Постанова № 72437085, 23.02.2018, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа №265/8300/17

Провадження №2-а/265/102/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2018 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Шиян В.В.,

за участю секретаря - Єфремової О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити певні дії, -

за участю сторін адміністративного провадження:

представника позивача ОСОБА_3,

представника відповідача - Василів О.С.

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити певні дії. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на ті обставини, що він протягом 2015 року неодноразово звертався до відповідача із заявами про призначення йому адресної допомоги як внутрішньо переміщена особа. На його заяву від 17.03.2015 року рішенням відповідача від 25.06.2015 року призупинено виплату адресної допомоги, а на заяву про призначення адресної допомоги від 10 грудня 2015 року відповідач 21.12.2015 року взагалі - відмовив у призначенні такої допомоги. Зупиняючи виплату та відмовляючи у призначенні адресної допомоги, відповідач посилався на рішення Маріупольської міської ради №6/48-5402 від 05.06.2015 року. «Про збільшення меж Орджонікідзевського району міста Маріуполя», яким село Виноградне тимчасово віднесено до Орджонікідзевського району міста Маріуполя. Зазначені рішення відповідача були оскаржені позивачем. Постановою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 15.08.2017 року, Залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.10.2017 року, було визнано протиправними дії відповідача щодо призупинення виплати адресної допомоги. Після набрання законної сили рішення Донецького апеляційного адміністративного суду у справі №265/4542/16-8 від 10.10.2017 року, позивач звернувся до відповідача 25.10.2017 року про поновлення йому виплати адресної допомоги у зв'язку зі зміною обставин згідно п. 12 постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014р.№ 505 за попередній період з 10.06.2016 року по 21.03.2017 рік. (дата скасування довідки внутрішньо переміщеної особи )

Відповідач листом №12-П-17855-13-1.1.2/02/1-06 від 27 жовтня 2017 року відмовив у виплаті адресної допомоги за період з 10.06.2016р. по 21.03.2017р., посилаючись на не звернення із заявами про подовження адресної допомоги з 10.06.2016 року.

На підставі викладеного, позивач просить суд, визнати причини пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними. Визнати бездіяльність Департаменту соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради Донецької області, яка виразилася у не поновленні виплати йому як уповноваженому представнику сім'ї щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам за період з 10 червня 2016 року по 21 березня 2017 року включно незаконною та зобов'язати поновити йому виплату щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам за період з 10 червня 2016 року по 21 березня 2017 року включно.

Представник відповідача Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради - Василів О.С. в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог . В обґрунтування заперечень посилалася на ті обставини, що згідно з п. 2 порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого Постановою КМУ від 01.10.2014 № 505 (зі змінами), грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території України, населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, а також внутрішньо переміщеним особам, житло яких зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції та які взяті на облік у структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж на шість місяців. Позивач ОСОБА_1 в період з 10 червня 2016 року по 21 березня 2017 року до Департаменту соціального захисту населення з відповідною заявою не звертався. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Суд, враховуючи позицію сторін, дослідивши матеріали справи прийшов до висновку, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Стаття 20 КАС України ( 2017 року) містить повний перелік справ що підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам. Розгляд адміністративних справ з приводу спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат відносяться за підсудністю до Окружного адміністративного суду.

Оскільки позовна заява ОСОБА_1 подана до суду до набрання чинності нової редакції Кодексу Адміністративного судочинства та на момент набрання чинності цієї редакції Кодексу, провадження за заявою було відкрито і справа розпочала розглядатися в загальному порядку, відповідно до п. 10 перехідних положень КАС України в редакції від 15.12.2017 року, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до п. 12 перехідних положень КАС України в редакції від 15.12.2017 року, заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами , що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону , які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Таким чином суд вважає, що позовна ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити певні дії - підсудна місцевому загальному суду як адміністративному суду.

Статтею 46 Конституції України гарантовано, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 6 КАС України, суд, при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права і свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебував на обліку як внутрішньо-переміщена особа та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується копією довідки від 22 жовтня 2014 року № 1413000053 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. ( а.с.8)

25 жовтня 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Департаменту (Управління) соціального захисту населення із заявою про призначення щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг з 10 червня 2016 року по 21 березня 2017 року.

27 жовтня 2017 року начальником Департаменту (Управління) було надано відповідь про відмову у призначенні щомісячної адресної допомоги, оскільки адресна допомога призначається з дня звернення за її призначенням по місяць зняття з такого обліку включно, але не більш ніж на шість місяців. ( а.с.13)

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Закон України від 20.10.2014 року № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон № 1706-VII) встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Механізм надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг визначає Порядок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 505 (далі Порядок № 505).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 505, грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадімінстрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.

