Рішення № 72439048, 27.02.2018, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.02.2018 Справа №905/125/18

Господарський суд Донецької області у складі судді Кротінової О.В.,

при секретарі судового засідання Хадієвій М.Ф.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод», м.Авдіївка Донецької області, ЄДРПОУ 00191075,

до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Київ, ЄДРПОУ 40075815, в особі регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Лиман Донецької області, ЄДРПОУ 40150216,

про стягнення 2521,60 грн., -

за участю уповноважених представників:

від позивача: не з’явився;

від відповідач: не з’явився,-

Згідно приписів ч.2 ст.216 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошувалась перерва з 13.02.2018р. по 27.02.2018р.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод», м.Авдіївка Донецької області, звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою №11/04/03 від 04.01.2018р. до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ, в особі регіональної філії «Донецька залізниця», м.Лиман Донецької області, про стягнення 2521,60 грн. вартості нестачі вугілля на підставі положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Статуту залізниць України.

Ухвалою суду від 17.01.2018р. даний позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №905/125/18; визначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; судове засідання призначене на 13.02.2018р.; встановлено строк відповідачу для подання відзиву на позовну заяву і всіх письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду), висновків експертів і заяв свідків, що підтверджують заперечення проти позову до 07.02.2018р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що на виконання зобов'язань за договором №УПр14/36 від 27.02.2014р., який укладений між Приватним акціонерним товариством «Авдіївський коксохімічний завод» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Трейдінг», на адресу Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод», м.Авдіївка Донецької області, за накладною №51038719 відправлено у вагоні №53412110 вантаж – вугілля кам’яне, марки ГЖ0-100 вагою 66,8т., однак на станції Покровськ (досильна накладна №51039592) залізницею виявлено недостачу вантажу, про що було складено комерційний акт №482004/282/286 від 17.07.2017р.

Обставини викладені в означених актах, на думку позивача, свідчать про незбереження вантажу внаслідок винних дій відповідача, що спричинило збитки у вигляді вартості втраченого майна, а саме відсутнього вугілля кам'яного.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав залізничну накладну №51038719, досильна залізнична накладна №51039592, комерційний акт №482004/282/286 від 17.07.2017р., розрахунок вартості вагової недостачі вугілля, а також у копіях: договір №УПр14/36 від 27.02.2014р. разом із протоколом розбіжностей №б/н від 03.03.2014р., додатковими угодами №1 від 17.11.2014р., №2 від 02.12.2014р., №3 від 01.10.2015р., №4 від 01.12.2015р., №5 від 03.06.2016р., №6 від 25.11.2016р., специфікацією №б/н від 30.06.2017р. (додаток №28) до нього; рахунок №1607-14 від 16.07.2017р., акт прийому-передачі вугільної продукції від 16.07.2017р. згідно договору №УПр14/36 від 27.02.2014р., довідка Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» №806 від 28.12.2017р., витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №21937085 від 17.05.2016р. стосовно позивача, довіреність на представника позивача.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.308 Господарського кодексу України, ст.ст.12, 25 Закону України «Про залізничний транспорт», ст.ст.110, 114, 127, 129 Статуту залізниць України.

08.02.2018р. представником позивача на електронну адресу суду надіслано копію відповіді №11/04/65 від 08.02.2018р. на відзив на позов, до якої додано у копіях: банківська виписка за 28.07.2017р., довіреність на представника позивача.

12.02.2018р. представником відповідача суду представлено відзив №2022/60 від 31.01.2018р., згідно якого вимоги не визнано, зауважено на потребу у поданні накладної, вантажної, багажної і вантажобагажної квитанції та комерційного акту лише в оригіналі, вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів збитків - відсутні документи на підтвердження оплати вантажу, відтак, наявність збитків є недоведеною.

До відзиву додано документи, наведені у переліку.

Ухвалою господарського суду Днецької області від 13.02.2018р. повідомлено позивача про продовження судового засідання, що відбудеться 27.02.2018р.

19.02.2018р. через канцелярію господарського суду Донецької області отримано оригінал відповіді №11/04/65 від 08.02.2018р. на відзив на позов з додатками.

Представник позивача у судове засідання 27.02.2018р. не з’явився.

Представник відповідача у судове засідання 27.02.2018р. не з’явився.

