Рішення № 72439682, 20.02.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.02.2018Справа № 910/18385/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В., за участі секретаря судового засідання Рижонкова С.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Компанії UPM Sales Oy

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мій офіс»

про стягнення 60081,88 євро, що еквівалентно 1884391,26 грн.,

за участі представників:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2017 року Компанія UPM Sales Oy звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мій офіс» про стягнення заборгованості в розмірі 60081,88 євро, що еквівалентно 1884391,26 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання укладеного з відповідачем Договору поставки №28/10716/К001 від 20.01.2016, у період з листопада 2016 року по квітень 2017 року поставив відповідачеві товар на загальну суму 1006948,22 євро, однак відповідач оплату отриманого товару здійснив частково, лише на суму 12782,64 євро у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість в розмірі 994165,58 євро. В подальшому, з метою погашення відповідачем зазначено заборгованості, 07.08.2017 між сторонами було укладено Додаткову угоду №8 до договору поставки, відповідно до умов якої відповідач зобов'язався сплатити існуючу перед позивачем заборгованість в розмірі 994165,58 євро щотижневими платежами на суму 20000 євро починаючи з 20.09.2017 і до повного погашення заборгованості. Так позивач зазначає, що у відповідності до вказаної додаткової угоди, відповідач мав сплатити на користь позивача за період з 38 тижня 2017 року по 40 тиждень 2017 року (з 20.09.2017 по 08.10.2017) 60000 євро, проте останній своїх зобов'язань не виконав, про причини неможливості сплати заборгованості позивача не повідомив, у зв'язку з чим позивач прости стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 60000 євро, що еквівалентно 1881823,20 грн.

Крім того, позивач просить стягнути нараховані на вказану заборгованість 49 євро 3% річних та 32,88 євро неустойки за порушення грошового зобов'язання.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку.

Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, відзиву на позов протягом усього часу розгляду справи не направив, хоча про час та місце його проведення був повідомлений у встановленому законом порядку.

Суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч.9 ст.165, ч.2 ст.178, ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представників відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 20.01.2016 між Компанією UPM Sales Oy (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мій офіс» (покупець) було укладено Договір поставки №28/10716/К001 відповідно до умов якого, постачальник передає у власність покупцю товар, тобто паперову продукцію, більш детально вказану в Додатку №1 (товар) у відповідності з якістю, в асортименті, кількості і на умовах, визначених даним договором та додатками №1, 2 і 3. Покупець приймає і оплачує товар на умовах визначених даним договором та додатками №1, 2 і 3 (п.1.1 Договору).

Відповідно до п.2.1 Договору, поставка товару протягом дії даного договору буде здійснюватись окремими партіями на підставі направлених покупцем письмових замовлень на поставку окремих партій товару (замовлення).

Згідно з п.2.2 Договору, всі прогнози, замовлення та підтвердження замовлень, а також інвойси, вагові специфікації та інша документація пов'язана за поставкою, передаються в письмовому вигляді (включаючи факс, електронну пошту, або іншу форму передачі даних з одного комп'ютера на інший, як обумовлено між покупцем та постачальником).

За умовами п.2.3 Договору, інвойси за товари виставляються в день поставки, узгоджений сторонами, або у разі надання послуг - у відповідному додатку, що описує такі послуги, або в останній строк інвойсування вказаний в договорі. Днем поставки вважається день, коли постачальник передає товари перевізнику або покупцю, або іншій особі, номінованій покупцем, у відповідності з умовами Іннкотермс 2010 та умовами даного договору.

Пунктом 3.1 Договору визначено, день поставки та момент переходу ризиків випадкової загибелі та/або пошкодження товарів визначається у відповідності до положень Інкотермс 2010 та у відповідності до умов поставки, визначених цим договором.

Відповідно до п.3.2 Договору, при виявлені під час прийняття яких-небудь невідповідностей по кількості, асортименту або цілісності упаковки товару умовам відповідного підтвердження замовлення або договору, покупець складає акт невідповідності на місці прийому товару, вказуючи назву, кількість товару та інші дані, які стосуються такого товару. Претензія, акт невідповідності, фотографії та/або зразок товару з дефектами направляються постачальнику не пізніше, ніж через 30 календарних днів після дня поставки. Відмітка про складання акту в обов'язковому порядку робиться в наявних екземплярах товарно-транспортної накладної (не менше 2-х)/ залізничній накладній. При відсутності вказаної відмітки в перевізних документах, претензії про розбіжності по кількості та якості, що виникли в процесі перевезення постачальником не приймаються. Після отримання претензій та всієї необхідної документації постачальник протягом 30 календарних днів інформує покупця про рішення, прийняте по даній претензії.

