Рішення № 72440897, 27.02.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.02.2018Справа № 910/23682/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Любченко М.О.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

За позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Котрис»

про стягнення 48 213,90 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Котрис» про стягнення 48 213,90 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором підряду №530/05/14-14 від 10.04.2014р. в частині виконання робіт у встановлений договором строк, у зв'язку з чим позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення грошових коштів, сплачених ним в якості авансу, однак, останнім зазначені грошові кошти повернуто не було.

Згідно з п.1 ч.5 ст.12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 ст.247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч.1 ст.250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

За змістом ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою від 03.01.2018р. Господарського суду міста Києва позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні ч.5 ст.12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

29.01.2018р. через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останнім зазначено, що на виконання умов укладеного між сторонами договору підрядником було передано, а замовником прийнято робочий проект «Модернізація системи автоматики обладнання цеху швидких фільтрів Управління експлуатації Дніпровської водопровідної станції», що підтверджується накладною від 07.06.2016р., і, як наслідок, відсутні підстави для повернення перерахованих позивачем в якості авансу грошових коштів. При цьому, як зазначив відповідач, у позивача наявна заборгованість на суму 112 498,25 грн. за виконані відповідачем роботи.

16.02.2018р. позивач подав до канцелярії суду відповідь на відзив, в якій стверджував, що долучене відповідачем до відзиву на позов листування між сторонами та накладна від 07.06.2016р. лише підтверджують факт несвоєчасного та неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором підряду №530/05/14-14 від 10.04.2014р. Крім цього, позивач зазначив про те, що проектна документація, передана відповідачем за накладною від 07.06.2016р. прийнята представником позивача лише для ознайомлення. В подальшому, замовником були направлені підряднику зауваження до вказаного проекту, а підтвердженням належного виконання робіт за укладеним між сторонами договором є акт виконаних підрядних робіт, який між сторонами не підписаний.

У ч.8 ст.252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст.837 Цивільного кодексу України).

Статтею 887 Цивільного кодексу України передбачено за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.04.2014р. між Приватним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Котрис» (підрядник) було укладено договір підряду №530/05/14-14, відповідно до п.1.1 якого підрядник зобов'язується на свій ризик виконати роботи з коригування робочого проекту: «Модернізація системи автоматики обладнання цеху швидких фільтрів Управління експлуатації Дніпровської водопровідної станції», згідно технічних умов (додаток №1) до цього договору, який є його невід'ємною частиною, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи на умовах даного договору.

Згідно з п.2.1 договору №530/05/14-14 від 10.04.2014р. ціна договору визначається на підставі кошторису (додаток №2) та протоколу узгодження договірної ціни (додаток №3), що є невід'ємними частинами даного договору, і складає 160 712,15 грн., у тому числі податок на додану вартість 20% - 26 785,36 грн.

Цей договір вступає в силу з моменту підписання його обома сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.9.1 договору №530/05/14-14 від 10.04.2014р.).

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №530/05/14-14 від 10.04.2014р. як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків з виконання робіт.

Суд зазначає, що за своїм змістом та правовою природою укладений між сторонам правочин є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм ст.ст.837-864, 887-891 Цивільного кодексу України.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до приписів ч.1 ст.843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Статтею 889 Цивільного кодексу України визначено, що замовник зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт, в тому числі, сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.

Порядок внесення плати за договором №530/05/14-14 від 10.04.2014р. сторонами погоджено у розділі 3 вказаного правочину, а саме оплату вартості робіт замовник перераховує підрядникові протягом 45 календарних днів після оформлення сторонами актів виконаних підрядних робіт (п.3.1 договору №530/05/14-14 від 10.04.2014р.). За бажанням замовника можливо авансування підрядних робіт (п.3.2 цього ж правочину).

Як свідчать матеріали справи, Приватним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» було перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю «Котрис» грошові кошти на суму 48 213,90 грн. в якості оплати за коригування робочого проекту за договором №530/05/14-14 від 10.04.2014р., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №4218 від 29.10.2014р.

Отже, за таких обставин, позивачем було реалізовано право на авансування підрядних робіт відповідно до умов укладеного між сторонами договору.

Проте, за твердженнями позивача, Товариством з обмеженою відповідальністю «Котрис» роботи, у погоджений між сторонами строк до 31.12.2014р., не виконані, у зв'язку з чим 21.08.2017р. позивачем надіслано на адресу відповідача вимогу про повернення сплачених Приватним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» грошових коштів на суму 48 213,90 грн.

Відповідач проти наведених тверджень у відзиві на позов заперечив та зазначив, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Котрис» було належним чином виконано свої обов'язки за договором №530/05/14-14 від 10.04.2014р. та на виконання умов означеного правочину передано, а представником позивача прийнято робочий проект «Модернізація системи автоматики обладнання цеху швидких фільтрів Управління експлуатації Дніпровської водопровідної станції» відповідно до накладної від 07.06.2016р., і, як наслідок, відсутні підстави для повернення перерахованих позивачем в якості авансу грошових коштів. Навпаки, на думку відповідача, у позивача наявна заборгованість перед відповідачем на суму 112 498,25 грн. за виконані останнім роботи. Також, як зазначив відповідач, між сторонами неодноразово погоджувались розбіжності, надавались зауваження до названого проекту, про що свідчить долучене відповідачем до відзиву листування між контрагентами.

