Рішення № 72439018, 19.02.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 4/138/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.02.2018 Справа № 908/2366/17

м.Запоріжжя

за позовом Управління комунальної власності Бердянської міської ради, (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, пл. Єдності, 2)

До відповідача: Фізичної особи - підприємця Царакаєвої Олени Андріївни (АДРЕСА_1)

про стягнення 51147, 54 грн.

Суддя Зінченко Н.Г.

секретар судового засідання Петриченко А.Є.

За участю представників:

від позивача - Саввон С.О., довіреність № 01 від 02.01.18;;

від відповідача - Курилін В.О., договір про надання правової (правничої) допомоги № 18/12 від 18.12.17;

Ухвалою господарського суду Запорізької області 27.11.2017 порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 18.12.2017.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 № 2147-VIII внесено зміни до Господарського процесуальної кодексу України, який набрав чинності з 15.12.2017.

У зв'язку з чим, в судовому засіданні 18.12.2017, судом було ухвалено проводити розгляд цієї справи за правилами, що діють після набрання чинності новою редакцією Господарського процесуального кодексу України, в рамках загального позовного провадження, зі стадії підготовчого провадження.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.12.2017 у зв'язку із неявкою представника позивача відкладено підготовче засідання на 24.01.2018. Ухвалою суду від 24.01.2018 закрито підготовче провадження у справі № 908/2366/17, призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 19.02.2018.

У судовому засіданні 19.02.2018 справу розглянуто, прийнято та оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача в судовому засіданні 19.02.2018 позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив на підставі ст., ст. 526, 610 ЦК України, п.3 ст. 18 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна», договорі оренди комунального майна № 15 від 20.11.1998, позов задовольнити, стягнути з Фізичної особи - підприємця Царакаєвої Олени Андріївни, Запорізька область, м. Бердянськ суму 51147, 54 грн., з яких 37 471, 90 грн. заборгованість з орендної плати, 9322, 79 грн. пеня та 4352, 85 грн. неустойка, за несвоєчасне повернення майна.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, зокрема, вказує, що позовні вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 37 471,90 грн. відповідач визнає в повному обсязі. Щодо стягнення 9322, 79 грн. пені, вважає, що вимоги про стягнення пені в зазначеному позивачем розмірі та за зазначений позивачем період, з огляду на строки позовної давності не підлягають задоволенню. Щодо стягнення неустойки, зазначає, що нарахована позивачем сума в розмірі 4 352, 85 грн. за своєю правовою природою є штрафом, який повинен нараховуватись у відсотках до певної суми. Крім того, просить суд зменшити розмір неустойки (штраф, пеню), яка підлягає стягненню з відповідача.

Розглянувши матеріали справи у їх сукупності, заслухавши пояснення учасників справи, суд -

ВСТАНОВИВ:

20.11.1998 між Управлінням комунальної власності Бердянської міської ради (позивачем) та Фізичною особою -підприємцем Царакаєвою Оленою Андріївною (відповідачем) укладений Договір оренди комунального майна № 15 (далі за текстом -Договір, з усіма змінами, доповненнями та додатками).

Відповідно до п.2.3 Положення про порядок передачі в оренду цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів, нерухомого майна, (будівлі, споруди, приміщення) та іншого окремого індивідуального визначеного майна, які знаходяться у комунальній власності територіальної громади м. Енергодар (надалі - Положення), затвердженого рішенням Енергодарської міської ради №10 від 27.06.2007 р., повноваження орендодавця комунального майна здійснює управління комунальної власності Енергодарської міської ради.

За умовами Договору позивач (орендодавець) передає, а відповідач (орендар) приймає в стокове платне користування приміщення ЦДЮТ, площею 120, 0 кв.м., за адресою: пр. Праці, 24/56, що знаходиться на балансі підприємства організації, закладу ЦДЮТ для використання його під магазин промислових товарів на підставі рішення виконкому від 19.11.1998р. №631 (п.1.1 Договору).

