Рішення № 72440017, 20.02.2018, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

__________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2018 р.м. Одеса Справа № 916/2554/17Господарський суд Одеської області у складі судді Волкова Р.В.

секретар судового засідання Кришталь Д.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

За позовом: Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Українська страхова група” (м. Київ),

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Бєл-Транс” (Одеська обл., м. Біляївка),

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 Дем`ян Олександрович,

про стягнення 119 389,79 грн.

Представники сторін:

Від позивача: не з`явився.

Від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність);

Від третьої особи: не з`явився.

встановив:

Позивач, Приватне акціонерне товариство „Страхова компанія „Українська страхова група” звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Бєл-Транс” про стягнення 119389,79грн. шкоди в порядку регресу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на укладений між ПАТ „Страхова компанія „Українська страхова група” та ТОВ „Транс-Сервіс-1” договір №28-13101-00196/00040 від 16.12.2015р. про добровільне страхування наземних транспортних засобів, 15.01.2017р. відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю водіїв ОСОБА_3 та ОСОБА_1, 15.02.2017р. Корабельним районним судом винесено постанову, згідно якої визначено, що дорожньо-транспортна пригода відбулася в наслідок порушення ОСОБА_1 ПДР України, який є працівником ТОВ „Бєл-Транс”, на підставі постанови Корабельного районного суду та звернення страхувальника до ПАТ „Страхова компанія „Українська страхова група” про настання страхового випадку, здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі: 218 389 грн. 79 коп.

Ухвалою господарського суду Одеської області 13.11.2017р. залучено до участі у справі№916/2554/17 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 Дем`яна Олександровича.

Відповідач проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зокрема зазначив, що єдиним доказом, що підтверджує розмір завданої шкоди транспортному засобу - «Ман», державний №ВС7217СХ є висновок експертного автотоварозначого дослідження №31 від 24 січня 2017, який зроблено судовим експертом ОСОБА_4, та вважає, що вартість відновлювальних робіт -654 961,81 грн. значно перевищує ринкову вартість самого автомобіля, яка визначена у розмірі 465405,28 грн., у зв’язку з чим вказаний висновок експерта - не об'єктивний. Крім того, представника ТОВ «БЄЛ-ТРАНС» не викликано як заінтересовану особу під час здійснення технічного огляду й оцінки пошкодженого транспортного засобу.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

16.12.2015р. між Приватним акціонерним товариством „Страхова компанія „Українська страхова група” (далі – позивач) та ТОВ „Транс-Сервіс-1” був укладений Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-1301-00196/00040, предметом якого є страхування транспортного засобу «Ман», державний № НОМЕР_1.

15.01.2017р. відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Ман», державний №ВС7217СХ під керування водія - ОСОБА_3 та транспортного засобу «Даф», державний номер - ВН8046ЕА під керуванням ОСОБА_5, що підтверджується довідкою про дорожньо-транспортну пригоду №3017016596576657 від 13 лютого 2017 та постановою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 15 лютого 2017 року по справі №488/375/17 (копія наявна в матеріалах справи).

Відповідно до вказаної постанови ОСОБА_5 визнано винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00грн.

Відповідно до ч.6 ст.75 ГПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, факт наявності вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди й вина ОСОБА_5 є встановленими й не підлягає доказуванню.

Крім того, на момент вчинення вказаного адміністративного правопорушення ОСОБА_5 працював водієм автотранспортних засобів ТОВ «БЄЛ-ТРАНС» (далі – відповідач).

Згідно вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 року N1961-IV (далі - Закон N1961-IV) цивільно-правова відповідальність застрахована транспортного засобу - БАР державний номер - ВН8046ЕА була застрахована в Страхової Компанії «Княжа Вієнна ОСОБА_6».

В позовній заяві зазначено, що транспортний засіб ТОВ «ТРАНС-Сервіс-1» застрахований в ПрАТ «СК «Українська страхова компанія» на умовах визначених договором добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм №28-1301-00196\00040 (копія договору наявна в матеріалах справи).

До Позивача звернувся страхувальник із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.

Позивачем на підставі висновку № 31 від З1.01.2017 року та зобов'язуючої пропозиції було складено страховий акт та розрахунок суми страхового відшкодування.

За вищенаведеним страховим випадком (ДТП від 15.01.2017) Позивачем перераховано на банківський рахунок ТОВ «ТРАНС-Сервіс-1» відшкодування у розмірі 218 389,79 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень №2900 від 15 лютого 2017 року та №2915 від 16 лютого 2017 року (копії наявні в матеріалах справи).

В позовних вимог вказана сума була відкоригована за рахунок страхового відшкодування, яке виплатила Страхова Компанією «Княжа Вієнна ОСОБА_6» у розмірі 99 000,00 грн.

