Рішення № 72439461, 23.02.2018, Васильківський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 172/58/18

Провадження № 2/172/178/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.02.2018 року Васильківський районний суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді Битяка І.Г. за участі:

секретаря судового засідання - Глушко О.М.

позивача - ОСОБА_1

представника позивача – ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Васильківка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він з 3 вересня 2007 року по 22 вересня 2016 року працював у структурному підрозділі «Дніпропетровський загін воєнізованої охорони» регіональної філії «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на посаді стрільця стрілецької команди станції Чаплине.

Наказом № 363-ОС від 22.09.2016 року ОСОБА_1В звільнено з посади на підставі п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України у зв’язку з втратою довір’я.

З даним наказом він не згоден, вважає його не законним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки підстави звільнення з посади відповідач мотивував у наказі «Про накладення дисциплінарного стягнення». Основною підставою для розірвання трудової угоди з ініціативи власника відповідач вважає неякісне виконання ОСОБА_1 своїх обов’язків по охороні вантажів в парках станції Чаплине, через що стало можливим розкрадання вантажу. Вважає, що висновки відповідача про винуватість позивача у зникненні вантажу, спростовуються самим наказом, в якому не виявлено порушень у виконанні своїх обов’язків позивачем або інших протиправних дій, проте зазначено, що вантаж простояв на ст. Чаплине майже три доби.

Крім того, зниклий вантаж не передавався під охорону позивачу, що підтверджується як самим відповідачем так і маршрутом № 58042 варти відомчої воєнізованої охорони від 01.09.2016 року.

Зазначив, що ним пропущено строк для оскарження даного виду наказів. Причиною цьому стало те, що він не має спеціальної юридичної освіти, і не знав про строкові обмеження встановлені законом по порядку звернення до суду з заявою про поновлення своїх прав. У зв’язку з викладеним звертався до Васильківського бюро правової допомоги Павлоградського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, але йому відмовлено. Крім того він звертався до суду з аналогічним позовом та йому відновлено пропущений строк. Про рішення апеляційного суду у попередній справі дізнався 11.01.2018 року, а з даним позовом звернувся 22.01.2018 року.

Просить суд визнати поважними причини пропуску строку для звернення до суду та поновити йому пропущений строк, поновити на роботі та стягнути з відповідача заробітну плату за час вимушеного прогулу з 22 вересня 2016 року по дату винесення рішення.

Відповідач проти позову заперечував, вказуючи, що позивача звільнено з займаної посади в наслідок розкрадання вантажу в парку ст. Чаплине, що стало можливим через неякісне виконання своїх обов’язків з охорони вантажів в парках станції стрільцем стрілецької команди ст. Чаплине ОСОБА_1 та іншими стрільцями, що свідчить про порушення, вимог Положення про дисципліну працівників залізничного транспорту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 січня 1993 року № 55, що є порушенням трудової дисципліни з боку ОСОБА_1 Згідно з п. 2 ст. 40 Кодексу законів про працю України, трудовий договір, може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом на підставі винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір’я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу. Крім того, просив відмовити у позові у зв’язку з пропуском строку звернення до суду, передбаченого ч. 1 ст. 233 Кодексу законів про працю України без поважних причин, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити. Додатково пояснив, що не приймав під охорону вагони з мінеральними добривами, а охороняв номенклатурний вантаж, а саме 9 вагонів з металобрухтом та 6 цистерн з паливно-мастильними матеріалами, які знаходились у голові потяга, тобто з першого по п’ятнадцятий від локомотиву. Вагони з мінеральними добривами, як йому стало відомо у ході службової перевірки за фактом нестачі, знаходились далі у складі з 22 по 24. Будь-яких сторонніх осіб та надзвичайних пригод за час чергування на станції не було.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову. Пояснив, що дійсно три вагони з мінеральними добривами перебували у складі під номерами з 22 по 24 від голови потяга та, відповідно до нормативних актів ДП «Укрзалізниця» не підлягали охороні. Потяг відстоювався на станції Чаплине майже три доби. Під охорону стрільцям, в тому числі позивачу, передані 15 вагонів з металобрухтом та паливно-мастильними матеріалами, які знаходились у голові потяга з першого по п’ятнадцятий та, за номенклатурою, підлягають охороні. Позивач здійснював охорону вагонів з 09.15 год. до 15.00 год. 01.09.16. Потяг відправився 04.09.16 о 08.55 год. та в той же день об 11.22 на станції ОСОБА_3 виявлено нестачу мінеральних добрив у вказаних вагонах у кількості близько 26 т. До органів внутрішніх справ повідомлення за вказаним фактом не направлялось, кримінальне провадження з приводу крадіжки відсутнє. Просив відмовити у задоволенні позову у зв’язку з пропуском строку позовної давності.

