Рішення № 724373, 07.05.2007, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"07" травня 2007 р.           Справа № 9/085-07

Господарський суд Київської області в складі судді Євграфової Є.П., розглянувши справу

за позовом Київського обласного комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства „Київоблводоканал”, м. Біла Церква,

до Комунального підприємства „Білоцерківтепломережа”, м. Біла Церква,

про стягнення 2414330,36 грн.,

за участю представників:

позивача:Бойко Ю.А., довір. № 941 від 27.12.2006р.,

відповідача:Діденко О.А., довір. № 101 від 23.01.2007р.,

Миколенко М.В., довір. № 105 від 23.01.2007р., обставини справи:

до господарського суду Київської області надійшла позовна заява Київського обласного комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства „Київоблводоканал” (далі –Позивач) до Комунального підприємства „Білоцерківтепломережа” (далі –Відповідач) про стягнення 2414330,36 грн., з яких 2227322,85 грн. заборгованість зі сплати вартості наданих послуг з водопостачання та водовідведення, 110385,68 грн. індекс інфляції, 21500,51 грн. три проценти річних та 55121,32 грн. пені.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між позивачем та відповідачем був укладений договір про надання послуг з водопостачання та водовідведення № 2999 від 16.02.2004 року, відповідно до п. 1.1. якого позивач зобов’язаний надавати послуги з водопостачання та водовідведення, а відповідач зобов’язаний розраховуватися за надані послуги на умовах визначених договором. Згідно зазначеного договору позивач, з 01.01.2005 року, на підставі актів про зняття показників обліку холодної води, відпущеної для потреб централізованого гарячого водопостачання направляє відповідачу рахунки на оплату різниці між обсягом отриманої від позивача й розподіленої між споживачами води та відповідного обсягу стічних вод. Проте, відповідач не проводить у власному обліку відповідних обсягів спожитих ним послуг з водопостачання й водовідведення, а тому й не сплачує їх, в результаті чого за ним утворилась заборгованість зі сплати вартості наданих послуг з водопостачання та водовідведення в сумі 2227322,85 грн. У зв’язку з наявністю зазначеної заборгованості, позивач просить стягнути з відповідача також 110385,68 грн. індексу інфляції, 21500,51 грн. три проценти річних та 55121,32 грн. пені. Всього загальна сума позову складає 2414330,36 грн.

Відповідач позов не визнав з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Заперечуючи проти позову відповідач посилається на те, що умовами договору про надання послуг з водопостачання та водовідведення № 2999 від 16.02.2004 року не передбачена оплата вартості нерозподілених об’ємів холодної води, що подається позивачем відповідачу для підігріву, а тому, на думку відповідача, предмет спору не є предметом договору.

Відповідач вважає, що фактично показники лічильників використовуються позивачем для визначення об’єму води, що була підігріта та каналізацію підігрітої води для проведення розрахунків з споживачами, так як плату за холодну воду, що йде на підігрів та каналізацію підігрітої води споживачі здійснюють на рахунок позивача. Відповідач стверджує, що нараховує споживачам лише вартість підігріву, що підтверджується рішенням виконавчого комітету Білоцерківської міської ради № 73 від 28.02.2002р., відповідно до п. 4 якого, «до встановлення побудинкових лічильників на гаряче водопостачання, розрахунки з населенням проводити відповідно до норм гарячого водоспоживання; різницю між фактичним та нормативним споживанням віднесено за рахунок дотацій міського бюджету і до 01.04.2002р. надано їх комунальному підприємству „Білоцерківтепломережа”, а по закінченню цього терміну, дотації отримуватиме комунальне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства „Київоблводоканал”. Відповідач вважає, що не є покупцем холодної води, що подається водоканалом, а лише здійснює її підігрів та відповідно не веде облік різниці між фактичним та нормативним споживанням гарячої води, така різниця не рахується в бухгалтерському обліку та балансі його підприємства.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд встановив:

Між позивачем та відповідачем 16.02.2004р. укладено договір про надання послуг з водопостачання та водовідведення № 2999 (далі –договір).

Згідно умов п. 1.1. договору позивач (водоканал) зобов’язався надавати відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення, а відповідач (споживач) зобов’язаний розраховуватися за вищезазначені послуги на умовах, визначених цим договором. Сторони зобов’язуються дотримуватись вимог, правил, норм і стандартів у сфері водопостачання й водовідведення згідно з чинним законодавством.

Умовами розділу 2 договору сторони погодили, що вартість наданих послуг з водопостачання та водовідведення визначається за тарифами, затвердженими в установленому порядку. Зокрема, діючі на момент укладання договору тарифи відповідно до п. 2.1. договору, зафіксовані в додатку №4.

