Рішення № 72439884, 21.02.2018, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" лютого 2018 р.м. Одеса Справа № 916/3031/17

Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М.

при секретарі судового засідання Шейнцис О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/3031/17

За позовом: Приватного акціонерного товариства "Виробниче об’єднання "Облпаливо" (65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 70/1);

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м.Київ, вул. Тверська, буд.5) в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19);

про стягнення 24 957,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність б/н від 26.12.2017р.;

від відповідача: ОСОБА_2 - довіреність № 1619 від 31.10.2017р.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Виробниче об’єднання "Облпаливо" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця", в якій просить суд стягнути з відповідача суму збитків від нестачі 9 100 кг вантажу (вугілля) у розмірі 24 957, 00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на незбереження перевізником, в порушення вимог ст.909 ЦК України, ввіреного йому вантажу.

Так, зазначає, що відповідно до умов договору поставки вугільної продукції № 21-06/17 від 21.06.2017р., укладеного ним з Товариством з обмеженою відповідальністю „Вуглепостач Транс”, на його адресу по залізничній накладній №52139995 у вагоні № 60931011 було відправлено вугілля марки ДГ (13-100) у кількості 64 000 кг.

Проте, як вказує позивач, фактично, на його адресу у вказаному вагоні прибуло вугілля в об’ємі 54 900 кг., що складає різницю ваги проти документа в сторону зменшення на 9100 кг, про що було складено відповідний комерційний акт №45003/343/21 від 29.09.2017р.

Згідно з актом встановлено, що при комісійному огляді вагону з’ясувалось, що за рухом поїзду маються поглиблення вантажу: над 1-3 люками довжиною 450 см., шириною 280 см., глибиною 40 см.; над 5-7 люками довжиною 400 см.; шириною 280 см; глибиною 40 см. В місцях поглиблень маркування відсутнє. В технічному відношенні вагон справний. Вагон без торцевих дверей, розвантажувальні люки з обох сторін закриті. Течі вантажу немає.

За документом значиться тара – 23000 кг, вага нетто – 54900 кг, що менше ваги, вказаної у документі, на 9100 кг. Навантаження вантажу вище бортів на 20см, маркування вапном.

Водночас, позивач вказує, що при розрахунку суми збитків застосовано п.27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644, який визначає норми недостачі при перевезенні в залежності від властивостей вантажу, які вказані у відсотках від маси вантажу і складаються з двох показників: норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто.

Відтак, з урахуванням зазначеного, вважає, що розмір збитків від нестачі 9100 кг – (64,00т.*1%) = 8460 кг вугілля у вагоні №60931011 становить 24957,00 грн. без врахування ПДВ (8,46т.*2950грн.).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.12.2017р. порушено провадження у справі №916/3031/17 із призначенням її до розгляду в засіданні суду 24.01.2018р.

12.01.2018р. до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с.32-33), згідно якого останній, заперечуючи проти задоволення позову, вважає, що реальна нестача вугілля становить суму у розмірі 23 069,00 грн.

Обґрунтовуючи таку позицію, відповідач стверджує, що при здійсненні розрахунку збитків потрібно застосовувати не 1 %, а 2 % маси нетто вантажу, оскільки вантаж перебував у вологому стані.

Недостача 9100 кг за мінусом природної втрати і граничного розходження визначення маси нетто -64000кг, 2 % -1280 кг.

Відтак, вважає, що недостача вантажу складає 7820 кг (9100кг-1280 кг), а з урахуванням її ціни за 1т. (2950,00 грн.), розмір збитків становить саме суму 23069,00 грн. (7820 кг*2950грн.).

При цьому у поданому відзиві відповідач вказує, що завантаження вагону проводилося на підприємстві вантажовідправника, засобами і силами відправника вантажу, ним же самостійно було визначено масу вантажу перед відправленням вагонів, без участі представника залізниці.

18.01.2018р. до канцелярії суду від позивача надійшла відповідь на вищевказаний відзив (а.с.35-37), згідно якої останній зазначає, що відповідно до специфікації від 04.09.2017р. до договору поставки вугільної продукції № 21-06/17 від 21.06.2017р., верхній граничний показник вологості складає 10 %.

Так, вказує, що зазначена у графі 15 залізничної накладної вологість 8 % є найменшою межею показника вологості вугілля та зазначається автоматично товарним касиром залізниці при оформленні залізничної накладної. Натомість в посвідченні якості (УДК) №373 зазначається реальна вологість, визначена після проведення випробувань якості товару.