Згідно з п.4.1 Договору, ціни на товари встановлюються в додатку №1. Ціна за листовий папір встановлюється за вагу нетто або теоретично, для інвойсування буде враховуватись найменша з вказаних вага; ціна за папір в рулонах встановлена по вазі брутто, включаючи вартість упаковки та маркування.

Додатком №1 до договору сторонами було погоджено модель поставки MTO Buffered, умови оплати - 60 днів з дати виставлення інвойсу або 100% передплата, умови поставки CIP Дніпропетровськ.

Пунктом 4.3 Договору визначено, що покупець оплачує кожну поставлену партію на підставі інвойсу постачальника шляхом направлення відповідних сум на розрахунковий рахунок постачальника, вказаний у розділі 12 договору. Валютою платежу є євро. Платіж вважається здійсненим, коли кошти з'являються на розрахунковому рахунку постачальника повністю та без обмежень.

Платежі по інвойсу здійснюються покупцем на умовах, вказаних в даному договорі (додаток №1) і в самому інвойсі (п.4.5 Договору).

За умовами п.5.2.3 Договору, покупець зобов'язаний провести оплату за поставлений товар у відповідності до умов даного договору.

Відповідно до п.9.1 Договору, даний договір вступає в силу з дати його підписання та діє до 31.12.2016, а в частині розрахунків - до повного їх проведення. Якщо за 60 календарних днів до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не вимагатиме його розірвання, то договір буде автоматично продовжений на той же період, або до виконання сторонами відповідних обов'язків за даним договором.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про міжнародне приватне право», учасники правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.

Пунктом 8.1 Договору сторони погодили, що до даного договору застосовуються закони Фінляндії, договір укладений у відповідності з ними. Будь-які спори (які не можуть бути урегульовані шляхом переговорів), які виникли із даного договору, будуть вирішуватись у відповідності з правилами Арбітражу Центральної Торгово-промислової палати Фінляндії в Гельсінкі. Однак постачальник залишає за собою право стягувати грошові кошти через суд за місцем знаходження покупця.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що даний позов підлягає розгляду в Господарському суді міста Києва.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач у період з листопада 2016 року по квітень 2017 року здійснив поставку відповідачу товару на загальну суму 1006948,22 євро, що підтверджується наявними в матеріалах справи Інвойсами №1926439435 від 28.12.2016, №0926440304 від 29.12.2016, №1927000672 від 02.01.2017, №1927000673 від 02.01.2017, №1927010470 від 10.01.2017, №1927010471 від 10.01.2017, №1926435389 від 22.12.2016, №1926431921 від 19.12.2016, №1926431920 від 19.12.2016, №1926431922 від 20.12.2016, №1926416847 від 08.12.2016, №1926416744 від 08.12.2016, №1926402104 від 27.11.2016, №1926402103 від 27.11.2016, №1926389548 від 16.11.2016, №1926389549 від 16.11.2016, №1926375095 від 07.11.2016, №1927020222 від 18.01.2017, №1927014004 від 12.01.2017, №1927012250 від 12.01.2017, №1926435325 від 22.12.2016, №1926432071 від 20.12.2016, №1926427045 від 15.12.2016, №1926416858 від 08.12.2016, №1926411725 від 05.12.2016, №1926402150 від 28.11.2016, №1926396982 від 23.11.2016, №1926396753 від 22.11.2016, №1926389680 від 17.11.2016, №1926388139 від 16.11.2016, №1926386654 від 15.11.2016, №1926383164 від 11.11.2016, а також міжнародними товарно-транспортними накладними про відправлення продукції залізничним транспортом від 28.12.2016, від 03.01.2017, від 03.01.2017, від 11.01.2017, від 11.01.2017, від 22.12.2016, від 20.12.2016, від 20.12.2016, від 20.12.2016, від 09.12.2016, від 09.12.2016, від 28.11.2016, від 28.11.2016, від 17.11.2016, від 17.11.2016 та від 07.11.2016 та міжнародними товарно-транспортними накладними про відправлення продукції автомобільним транспортом від 18.01.2017, від 13.01.2017, від 12.01.2017, від 12.01.2017, від 22.12.2016, від 20.12.2016, від 15.12.2016, від 09.12.2016, від 05.12.2016, від 28.11.2016, від 23.11.2016, від 23.11.2016, від 17.11.2016, від 16.11.2016, від 15.11.2016 та від 11.11.2016.

Проте, відповідач оплату отриманого товару здійснив лише частково на суму 12782,64 євро, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 994165,58 євро.