Як вбачається із зазначеного додатку, сторонами погоджено тариф на водопостачання в розмірі 0,60 грн. за м3, на водовідведення 0,82 грн. м3, та передбачені заплановані об’єми водопостачання та водовідведення. Відповідно до рішень виконкому Білоцерківської міської ради з 24.06.2005 року діяли тарифи на водопостачання в розмірі 0,96 грн. за м3 та на водовідведення 1,17 грн. м3(для споживачів першої групи) та в розмірі 0,93 грн. за м3 та на водовідведення 1,22 грн. м3 (для споживачів другої групи), а з 01.09.2006 року тариф на водопостачання та водовідведення становить 3,45 грн. за м3.

Проте, пунктом 3.1. договору передбачено, що кількість води, що подається водоканалом та використовується споживачем, визначається за показниками водолічильників, опломбованих і зареєстрованих водоканалом. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником водоканалу в присутності представника споживача.

Виконання позивачем умов зазначеного пункту підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними актами зняття показників.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем за період з 01 березня 2006 року по 01 лютого 2007 року надано відповідачу послуги з постачання холодної води та водовідведення поставлено 2259 057 м3 холодної води. Зокрема, 918936 м3 на загальну суму 2547915,35 грн., з яких 409508 м3 поставлено відповідачу на власні потреби, а 509428 м3, які рахуються, як нерозподілені обсяги, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами у їх сукупності та поданими позивачем розрахунками наданих послуг.

Відповідно до умов п. 4.1. договору споживач розраховується за надані послуги в грошовій формі в порядку, встановленому чинним законодавством, у п’ятиденний термін з дня подання водоканалом платіжних документів до банківської установи або безпосередньо споживачеві.

Як повідомив позивач, відповідач частково розрахувався з позивачем за надані послуги в сумі 433784,56 грн., що також підтверджено відповідачем в судовому засіданні.

Відповідачем на час звернення позивача із позовом до суду, з урахуванням наданих у лютому 2006 року послуг з постачання холодної води та водовідведення на суму 113192,06 грн., отримані обсяги (918936 м3 на власні потреби та нерозподілені між населенням) холодної води загальною вартістю 2547915,35 грн., сплачено лише частково. Об’єми холодної води, які поставлені позивачем до об’єктів теплопостачання відповідача, проте є нерозподіленими між кінцевим споживачем за відсутності в останніх (в більшості випадків) приладів обліку гарячої води не сплачено в сумі 2227322,85 грн.

Факту належного виконання позивачем договірних зобов’язань відповідач не спростував, а тому на день розгляду справи заборгованість зі сплати вартості наданих послуг з водопостачання та водовідведення в сумі 2227322,85 грн. залишилась відповідачем не погашена.

Доводи відповідача, що він не є покупцем зазначених об’ємів холодної води, не веде обліку нерозподілених об’ємів води, та здійснює лише підігрів води постачальником якої вважає позивача, суд вважає помилковими виходячи з такого.

Відповідач є підприємством теплопостачання. За статутом відповідач створений з метою безперебійного забезпечення тепловою енергією житлового фонду, кооперативних та громадських організацій, комунально-побутових та інших об’єктів м. Біла Церква. Відповідно до поданої відповідачем довідки статуправління, вид діяльності за КВЕД визначений за кодом 40.30.0 виробництво та постачання тепла. Відповідно до наказу Держкомстату від 26.12.2005р. №375 за зазначеним кодом рахується такий вид діяльності як «Постачання пари та гарячої води», який включає, зокрема, виробництво, збирання та розподілення пари та гарячої води для центрального опалення, виробництва енергії та інших цілей.

Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об’єктах сфери теплопостачання, а також відносини, пов’язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії визначаються та регулюються Законом України «Про теплопостачання».

Відповідно до зазначеного закону теплова енергія, що виробляється на об’єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, є товарною продукцією, визначеною для купівлі-продажу. Цим же законом визначено, що теплоносієм є рідка або газоподібна речовина, що циркулює у трубах чи каналах і передає теплову енергію в системах теплопостачання, опалення, вентиляції та технологічних установках.

Одним з видів теплопостачання, є централізоване постачання гарячої води –постачання теплової енергії в гарячій воді, що за своєю сутністю є поняттям неподільним, оскільки постачання такої теплової енергії неможливо без відповідного носія –води. Отже, відповідач не має можливості здійснювати свою основну діяльність –гаряче водопостачання, за відсутності відповідних обсягів питної води, що постачається позивачем та відповідно без виготовлення гарячої води.

Крім того, відповідно до положень «Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України»від 01.07.1994 № 65, зокрема п.1.15. водопровідні вводи до теплорозподільних пунктів (надалі - ТРП), котельних, окремо побудованих насосних станцій для підвищення тиску, а також розподільні напірні мережі від них, з'єднані з внутрішньою розподільною мережею в жилих будинках або з резервуарами, експлуатуються організацією, на балансі якої перебуває ТРП, котельня, насосна станція, а водопровідні вводи до вищезазначених об'єктів, що належать місцевим органам державної виконавчої влади, та розподільні мережі холодного водопостачання від них до зовнішнього зрізу будівель експлуатує Водоканал. Відповідно до п. 1.16 трубопроводи гарячого водопостачання Водоканал не експлуатує і не відповідає за їхній справний стан.

Отже наведене свідчить, що постачання гарячої води здійснюється за трубопроводами відповідача. При цьому, питну воду на водопровідному вводі в кожний об’єкт відповідача (котельня, тепло пункт тощо) відповідач отримує як абонент Водоканалу (п. 5.12.1 договору).

Крім того, як вбачається з поданих відповідачем копій рішень виконкому Білоцерківської міської ради від 24.06.2005р. №264, та від 30.08.2005р. №329, відповідач є підприємством, що здійснює послуги з гарячого водопостачання в місті Біла Церква. При цьому тариф на гаряче водопостачання (а не на підігрів води) для цього підприємства в зазначених рішеннях визначено виходячи з одного метра куб. гарячої води. За таких обставин суд вважає, що відповідач здійснює не тільки підігрів води, а є виробником гарячої води, її транспортувальником та постачальником до кінцевого споживача.

Щодо порядку розрахунків за отриману питну воду суд виходить з такого:

Як вбачається, зокрема з рішення №984р. від 21.12.2001р. та з рішення №73 від 28.02.2002р. Білоцерківського міськвиконкому встановлено, що розрахунки з населенням за воду, що використана на підігрів, проводить Київоблводоканал за затвердженими тарифами на воду. Такий порядок розрахунків було встановлено з метою зниження в цілому тарифу на гаряче водопостачання. Отже, зазначеними актами визначено лише порядок розрахунків, при чому лише в межах тих обсягів води, що отримана населенням. Проте, щодо решти обсягів отриманої води, сторони мають керуватися умовами договору, а також положеннями законодавства.

Відповідно до п.11.1 «Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України»кількість води, використаної абонентами, визначається за показниками повірених у встановленому порядку водолічильників та інших приладів обліку, які мають бути опломбовані. Зазначені вимоги цілком співпадають з умовами п. 3.1 договору, укладеному між сторонами.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 525 вказаного Кодексу передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не вказано договором або законом.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позовні вимоги про стягнення 2227322,85 грн. заборгованості зі сплати вартості наданих послуг з водопостачання та водовідведення, відповідачем не спростовані, а тому, підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, повинен сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми. За час прострочення виконання грошового зобов’язання індекс інфляції склав 110385,68 грн., а три проценти річних з простроченої суми –21500,51 грн. Вказаний розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства.

Крім того, на підставі п. 6.1. договору позивач просить стягнути з відповідача за несвоєчасне виконання зобов’язань пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення платежу за період з 11.06.2005 року по 05.06.2006 року в сумі 55121,32 грн.

Основні засади господарювання в Україні і регулювання господарських відносин, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб’єктами господарювання, передбачені Господарським кодексом України, який набрав чинності з 01.01.2004 року.

Отже, за наявності цих спеціальних положень до господарських зобов'язань суд застосовує положення Господарського кодексу України.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Отже, враховуючи, що зобов’язання щодо оплати послуг з водопостачання та водовідведення продовжує існувати, пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення платежу повинна нараховуватись за шість місяців, що становить 55121,32 грн.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 2227322,85 грн. заборгованості зі сплати вартості наданих послуг з водопостачання та водовідведення, 110385,68 грн. індексу інфляції, 21500,51 грн. трьох процентів річних та 55121,32 грн. пені.

Проте, суд звертає увагу на наступне.

Частиною 1 ст. 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Таким чином, приймаючи до уваги що відповідач є комунальним підприємством, яке надає послуги по виробленню теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій, враховуючи стан розрахунків з газопостачальними підприємствами в Україні, та населення за комунальні послуги, суд вважає за можливе, як виняток, відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України та п. 3 ст. 83 ГПК України зменшити розмір пені, що підлягає стягненню і стягнути з відповідача пеню в розмірі 1 000 грн.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2227322,85 грн. заборгованості зі сплати вартості наданих послуг з водопостачання та водовідведення, 110385,68 грн. індексу інфляції, 21500,51 грн. трьох процентів річних та 1 000 грн. пені.

Оскільки, спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, витрати по сплаті державного мита та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються судом на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.124 Конституції України, ст. 525, 526, Цивільного кодексу України, ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства „Білоцерківтепломережа” (09109, Київська область, м. Біла Церква, вул. Мережна, 3, код ЄДРПОУ 04654336) на користь Київського обласного комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства „Київводоканал” (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Сухоярська, 14, код ЄДРПОУ 03346549) 2227322,85 грн. боргу, 110385,68 грн. індексу інфляції, 21500,51 грн. трьох процентів річних, 1 000 грн. пені, 24143,30 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

          Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                

18.05.2007р.