Сторонами неодноразово вносились зміни до п.1.1 Договору, зокрема в частині площі орендованого майна та його цільового призначення.

Крім того, додатковою угодою від 14.07.2003 змінено адресу об'єкту оренди на - пр.Праці, 26/56, а Додатковою угодою до Договору від 08.05.2009 адреса об'єкту оренди визначена: м. Бердянськ, вул. Ля-Сейнська, 56/ пр.Праці, 24 (згідно з листом Бердянського комунального підприємства з технічної інвентаризації від 02.11.2004 №827).

Так, Додатковою угодою до Договору від 19.01.2017 п.1.1 було викладено в наступній редакції: «зменшивши площу орендованого нежитлового приміщення до 15, 0 кв.м., змінивши напрямок використання на: для використання під послуги ксерокопіювання, площею 5, 0 кв.м, і торгівлі канцелярськими товарами, площею 10,0 кв.м.».

Відповідно до п. 2.1 Договору вступ відповідача у користування майном настає з моменту підписання сторонами Договору оренди.

Відповідно до розділу 6 договору орендодавець зобов'язується передати орендарю в оренду державне майно згідно з розділом 1 цього договору по Акту прийому-передачі майна.

Сторонами при зміні площі та цільового використання орендованого майна складався Акт прийому-передачі спірного майна.

Так, 19.01.2017 сторонами підписано та скріплено печатками позивача і відповідача Акт прийому-передачі нежитлового приміщення, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв в стокове платне користування нежитлове приміщення, площею 35, 0 кв.м., загальна площа орендованого нежитлового приміщення складає 15 ув.м. за адресою: Ля-Сейнівська, 56/ пр.Праці, 24. Майно передавалося в належному стані, без зауважень і претензій.

Таким чином, взяті на себе зобов'язання за Договором виконані належним чином і у повному обсязі.

У відповідності до пунктів 3.1 - 3.3 Договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за комунальне майно територіальної громади міста Бердянська, затвердженої рішенням 39-ї сесії VI скликання від 12.07.2013 №47 «Про затвердження Методики розрахунку орендної плати, за комунальне майно територіальної громади міста Бердянська» зі змінами і доповненнями.

Протягом дії Договору розмір орендної плати неодноразово змінювався у зв'язку з внесенням змін до Методики розрахунку орендної плати за комунальне майно та зміною площі об'єкта оренди

Так, зокрема, відповідно до п. 3.1 Договору в редакції додаткової угоди від 07.05.2014 за оренду нежитлових приміщень орендар сплачує на рахунок орендодавця щомісячно орендну плату у грошовій формі, яка дорівнює 1666,97 грн. та сплачується з урахуванням індексів інфляції не пізніше 20 числа поточного місяця на рахунок орендодавця.

Пунктом 3.1 Договору в редакції додаткової угоди від 20.07.2015 за оренду нежитлових приміщень орендар сплачує на рахунок орендодавця орендну плату у грошовій формі, яка дорівнює 1897,07 грн. та сплачується з урахуванням індексів інфляції не пізніше 20 числа поточного місяця на рахунок орендодавця.

Відповідно до п. 3.1 Договору в редакції додаткової угоди від 19.01.2017 за оренду нежитлових приміщень орендар сплачує на рахунок орендодавця орендну плату у грошовій формі, яка дорівнює 1106,30 грн. та сплачується з урахуванням індексів інфляції не пізніше 20 числа поточного місяця на рахунок орендодавця.

Позивач посилається на те, що відповідач упродовж дії Договору неналежним чином виконував взяті на себе зобов'язання по сплаті орендної плати, орендну плату у повному обсязі та визначені Договором строки не вносив. У зв'язку із чим, згідно наданого розрахунку відповідачу нарахована орендна плата за період з 01.08.2015 по 30.03.2017 в сумі 37471,90 грн.