Як зазначено в ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Так, враховуючи суть спору, загальну тривалість розгляду справи, а також забезпечення з боку суду можливості учасникам процесу для реалізації своїх процесуальних прав, в тому числі шляхом направлення поштою (іншим належним засобом зв’язку) відповідних доказів до суду, з огляду на таке суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та існуючою можливість розглянути спір за наявними в справі матеріалами, у цьому судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.

За приписами статті 7 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обов’язки.

Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Між Публічним акціонерним товариством «Авдіївський коксохімічний завод» - нині Приватне акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод» згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №21937085 від 17.05.2016р. (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Трейдінг» (Постачальник) укладено договір №УПр14/36 від 27.02.2014р., на підставі якого постачальник зобов'язується передати, а покупець - прийняти та оплатити вугільну продукцію (далі-ресурси) за марочним складом, цінами та кількості, вказаних у відповідних специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору та на умовах, передбачених цим договором (п.1.1 договору).

Обсяги та строки (періоди) поставок ресурсів узгоджуються сторонами шляхом підписання відповідних специфікаціях до цього договору (п.1.2. договору).

Кількість, марочний склад та асортимент ресурсів вказуються у специфікаціях до цього договору, які є його невід'ємною частиною (п.2.1 договору).

Ресурси, вказані у Специфікаціях до цього договору, постачаються на умовах, обумовлених у відповідних Специфікаціях відповідно до міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс» у редакції 2010 року, з урахуванням умов, положень та застережень, які містяться у цьому договорі (базисні умови поставки) (п.3.1 договору).

Датою поставки (передачі) вважається дата, вказана у залізничній накладній, яка свідчить про приймання/здачу вантажу перевізником та обумовлена в специфікації. Ресурси постачаються партіями, залізничним транспортом в справних напіввагонах навалом. Мінімальна партія відвантаження - 1 вагон (п.3.2, п.3.3 договору).

Право власності на ресурси та ризик їх випадкового знищення або пошкодження переходить від Постачальника до Покупця з дати поставки ресурсів (п.3.5 договору).

Поставка Ресурсів здійснюється за цінами, які визначені відповідно до умов поставки, вказані у Специфікаціях та включають у себе всі податки, збори та інші обов'язкові платежі, а також вартість маркування та інші витрати Постачальника, пов'язані з поставкою Ресурсів (п.4.1 договору).

Згідно з п.6.1 договору приймання кожної партії Ресурсів, зокрема, за кількістю здійснюється Вантажоодержувачем на підставі даних, що вказані в залізничних накладних.

За умов п.6.2 договору приймання Ресурсів (їх частини) за кількістю здійснюється відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Держарбітражу при ОСОБА_1 СРСР №П-6 від 15.06.1965р. з наступними змінами.

За змістом п.6.4 договору у випадку виявлення Покупцем невідповідності даних по кількості (масі) Ресурсів, вказаних у залізничних накладних, фактичній кількості Ресурсів понад норму недостачі згідно «Правил видачі вантажів», затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р., Покупець (Вантажоодержувач) зобов'язаний протягом 24 годин з моменту виявлення невідповідності направити повідомлення на адресу Постачальника та Вінтажовідправника із зазначенням інформації, передбаченої Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Держарбітражу при ОСОБА_1 СРСР №П-6 від 15.06.1965р. За результатами приймання ресурсів за кількістю складається відповідний акт, який є підставою для взаєморозрахунків сторін за партію ресурсів.

Як свідчить специфікація №б/н від 30.06.2017р. (додаток №28) до договору №УПр14/36 від 27.02.2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Трейдінг» (Постачальник) та Приватне акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод» (Покупець) дійшли згоди поставити у ІІ кварталі 2017р. на умовах поставки FCA станція відправлення (згідно Інкотермс в редакції 2010р.) вугілля кам’яне, Г (Г2) 0 -100, ГЖО 0-100 (зокрема, ПАТ «ДТЕК Добропільська ЦЗФ»), у кількості 50000 т., ціною 2065,00 грн. без ПДВ за 1 т., у загальній сумі – 123 900 000,00 грн. з ПДВ.

Строк поставки: з 01.07.2017р. по 31.07.2017р. (п.3 специфікації до договору).

Окрім того, у п.6 означеної специфікації вантажовідправниками визначено Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Добропільська ЦЗФ», м.Добропілля Донецької області, та Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Октябрська ЦЗФ», м.Білицьке Донецької області.

Відповідно до ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу, відповідно до ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.307 Господарського кодексу України, підтверджується складанням транспортної накладної.

