Постанова № 72439037, 27.02.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 226/1937/17 Номер провадження 22-ц/775/437/2018

Головуючий в 1 інстанції - Рибкін О.А. Єдиний унікальний номер 226/1937/17

Доповідач - Папоян В.В. Номер провадження 22-ц/775/437/2018

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2018 року Апеляційний суд Донецької області в складі суддів:

Папоян В.В. (доповідач)

Кішкіної І.В., Новікової Г.В.,

за участю секретаря Ротар Я.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті Донецької області за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Димитровського міського суду Донецької області від 18 грудня 2017 року (суддя Рибкін О.А., повний текст рішення складено 22 грудня 2017 року) цивільну справу № 226/1937/17 за позовом ОСОБА_4 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про зобов'язання нарахувати та виплатити індексацію і компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку виплати,

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2017 року позивач звернувся до суду з позовом до ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська», у якому просив зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити індексацію і компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку виплати компенсації за невикористану відпустку, стягненої на підставі рішення суду.

На обґрунтування вимог зазначав, що з 05.10.2009 року він перебував у трудових відносинах з ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська», працював ГРП по РГВ дільниці МДРСУ (в). у період з 27 червня 1979 року по 27 липня 1999 року він працював у ВАТ «Содовий завод». Відповідно до рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 03.04.2015 року його було звільнено за ч.3 ст.38 КЗпП України. При звільненні з ним не було проведено повного розрахунку та рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 23.12.2016 року з відповідача на його користь було стягнуто компенсацію за невикористану відпустку за 2015 рік у сумі 7795,76 грн. Вказана сума заборгованості була йому виплачена на підставі рішення суду 06.02.2017 року. Оскільки індексація та компенсації належних йому сум з часу нарахування, присудження і на час її виплати не проводилась, то позивач просив зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому індексацію і компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку виплати компенсації за невикористану відпустку за період з 19.09.2015 року по час розрахунку, тобто 06.02.2017 року.

Рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 18 грудня 2017 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 було відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення задоволення позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що положеннями статті 34 Закону України «Про оплату праці» передбачено компенсацію працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати, що провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством. Та згідно зі статтями 1, 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), а саме у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати нарахованих громадянам грошових доходів: пенсії, соціальних виплат, стипендії, заробітної плати (грошового забезпечення) тощо.

Компенсація за невикористані дні відпусток є компенсаційною витратою та входить до структури заробітної плати, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що спірна грошова сума не підлягає індексації та компенсації. Належна йому компенсація за невикористану відпустку у сумі 7795,76 грн. була виплачена лише 06.02.2017 року, що призвело до втрати позивачем частини доходів, тому наполягав на наявності у нього права на отримання індексації та компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.

Відповідач ДП «ВК «Краснолиманська» надав до суду відзив на апеляційну скаргу, у якому проти доводів апеляційної скарги заперечує, просить рішення суду залишити без змін, оскільки виплата грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки нараховується та виплачується не регулярно, а одноразово у певних випадках, тобто не підлягає індексації відповідно до ст.2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».

Відповідно до ч.1, 3 ст. 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції справа розглядається за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою, в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Згідно з ч.ч.1, 3 ст. 369 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII) апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Зважаючи на те, що предметом апеляційного оскарження є рішення у справі з ціною позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що виникає з трудових відносин, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового з наступних підстав.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове рішення у випадку неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення судом норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно із статтями 1, 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексація - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів громадян, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати їм подорожчання споживчих товарів і послуг. Обчислення індексу споживчих цін з наростаючим підсумком для індексації грошових доходів громадян починається з 1 січня 1997 року, і індексація провадиться, якщо індекс споживчих цін перевищив 105 відсотків (величина порога індексації).

За наявності зазначених умов у тому самому порядку індексації підлягає присуджена за рішенням суду сума заробітної плати, якщо ці умови настали у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення.

Порядком проведення індексації грошових доходів громадян визначено, що підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, який обчислюється з наростаючим підсумком у разі, коли він перевищив 105 відсотків (величину порога індексації). Базою для обчислення індексу споживчих цін є січень 1998 року. Індексації підлягають грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема оплата праці (п. 1); сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат добутку доходу, що підлягає індексації, та величини приросту індексу споживчих цін, зменшеного на величину порогу індексації та поділеного на 100 відсотків (пункт 4).