Договір оренди укладено на нежитлове приміщення, що знаходяться в комунальній власності. Отже, відносини щодо оренди цього майна регулюються, крім того, нормами Закону України "Про оренду державного та комунального майна" № 2269 від 10.04.1992 р., про що зазначено в ст. 1 цього Закону.

Статтею 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Аналогічні норми містить ст. 283 ГК України, відповідно до якої за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 286 ГК України унормовано, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Орендна плата встановлюється в грошовій формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Частиною 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" на орендарів покладений обов'язок вносити орендну плату своєчасно і в повному обсязі.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що орендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі вносити орендодавцю орендну плату.

З матеріалів справи вбачається, що в порушення взятих на себе за умовами Договору зобов'язань відповідач орендну плату вносив з порушенням термінів її сплати та не у повному обсязі. Внаслідок порушення взятих на себе зобов'язань, у відповідача виникла заборгованість з орендної плати за період з 01.08.2015 по 30.03.2017 в сумі 37471,90 грн.

Отже, відповідач взяті на себе зобов'язання згідно умов Договору оренди № 15 від 20.11.1998 належним чином та в повному обсязі не виконав.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, згідно ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, зобов'язання відповідача внести орендну плату за спірний період не припинено.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, на час судового вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем становить 37471,90 грн.

На день розгляду спору відповідач сплату орендної плати за користування орендованим нежитловим приміщенням суду не довів, у відзиві на позовну заяву та в судовому засіданні 19.02.2018 представник відповідача визнав факт наявності заборгованості з оренди приміщення у заявленій сумі.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги про стягнення з Фізичної особи - підприємця Царакаєвої Олени Андріївни, Запорізька область, м. Бердянськ 37471,90 грн. заборгованості з орендної плати документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно п. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідно до п.9.1 Договору договір діє з 01.01.1999 по 31.12.2000.

Сторонами неодноразово вносились зміни щодо строку дії договору, так додатковою угодою від 19.01.2017 до Договору строк дії договору продовжено до 30.03.2017.

За Актом прийому-передачі нежитлового приміщення від 31.05.2017, який підписано і скріплено печатками позивача і відповідача, орендар здав, а балансоутримувач (ВО ВК Бердянської міської ради) прийняв нежитлове приміщення, загальною площею 15 кв.м., за адресою вул. Ля-Сейнівська, 56/ пр.Праці, 24.

Згідно п. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до п. 7.5 Договору (в редакції додаткової угоди від 08.05.2009) у разі невиконання орендарем обов'язку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення.

Зважаючи на те, що орендоване приміщення повернуто відповідачем за актом здачі-приймання нежитлового приміщення лише 31.05.2017, позивачем нараховано останньому на підставі пункту 7.5 Договору неустойку за прострочення повернення орендованого майна за період з квітень 2017 по травень 2017 в сумі 4352, 85 грн.

На підставі вищевикладених норм чинного законодавства, вимога про стягнення з відповідача 4352, 85 грн. неустойки є доведеною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню судом.

Доводи відповідача стосовно того, що нарахована позивачем сума в розмірі 4 352, 85 грн. за своєю правовою природою є штрафом, судом до уваги не приймаються, з огляду на приписи п. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України.

Щодо заперечень відповідача відносно відсутності підстав для нарахування неустойки у зв'язку з тим, що після закінчення строку дії відповідач припинив користуватися орендованим приміщенням, то суд відхиляє їх як необґрунтовані, оскільки Закон і Договір пов'язують можливість нарахування неустойки з виконанням обов'язку щодо повернення майна. Як свідчать фактичні матеріали справи майно було повернуто за актом приймання передачі нежитлового приміщення - 31.05.2017.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 9322, 79 грн. пені., за період з 01.07.2015 по 30.09.2017.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує посиланням на п. 3.3 Договору яким сторони визначили, що у випадку неперерахування орендної плати або перерахування її після останнього банківського дня поточного місяця, або не в повному обсязі, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки з першого числа наступного місяця.

