Сторони домовилися про те, що зазначені обсяги природного газу можуть бути змінені у додаткових угодах".

- "5.3. Загальна вартість газу, що передається за цим Договором, складає 1966800,00 грн, в тому числі 20% ПДВ - 393360,00 грн, а всього з ПДВ - 2360160,00 грн."

- 6.1. Оплата за газ проводиться Покупцем виключно грошовими коштами на банківський рахунок Продавця, в порядку визначеному в Договорі, а саме:

6.1.1. до 10 червня 2016 включно Покупець здійснює Продавцю оплату в розмірі 826056,00 грн, в тому числі 137676,00 грн ПДВ;

6.1.2. до 21 червня 2016 включно Покупець здійснює Продавцю оплату в розмірі 826056,00 грн, в тому числі 137676,00 грн ПДВ;

6.1.3. до 30 червня 2016 включно Покупець здійснює Продавцю оплату в розмірі 708048,00 грн, в тому числі 118008,00 грн ПДВ.

Договір та Додаткова угода №1 до нього підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств. Як встановлено судовими інстанціями у справі №910/11163/17, рішення яких набрали чинності, підстави для визнання недійсним Договору відсутні.

На виконання умов Договору згідно акту прийому-передачі природного газу від 30.06.2016 Позивач передав, а Відповідач прийняв природний газ в кількості 400,00 тис. куб. м на загальну суму 2360160,00 грн, в тому числі ПДВ (а.с. 37, 38, т.1).

Відповідач належним чином свої зобов’язання по Договору не виконав, за отриманий газ розрахувався частково на суму 676 160,00 грн (18.08.2016 на суму 500000,00 грн, 01.09.2016 – 76160,00 грн, 09.12.2016 – 100000,00 грн), у зв’язку з чим виникла заборгованість в сумі 1684000,00 грн.

Листом №3/133А2 від 28.03.2017, адресованим Позивачу, Відповідач повідомив про свою заборгованість перед ним, яку визнає та яка станом на 28.03.2017 становить 1684000,00 грн. Зазначив, що у зв’язку з розпочатою ліквідаційною процедурою у ПАТ «Банк Михайлівський», на рахунках в якому Відповідач мав кошти, не має можливості погасити всю заборгованість за рахунок власних коштів (а.с. 63-64, т.1).

Несплата вказаної заборгованості стала підставою для звернення із даним позовом.

Відповідно до заявлених позовних вимог (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, а.с. 84-85, т.1) Позивач просив стягнути з Відповідача 1684000,00 грн основної заборгованості, 29320,84 грн - 3% річних за період з 30.06.2016 по 31.12.2016, інфляційні втрати за період липень 2016 року – грудень 2016 року - 112833,34 грн, пеню за період з 30.06.2016 по 31.12.2016 в сумі 295350,35 грн та 117800,00 грн штрафу.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Так, за змістом статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.

Враховуючи визначені п. 6.1 Договору (в редакції Додаткової угоди №1) строки оплати за газ, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що за отриманий у червні 2016 року газ на суму 2360160,00 грн Відповідач мав розрахуватися до 30.06.2016.

Строк оплати є таким, що настав, тому наявні підстави для стягнення з Відповідача суми боргу - 1684000,00 грн, яку останній визнав.

В апеляційній скарзі Відповідач зазначає, що сума боргу є меншою та становить 1620000,00 грн, бо на користь Позивача були сплачені також кошти у сумі 50000,00 грн (оплата проведена 23.05.2016) та 14000,00 грн (оплата проведена 03.04.2017).

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечував проти надходження коштів у сумі 50000,00 грн, про що надав виписку по рахунку за період з 23.05.2016 по 27.05.2016 (а.с. 178-180, т.1), надходження 03.04.2017 коштів в сумі 14000,00 грн визнав, у зв’язку з чим просив змінити рішення суду в частині суми боргу, яка підлягає стягненню на 1670000,00 грн.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об’єктивно не залежали від нього.

Як вбачається з матеріалів справи, ані Позивачем, ані Відповідачем, який був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи в суді першої інстанції, доказів сплати заборгованості в сумі 14000,00 грн та 50000,00 грн не надавалось, про сплату не зазначалось. Рішення суду першої інстанції прийнято з урахуванням наявних матеріалів справи, позиції та доводів Позивача (Відповідач своє право щодо надання відзиву на позовну заяву відповідно до ст. 22 ГПК України (в минулій редакції) не реалізував), без урахування зазначених оплат.

Враховуючи, що учасники справи не надали до суду апеляційної інстанції доказів неможливості подання доказів таких платежів до суду першої інстанції з причин, що об’єктивно не залежали від них, апеляційний суд не приймає безспірний доказ оплати в сумі 14000,00 грн та не враховує його у зменшення суми визначеного боргу, також зазначає, що ця сплата не впливає на розрахунок штрафних санкцій по Договору, бо вони заявлені за період, що передував сплаті визначеної частини боргу (з 30.06.2016 по 31.12.2016). Водночас, Відповідач як боржник не позбавлений права надати платіжне доручення про сплату частини боргу в сумі 14000,00 грн до органів виконавчої служби для врахування у виконавчому провадженні.

