Рішення № 72436916, 29.01.2018, Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа №173/2165/17

Провадження №2/173/263/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2018 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

В складі: головуючої - судді Петрюк Т.М.

При секретарі – Рудовій Л.В

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Верхньодніпровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1, представник позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_3 сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області про встановлення факту належності майна та визнана права на земельну ділянку (пай) -

ВСТАНОВИВ:

07 грудня 2017 року до суду звернувся позивач ОСОБА_1, з позовом про встановлення факту належності майна та визнання права на земельну ділянку (пай) до відповідача ОСОБА_3 сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області.

Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 08 грудня 2017 року подана позивачем позовна заява залишена без руху, в зв'язку з невідповідністю вимогам ст.. 119-120 ЦПК України та наданий позивачу строк для усунення недоліків.

19.12.2017 року позивачем подана уточнена позовна заява та усунені недоліки встановлені судом.

Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 20 грудня 2017 року відкрите провадження у справі та справу призначено до розгляду в спрощеному провадженні буз виклику сторін .

Згідно уточнених позовних вимог просить встановити факт належності ОСОБА_4, померлій 02.08.1999 року у с. Павлівка Верхньодніпровського району Дніпропетровської області сертифікату ДП № 0054972на право на земельну частку (пай) площею 7.08 умовних кадастрових гектарів на території ОСОБА_3 сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, який був зареєстрований у книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 469 від 05.04.1997 року та виданий на ім'я ОСОБА_4. Та визнати за ним право на земельну частку (пай) площею 7.08 умовних кадастрових гектарів на території ОСОБА_3 сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області після померлої 02.08.1999 року ОСОБА_4

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне: 02.08.1999 року померла мати ОСОБА_1, - ОСОБА_5, про що в низі реєстрації смертей був зроблений актовий запис під № 21.

Діючи в інтересах ОСОБА_1О,. вона звернулась до приватного нотаріуса Верхньодніпровського районного нотаріального округу з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на земельну частку (пай), але 13.10.2017 року отримала відмову у вчиненні нотаріальної дії, в зв'язку з тим, що оригінал правовстановлюючого документу відсутній.

Крім цього в сертифікаті на земельну ділянку допущена помилка в написанні імені померлої, так як сертифікат виготовлений та виданий на ім'я ОСОБА_4, в той час як ім'я померлої ОСОБА_5

В свою чергу за життя мати позивача отримала сертифікат серія ДП № 0054972 на право на земельну частку (пай ) площею 7.08 умовних кадастрових гектарів на території ОСОБА_3 сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, тобто набула право на отримання у приватну власність земельну ділянку (пай). Але не встигла оформити своє право власності в зв'язку зі смертю, що й стало підставою звернення до суду.

Справа розглядалась в спрощеному провадженні без виклику сторін

Від відповідача надійшла заява згідно якої ОСОБА_3 сільська рада Верхньодніпровського району Дніпропетровської області будь-яких заперечень з приводу заявлених позовних вимог не надала..

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред'явлений позов, тобто, законодавець пов'язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб'єктивних прав або законних інтересів позивача.

Суд, з'ясувавши зміст позовних вимог, заслухавши пояснення учасників розгляду справи, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Як встановлено з матеріалів справи, 02.08.1999 року померла мати позивача ОСОБА_5, що підтверджується копією свідоцтва про смерть та копією свідоцтва про народження.

За життя ОСОБА_4, набула права на земельну частку (пай) площею 7.08 умовних кадастрових гектарів на території ОСОБА_3 сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області. Так як на її ім'я був виготовлений сертифікат серії ДП № 0054972, який зареєстрований у книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 469 від 05.04.1997 року, що підтверджується повідомленням ГУ держгеокадатру у Дніпропетровській області відділ у Верхньодніпровському районі.

Проте у сертифікаті допущена помилка, а саме невірно зазначене власне ім'я набувача земельної ділянки ОСОБА_4 замість ОСОБА_5.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності провоустановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем та часом народження цієї особи, зазначеним в свідоцтві про народження або в паспорті.

Суд вважає за можливе встановити факт належності померлій ОСОБА_5 сертифікат серії ДП № 0054972, який зареєстрований у книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 469 від 05.04.1997 року на земельну частку (пай) площею 7.08 умовних кадастрових гектарів на території ОСОБА_3 сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, виданий на ім'я ОСОБА_4, виходячи з того, що прізвище та по батькові померлої ОСОБА_4, та прізвище і по батькові особи, на ім'я якої виданий вищезазначений сертифікат на земельну частку (пай) є однаковими, а імена ОСОБА_5 та ОСОБА_4 є співзвучними та в побутовому користування досить часто замінюють одне одного. Крім того до цього часу будь-яка інша особа, як-то ОСОБА_4 не отримала даний сертифікат, не заявила про свої право на дану земельну ділянку та не витребувала її в натурі.

Таким чином суд вважає за можливе задовольнити заявлені вимоги та встановити факт належності ОСОБА_5, померлій 02.08.1999 року у с. Павлівка Верхньодніпровського району Дніпропетровської області сертифікату серії ДП № 0054972 на право на земельну частку (пай) площею 7.08 умовних кадастрових гектарів на території ОСОБА_3 сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, який був зареєстрований у книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 469 від 05.04.1997 року виданий на ім'я ОСОБА_4.

