Рішення № 72437050, 08.02.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Вн. №27/7

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 лютого 2018 року 16:18 № 826/14283/17

За позовом ОСОБА_1

До Прокуратури Автономної Республіки Крим

Про стягнення коштів за час вимушеного прогулу

Суддя О.В.Головань

Секретар Б.О.Литвин

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1

Від відповідача: Фоменко Ю.С. - п/к (дов. від 24.11.17 р.)

Обставини справи:

Позовні вимоги заявлені про стягнення на користь ОСОБА_1 з прокуратури Автономної Республіки Крим грошових коштів за час вимушеного прогулу з 15.09.16 р. по 15.11.16 р. в сумі 33 345, 77 грн.

В судовому засіданні 08.02.18 р. оголошено резолютивну частину рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

26.09.14 р. відповідно до наказу виконувача обов'язків прокурора Автономної Республіки Крим №19к ОСОБА_1 призначена на посаду прокурора відділу нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органам, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією прокуратури АР Крим.

Наказом Генерального прокурора України від 15.07.15 р. №37ш ліквідовано в структурі та штатному розписі прокуратури АР Крим - відділ нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншим органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією, в складі якого працювало 3 співробітника, в тому числі, і ОСОБА_1.

Штатну чисельність з відповідним фондом заробітної плати зараховано до резерву Генеральної прокуратури України.

Також у структурі прокуратури АР Крим ліквідовано відділ нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні, старшого прокурора з питань роботи з кадрами, старшого прокурора прокуратури з питань організації роботи, контролю виконання, статистики та ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, старшого прокурора прокуратури з питань правового забезпечення, доступу до публічної інформації та розгляду звернень громадян, старшого прокурора прокуратури з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях, а також при застосуванні інших заходів, старшого прокурора прокуратури з питань нагляду за додержанням законів у сфері транспорту (Скворцова А.Ю.), старшого прокурора прокуратури з питань захисту прав і свобод дітей.

04.08.15 р. ОСОБА_1 було попереджено про звільнення із займаної посади у зв'язку із скороченням з 05.10.15 р.

Наказом прокурора АР Крим від 30.11.15 р. №316 к ОСОБА_1 звільнено за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Вказаний наказ оскаржено позивачем до суду.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.07.16 р. по справі №826/105/16 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 про скасування вказаного наказу, поновлення на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та запобігання корупції прокуратури АР Крим, стягнення з прокуратури АР Крим середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 30 листопада 2015 року по час прийняття судом постанови зі стягненням відповідних податків та зборів на доходи фізичних осіб, стягнення моральної шкоди - відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.09.16 р. у вказаній справі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.07.16 р. скасовано та ухвалено нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково: скасовано наказ прокурора АР Крим від 30.11.15 р. №316 к про звільнення ОСОБА_1 за п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України, поновлено її на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та запобігання корупції прокуратури АР Крим, присуджено до стягнення з прокуратури АР Крим середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 01.12.15 р. по 15.09.16 року у розмірі 68 628,50 грн., про що позивачем отримано виконавчий лист 26.09.16 р.

Вказана постанова була фактично виконана 14.11.16 р. шляхом видання наказу прокурора Автономної Республіки Крим №268к про поновлення молодшого радника юстиції ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та запобігання корупції прокуратури Автономної Республіки Крим, а також шляхом перерахування на рахунок позивача 55 245, 95 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу платіжним дорученням від 15.11.16 р. №392 (за врахуванням податків і зборів).

Позивач - ОСОБА_1 - звернулася до суду з позовом про стягнення грошових коштів за час вимушеного прогулу з 15.09.16 р. по 15.11.16 р., оскільки відповідачем допущено затримку з поновленням її на посаді та виплатою середнього заробітку.

Позивач посилається на ч. 5 ст. 235 КЗпП України, ст. 76 Закону України "Про виконавче провадження", згідно яких прийняте судом рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню, що відповідачем виконано не було.

Зокрема, позивач стверджує, що вона звернулася до відповідача 26.09.16 р., отримавши повний текст судового рішення та написала заяву про поновлення на роботі, тоді як 11.10.16 р. їй було запропоновано з'явитися до прокуратури АР Крим замість поновлення на посаді.

У зв'язку з відсутністю добровільного виконання судового рішення, позивач 20.10.16 р. звернулася до органів виконавчої служби для примусового виконання рішення, після чого судове рішення було виконане лише 14.11.16 р.

З посиланням на ст. 117 КЗпП України позивач просить стягнути з прокуратури АР Крим грошові кошти за час вимушеного прогулу з 15.09.16 р. по 15.11.16 р.

Відповідач - Прокуратура Автономної Республіки Крим - проти задоволення позовних вимог заперечив з таких підстав.

Відповідач зазначає, що ним виконано постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15.09.16 р. в повному обсязі.

Щодо вимоги про сплату позивачу заробітної плати за 61 день вимушеного прогулу, відповідач зазначає, що в отриману позивачем суму коштів за час вимушеного прогулу входить оплата 15.09.16 р. та 14.11.16 р., тобто, першого та останнього днів, за які заявлено вимоги.

З врахуванням ст. 27 Закону України "Про оплату праці", Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. №100, період для обчислення періоду вимушеного прогулу становить 40 робочих днів, а не 61 календарний.

З врахуванням наданої відповідачем довідки про середній заробіток (середньодення заробітна плата ОСОБА_1 становить 378, 3 грн., а сума до виплати - 15 132 грн.

Проте, відповідач посилається також на факт відшкодування прокуратурою АР Крим Київському міському центру зайнятості коштів, що були виплачені ОСОБА_1, у сумі 51 804, 14 грн., відповідно, позивач отримала кошти за час вимушеного прогулу, і підстави для стягнення на користь позивача будт-яких коштів відсутні.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення позивача та представника відповідача, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з таких підстав.