Допитаний свідок ОСОБА_4 пояснив, що він працював на посаді стрільця воєнізованої охорони ДП «Укрзалізниця» разом з позивачем у різних змінах. Потяг, про який йдеться у наказі про звільнення позивача стояв на станції Чаплине 3-4 доби. Підлягали охороні вагони з металобрухтом та цистерни з ПММ. Спочатку вагони охороняв ОСОБА_1 потім передав Северину, потім він, а потім ОСОБА_5, який і супроводжував склад на станцію ОСОБА_4. Вагони з мінеральними добривами він під охорону не брав та не знав про них. Як потім було встановлено ці вагони були з 22 по 24 від голови потяга, а охоронялись вагони з 1 по 15 від голови потяга. Територія станції добре освітлюється вночі і гарно проглядається вдень. Сторонніх осіб не бачив будь-яких надзвичайних подій не було. Постійно знаходився біля вагонів. Під час обіду підміняють інші охоронці.

Свідок ОСОБА_6 пояснив, що працює стрільцем воєнізованої охорони ДП «Укрзалізниця» на станції Чаплине. З приводу предмету спору йому відомо, що на станції Чаплине відстоювався потяг з металобрухтом, ПММ та мінеральними добривами. Під час чергування сторонніх осіб у парку станції не було. Він здійснював чергування по парку у складі оперативної групи. Вагони з металобрухтом та ПММ охоронялись окремим стрільцем, а вагони з мінеральними добривами не підлягали охороні окремим стрільцем.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснив, що він працює стрільцем воєнізованої охорони ПАТ «Укрзалізниця» на станції Чаплине. З позивачем працював ц одній зміні, відносини службові. Приблизно у вересні 2016 року по ст. Чаплине зникли мінеральні добрива з вагонів. Відповідальними зробили ОСОБА_1, ОСОБА_4. Перебував у складі оперативної групи по іншому парку, вагони з мінеральними добривами не охороняв і н пам’ятає.

Свідок ОСОБА_8 пояснив, що працює на посаді стрільця стрілецької команди воєнізованої охорони ПАТ «Укрзалізниця» на станції Чаплине. Позивача знає з дитинства, відносини дружні. У вересні 2016 року (дати не пам’ятає) він заступив а зміну спільно з стрільцем ОСОБА_6 у складі оперативної групи по станції. Під охороною оперативної групи перебувають вантажі, які не знаходяться під охороною окремого стрільця та передані йому за маршрутом. На станції стояв потяг у якому стрільцем охоронялись вагони з металобрухтом та ПММ. Мінеральні добрива не підлягають охороні окремим стрільцем. Сторонніх осіб під час чергування на станції не було. Колія, на якій знаходився потяг знаходиться через одну від перону куди постійно прибувають та відправляються електропотяги, на станції постійно проводяться маневрові роботи, знаходяться працівники залізниці. Будь-яких ознак крадіжки оглядом виявлено не було.

Заслухавши сторони, свідків та вивчивши матеріали справи суд встановив таке.

3 вересня 2007 року ОСОБА_1В прийнято на посаду стрільця стрілецької команди станції Чаплине, відповідно до наказу № 301/ос від 03.09.2007 року, що підтверджується копією трудової книжки позивача.