В подальшому, Додатковою угодою №8 від 07.08.2017 до Договору поставки №28/10716/К001 від 20.01.2016 відповідач фактично визнав наявність у останнього заборгованості за поставлений товар в розмірі 994165,58 євро та зобов'язався сплачувати вказану заборгованість щотижневими платежами на суму 20000 євро, починаючи з 20.09.2017 та до повного погашення суми заборгованості.

У разі відсутності платежів більше 10 робочих днів продавець має право нарахувати покупцю пеню в розмірі 12% річних на загальну суму залишкової дебіторської заборгованості.

Покупець зобов'язаний інформувати продавця про будь-які обставини, які можуть призвести до зміни строків оплати за таблицею №1 за 7 робочих днів до передбачуваної дати.

Наразі, матеріалами справи підтверджується, що відповідач відповідно до графіку погашення заборгованості не виконав взятих на себе зобов'язань, зокрема не сплатив на користь позивача грошові кошти за 38 тиждень 2017 року (з 20.09.2017 по 24.09.2017) в розмірі 20000 євро, за 39 тиждень 2017 року (з 25.09.2017 по 01.10.2017) в розмірі 20000 євро, за 40 тиждень 2017 року (з 02.10.2017 по 08.10.2017) в розмірі 20000 євро, внаслідок чого за останнім рахується заборгованість в сумі 60000 євро.

За приписами ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно зі ст. ст. 11, 509 ЦК України зобов'язання виникають, зокрема, з договору чи іншого правочину.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст.712 Цивільного кодексу України).

Виходячи зі змісту ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суду доведено, що позивач у повному обсязі виконав покладені на нього за Договором зобов'язання, а саме: товар поставлений відповідачу в строки, комплектності та якості, що підтверджується наявними у справі інвойсами, товарно-транспортними накладними, а також відсутністю претензій з боку відповідача.

Ураховуючи те, що сума основного боргу відповідача, яка складає 60000 євро, що в гривневому еквіваленті станом на день винесення рішення за курсом НБУ (33,521795 грн. за 1 євро) становить 2011307,70 грн., підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про повне погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість даної вимоги, у зв'язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України).

Нормами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вказаних норм, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 49 євро трьох відсотків річних.

При цьому стаття 625 Цивільного кодексу України унормовує питання відповідальності боржника за порушення грошового зобов'язання і з огляду на правову природу трьох процентів річних, передбачених частиною другою цієї статті, як особливої міри відповідальності, їх сума повинна бути визначена до стягнення виключно в національній валюті Україні - гривні.

Таким чином, здійснивши власний перерахунок заявленої до стягнення суми трьох відсотків річних за визначені позивачем періоди, суд дійшов висновку, щодо наявності підстав для стягнення з відповідача 1531,90 грн. трьох відсотків річних, що станом на дату проведення позивачем розрахунку (12.10.2017) становить еквівалент 49 євро, внаслідок чого позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача неустойку в розмірі 32,88 євро.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Згідно з ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст.552 Цивільного кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Приписами ст.230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч.6 ст.230 Господарського кодексу України).

Преамбулою Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 вказаного Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Додатковою угодою №8 від 07.08.2017 до Договору поставки №28/10716/К001 від 20.01.2016 сторони погодили, що у разі відсутності платежів більше 10 робочих днів продавець має право нарахувати покупцю пеню в розмірі 12% річних на загальну суму залишкової дебіторської заборгованості.

Водночас, максимальний розмір пені пов'язаний із розміром облікової ставки НБУ. Оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення НБУ облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України - гривні.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 01.04.2015 року № 3-29гс15.

Відтак, судом здійснено арифметичний перерахунок неустойки з урахуванням офіційного курсу НБУ євро до гривні та встановлено, що до стягнення з відповідача підлягає неустойка в розмірі 1030,44 грн., що станом на дату проведення позивачем розрахунку (12.10.2017) становить еквівалент 32,88 євро, внаслідок чого позовні вимоги у цій частині також підлягають задоволенню.

За таких обставин, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування викладених у позові обставин.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мій офіс» (02090, м. Київ, вул. В. Сосюри, 6; ідентифікаційний код 34539087) на користь Компанії UPM Sales Oy (Akerlundinkatu, 11B, 33100 Tampere, Finland; ID 24305335) 60000 (шістдесят тисяч) євро, що в гривневому еквіваленті станом на дату винесення рішення становить 2011307 (два мільйони одинадцять тисяч триста сім) грн. 70 коп., 1531 (одну тисячу п'ятсот тридцять одну) грн. 90 коп. трьох процентів річних, 1030 (одну тисячу тридцять) грн. 44 коп. неустойки, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 28262 (двадцять вісім тисяч двісті шістдесят дві) грн. 55 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 27.02.2018

Суддя Я.В. Маринченко