Щодо оплати коштів у сумі 50000,00 грн, то вказаний платіж є незавершеним в зв’язку з визнанням ПАТ «Банк Михайлівський» неплатоспроможним, та кошти до банку отримувача платежу (позивача) не надійшли, тобто зобов’язання відповідача в цій частині не виконане, та саме він має виступити з кредиторськими вимогами щодо цієї суми до банку, а тому вони не можуть бути враховані як виконання спірного зобов’язання щодо оплати поставленого природного газу.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні втрати з врахуванням індексу інфляції з липня 2016 року по грудень 2016 року становлять 112833,34 грн, 3% річних за загальний період з 30.06.2016 по 31.12.2016 – 29127,38 грн та правомірно стягнуті судом першої інстанції. У задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення 3% річних в сумі 193,46 грн судом правомірно відмовлено у зв’язку з помилковими розрахунками Позивача.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 цього Кодексу встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 8.2. Договору в разі несплати або несвоєчасної сплати за спожитий газ у строки визначені в пункті 6.1. договору Відповідач сплачує на користь Позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, а в разі наявності заборгованості більше ніж на 10 календарних днів, Відповідач сплачує Позивачу штраф в розмірі 7% від суми заборгованості (п. 8.3. Договору).

З огляду на наявне прострочення оплати більше ніж на 10 календарних днів, з урахуванням положення ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України судом першої інстанції правомірно стягнуто з Відповідача пеню за загальний період з 30.06.2016 по 30.12.2016 в сумі 286031,22 грн та штраф в розмірі 7% від суми заборгованості 1684000,00 грн, який становить 117800,00 грн. У задоволенні позову в частині стягнення пені в сумі 9319,13 грн правомірно відмовлено як безпідставно заявлених.

При цьому апеляційний суд зазначає, що застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає в себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати (Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Крім того, як вбачається з умов Договору, підставою для нарахування пені є несплата або несвоєчасна сплата за спожитий газ у строки, визначені в пункті 6.1. Договору, а підставою для нарахування штрафу - наявність заборгованості більше ніж 10 календарних днів. Отже, за своїм змістом правопорушення, за які передбачена відповідальність, є різними. Тому, підстави вважати порушеними судом норми ст. 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, відсутні.

Враховуючи наведене, судове рішення про стягнення з Відповідача на користь Позивача боргу - 1684000,00 грн, 29127,38 грн - 3% річних, 112833,34 грн - інфляційних втрат, 286031,22 грн - пені та 117800,00 грн штрафу, а також 33589,57 грн судового збору є правомірним та обґрунтованим.

Під час розгляду справи в апеляційній інстанції Відповідачем було подано заяву від 24.07.2017 про зменшення розміру неустойки та розстрочення виконання рішення суду. Про те, що суд мав зменшити розмір неустойки, Відповідачем також зазначалось в тексті апеляційної скарги.

Позиція Відповідача обґрунтована положеннями ч. 4 ст. 231, ст. 233 Господарського кодексу України, ч.3 ст. 551, 617 Цивільного кодексу України; посиланням на принципи верховенства права та справедливості, нерівність умов покупця та продавця за Договором; а також відсутністю вини у невиконанні зобов’язання у зв’язку з блокуванням рахунків Відповідача, на яких знаходилися грошові кошти в обсязі, достатньому для погашення заборгованості, у банках ПАТ «Банк Михайлівський» та ПАТ «Діамантбанк» через введення тимчасової адміністрації; низькою фінансовою дисципліною кінцевих споживачів газу.

Відповідно до пункту 3 частини 1 ст. 83 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) господарський суд приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойка (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

В силу приписів ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені та штрафу є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу.

Як вбачається з матеріалів справи, про зменшення неустойки під час розгляду справи в суді першої інстанції Відповідач не заявляв, справа була розглянута без участі повноважного представника Відповідача, у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи судом було відмовлено як в необґрунтованому, зазначено, що неявка представника Відповідача не перешкоджає розгляду справи, провадження у справі було порушено 05.04.2017 та Відповідач мав достатньо часу для підготовки власної обґрунтованої позиції та розрахунку щодо заявленого позову.

Судом першої інстанції питання про зменшення неустойки не розглядалось.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд враховує, що відповідно до умов Договору Відповідач повинен був виконати зобов’язання зі сплати за придбаний газ не пізніше 30.06.2016, втім, зобов’язання досі у повному обсязі не виконано. Тимчасова адміністрація у банку ПАТ «Банк Михайлівський» була введена на підставі рішення НБУ 23.05.2016, а в банку ПАТ «Діамантбанк» - 24.04.2017, Відповідачем не обґрунтовано неможливості виконання договірних зобов’язань у визначені строки, блокування рахунків не може бути підставою для звільнення від відповідальності та не свідчить про відсутність існування інших рахунків та коштів на них.

Враховуючи тривалий час невиконання відповідачем грошового зобов’язання апеляційний суд не знаходить підстав для зменшення неустойки та розстрочення виконання рішення суду.

За встановлених обставин доводи апелянта спростовані та судом відхиляються.

На підставі викладеного, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні повно встановлені фактичні обставини справи, яким надана вірна оцінка у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального законодавства, тому місцевий господарський суд дійшов правомірного та обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.

Відтак, підстав для скасування або зміни цього рішення, передбачених статтею 277 Господарського процесуального кодексу України, немає. Доводи апелянта не спростовують правомірних висновків місцевого господарського суду, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за перегляд справи в апеляційній інстанції покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 269, 274, 275, 282, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 30.05.2017 у справі №912/1045/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "А2-ГАЗ" – без задоволення.

Постанова набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту постанови.

Повна постанова складена 26.02.2018.

Головуючий суддя Л.П. Широбокова

Суддя О.Г. Іванов

Суддя І.Л. Кузнецова