З наказу № 74/дст від 21.09.2016 року «Про накладення дисциплінарного стягнення», вбачається, що основною підставою для розірвання трудової угоди з ініціативи власника є неякісне виконання ОСОБА_1 своїх обов’язків по охороні вантажів в парках станції Чаплине, через що стало можливим розкрадання вантажу, а саме мінеральних добрив (нітроамофоски) загальною вагою 26 513 кг. Службовим розслідуванням встановлено, що о 19-05 вагони у складі потягу прибули на ст. Нижньодніпровськ-Вузол. При комерційному огляді потягу після прибуття та перед відправленням комерційні несправності у вагонах були відсутні. 01.09.2016 року о 06-48 вагони у складі потягу відправились зі ст. Нижньодніпровськ-Вузол на ст. Волноваха. Вагони слідували 22, 23 та 24 від локомотиву. В голові потягу з 1 по 15 слідувала група вагонів з номенклатурними вантажами у супроводі стрільця воєнізованої охорони. Дільницю Нижньодніпровськ-Вузол - Чаплине потяг прослідував без зупинок. По прибуттю потягу на ст. Чаплине 01.09.2016 року о 09-15 склад був оглянутий з перехідного містка помічником начальника варти СК Чаплине ОСОБА_9, яким було зроблено відеозйомку стану навантаження в усіх вагонах потягу. У вагонах з мінеральними добривами навантаження у біг-бегах на рівні бортів вагонів, усі біг-беги справні без пошкоджень. На ст. Чаплине потяг було прийнято на 14 головну колію парку «А» та о 09-50, після проведення комерційного огляду, потяг був переставлений на 6 колію парку «Б». Комерційних несправностей у вагонах з мінеральним добривами не виявлено. У порушення вимог п. 3.5 протоколу дорожньої селекторної наради від 29.07.2016 № МЮ-17/6 вантаж «мінеральні добрива» не був зданий під охорону та в подальшому на дільниці Чаплине - Пологи особовим складом відомчої воєнізованої охорони не супроводжувався. Вагони з номенклатурними вантажами у голові потягу (9 вагонів з металобрухтом та 6 цистерн з ПММ) були оглянуті та прийняті під охорону стрільцем СК Чаплине ОСОБА_1 і знаходились під його охороною до 15-00, після чого були прийняті під охорону іншими стрільцями. За весь час знаходження складу потягу на коліях ст. Чаплине інформація про сторонніх осіб, крадіжку вантажу з вагонів потягу ні від локомотивних бригад, ні від працівників станції, ні від працівників стації Чаплине не надходила.

Комерційний огляд потягу перед відправленням двостороннім проходом вздовж складу потягу проводили приймальники потягів ст. Чаплине, які жодних комерційних несправностей у вагонах не виявили. 04.09.16 о 08-55 вагони з мінеральними добривами відправилися зі ст. Чаплине 22, 23, 24-м від локомотиву. Група вагонів з номенклатурними вантажами у голові потягу слідувала під охороною стрільця СК Чаплине ОСОБА_5

Відповідно до фото промислового телебачення ст. Чаплине на момент відправлення вагонів зі станції стан навантаження у вагонах відрізняється від зображення на фото промтелебачення ст. Нижньодніпровськ-Вузол та від зображення відеозйомки, що була зроблена помічником начальника варти СК Чаплине ОСОБА_9 по прибуттю на ст. Чаплине. На фото промтелебачення ст. Чаплине кількість місць вантажу у верхньому ярусі навантаження у кожному з трьох вагонів відповідала даним перевізних документів, але навантаження значно нижче рівня бортів вагонів, біг-беги у верхньому ярусі навантаження прим’яті, їх горловини мають інший вигляд, ніж по прибуттю.

Згідно з довідкою про розшифрування швидкостемірної стрічки потяг прослідував дільницю Чаплине - Пологи без зупинок, спрацювання гальм не було. Інформація про спроби крадіжки вантажу, знаходження сторонніх осіб на вагонах потягу не надходила.

По прибуттю та контрольному переважуванні вагонів на вагонних вагах ст. Пологи у вагонах була встановлена нестача 26 513 кг нітроамофоски.

З маршруту № 58042 варти відомчої воєнізованої охорони на дільниці Чаплине видно, що стрілець ОСОБА_1 01.09.16 прийняв під охорону вагони з металобрухтом та цистерни з ПММ на 6 колії. Жодних даних щодо необхідності здійснення охорони вказаним стрільцем вагонів з мінеральними добривами, у яких виявлена недостача та прийняття їх під охорону відповідачем не надано.

Таким чином, у судовому засіданні, як зі слів свідків так і з доданих документів достовірно встановлено, що вантаж «нітроамофоска» під охорону не здавався, що не заперечується і самим відповідачем та його представником. Проведеним службовим розслідування винних у розкраданні осіб не встановлено, звернення до правоохоронних органів за фактом цієї крадіжки відсутнє.

З наданої відповідачем копії протоколу селекторної нарад від 29.07.2016 року № МЮ-17/6 видно, що у зв’язку з розповсюдженням випадків розкрадання матеріальних цінностей та вантажів під час залізничних перевезень вирішено вжити додаткових заходів. Зокрема пунктом 4 рішення доручено начальнику служби воєнізованої охорони ОСОБА_10 забезпечити супроводження особовим складом відомчої воєнізованої охорони усіх вантажних поїздів до складу яких входять вагони з металопродукцією, мінеральними добривами, металобрухтом та номенклатурними вантажами. Зазначене вказує, що не забезпечення охорони вагонів з мінеральними добривами у вересні 2016 року на станції Чаплине не входило до обов’язків позивача, а тому він не може нести відповідальність за розкрадання цього вантажу.