Стаття 6 Статуту залізниць України визначає, що накладна – основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення.

16.07.2017р. за накладною №51038719 (досильна накладна №51039592) Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Добропільська ЦЗФ», м.Добропілля Донецької області, (вантажовідправник) зі станції відправлення Добропілля Донецької залізниці на станцію Авдіївка Донецької залізниці відвантажило на адресу Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод», м.Авдіївка Донецької області, (вантажоодержувач), зокрема, у вагоні №53412110 вантаж – вугілля кам’яне, марки ГЖ0-100 у вологому стані.

При оформленні вказаної залізничної накладної відправником вказано масу вантажу: у вагоні №53412110 – нетто 66800 кг.

На станції Покровськ (Красноармійськ) Донецької залізниці, на підставі ст.24 Статуту залізниць України, була виявлена невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена вантажовідправником у накладній.

Так, на вказаній станції здійснено комісійне переважування спірного вагону на справних 150-т статістичних вагах вантажоодержувача, приписаних до залізниці та повірених 27.01.2017р., за результатами якого складений комерційний акт №482004/282/286 від 17.07.2017р., відповідно до якого, на підставі акта загальної форми №1204в/ст від 17.07.2017р., виявилено у вагоні №53412110 – брутто 87400 кг., тара 23000 кг., нетто 64400 кг., що менше ваги, вказаної у документі на 2400 кг.

У комерційному акті №482004/282/286 від 17.07.2017р. у розділі «Д» також відображено, що поверхня вантажу нижче бортів 20см., вкатана, маркування 1-й повздовжньою борозною посередині. Над 6-7 люками виїмка 300см. х 280см. х 70см.-80см. Порушено маркування, потоптана. Люка зачинені, течі вантажу немає. Вагон прибув в технічному стані справний. Зав. вантажним двором по штату немає.

Належність складання актів та їх дійсність сторонами не заперечується.

Згідно ч.2 ст.924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 12 Закону України «Про залізничний транспорт» та ст.110 Статуту залізниць України передбачено, що залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Статтею 23 Закону «Про залізничний транспорт» передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження, втрату, нестачу, псування, пошкодження прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин. Аналогічний припис міститься у ст.113 Статуту, ч.2 ст.924 Цивільного Кодексу України.

Суд приймає до уваги встановлену актом справність спірного вагону, порушення маркування та сліди доступу до вантажу у вагоні №53412110.

Відповідно до ст.111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу вантажу у разі коли вантаж прибув у непошкодженому вагоні і якщо немає ознак втрати вантажу під час перевезення.

Проте, суду не надано доказів не збереження вантажу не з вини залізниці, з матеріалів справи не вбачається.

Статтею 920 Цивільного кодексу України встановлено, що у випадку порушення зобов’язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно ст.26 Закону України «Про залізничний транспорт» обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Так, невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена у накладній, засвідчено належним доказом – комерційним актом №482004/282/286 від 17.07.2017р.

Вказаний акт за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правил складання актів, а тому визнається судом належним доказом на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеній у накладній, фактичній масі вантажу.

Частиною 1 статті 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

В матеріалах справи наявний акт прийому-передачі вугільної продукції від 16.07.2017р. згідно договору №УПр14/36 від 27.02.2014р., що засвідчує передання Товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Трейдінг» Приватному акціонерному товариству «Авдіївський коксохімічний завод», у тому числі вантаж за залізничною накладною №51038719 від 16.07.2017р., зокрема, у вагоні №53412110 у кількості 66,800 т., та рахунок №1607-14 від 16.07.2017р. Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Трейдінг» на загальну суму до сплати 4910867,57 грн. із визначенням постачальника – Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Трейдінг», вантажовідправника – Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Добропільська ЦЗФ», вантажоотримувача – Приватне акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод».

Беручи до уваги умови договору №УПр14/36 від 27.02.2014р. разом із специфікацією №б/н від 30.06.2017р. (додаток №28) до нього, вбачається делегування Публічному акціонерному товариству «ДТЕК Добропільська ЦЗФ», як виробнику, обов’язку відправлення вантажу за договором №УПр14/36 від 27.02.2014р., на виконання якого відбулось спірне перевезення.

Згідно довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» №806 від 28.12.2017р. визначено вартість 1 тони вугілля кам’яного ГЖП 0-100, власності ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля», що перевозиться з станції Добропілля Донецької області на адресу ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» за накладною №51038719 у розмірі 2378,87 грн. з урахуванням податку на додану вартість.