Наразі, суд зазначає, що згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до висновку, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

За приписами зі ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Підрядник зобов'язаний виконувати роботи відповідно до вихідних даних для проведення проектування та згідно з договором; погоджувати готову проектно-кошторисну документацію із замовником, а в разі необхідності - також з уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування; передати замовникові готову проектно-кошторисну документацію та результати пошукових робіт (за замістом ст.890 Цивільного кодексу України).

Як вказувалось вище, за умовами договору №530/05/14-14 від 10.04.2014р. відповідач зобов'язався на свій ризик виконати роботи з коригування робочого проекту: «Модернізація системи автоматики обладнання цеху швидких фільтрів Управління експлуатації Дніпровської водопровідної станції», згідно технічних умов (додаток №1) до цього договору, який є його невід'ємною частиною.

У п.4.1 укладеного між сторонами правочину контрагентами погоджено термін виконання робіт до 31.12.2014р.

Зі змісту п.4.2 договору №530/05/14-14 від 10.04.2014р. полягає, що передача підрядником замовнику оформленої в установленому порядку документації (у 3-х примірниках на українській мові на паперовому носії та на електронному носії) проводиться в момент підписання акту виконаних підрядних робіт.

У випадку, якщо у замовника з'являються зауваження або претензії по виконаній роботі, він має право заявити їх підрядникові та не підписувати акт виконаних підрядних робіт до усунення підрядником виявлених недоліків і, відповідно, затримати оплату (п.4.3 договору №530/05/14-14 від 10.04.2014р.).

При цьому, згідно п.9.1 даного правочину цей договір вступає в силу з моменту підписання його обома сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Крім цього, п.9.2 означеного правочину визначено, що при порушенні однією зі сторін умов договору, останній може бути розірваний за вимогою іншої сторони. Про бажання розірвати цей договір одна зі сторін письмово сповіщає іншу сторону за 20 календарних днів.

Наразі, суд звертає увагу, що ч.1 ст.631 Цивільного кодексу України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Тобто, з наведеного вбачається, що сторони можуть виконати свої зобов'язання протягом строку дії договору №530/05/14-14 від 10.04.2014р.

За приписами ч.2 ст.849 Цивільного кодексу України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до адресованої відповідачеві вимоги №3576/12/36/0217 від 01.08.2017, Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» запропонувало відповідачу протягом 7 календарних днів з дня отримання цієї вимоги повернути сплачені позивачем за договором №530/05/14-14 від 10.04.2014р. грошові кошти на суму 48 213,90 грн.

Однак, текст даної вимоги не містить жодних формулювань стосовно відмови позивача від договору підряду або розірвання такого договору з ініціативи замовника, тобто таких тверджень, які вказували б на однозначний намір останнього на відмову від договору підряду в порядку положень ч.2 ст.849 Цивільного кодексу України. Таким чином, укладений між сторонами договір підряду є чинним та не розірваним у встановленому законом порядку.

З огляду на викладене, у суду відсутні підстави для застосування до правовідносин сторін наслідків відмови замовника від договору, що передбачені ст.849 Цивільного кодексу України.

Посилання позивача на приписи ст.530 Цивільного кодексу України суд до уваги не приймає, оскільки положення означеної норми є загальними по відношенню до спеціальних приписів ст.849 Цивільного кодексу України, які встановлюють права замовника у випадку порушення підрядником строків виконання робіт.

При цьому, судом прийняті до уваги наявні в матеріалах справи документи щодо проведення Товариством з обмеженою відповідальністю «Котрис» робіт за договором підряду, про що свідчать листи №4007/33/36/02-16 від 19.08.2016р. Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал», №306 від 29.08.2016р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Котрис», накладна від 07.06.2016р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Котрис», які не були прийняті замовником в порядку розділу 4 договору №530/05/14-14 від 10.04.2014р.

За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Котрис» про стягнення 48 213,90 грн. є такими, що позбавлені належного обґрунтування, а відтак задоволенню не підлягають.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги висновки суду про відмову в задоволенні позовних вимог, судовий збір за розгляд даної справи судом першої інстанції в сумі 1 600 грн. залишається за позивачем.

Керуючись ст. ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м.Київ, Печерський район, вул.Лейпцизька, будинок 1-А, код ЄДРПОУ 03327664) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Котрис» (01011, м.Київ, Печерський район, Печерський узвіз, будинок 15, код ЄДРПОУ 30780858) про стягнення 48 213,90 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно з п.17.5 розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 27.02.2018р.

Суддя М.О.Любченко