За таких підстав Позивач заявив позовні вимоги по справі №916/2554/17 у розмірі 119389,79 грн. (218389,79 грн. - 99000,00 грн.).

Позивач звертався до відповідача з претензією, з вимогою виплатити заподіяну шкоду в наслідок вказаного вище ДТП.

20.07.2017р. відповідач направив на адресу позивача відповідь на претензію, в якій зазначає, що враховуючи той факт, що оцінку шкоди, яка була проведена без представника відповідача та ОСОБА_5, вважає що оцінка була зроблена односторонньо, тому відмовляє в задоволені претензії щодо відшкодування шкоди в повному обсязі.

Залишення вказаної претензії без задоволення спричинило звернення з позовом у рамках провадження у даній справі.

Відповідно до ст.15 Цивільного Кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.16 Цивільного Кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За положеннями до ч.ч.1, 2 ст.11 Цивільного Кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Приписами ч.1 ст.1166 ЦК України передбачені загальні підстави відповідальності за завдану шкоду, згідно з якими майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника. Підприємницькі товариства, кооперативи відшкодовують шкоду, завдану їхнім учасником (членом) під час здійснення ним підприємницької або іншої діяльності від імені товариства чи кооперативу.

В п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України зазначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно із ст.1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов’язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Частиною 1 ст.1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Положеннями ст.993 ЦК України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12 липня 2001 року N 2658-ІП (далі - Закон N2658-111) оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в ст.9 Закону N2658-111 (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

В ст.5 Закону N2658-111 зазначено, що суб'єктами оціночної діяльності є, зокрема суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта» оціночної діяльності відповідно до цього Закону.

За ч. 1 ст.7 Закону N2658-111 оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін.

Проведення оцінки майна є обов'язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом (ч. 2 ст. 7 Закону N2658-111).

Згідно ст.12 Закону N2658-111 звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Таким чином, підставою для відшкодування отриманої шкоди є складений звіт про оцінку майна відповідно до вимог ст. 12 Закону N2658-111.

Відповідно до ч. 1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В ч. 1 ст. 73 ГПК України зазначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Згідно матеріалів справи, єдиним доказом, що підтверджує розмір завданої шкоди транспортному засобу – „МАН” ТGА 18.440 державний номер НОМЕР_1 є висновок експертного автотоварозначого дослідження №31 від 24 січня 2017, який зроблено судовим експертом ОСОБА_4 (далі за текстом - Висновок №31).

Згідно вказаного Висновку № 31, вартість відновлювального ремонту МАN ТGА 18.440, реєстраційний номер НОМЕР_2, ідентифікаційний номер кузова WМАН06ZZ47М47М478693, від виявлених на момент огляду (26 січня 2017 року), після пошкодження в ДТП 15 січня 2017 року в цінах на вказану дату огляду становить 654 961,81 грн., ринкова вартість МАN ТGА 18.440, реєстраційний номер НОМЕР_2, ідентифікаційний номер кузова WМАН06ZZ47М47М478693, станом на момент ДТП 15.01.2017 року, становить: 465405,28грн.

Крім того, експерт в своєму висновку, зазначає, що „26.01.2017р. методом зовнішнього органолептичного експертного огляду представленого аварійно пошкодженого автомобіля в зборі по місцю його огляду, без проведення інструментального контролю і розбирання в умовах СТО, виявлені нижченаведені пошкодження його складових за ознаки імовірності пошкоджень деяких складників, які, виходячи з припущення, що до ДТП таких пошкоджень не було (на момент пошкодження автомобіль спеціалістом не оглядався і будь яких даних про їх наявність до пошкодження немає), виходячи з усних показів під час проведення огляду представника власника транспортного засобу, а також, виходячи з зазначених ним даних про характер та обставини пошкодження автомобіля і загального характеру та зон розташувань його основних пошкоджень-деформацій, приймаються такими, що відносяться до отриманих внаслідок пошкодження, а також, шляхи-методи їх усунення з повноцінним відновленням автомобіля”.

Відповідно до положень чинного ГПК України висновок експерта, який зроблений до порушення провадження по справі не є окремим доказом по справі, а може судом може бути взятий до уваги лише як письмовий доказ.

В матеріалах справи відсутні документи, які додавалися до Висновку №31 у тому числі: №1 — акт огляду з підписами зацікавлених осіб.

Такий доказ унеможливлює здійснити аналіз пошкоджень авто, які були виявлені під час огляду транспортного засобу з даними які зазначені в ремонтній калькуляції.

Відповідно до наведеної норми Методики у разі потреби виклик заінтересованих осіб для технічного огляду із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду КТЗ (після їх узгодження з виконавцем дослідження) здійснюється замовником дослідження шляхом вручення відповідного виклику під розписку особі, що викликається, або телеграмою з повідомленням про її вручення адресату.