Відповідно ж до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 258 ЦК України встановлено спеціальну позовну давність. Згідно положень коментованої статті до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Як вже зазначалось, відповідачем подано до суду заяву про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення пені.

Згідно зі ст. 253 ЦК України початок перебігу строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

Статтею 264 ЦК України передбачені випадки переривання перебігу позовної давності. Так, ч. 2 ст. 264 ЦК України визначено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново (ч. 3 ст. 264 ЦК України).

Зі змісту зазначеної норми слідує, що у випадку пред'явлення позову до боржника позовна давність переривається у день такого звернення до суду, і перебіг позовної давності розпочинається заново з наступного дня після подачі позову до суду. При цьому, законодавець не пов'язує нове відрахування строку позовної давності з дати прийняття рішення у справі та набранням ним законної сили.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з даним позовом 23.11.2017р. (згідно поштового штемпелю на конверті), тобто позивач має право ставити питання про стягнення на його користь з відповідача пені за попередній рік до дня подання позову 23.11.2016.

Згідно зі ст.267 ЦК України сплив позовної давності є підставою для відмови в позові. Позовна давність застосовується судом за заявою сторони в спорі, зробленому до ухвалення судом рішення у справі.

Враховуючи викладене, суд погоджується з доводами відповідача щодо пропущення позивачем строку позовної давності за вимогою про стягнення пені, і вважає за необхідне застосувати наслідки спливу строку позовної давності у вигляді відмови у позові в частині позовних вимог про стягнення пені.

Таким чином, судом перевірений розрахунок пені та з огляду на вищенаведені норми законодавства, суд вважає, що за неналежне виконання грошових зобов'язань за договором № 15 від 20.11.1998, з відповідача підлягає стягненню пеня, за загальний період з 23.11.2016 по 21.09.2017 в сумі 1 732,99 грн.

Таким чином, вимога про стягнення з відповідача пені за несвоєчасну оплату орендної плати, підлягає задоволенню частково, за загальний період з 23.11.2016 по 21.09.2017 в сумі 1 732,99 грн. В іншій частині вимог про стягнення пені судом застосувуються наслідки спливу строку позовної давності та судом відмовляється у позові в цій частині позовних вимог.

Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно зі ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Таким чином, зменшення розміру штрафних санкцій є правом, а не обовязком суду.

Суд відхиляє клопотання відповідача про зменшення розмірі штрафних санкцій, виходячи з того, що сплата пені та неустойки, передбачена договором, є засобом відповідальності, основною метою якого є стимулювання до вчасного виконання зобов'язань по договору. Суд звертає увагу, що сторонами по Договору погоджено стягнення пені та неустойки, а також розмір пені, у якому вона обчислюється. Разом з тим, сторони є вільними у визначенні умов договору, відповідно до положень ст. 627 ЦК України.

На підставі викладеного, суд вважає за можливе заявлені вимоги задовольнити частково, стягнути з Фізичної особи - підприємця Царакаєвої Олени Андріївни, Запорізька область, м. Бердянськ 37 471, 90 грн. заборгованість з орендної плати, 1 732,99 грн. пені та 4352, 85 грн. неустойки. В задоволенні решти позовних вимог відмовляється.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача,пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Управління комунальної власності Бердянської міської ради, Запорізька область, м. Бердянськ до Фізичної особи - підприємця Царакаєвої Олени Андріївни, Запорізька область, м. Бердянськ задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи - підприємця Царакаєвої Олени Андріївни (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Управління комунальної власності Бердянської міської ради, (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, пл. Єдності, 2, код ЄДРПОУ 25473739) 37 471 (тридцять сім тисяч чотириста сімдесят одну) грн. 90 коп., заборгованості з орендної плати, 1 732 (одну тисячу сімсот тридцять дві) грн. 99 коп. пені, 4352 (чотири тисячі триста п'ятдесят дві) грн. 85 коп. неустойки та 1 362 (одну тисячу триста шістдесят дві) 57 коп. судового збору. Видати наказ.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України "27" лютого 2018.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.