Відтак, наполягає на тому, що волога, визначена у графі 15 накладної, є показником якості вугілля, що перевозилось, а не його вологий стан.

З урахуванням вказаного, позивач не погоджується з контррозрахунком відповідача, а вірним вважає саме той розрахунок, що додано ним до позову.

Ухвалою суду від 24.01.2018р., з урахуванням набрання 15.12.2017р. чинності Закону України від 03.10.2017р. №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким, зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції, справу № 916/3031/17 прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження на визначену ухвалою суду від 11.12.2017р. дату, а саме на 24.01.2018р.

У судовому засіданні 24.01.2018р. представник позивача під час розгляду справи по суті в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги, просив суд задовольнити їх.

Представник відповідача в свою чергу проти задоволення позову заперечував.

У судовому засіданні 24.01.2018р. в порядку ст. 216 ГПК України оголошено перерву до 21.02.2018р.

В засідання суду 21.02.2018р. з’явився представник позивача, який просив суд стягнути з відповідача збитки у розмірі 24957 грн., а також витрати по сплаті судового збору за подання позову.

Представник відповідача просив суд при прийнятті рішення у справі врахувати поданий ним відзив на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, надані в ході судового розгляду справи, суд встановив:

Як свідчать матеріали справи, Товариство з обмеженою відповідальністю „ЗФ „Богучарська” по залізничній накладній №52139995 (а.с.22) зі станції відправлення Гродовка ДОН на адресу Приватного акціонерного товариства "Виробниче об'єднання "Облпаливо" на станцію призначення „Подільськ” у вагоні № 60931011 було відправлено вугілля марки ДГ (13-100) у кількості 64 000 кг.

У залізничній накладній (гр.15) відправником зазначено, що вантаж маркований вапновим розчином, зважувався на електронних вагах відправника, навантаження вище бортів, УДК №373, вологість 8%.

Як встановлено судом, при надходженні вагону №60931011 на станцію Нижньодніпровськ –вузол Придністровської залізниці було виявлено різницю ваги вантажу проти документів в сторону зменшення на 9100 кг вугілля, про що було складено відповідний комерційний акт № 450003/343/21 від 29.09.2017р. (а.с.21).

Згідно вказаного акту при комісійному огляді вагону виявилось: вага брутто 77900кг, тара за документом 23000кг, вага нетто -54900кг, що менше ваги, вказаної в документі, на 9100 кг. Навантаження вантажу вище бортів на 20 см., маркування вапном. За рухом поїзду маються поглиблення вантажу: над 1-3 люками довжиною 450 см., шириною 280 см., глибиною 40 см.; над 5-7 люками довжиною 400 см.; шириною 280 см; глибиною 40 см. В місцях поглиблень маркування відсутнє. В технічному відношенні вагон справний. Вагон без торцевих дверей, розвантажувальні люки з обох сторін закриті. Течі вантажу немає.

При повторному зважуванні вантажу вага підтвердилась. Вантаж, якого бракує, в вагоні вміститися зміг би.

Вказане і призвело до звернення Приватного акціонерного товариства "Виробниче об'єднання "Облпаливо" до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з перевізника вартості втраченого під час перевезення вугілля марки ДГ (13-100) у розмірі 9100 кг на суму 24957,00 грн.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, а також заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного:

Наявна в матеріалах справи залізнична накладна №52139995 (а.с.22) свідчить про встановлення між сторонами договірних правовідносин з перевезення вантажу.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 909 ЦК України та ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй відправником вантаж до пункту призначення та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Статтею 924 Цивільного кодексу України, яка цілком кореспондується з нормами статті 113 Статуту залізниць України, визначено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

При цьому відповідно до ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниця повинна забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Виходячи з наведених положень, підставою для покладення на залізницю відповідальності у вигляді відшкодування вартості прийнятого до перевезення вантажу є саме втрата вантажу з вини залізниці.

Згідно із ст. 8 Статуту залізниць перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізницями провадиться у вагонах парку залізниць або орендованих у залізниць, а також у власних вагонах, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності, в тому числі розташованим за межами України.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с.22), завантаження вагону № 60931011 проводилося засобами і силами відправника вантажу – ТОВ „ЗФ „Богучарська”, яким було самостійно визначено вагу вантажу перед відправленням вагону.

При цьому, згідно до ч.3 ст.308 ГК України, вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення.

Крім того, відповідно до ст. 31 Статуту залізниць України придатність рухомого складу (вагонів) для перевезення вантажу в комерційному відношенні у випадку, якщо завантаження здійснюється засобами відправника, визначається саме останнім.