Наказом № 363-ОС від 22.09.2016 року ОСОБА_1 було звільнено з посади на підставі п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України у зв’язку з втратою довір’я. Зазначене підтверджується записом трудовій книзі позивача та журналі обліку приймання, звільнення та переміщення працівників Дніпропетровський загін воєнізованої охорони. При цьому судом встановлено, що копія даного наказу позивачу ні у день звільнення ні на час розгляду справи судом відповідачем надана не була, зі змістом наказу ОСОБА_1 не ознайомлений.

На підставі рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 11.10.207 року позивача наказом від 18.10.2017 року поновлено на роботі з 23.09.2016 року. Однак 4 січня 2018 року наказ про поновлення на роботі ОСОБА_1 скасовано на підставі рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 27.12.2017 року та поновлено чинність наказу № 363/ОС від 22.09.2016 року про звільнення позивача на підставі п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір’я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

Відповідно до п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року №9 при розгляді справ про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктами 2 і 3 ст.41 КЗпП, судам слід враховувати, що розірвання трудового договору з цих підстав не є заходом дисциплінарного стягнення і тому вимоги статей 148, 149 КзпП про строк і порядок застосування дисциплінарних стягнень на ці випадки не поширюються. Разом з тим при вирішенні справ про звільнення з цих підстав суди мають брати до уваги відповідно час, що пройшов з моменту вчинення винних дій чи аморального проступку, наступну поведінку працівника і інші конкретні обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Звільнення з підстав втрати довір’я (п.2 ст.41 КЗпП) суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.п.) вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір’я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями). При встановленні у передбаченому законом порядку факту вчинення працівниками розкрадання, хабарництва і інших корисливих правопорушень ці працівники можуть бути звільнені з підстав втрати довір’я до них і у тому випадку, коли зазначені дії не пов’язані з їх роботою.

Відповідно до п. 2 ст. 41 КЗпП України, розірвання трудового договору може бути визнане обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.п.) вчинив умисно або з необережності такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати довір’я до нього (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями).

Відповідно до правових позицій Верховного Суду України у справі № 6-100цс16 від 20 квітня 2016 року, розірвання трудового договору за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України можливе за таких умов: 1) безпосереднє обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей (прийом, зберігання, транспортування, розподіл тощо); 2) винна дія працівника; 3) втрата довір’я до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу.

Вирішуючи під час розгляду справи про поновлення на роботі працівника, звільненого за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України, питання щодо віднесення позивача до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, суд у кожному конкретному випадку повинен з’ясувати: чи становить виконання операцій, пов’язаних з таким обслуговуванням цінностей, основний зміст трудових обов’язків позивача; чи носить виконання ним указаних дій відповідальний, підзвітний характер з наявністю обліку, контролю за рухом і зберіганням цінностей.

Не можуть бути працівниками, на яких у відповідних випадках поширюється дія п. 2

ч. 1 ст. 41 КЗпП України, особи, які здійснюють функції охорони або обліку та не обслуговують безпосередньо цінностей.

Слід також зазначити, що підставою для розірвання трудового договору у зв’язку з втратою довіри є здійснення працівником винних дій. Форма вини при цьому значення не має. Необережна вина працівника також може бути підставою для звільнення так, як і вина умисно. Проте, власник у випадку спору зобов’язаний довести і факт порушення, і вину працівника.

Працівник не може бути звільнений за п. 2 ст. 41 КЗпП, якщо відсутні конкретні факти, що підтверджують його вину.

Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Згідно зі ст. 12 та ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не зазначено та не підтверджено належними доказами, якими саме винними, протиправними діями або бездіяльністю позивача утворилася нестача матеріальних цінностей й якими доказами це підтверджується. Посилання відповідача на норми Положення про дисципліну працівників залізничного транспорту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 січня 1993 року № 55 відповідно до якого кожен працівник, на якого поширюється дія цього Положення, зобов’язаний берегти матеріально-технічні засоби, забезпечувати схоронність вантажів і багажу, вживати заходів до запобігання випадкам їх розкрадання, втрат, пошкоджень та псування є безпідставними, оскільки у додатку до цого положення, передбачено конкретний перелік порушень дисципліни, а також категорії працівників, які несуть відповідальність і стрілець воєнізованої охорони не входить до категорії таких працівників.

Оскільки у даному випадку вина працівника у вчиненні конкретних дій не встановлена, то і звільнення працівника за п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України є незаконним.

У зв’язку з викладеним, позовні вимоги в частині поновлення на роботі підлягають задоволенню.

Згідно ст.ст. 235, 236 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. У разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника на користь працівника стягується середній заробіток або різниці в заробітку за час затримки.