Разом з цим, позивачем не обґрунтовано відношення Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» до спірних правовідносин. З огляду на таке, суд не бере до уваги означену довідку, видану ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля».

Одночасно виходячи з предмета спору, яким є стягнення збитків, сплату вантажу на підставі рахунку №1607-14 від 16.07.2017р., згідно даних банківської виписки за 28.07.2017р., саме у розмірі та за ціною визначеній у ньому, а також викладене вище, суд приймає означений рахунок як документ, який підтверджує кількість та вартість відправленого вантажу.

Відповідно до ч.2 ст.114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Норми природної втрати та граничного розходження у визначенні маси нетто встановлені п.27 Правил видачі вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції 24.11.2000р. №862/5083, у яких закріплено, що при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 2% маси, зазначеної в перевізних документах, що відноситься до вантажу рідкого або зданого до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані.

Недостача згідно вищезазначеного комерційного акту складає у вагоні №53412110 – 2400 кг.

Згідно розрахунку, що міститься в матеріалах справи, вартість недостачі розрахована позивачем з урахуванням норми природної втрати маси вантажу з застосуванням 2% маси, зазначеної в перевізних документах, та заявлена у розмірі 2521,60 грн.

Здійснивши перерахунок, з урахуванням норм природної втрати 2% для перевезення вантажу у вологому стані, судом встановлено, що нестача у вагоні №53412110 становить 1 064 кг. (2400кг.-1336кг.).

Як було зазначено вище, специфікацією №б/н від 30.06.2017р. (додаток №28) до договору №УПр14/36 від 27.02.2014р. визначено вартість вугілля за 1т. без ПДВ, у розмірі 2065,00грн.

Беручи до уваги акт прийому-передачі вугільної продукції від 16.07.2017р. згідно договору №УПр14/36 від 27.02.2014р. та рахунок №1607-14 від 16.07.2017р., щодо загальної кількості 1987,750 т. вбачається спірне перевезення, зокрема, у вагоні №53412110 за ціною з урахуванням проплат та знижок – 2058,81 грн. без ПДВ за 1т., що становить вартість з ПДВ – 2470,57 грн. за 1т.

Відтак, вартість втраченого вантажу складає 2 628,69 грн. (2470,57 грн. х 1,064т.).

За приписами ст.224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками, зокрема, розуміються втрата або пошкодження майна у разі неналежного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч.1 ст.225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення включається вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Дані норми кореспондуються з положеннями Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене, з урахуванням даних, зазначених в комерційному акті, своїх зобов’язань за договором перевезення підприємство залізничного транспорту загального користування не виконало належним чином, оскільки не забезпечило збереження довіреного йому вантажу.

Факт втрати вантажу у приведеній вище кількості підтверджений матеріалами справи.

Відтак, беручи до уваги відсутність доведення протилежного, позивач внаслідок незбереження підприємством залізничного транспорту загального користування вантажу, як його власник, у розумінні п.п.3.2, 3.5 договору №УПр14/36 від 27.02.2014р., зазнав збитків у загальному розмірі 2 628,69 грн.

Відтак, вимоги позивача є обґрунтованими.

Разом з цим, дотримуючись меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про задоволення останніх у розмірі визначеному позивачем.

Заперечення відповідача відхилено, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням норм статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 4, 7, 13, 42, 73-81, 86, 129, 202, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод», м.Авдіївка Донецької області, до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Київ, в особі регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Лиман Донецької області, про стягнення збитків у вигляді нестачі у розмірі 2521,60 грн., задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м.Київ, Печерський район, вул.Тверська, б.5, код ЄДРПОУ 40075815, банківські реквізити не зазначено), в особі регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (84400, Донецька область, м.Лиман, вул.Привокзальна, б.22, ЄДРПОУ 40150216, банківські реквізити не вказано) на користь Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» (86065, Донецька область, м.Авдіївка, проїзд Індустріальний, буд.1, код ЄДРПОУ 00191075, п/р №26009962485372 в ПАТ «ПУМБ» м.Київ, МФО 334851) 2521,60 грн., а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 1762,00 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення ухвалено у судовому засіданні 27.02.2018р.

5. Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня ухвалення судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

6. Повний текст рішення складено та підписано 27.02.2018р.

Суддя О.В. Кротінова