Рішення № 72439315, 20.02.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.02.2018Справа № 910/19703/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В., за участі секретаря судового засідання Рижонкова С.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Стахування»

до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега»

про стягнення 84141,67 грн.,

за участі представників:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2017 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Стахування» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега» про стягнення заборгованості в розмірі 84141,67 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 15.05.2017, внаслідок порушення правил дорожнього руху водієм автомобіля НОМЕР_1, ОСОБА_1, сталася дорожньо-транспортна пригода внаслідок якої було пошкоджено автомобіль НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2, внаслідок чого вказані автомобілі зазнали механічних ушкоджень.

У подальшому, позивач, відповідно до умов укладеного між ним (страховик) та власником автомобіля НОМЕР_2 - ОСОБА_2 (страхувальник) договору добровільного страхування наземного транспорту №650/16-Т/К/01 від 17.08.2016, виплатив власнику пошкодженого автомобіля НОМЕР_2, страхове відшкодування в розмірі 85141,67 грн.

Оскільки на час скоєння ДТП, цивільно-правову відповідальність особи, винної у скоєнні ДТП - ОСОБА_1, було застраховано у Приватному акціонерному товаристві «Акціонерна страхова компанія «Омега», позивач, на підставі положень ст.27 Закону України «Про страхування» та ст.993 Цивільного кодексу України звернувся до відповідача з претензією про виплату страхового відшкодування в порядку регресу №050717-28948 від 05.07.2017, однак відповідач залишив претензію без відповіді та задоволення.

Враховуючи викладене, просить стягнути з відповідача виплачене страхове відшкодування в розмірі 84141,67 грн.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи буд повідомлений належним чином.

Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, разом з тим, 18.01.2018 через загальний відділ діловодства господарського суду міста Києва останнім було подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, зазначивши, що позивачем сума страхового відшкодування була виплачена не на рахунок СТО, а на рахунок страхувальника, а відтак нарахування позивачем ПДВ на суму страхового відшкодування є безпідставним.

Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 17.08.2016 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Арсенал Стахування» (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №650/16-Т/К/01, за умовами якого застраховано автомобіль НОМЕР_2, в тому числі за страховим ризиком - ДТП.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи довідки про дорожньо-транспортну пригоду №3017138581939731, 15.05.2017 на вул. Академіка Заболотного, 35 в м. Києві, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_1. та автомобіля НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2 внаслідок чого пошкоджено вказані транспортні засоби.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 09.06.2017 по справі №752/10660/17 встановлено, що вищевказана дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення Правил дорожнього руху України ОСОБА_1.

Позивач, на виконання умов Договору добровільного страхування наземного транспорту №650/16-Т/К/01 від 17.08.2016, на підставі страхового акту №006.00471917-1 від 17.08.2016, визнав вказану подію страховим випадком та здійснив виплату страхового відшкодування власнику пошкодженого транспортного засобу марки «Jaguar», д.н.з.НОМЕР_3 в розмірі 85141,67 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №75918 від 25.05.2017 на суму 85141,67 грн.

Розрахунок суми страхового відшкодування здійснено на підставі Рахунку №С000038328 від 16.05.2017 СТО - ТОВ «Автолайф», відповідно до якого вартість відновлювального автомобіля НОМЕР_2 склала 85141,57 грн.

Крім того, на замовлення позивача, суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «ЕВК «Довіра» було проведено автотоварознавче дослідження з визначення вартості матеріального збитку завданого власнику пошкодженого автомобіля НОМЕР_2 , завданого внаслідок розглядуваної ДТП, за результатами проведення якого було складено Звіт №14195 від 17.05.2017, відповідно до якого, вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля марки «Jaguar» склала 85560,66 грн.

Виходячи зі змісту ст.27 Закону України «Про страхування» та ст.993 Цивільного кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Пунктом 2 ст.1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі з вини іншої, відшкодовується винною особою.

Вина ОСОБА_1 у скоєнні вказаного ДТП належним чином доведена доказами, наявними у матеріалах справи.

З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля НОМЕР_1, застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/3979356, чинного на момент ДТП (15.05.2017), у Приватному акціонерному товаристві «Акціонерна страхова компанія «Омега». Ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну становить 10000 грн., розмір франшизи - 1000 грн.

Таким чином, особою, відповідальною за завдані власнику автомобіля НОМЕР_2, збитки у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, в даному випадку, є відповідач.

Пунктом 36.4. ст.36 Закону передбачено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

З огляду на викладене, до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту №650/16-Т/К/01 від 17.08.2016, перейшло право вимоги, яке власник автомобіля НОМЕР_2, мав до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.

З наявних матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача із претензією №050717-28948 від 05.07.2017 про виплату страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 85141,67 грн., яку останній залишив без відповіді та задоволення.

Пунктом 32.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик не пізніше 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування, у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими, зобов'язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, з наявних в матеріалах справи документів вбачається, що виплата страхового відшкодування позивачем була здійснена на рахунок СТО, проте позивачем не додано до матеріалів справи доказів проведення вказаним СТО ремонту пошкодженого транспортного засобу, зокрема не надано акту виконаних робіт, який би підтвердив проведення вказаного ремонту, а відтак стягнення з відповідача суми виплаченого страхового відшкодування з урахуванням ПДВ є безпідставним.

Таким чином, з відповідача на користь позивача, відповідно до вимог п.п.36.1, 36.2 ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», підлягає стягненню страхове відшкодування в розмірі 70951,39 грн.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин, або на підтвердження виплати суми страхового відшкодування.

Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега» (04053, м. Київ, вул. Обсерваторна, 17-А; ідентифікаційний код 21626809) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 154; ідентифікаційний код 33908322) 70951 (сімдесят тисяч дев'ятсот п'ятдесят одну) грн. 39 коп. заборгованості, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1349 (одна тисяча триста сорок дев'ять) грн. 20 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення підписано 27.02.2018.

Суддя Я.В. Маринченко