Відповідно до статті 33 Закону України «Про оплату праці» у період між переглядами Верховною Радою України розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством. Індексації підлягає присуджена за рішенням суду сума заробітної плати, за період протягом якого рішення суду не було виконано

Згідно із ст.ст. 1-2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Під час розгляду судом першої інстанції було встановлено, що позивач з 05.10.2009 року перебував у трудових відносинах з відповідачем. Відповідно до рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 03.04.2015 року його було звільнено за власним бажанням на підставі за ч.3 ст.38 КЗпП України. При звільненні з працівником не було проведено повного розрахунку. Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 23.12.2016 року з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь позивача стягнуто компенсацію за невикористану відпустку за період 2014-2015 рік у розмірі 7795,76 грн.

Згідно листа Покровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 28.11.2017 року та платіжного доручення № 131 від 03.02.2017 року, сума боргу у розмірі 7795,76 грн. стягнута з ДП «ВК «Краснолиманська» згідно виконавчого листа № 235/5212/16-ц від 31.01.2017 року та перерахована на рахунок ОСОБА_4 згідно платіжного доручення № 131 від 03.02.2017 року, дата зарахування коштів - 06.02.2017 року.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що хоча компенсація за невикористану відпустку відповідно до п.2.2.12 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 року № 5, дійсно належить до фонду оплати праці, але ця виплата має разовий характер і тому відповідно до ст.2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» не підлягає індексації та відповідно до ст.2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» не підлягає компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.

Проте з таким висновком суду першої інстанції не можна погодитися з наступних підстав.

Відповідно до статті 23 Загальної декларації прав людини, прийнятої і проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, закріплено, що кожна людина має право на працю, на вiльний вибiр роботи, на справедливi i сприятливі умови працi та на захист вiд безробiття.

Частиною 3 статті 43 Конституції України встановлено право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

У частині першій статті 1 Закону України «Про оплату праці» визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу (частина перша статті 1); в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством (стаття 33).

Індексація заробітної плати у встановленому законодавством порядку передбачена також частиною п'ятою статті 95 КЗпП України.

Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін (пункт 3 частини першої статті 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».

Конституційний Суд України, у рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013, дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги (пункт 2.2.), працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців (пункт 2.3.).

Таким чином, індексація заробітної плати є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. Проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Невиплата індексації заробітної плати є обмеженням права позивача на майно, що є незаконним.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Також відповідно до п.3 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159, компенсації підлягають грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру.

Судом першої інстанції було вірно встановлено, що стягнута на користь позивача рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 23.12.2016 року компенсація за невикористану відпустку за період 2014-2015 роки у розмірі 7795,76 грн. нарахована на підставі ст.24 Закону України «Про відпустки» та ст.83 КЗпП України. Тому зазначені вимоги позивача фактично стосуються оплати за невідпрацьований час, яка відповідно до ст. ст. 1, 2, 12 Закону України «Про оплату праці», пп. 1.2, 1.4, 2.2.12 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Міністерства статистики України від 11 грудня 1995 року N 323, відноситься до фонду додаткової заробітної плати та входить до структури заробітної плати.

Але дійшовши в цій частині правильного висновку, що ці суми відносяться до фонду заробітної плати, суд помилково зробив суперечливий висновок, що до вказаних сум не застосовуються положення Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».

Не застосування закону, який підлягав застосуванню, призвело до неправильного вирішення справи. Тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового.

Вирішуючи справу по суті заявлених позовних вимог апеляційний суд виходить з того, що відповідно до ст.. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З матеріалів справи убачається, що звертаючись до суду з позовом позивач просив зобов'язати відповідача вчинити певні дії, а саме нарахувати та виплатити йому індексацію і компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку виплати компенсації за невикористану відпустку. Відповідно до ст. 5 ЦПК України здійснюючі правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Тому враховуючі обраний позивачем в межах ст.. 16 ЦК України спосіб захисту апеляційний суд приходить до висновку, що позовні вимоги про зобов'язання відповідача провести нарахування та виплату індексації і компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку виплати компенсації за невикористану відпустку у сумі 7795 грн. 76 коп. за період з 19.09.2015 року по час розрахунку, а саме по 06.02.2017 року підлягають задоволенню.

Таким чином, при розгляді справи судом першої інстанції не в повному обсязі встановлені обставини, які мають значення по справі та допущено порушення норм матеріального права, що призвело до невірних правових висновків у тих правовідносинах, що виникли між сторонами тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового по суті позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Димитровського міського суду Донецької області від 18 грудня 2017 року скасувати.

Зобов'язати Державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська» нарахувати та виплатити ОСОБА_4 індексацію та компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку виплати компенсації за невикористану відпустку у сумі 7795 грн. 76 коп. за період з 19.09.2015 року по 06.02.2017 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді: В.В. Папоян

Г.В. Новікова

І.В. Кішкіна