Матеріали справи не містять відомостей про повідомлення відповідача про час та місце проведення огляду пошкодженого транспортного засобу, як того вимагає п. 5.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року N 142/5/2092, у разі потреби виклик заінтересованих осіб для технічного огляду із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду КТЗ (після їх узгодження з виконавцем дослідження).

Крім цього відсутність Акту огляду з підписами зацікавлених осіб може свідчити про суб'єктивність проведення такого огляду. Така позиція підтверджується й тим, що представник Позивача у своїх поясненнях зазначив про те, що у них не було потреби викликати представника ТОВ «БЄЛ-ТРАНС» під час огляду пошкодженого транспортного засобу.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. N 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", при стягненні на користь потерпілого вартості пошкодженого майна враховується зношеність пошкодженого майна. Розрахунок зношеності проводиться відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України від 24 листопада 2003 р. N 142/5/2092 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 р. за N 1074/8395).

Згідно з Положенням про порядок та умови проведення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 вересня 1996 р. N 1175, страхувальником відшкодовується третій особі завдана внаслідок пошкодження транспортного засобу саме пряма шкода, в якій враховується вартість пошкоджених деталей транспортного засобу на момент ДТП, а саме з урахуванням фізичного зношення транспортного засобу, а не вартість нових деталей.

З наданого позивачем до матеріалів справи Розрахунку суми страхового відшкодування вбачається, що знос транспортного засобу на день страхового випадку визначений ним у розмірі 70%. З вказаного розрахунку вбачається, що цей відсоток використовується для визначення вартості деталей, що замінюються, з урахуванням зносу, проте сам ступень зносу не підтверджується документально. Це питання також не ставилось перед судовим експертом під час складання Висновку № 31 експертного автотоваротранспортного дослідження, на яке посилається позивач як на підставу для визначення суми стягнення.

Відповідно до ч.1 ст.98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків (ч. 7 ст. 98 ГПК України).

Проте у наданому Висновок №31 відсутня жодна вказівка про те, що експерт попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

За таких обставин, суд не може розглядати наданий позивачем доказ саме як експертний висновок у розумінні ст.98 ГПК України, тобто

Крім цього, положення ст.30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 року N1961-IV (далі - Закон N1961-IV) передбачають, що транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Питання економічної обґрунтованості ремонту, а відповідно і розрахунку такого ремонту, позивачем не обґрунтовуються, незважаючи на встановлення експертом вартості відновлювального ремонту майже на 40 відсотків вище за ринкову вартість такого саме транспортного засобу у своєму висновку.

Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно з Висновком №31 вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля складає 654961,81 грн., тоді як ринкова вартість такого автомобіля становить: 465405,28 грн.

При цьому, якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо- транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Суд також зазначає, що у позовній заяві не міститься відомості про коригування страхових виплат на франшизу.

В п.11.8 Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм №28-1301-00196\00040 встановлено франшизу у розмірі 4000,00 грн.

Поняття "франшиза" міститься у ст.9 Закону N 85/96-ВР і його слід розуміти як частину збитків, що не відшкодовуються страховиком згідно з договором страхування. Крім того, застосування франшизи передбачено у ст. 12 Закону N 1961-IV. Розмір франшизи, що визначений у зазначеному Законі, встановлюється при укладенні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності та не може перевищувати 2 % від ліміту відповідальності страховика.

Відповідно до ст.12 Закону N1961-IV розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Таким чином, як чинним законодавством України так укладеним договором передбачено наявність франшизи в договорах страхування.

Разом з цим в матеріалах позовної заяви по справі № 916/2554/17 відсутні жодні відомості про коригування страхового відшкодування на суму франшизи.

Згідно ч.1 ст.73 Господарського процесуального Кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п.1 ст.74 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з п.1 ст.86 Господарського процесуального Кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, позивачем не доведено обсяг понесених ним збитків

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про недоведеність позивачем позовних вимог, а відтак і відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ст.ст.123, 129 Господарського процесуального Кодексу України, судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.3,5,7,12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», ст.1 Закону України «Про судову експертизу», ст.ст.11, 15, 16, 993, 1166, 1172, 1187, 1188, 1191, 1192 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 46, 73, 74, 75, 77, 79, 86, 91, 98, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1) У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Українська страхова група” (03038, м. Київ, вул. І.Федорова,32-А, код 30859524) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Бєл-Транс” (67600, Одеська обл., м. Білявка, вул. Отамана Головатого,65, код 37136296), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_5 Дем`ян Олександрович, про стягнення 119389,79 грн. - відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області протягом двадцяти днів з моменту складення повного рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступна та резолютивна частина рішення оголошені в судовому засіданні 20.02.2018р.

Повний текст рішення складений та підписаний 26 лютого 2018 р.

Суддя Р.В. Волков