Рішення № 72440264, 30.01.2018, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 205/4269/17

Провадження № 2/183/869/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2018 року м. Новомосковськ Дніпропетровської області

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді – Майної Г. Є.,

з секретарем – Данильченко Т. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Новомосковськ Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов’язаних з виплатою страхового відшкодування,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся із вищезазначеним позовом, в обґрунтування посилається на те, що 23 квітня 2015 року з вини відповідача, який керував автомобілем "Ауді", державний номерний знак НОМЕР_1, скоєна дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої пошкоджено автомобіль "Хюндай", державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2 та у власності ОСОБА_3

В зв’язку з настанням події, передбаченої ст. 41 п. 1 Закону України "Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", позивачем виплачено відшкодування ОСОБА_3 в розмірі 21 923,13 грн., виходячи із наступного розрахунку: 21 060,33 грн. розміру шкоди та 862,80 грн. витрат на послуги аварійних комісарів. Позивач звернувся до відповідача із проханням добровільно компенсувати завдані збитки, але сума відшкодування сплачена не була, що змусило позивача звернутися із позовом до суду. Зазначену суму, а також судові витрати позивач просить стягнути з відповідача.

У судове засідання представник позивача не з’явився, але надав суду заяву, в якій просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити, проти розгляду справи у заочному порядку не заперечував (а.с. 39).

Відповідач в судове засідання не з’явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи суду не подавав.

Відповідно до п.п. 9 п. 1 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147 від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" установлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей, а саме: справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Оскільки провадження по даній справі було відкрито до набрання чинності ЦПК України у редакції Закону № 2147, розгляд справи повинен відбуватися у відповідності до правил, які почали діяти з початком роботи Верховного суду, тобто з 15 грудня 2017 року, передбачених новим ЦПК України у редакції Закону № 2147.

Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). За згодою представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

У зв'язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши зібрані письмові докази, дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з встановлених у судовому засіданні наступних обставин.

Судом встановлено, що 23 квітня 2015 року з вини відповідача, який керував автомобілем "Ауді", державний номерний знак НОМЕР_1, скоєна дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої пошкоджено автомобіль НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_2, який належить на праві приватної власності ОСОБА_3 (а.с. 7).

Постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровської області від 10 червня 2015 року ОСОБА_1 визнаний винним у скоєнні вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди та притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП (а.с. 4).

Розмір завданих збитків за пошкоджений транспортний засіб, відповідно до висновку експерта – оцінщика № 47 від 17 червня 2015 року, з урахування ПДВ складає 25 272,40 грн. (а.с. 7 зворот-11).

17 липня 2015 року ОСОБА_3 подала позивачу заяву про виплату грошового відшкодування за матеріальну шкоду, завдану відповідачем в порядку ст. 35, пп. а) ст.41.1 Закону України "Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (а.с. 4 зворот).

На підставі довідки № 1 від 03 вересня 2015 року про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих, Наказу заступника генерального директора МТСБУ № 4813 від 25 вересня 2015 року, позивачем виплачено відшкодування ОСОБА_3 в розмірі 21 060,33 грн., що також підтверджується платіжним дорученням № 4813рв від 28 вересня 2015 року (а.с. 14, 14 зворот, 15).

25 вересня 2015 року позивач звертався до відповідача із вимогою добровільно компенсувати завдані збитки (а.с. 15 зворот). Доказів сплати виплаченої суми страхового відшкодування відповідачем суду не надано.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до пп. а) п.41. 1 ст. 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Згідно ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ відшкодовує шкоду, яка була заподіяна життю, здоров'ю та майну третіх осіб під час дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно зі ст.27 Закону України "Про страхування", ст.ст. 993, 1191 ЦК України до страхової організації, що сплатила страхове відшкодування за майновим страхуванням в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яку особа, яка одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяну шкоду.

Згідно з підпунктом 38.2.1 пункту 38.2 ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", Моторне (транспортне) страхове бюро України після сплати страхового відшкодування має право вимагати в порядку регресу з власника транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 ст. 13 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.

Внаслідок викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та наявні всі підстави для задоволення позову із стягненням на користь позивача з відповідача суми в розмірі 21 060,33 грн., виплаченого страхового відшкодування.

При цьому, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову про стягнення витрат на залучення аварійного комісара, оскільки стягнення витрат на послуги аварійного комісара не передбачено чинним законодавством, оскільки ці витрати не віднесені до фактичних витрат, що були сплачені потерпілому, а є наслідком виконаних робіт.

Крім того, умови та порядок провадження діяльності аварійних комісарів, які з'ясовують причини настання страхового випадку та визначають розмір збитків відповідно до Закону України "Про страхування", визначені Типовим положенням про організацію діяльності аварійних комісарів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 8 від 05 січня 1998 року, відповідно до ст. ст. 2, 5 якого аварійний комісар - особа, яка з'ясовує причини настання страхового випадку та визначає розмір збитків і відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Нацкомфінпослуг та діяльність аварійного комісара щодо з'ясування обставин і причин настання страхового випадку та визначення розміру збитків провадиться на підставі договору із страховиком.

Відповідно до ст.ст. 16, 17 зазначеного Типового положення на підставі проведеного дослідження і зібраних документів аварійний комісар складає аварійний сертифікат. Аварійний сертифікат - це документ, в якому зазначаються обставини і причини настання страхового випадку та розмір заподіяної шкоди.

За вимогами п.п. 18, 19, 20 Типового положення аварійний комісар, який складає аварійний сертифікат, несе персональну відповідальність за достовірність відомостей, зазначених у ньому і такий сертифікат підписується аварійним комісаром, що з'ясував обставини і причини настання страхового випадку, і завіряється штампом.

Аварійний сертифікат складається у двох примірниках, один з яких видається страховику (страхувальнику), а другий зберігається в аварійного комісара.

Матеріали справи не містять аварійного сертифікату, складеного відповідно до зазначеного положення, а містять звіт авто товарознавчого дослідження, складений спеціалістом авто товарознавцем, внаслідок чого підстав для стягнення витрат на залучення аварійного комісара суд не вбачає.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 81, 82, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273, 280-282 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов’язаних з виплатою страхового відшкодування – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП немає, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2), на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (ЄДРПОУ 21647131, м. Київ, Русанівський бульвар, 8) суму в розмірі 21 060,33 грн. виплаченого страхового відшкодування, а також судові витрати у розмірі 1 600,00 грн., а всього 22 660,33 грн. (двадцять дві тисячі шістсот шістдесят гривень 33 коп.).

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Суддя Г.Є. Майна