Відповідно до довідки структурного підрозділу «Дніпропетровський загін воєнізованої охорони» регіональної філії «Придніпровська залізниця» Публічного Акціонерного Товариства «Українська залізниця» від 04.10.2017 року середньогодинна заробітна плата позивача становить 26 гривень 23 копійки, за липень серпень 2016 року позивачем відпрацьовано 172 та 173 години відповідно, нарахована заробітна плата за липень 5369,02 грн., за серпень 5613,04 грн.

Таким чином, розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 22 вересня 2016 року по 23 лютого 2018 року проводиться наступним чином: ((172+173):2)х17 місяців х 26,23 = =(172,5 х17 місяців)х26,23 = 76 919,48 грн.

Таким чином стягненню з ПАТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 підлягає 76 919,48 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Вирішуючи питання поновлення позивачу строку позовної давності суд враховує, що відповідно до інформації Васильківського бюро правової допомоги позивач 21.10.2016 року звертався за правовою допомогою та листом від 28.10.2016 останнього повідомлено про те, що він не відноситься до жодної з категорій, передбачених ст. 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу», що і сприяло пропуску строку звернення до суду вперше. Також позивач звертався до суду з аналогічним позовом до Структурного підрозділу «Дніпропетровський загін воєнізованої охорони» регіональної філії «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» і судом поновлено строк звернення до суду. У подальшому рішенням від 11.10.17 позов задоволено та 27.12.17 постановою апеляційного суду Дніпропетровської області рішення суду першої інстанції скасоване, у позові відмовлено оскільки до участі у справі не залучено у якості співвідповідача ПАТ «Укрзалізниця». Як видно з рішення суду апеляційної інстанції розгляд справи відбувався без участі сторін. Про прийняте рішення позивач дізнався лише 11.01.18, отримавши його копію.

Суд враховує, що відповідно до ст.ст. 233 та 234 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі пропуску з поважних причин строку суд може поновити цей строк.

З позовною заявою ОСОБА_1 звернувся до суду 19.01.2018 року, тобто після спливу місячного строку позовної давності, однак позовна заява подана через незначний проміжок часу з моменту отримання копії рішення апеляційного суду, який був фізично необхідний для підготовки та подання позовної заяви. Під час подання позову до Структурного підрозділу «Дніпропетровський загін воєнізованої охорони» регіональної філії «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» судом встановлено, що строк звернення до суду пропущено з поважних причин так як останнім днем звернення до суду є 24.10.2016 року. Але враховуючи, що цей строк був порушений не суттєво (4 дні), дата його попереднього звернення до суду - 31.10.2016 року, а 29.10. та 30.10.2016 року - вихідні дні, крім того, позивач намагався скористатися своїми правами звернувшись за безоплатною правовою допомогою, суд вирішив поновити позивачу строк звернення до суду.

При цьому визначальним у вирішенні питання поновлення строку позовної давності суд вважає ту обставину, що копію наказу про звільнення позивача з роботи № 363/ОС від 22.09.2016 року відповідачем до теперішнього часу не вручено позивачу. Оскільки стаття 233 КЗпП України початок перебігу строку звернення до суду пов’язує саме з моментом вручення копії наказу працівнику.

З огляду на викладене суд вважає можливим поновити позивачу строк звернення до суду з позовною заявою як пропущений з поважних причин, а тому клопотання відповідача про відмову у позові внаслідок спливу строків позовної давності не підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору з відповідача належить стягнути в дохід держави судовий збір.

Крім того, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати на юридичну допомогу, які понесені ним у зв’язку зі зверненням до суду, зазначені у попередньому розрахунку судових витрат сторони та підтверджені документально.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст. 43 Конституції України, ст.ст. 5-1, 40, 42, 43 , 49-2, 233, 234, 235 КЗпП України, суд, -

У Х В А Л И В

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу – задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду.

Поновити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1) на посаді стрільця стрілецької команди станції Чаплине структурного підрозділу «Дніпропетровський загін воєнізованої охорони» регіональної філії «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 22 вересня 2016 року по 23 лютого 2018 року у розмірі 76 919 (сімдесят шість тисяч дев’ятсот дев’ятнадцять) гривень 48 копійок без врахування всіх податків та обов’язкових платежів.

У іншій частині позовних вимог відмовити.

Допустити негайне виконання рішення суду відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 367 ЦПК України.

Стягнути з ПАТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 1 000 (одна тисяча) грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в дохід держави судовий збір в розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Дніпропетровської області через Васильківський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 27 лютого 2018 року.

Суддя І.Г. Битяк