Відповідно до ст. 4 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644, відправник зобов'язаний підготувати вантаж до навантаження відповідно до вимог, які забезпечували б збереження його на всьому шляху перевезення та екологічну безпеку і захист навколишнього природного середовища згідно з законодавством.

Пунктами 5, 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 542 від 20.08.2001р. встановлено, що у разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. З метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.

При цьому, відповідно до п. 6.6.6 "Інструкції по підготовці вантажних вагонів до перевезень" від 07.05.2002р., особливу увагу слід звертати на дотримання установлених розмірів конструктивних зазорів площини прилягання кришок люків до балок вагона, щоб запобігти просипанню вантажів дрібних фракцій. Кришки люків повинні закриватись щільно. Місцеві зазори між кришкою люка і площиною її прилягання допускаються не більше 5 мм.

Згідно зі ст. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах. Залізниця зобов’язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Разом з тим, як вже було зазначено вище, згідно ч.1 п.110 Статуту залізниць України, залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Згідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

При цьому як встановлено судом, зокрема, зі змісту відзиву на позов, залізницею, фактично, не заперечується вина щодо незбереження нею спірного вантажу при здійсненні перевезення.

Фактично, спір виник при визначенні реального розміру нестачі вугілля у вагоні №60931011.

Так, на думку, позивача, таким розміром є сума 24957,00 грн.

Як встановлено судом, при розрахунку суми збитків (а.с.10) позивачем застосовано п.27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644, згідно якого при видачі вантажів, маса яких внаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 1 % маси, зазначеної у перевізних документах.

Відтак, вважає, що збитки повинні бути розраховані, виходячи з недостачі вантажу саме у розмірі 9100 кг. Розмір збитків від нестачі 9100кг. – (64,00т.*1%) = 8460 кг вугілля у вагоні №60931011 становить 24957,00 грн. без врахування ПДВ (8,46т.*2950грн.).

Разом з тим, відповідач наполягає на тому, що збитки повинні бути розраховані, виходячи з недостачі вантажу у іншому розмірі, а саме у 7820 кг.

Обґрунтовуючи таку позицію, відповідач стверджує, що при здійсненні розрахунку збитків потрібно застосовувати не 1 %, а 2 % маси нетто вантажу, оскільки він перебував у вологому стані.

Недостача 9100 кг за мінусом природної втрати і граничного розходження визначення маси нетто -64000кг, 2 % -1280 кг

Відтак, вважає, що недостача вантажу складає 7820 кг. (9100кг-1280 кг), а з урахуванням його ціни за 1т. (2950,00 грн.), розмір збитків становить суму 23069,00 грн. (7820 кг*2950грн.).

З цього приводу суд вказує таке.

Згідно до ст.114 Статуту Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу вантажу залізниця відповідає у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі;

Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Відповідно до п. 28 вищевказаних Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2 % маси, зазначеної в перевізних документах, зокрема, вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи специфікації від 04.09.2017р. - додатку до вищевказаного договору поставки вугільної продукції, спірний вантаж, а саме вугілля ДГ (13-100) має показник вологості 10% (а.с.26).

Крім того, з наявної в матеріалах справи залізничної накладної (а.с.22), в графі 15, вологість вантажу встановлена у 8 %.

При цьому відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.

Таким чином, суд вважає, що вказані документи свідчать про вологий стан вугілля, а не про показник його якості, як на тому наполягає позивач.

З урахуванням вказаного, суд погоджується з позицією відповідача стосовно необхідності при визначенні реальної нестачі вантажу застосовування 2% маси нетто вантажу, оскільки він перебував у вологому стані, у зв’язку із чим вірним розміром вартості його нестачі є сума 23069, 00 грн. (7820 кг. (9100 кг-1280 кг)*2950 грн).

Враховуючи викладене, позов Приватного акціонерного товариства "Виробниче об’єднання "Облпаливо" підлягає частковому задоволенню.

Приймаючи до уваги, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1600 грн. відповідно до ст.129 ГПК України підлягають відшкодуванню за його рахунок.

Керуючись ст.ст.129,232,236-238,240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, код ЄДРПОУ 40081200) на користь Приватного акціонерного товариства "Виробниче об'єднання "Облпаливо" (65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, буд. 70/1, код ЄДРПОУ 30514975) вартість нестачі вугілля у розмірі 23069/двадцять три тисячі шістдесят дев’ять/ грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору за подання позову у сумі 1600/одна тисяча шістсот/ грн. 00 коп.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 26 лютого 2018 р.

Суддя Ю.М. Щавинська