Згідно ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Згідно ч. 7 ст. 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Згідно ст. 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

В даному випадку обов'язок у відповідача поновити позивача на посаді та сплати коштів за час вимушеного прогулу виник з моменту проголошення постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 15.09.16 р. у справі №826/150/16, якою скасовано наказ прокурора АР Крим від 30.11.15 р. №316 к про звільнення ОСОБА_1 за п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України, поновлено її на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та запобігання корупції прокуратури АР Крим, присуджено до стягнення з прокуратури АР Крим середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 01.12.15 р. по 15.09.16 року у розмірі 68 628,50 грн., тобто, з 16.09.16 р.

Фактично судове рішення виконане 14.11.16 р. після видачі відповідного наказу про поновлення позивача на посаді та виплати коштів на рахунок позивача, що свідчить про порушення відповідачем вказаних положень законодавства.

Згідно наданого відповідачем розрахунку кошти у сумі 68 628, 5 грн. (за вирахуванням 1 029, 42 грн. військового збору та 12 353, 13 грн. податку з доходів фізичних осіб) перераховано позивачу за період з 01.12.15 р. по 15.09.16 р.

Відповідно, у позивача в будь-якому випадку є право на стягнення коштів в порядку ст. 117 КАС України з 16.09.16 р.

Також відповідачем надано докази поновлення позивача на посаді з 14.11.17 р. і табелювання саме з вказаної дати, відповідно, у позивача в будь-якому випадку є право на стягнення коштів в порядку ст. 117 КАС України по 13.11.16 р.

Згідно ч. 2 р. ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. №100, у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

З врахуванням позиції Верховного Суду України, викладеної у постановах по справах №6-648цс15 та №6-419цс16, для розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу враховуються робочі дні, а не календарні, тобто, за період з 16.09.16р. по 13.11.16 р. має братися до розрахунку 40 робочих днів.

Також суд звертає увагу на наступну обставину.

Згідно змісту постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 15.09.16 р. у справі №826/150/16 у ній наведено розрахунок присудженої до стягнення суми 68 628, 5 грн.

Зокрема, згідно постанови зазначено наступне.

Як вбачається з довідки прокуратури АР Крим від 08.12.15р. № 18/1-64, сума нарахованого грошового забезпечення за вересень 2015 року 8124,37 грн. та за жовтень 2015 року 395,12 грн. (том 1 а.с. 34).

При цьому, кількість відпрацьованих позивачем днів за вересень - жовтень 2015 року складає 36 календарних дня.

Таким чином, середньоденне грошове забезпечення позивача становить 236,65 грн. (8 124,37 грн. + 395,12 грн. = 8 519,49 грн. / 36 днів) за 1 календарний день.

Період вимушеного прогулу позивача складає 290 днів та обраховується починаючи з першого дня після звільнення - з 01 грудня 2015 року по день прийняття рішення суду про поновлення позивача на роботі, тобто 15 вересня 2016 року.

Враховуючи, що кількість днів вимушеного прогулу складає 290 днів, середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу становить 68 628,5 грн. (290 днів * 236,65 грн.).

Відповідно, попередньо присуджена та стягнена на користь позивача сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 01.12.15 р. по 15.09.16 року у розмірі 68 628,50 грн. розрахована з 236, 65 грн. середньоденного грошового забезпечення.

Заперечуючи проти задоволення позовних у вимог у справі №826/14283/17, відповідачем надано суду іншу довідку про середньоденний заробіток позивача, згідно якої за той самий період вересень-жовтень 2015 р. його розмір становить 378, 3 грн.

Оскільки питання про стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу вже було предметом дослідження Київський апеляційним адміністративним судом, рішення якого набуло законної сили і виконане, суд приймає до увагу середній заробіток позивача, обрахований судом раніше, в розмірі 236, 65 грн.

Відповідно, сума до відшкодування позивачу за період з 16.09.16 р. по 13.11.16 р. становить 9466 грн. (236, 65 грн. х 40).

Щодо посилання відповідача на п. 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.92 р. №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", згідно якої при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час, суд зазначає наступне.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, висловленої у постанові від 25.05.16 р. у справі №6-511цс16, відповідно до статті 235 КЗпП України в разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Отже, виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу. Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.

Посилання апеляційного суду при зменшенні розміру компенсації за час вимушеного прогулу на пункт 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" є помилковим, оскільки викладені в ньому роз'яснення були зроблені з урахуванням вимог закону, зокрема частини третьої статті 117 КЗпП України, яку виключено на підставі Закону України №3248-15 від 20 грудня 2005 року.

Таким чином, у суду відсутні підстави для врахування отриманого позивачем доходу від Київського міського центру зайнятості за час перебування на обліку до поновлення на посаді.

Посилання відповідача на той факт, що позивач протягом вимушеного прогулу не була працевлаштована, а перебувала на обліку як безробітна, що виключає застосування вказаної правової позиції, не може бути прийняте до уваги, оскільки прийняття Закону України №3248-15 від 20 грудня 2005 року мало на меті усунення несправедливості до звільненого працівника незалежно від джерел його доходу на час вимушеного прогулу, а не лише у випадку працевлаштування, і покладення на роботодавця відповідальності у вигляді відшкодування середнього заробітку за час вимушеного прогулу незалежно від наявності у працівника будь-яких доходів.

На підставі вищевикладеного, ст. 241-246, 255, 293, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Прокуратури Автономної Республіки Крим на користь ОСОБА_1 9466 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 16.09.16 р. по 13.11.16 р. включно.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя О.В. Головань

Повний текст рішення

виготовлено і підписано 19.02.18 р.