Щодо задоволення позовних вимог про визнання за позивачем права на земельну частку (пай) в порядку спадкування суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, є сином померлої ОСОБА_4, та спадкоємцем за законом першої черги, що підтверджується копією свідоцтва про народження.

Після смерті матері представник позивача звернулась до приватного нотаріуса Верхньодніпровського районного нотаріального округу з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після померлої 02.08.1999 року ОСОБА_4

Проте постановою приватного нотаріуса Верхньодніпровського районного нотаріального округу від 13.10.2017 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документу.

Судом встановлено, що за життя у матері позивача виникло право на земельну частку (пай) та виготовлений сертифікат на її ім'я, який остання не отримала та не реалізувала своє право в зв'язку з наступною смертю.

Відповідно до ст.3 Закону України ,,Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), особи, власники сертифікатів на право на земельну частку /пай/, які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості). Підставами для виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації.

Відповідно до ч.1 ст. 2 вищевказаного Закону України основним документом, що посвідчує право на земельну частку /пай/ є сертифікат на право на земельну частку /пай/виданий районною /міською/ державною адміністрацією.

Відповідно до ч.2 ст.2 вищевказаного Закону України, документами, що посвідчують право на земельну частку /пай/, також є рішення суду про визнання права на земельну частку /пай/.

Оцінюючи наведені вище докази судом встановлено, що у матері позивача виникло право на земельну частку (пай) так як був виготовлений сертифікат на її ім'я.

Позивач реалізуючи своє право на отримання земельної ділянки звернувся до приватного нотаріуса Верхньодніпровського районного нотаріального округу з метою отримання спадщини, що залишилась після смерті матері , а саме на земельну частку (пай). Проте, постановою приватного нотаріуса від 13.10.2017 року позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва на спадщину, так як позивачем не наданий правовстановлюючий документ на земельну ділянку (пай).

Відповідно до ст. 1216 ЦК України – спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщина) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Оцінюючи наведені вище докази судом встановлено, що позивач має право на отримання земельної частки (паю), так як є спадкоємцем за законом першої черги після смерті ОСОБА_4, у якої за життя виникло право на отримання земельної частки (паю) . Дане право може бути успадковане позивачем, як спадкоємицею першої черги у відповідності до положень ст.. 1218 ЦПК України .

Відповідачем дане право позивача визнається.

Суд зазначає, що отримавши право на земельну частку (пай) в судовому порядку, позивач, відповідно зі ст.ст. 1,3 Закону України ,,Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), від 05.06.2003 року має намір виділити її в натурі /на місцевості/ для ведення товарного сільгоспвиробництва.

Згідно ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права, одним із способів якого є визнання права.

Враховуючи позицію відповідача яким позовні вимоги визнаються в повному обсязі та згідно з ч.4 ст.206 ЦПК України встановивши наявність законних підстав , вважає за можливе ухвалити рішення про задоволення позову. При цьому суд бере до уваги ту обставину, що визнання позову відповідачами є безумовним і таке визнання не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ № 7 від 16.04.2004 року визначено, що член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі акта, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Судом встановлено наявність права у позивача на земельну частку /пай/ без визначення меж цієї частки в натурі / на місцевості/ площею 7.08 умовних кадастрових гектарів на території ОСОБА_3 сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області в порядку спадкування після смерті матері.

Виходячи з вищевикладеного, суд у відповідності до обраного позивачем способу захисту порушених прав, а саме визнання права, який передбачений ст. 16 ЦК України, вважає за можливе задовольнити позовні вимоги щодо визнання такого права за позивачем.

Понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в загальній сумі 960.00 грн., суд вважає за можливе покласти на позивача, так як не вбачає вини відповідачів у порушенні права позивача.

Керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263- 265, 268, 273 ЦПК України , суд - .

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги за позовом ОСОБА_1, представник позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_3 сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області про встановлення факту належності майна та визнання права на земельну ділянку (пай) - задовольнити .

Встановити факт належності ОСОБА_5, померлій 02 серпня 1999 року у с. Павлівка Верхньодніпровського району Дніпропетровської області сертифікату серії ДП № 0054972 на право на земельну частку (пай) площею 7.08 умовних кадастрових гектарів на території ОСОБА_3 сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, зареєстрованого у книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 469 від 05.04.1997 року виданого на ім'я ОСОБА_4

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованим за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1, право на земельну частку (пай) розміром 7.08 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), розташованої на території ОСОБА_3 сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області згідно сертифікату серії ДП № 0054972 зареєстрованого у книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 469 від 05.04.1997 року після смерті матері - ОСОБА_5, померлої 02 серпня 1999 року.

Витрати по сплаті судового збору в загальній сумі 960.00 грн., покласти на позивача ОСОБА_6

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.

Відповідно до п. 15.5 розділу ХШ Перехідні положення ЦПК України апеляційна скарга подається через Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області до приведення Положення про автоматизовану систему документообігу суду у відповідність із редакцією Цього кодексу

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлений 29.01.2018 року

Суддя Петрюк Т.М.

Зареєстроване 29.01.2018

Оприлюднене 27.02.2018

Рішення набирає законної сили 01 березня 2018 року