Відповідно до приписів ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як пояснює позивач ОСОБА_1 йому було достовірно відомо, про необхідність кожні шість місяців звертатися до Управління соціального захисту населення із заявою про призначення щомісячної адресної допомоги, про що свідчать його заяви які відображені в постанові Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 15 серпня 2017 року. ( а.с.17-19)

При цьому під час вільних пояснень, позивач пояснював, що він 09 червня 2016 року нібито намагався звернутися до відповідача із заявою про призначення йому щомісячної адресної допомоги, але відповідач відмовився приймати в нього зазначену заяву. ( а.с.49)

Однак як вбачається з наданих суду доказів, заявник тривалий час та неодноразово скаржився на працівників Управління соціального захисту населення. І відповідач кожного разу роз'яснював позивачу про необхідність звернення із заявою про призначення щомісячної адресної допомоги.

Так 28 липня 2016 року позивач ОСОБА_1 звертався до Управління соціального захисту населення з запитом щодо отримання інформації. ( а.с.29)

Листом № 02/2 вх 17 від 2 серпня 2016 року Управління соціального захисту населення повідомило позивачу, що питання щодо призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам розглядається Управлінням лише тільки після письмового звернення. Також позивача було повідомлено, що протягом 2016 року він із зазначеною заявою не звертався. ( а.с.30)

Також в матеріалах справи міститься відповіді заступника Лівобережної райадміністрації та заступника міського голови Маріупольської міської ради від 23 березня 2016 року, де позивачу було роз'яснено куди необхідно звернуся із заявою про призначення щомісячної адресної допомоги. ( а.с.31,32)

Пунктом 5 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою КМУ № 505 від 01.10.2014 року ( зі змінами та доповненнями) - Для отримання грошової допомоги (у тому числі у разі призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк, якщо її виплата раніше не здійснювалася через установи уповноваженого банку) уповноважений представник сім'ї звертається за фактичним місцем проживання (перебування) сім'ї до установи уповноваженого банку для відкриття в установленому порядку поточного рахунка, пред'являє паспорт громадянина України або інший документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, а для іноземців та осіб без громадянства - документ, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, та подає на адресу уповноваженого органу відповідну заяву про надання грошової допомоги (для призначення грошової допомоги вперше) або заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги (у разі призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк, якщо її виплата раніше не здійснювалася через установи уповноваженого банку). З метою визначення дати, часу та адреси подання заяви уповноважений представник сім'ї звертається у контакт-центр уповноваженого банку.

Також суд звертає увагу, що позивачу було достеменно відомо, про можливість звернення до відділення АТ «Ощадбанку» із заявою про призначення щомісячної адресної допомоги, оскільки в грудні 2015 року позивач звертався саме через АТ «Ощадбанк». В своїх вільних пояснення під час судового засідання ОСОБА_1 підтвердив ті обставини, що йому було відомо про можливість звернення через АТ «Ощадбанк». Працівники банку йому навидь пропанували написати заяву, але він відмовився. Також позивач пояснив, що він мав можливість звернутися до відповідача і за допомогою пошти, але не робив цього.

Допитана в судовому засіданні за клопотанням позивача свідок ОСОБА_5 тільки підтвердила той факт, що ОСОБА_1 було відомо про необхідність подавати кожні шість місяців заяву про виплату йому щомісячної адресної допомоги, у зв'язку з чим вони і зустрілися з ним 9 червня 2016 року в приміщенні Лівобережної адміністрації. Але, оскільки в той день було дуже багато людей, які намагалися попасти на прийом до Управління соціального захисту населення, при тому що працівники Управління наполягали на тому, що вони ( жителі села Виноградне Новоазовського району) вже не мають права на отримання адресної допомоги, то вона та ОСОБА_1 пішли з Управління не подав заяву .

Покази свідка ОСОБА_5 обґрунтували неможливість подачі ОСОБА_1 особисто заяви до Управління саме 9 червня 2016 року, але не спростували неможливість звернення наступного дня, за допомогою пошти або через АТ «Ощадбанк».

Щодо поновлення строків звернення до суду, суд розглядаючи зазначене питання виходить з наступного.

Частиною 2 статті 122 КАС України встановлений шестимісячний строк звернення до суду за захистом порушених прав та свобод з дня, коли особа дізналась про їх порушення, то у даному випадку позивач звернувся до суду 28 листопада 2017 року а лист відмову у призначенні йому щомісячної адресної допомоги № 12-П-17855-13-1.1.2/0211-06 він отримав 27 жовтня 2017 року.

Таким чином суд вважає що позивачем дотримано строк звернення до суду.

Оскільки щомісячна адресна допомога тимчасово переміщеним особам призначається тільки на підставі заяви такої особи, і тільки строком на шість місяців, з подальшим подовженням на підставі заяви з дня звернення особи, позивачу ОСОБА_1 про ці обставини було достеменно відомо, але він не звернувся до Управління в установлений строк суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Лівобережної районної адміністрації не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів.

Позивач ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи, що підтверджується довідкою ДОН -05 № 093955 від 27 травня 2008 року про встановлення 2 групи інвалідності безстроково. ( а.с.9)

Відповідно до ч.5 ст. 139 КАС України, у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати понесенні відповідачем компенсуються за рахунок коштів передбачених Державним бюджетом України, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів.

Керуючись ст.ст. 2, 8, 9, 19, 78, 90, 139, 242, 244, 245, 246, 250 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п.15.5 Перехідних положень КАС України від 15 грудня 2017 року, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя____ Шиян В.В.