Постанова № 72437147, 26.02.2018, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Провадження № 2-а/235/26/18

Справа № 235/5875/17

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

26 лютого 2018 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

у складі головуючої судді Величко О.В.,

при секретарі Лебеденко В.В.

за участю представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Покровську

адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного Управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області про зобов»язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного Управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області про зобов»язання вчинити певні дії. Його батько ОСОБА_3 з 1980 року здобув право на отримання військової пенсії за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням № 11241 від 28.10.2003 року, до листопада 2014 року перебував на обліку в УПФУ Кіровського району м. Донецьк.

ІНФОРМАЦІЯ_1 його батько помер.

15.09.2017 року він через свого представника звернувся до ГУ ПФУ в Донецькій області із заявою про виплату недоодержаної за життя пенсії свого батька за період з листопада 2014 року по листопад 2015 рік. Йому відмовили у виплаті пенсії. Позивач просить визнати дії ГУ ПФУ в Донецькій області щодо зупинення виплати ОСОБА_3 пенсії з листопада 2014 року по листопад 2015 рік неправомірними, визнати причини пропуску строку звернення до суду поважними; зобов'язати ГУ ПФУ в Донецькій області виплатити ОСОБА_2 недоодержану пенсію за період з листопада 2014 року по листопад 2015 року.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача надав свої заперечення, в яких зазначили, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. ОСОБА_3 отримував пенсію відповідно до Закону України № 2262 від 09.04.1992 року « Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Батьки, дружина, а також ніші члени сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання сум пенсії в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника і якщо зазначені суми виплачуються при умові надходження такої заяви не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера. ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Перебуваючи на лікуванні з 12.12.2015 року по 05.01.2016 року та з 06.10.2016 року по 01.12.2016 року, позивач мав можливість звернутись до ГУ ПФУ із заявою у межах строку передбаченого Законом. Оскільки заява на отримання недоотриманої пенсії за померлого ОСОБА_3 надійшла лише 25.09.2017 року, законні підстави для виплати недоотриманої пенсії відсутні. Просять відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, просив справу слухати без його участі .( а.с. 56,57).

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи і перевіривши їх доказами, приходить до наступного.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3, який мав статус пенсіонера ( а. с.13, 16-17).

Як зазначено в позовній заяві і підтверджено поясненнями представника позивача ОСОБА_3 не набув статусу внутрішньо-переміщеної особи, нарахування пенсії ГУ ПФУ йому не здійснювалось, з пояснень представника позивача в судовому засіданні вбачається, що пенсію отримував на тимчасово окупованій території.

Як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся 03.10.2017 року до відповідача із заявою про отримання суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові .( а. с. 22).

Листом ГУ УПФУ в Донецькій області від 17.10.2017 року позивачу відмовлено у виплаті пенсії у зв'язку з тим, що позивачем був пропущений строк звернення за такою виплатою, передбачений Законом України « Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» ( а. с. 22).

Наведені обставини сторонами не оспорюються.

З 22.11.2014р. набрав чинності Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 року № 1706-VII (далі Закон № 1706-VII), яким відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.

У ч. 2 ст. 7 Закону № 1706-VII визначено, що Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Статтею 52 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

Згідно до ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 61 Закону України « Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено, що суми пенсії, які підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.

За приписами частини 3 цієї статті зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

Тобто, право на отримання пенсійних (соціальних) виплат зазначені вище правонаступники мають лише у випадку, якщо така виплата була нарахована померлому або присуджена йому на підставі судового рішення, що набрало законної сили, однак не отримана померлим.

Як вбачається з матеріалів справи, свідоцтво про смерть ОСОБА_3 серія НОМЕР_1 було видано органом державної реєстрації актів цивільного стану Костянтинівського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Донецькій області 01.09.2017 року ( а.с. 13). Із заявою про виплату пенсії позивач звернувся 03.10.2017 року, до моменту отримання свідоцтва про смерть перебував на лікарняному ( а.с. 20). Тобто, позивач з об'єктивних причин не мав змоги звернутися до відповідача з даною заявою на протязі 6 місяців після смерті пенсіонера, оскільки мешкав на тимчасово окупованій території.

Отже, в судовому засіданні встановлено, що батько позивача ОСОБА_3 не набував статусу як внутрішньо - переміщена особа , проживав на тимчасово окупованій території, доказів з приводу взяття його на облік до ГУ ПФУ в Донецькій області та доказів з приводу нарахованої, але не виплаченої суми пенсії, суду не надано, пенсійні виплати були отримані померлим в м. Донецьк.

У висновку Верховного Суду України в постанові від 24.11.2015 року (справа №п/800/259/15) зазначено, що у разі наявності порушення прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулась до адміністративного суду за захистом своїх прав за межами, встановлених главою 8 КАС, в редакції від 03 серпня 2017 року, строків, суд може поновити їх та вирішити спір по суті (задовольнити вимоги) чи залишити заяву без розгляду.

У випадку, коли суб'єктивне право, свободи або інтереси не порушені, а відтак і не підлягають судовому захисту, застосування строків звернення до суду є помилковим. Іншими словами, інститут строків застосовується лише у разі реального порушення суб'єктивних прав, свобод та інтересів особи, що звернулась із позовом.

Отже, у зв'язку з тим, що права, свободи та інтереси ОСОБА_2 з боку суб'єкта владних повноважень не порушені, не має підстав для вирішення питання щодо поважності пропуску позивачем строків звернення до суду.

Враховуючи вищезазначені норми права, обставини справи, зокрема недоведеність нарахованої, але не виплаченої пенсії ОСОБА_3, відсутність його на обліку у відповідача як внутрішньо переміщена особа, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись Законом України « Про пенсійне забезпечення», Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 2,3,9,10,14,123, 241-246,250,255, 382 КАС України,-

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Головного Управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст виготовлено 27.02.2018 року.

Суддя: