Рішення № 72436536, 21.02.2018, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

21.02.2018 227/2552/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2018р. м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді - Левченка А.М.,

за учасию секретаря - Черкасовій О.В.,

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

відповідача - ОСОБА_3

представника відповідача - ОСОБА_4

третьої особи - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Добропільського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи – підприємця ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_5

про відшкодування матеріальної та моральної шкоди спричиненої джерелом підвищеної небезпеки,

ВСТАНОВИВ

До суду звернувся ОСОБА_1, який після уточнення позовних вимог остаточно просив суд стягнути з фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 вартість ремонтно-відновлювальних робіт автомобіля HYUNDAI ACCENT 1,4 5MT2, реєстраційний номер НОМЕР_1 в сумі 65 392,18; судові витрати на проведення експертного автотоварознавчого досліження та виїзд експерта на суму 1000 грн.; завдану моральну шкоду 10000 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що 16.02.2017 року о 11 год. 40 хв. гр. ОСОБА_5, в м. Білозерське, вул. Фестивальній, керував автобусом ОСОБА_6, реєстраційний номер НОМЕР_2, рухаючись заднім ходом скоїв наїзд на стоячий автомобіль НОМЕР_3, який належить гр. ОСОБА_1. В результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Внаслідок ДТП автомобіль HYUNDAI ACCENT, реєстраційний АН4417ЕВ, який перебуває у користуванні та розпорядженні ОСОБА_1 на підставі нотаріально посвідченої довіреності, отримав механічні ушкодження, тим самим, в результаті протиправних дій гр.. ОСОБА_5 була спричинена матеріальна шкода на суму 65 392, 18.

Постановою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 03.04.2017 року, гр. ОСОБА_5 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

ОСОБА_7 трудового договору, складеного 02.04.2012 року в м. Павлоград Дніпропетровської області, та зареєстрованого 03.04.2012 року за № 04901200322 в Павлоградському міськрайонному центрі зайнятості Дніпропетровської області ОСОБА_5 є найманим працівником у фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 Андрійовича, а саме, є водієм автобусу.

Крім матеріальної шкоди, спричиненої в результаті дорожньо-транспортної спричинена і моральна шкода, яку він оцінив у 10000 грн., яка на переконання позивача полягає в наступному.

Автомобіль HYUNDAI ACCENT, реєстраційний номер НОМЕР_4, позивач придбав у 2012 році, позивач завжди бережно відносився до нього, слідкував за чистотою та його справністю. За весь час експлуатації не було жодного зовнішнього пошкодження автомобіля. Коли в результаті ДТП, був пошкоджений автомобіль, позивач переніс сильний психологічний стрес. На теперішній час його також переслідують моральні муки та страждання пов’язані з пошкодженням автомобіля, його ремонтом, та розумінням того, що який ремонт не був би проведений, товарний та первозданний вигляд автомобіль мати вже не буде. Крім того, позивач з дружиною часто хворіє і їм необхідно їздити на консультації до лікарні у м. Краматорськ. В зв'язку із пошкодженням автомобілю та неможливістю його використання протягом тривалого часу, це завдає їм серйозних незручностей у пересуванні. Даний факт викликає у позивача душевні страждання та хвилювання.

Відповідно до Постанови Верховного Суду України у справі № 6-2808цс15 та правової позиції Верховного суду у цій справі справі, Постанови Верховного суду України у справі № 6-954цс16 від 26 жовтня 2016 року та правового висновку Верховного суду України у справі № 6-954цс16, потерпілий має право відмовитись від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в межах деліктного зобов'язання незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. У такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором з відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов'язками страховика як сторони договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Таким чином, на переконання позивача, потерпілий у ДТП має право стягнути шкоду безпосередньо з особи, яка її завдала, навіть якщо цивільно-правова відповідальність цієї особи застрахована.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, в обґрунтування своїх заперечень зазначив, що цивільно-правова відповідальність фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на час вчинення ДТП, була застрахована ПрАТ «Європейський страховий союз», яка відповідно до положень ст. 979 ЦК України, ст.16 Закону України «Про страхування» та ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності володільців наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку зобов'язана виплатити страхове відшкодування.

ОСОБА_7 №АК/1553274 від 05.10.2016р страхова сума (ліміт відповідальності) за шкоду, заподіяну майну становить 100 (сто) тисяч гривень.

Відповідно до статті 21 Закону № 1961-IV на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, тобто володільці транспортних засобів, за винятком осіб, звільнених від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності згідно з пунктом 13.1 статті 13 цього Закону, зобов'язані застрахувати ризик своєї цивільної відповідальності, яка може настати внаслідок завдання шкоди життю, здоров'ю або майну інших осіб при використанні транспортних засобів.

У зв'язку із цим при пред'явленні позовних вимог про відшкодування такої шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди безпосередньо до особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, суд має право виключно в порядку, передбаченому статтею 33 ЦПК, залучити до участі у справі страхову організацію (страховика), яка застрахувала цивільну відповідальність володільця транспортного засобу. Непред'явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика є підставою для відмови в позові до завдавача шкоди у відповідному розмірі.

Оскільки відповідно до статті 3 Закону № 1961-IV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється як з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, так і захисту майнових інтересів страхувальників, враховуючи положення статті 1194 ЦК, питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування та виконання чи невиконання нею передбаченого статтею 33 Закону № 1961-IV обов'язку щодо письмового надання страховику, з яким укладено відповідний договір, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого зразка.

У разі відсутності такої згоди, завдана потерпілому шкода підлягає відшкодуванню страховиком у межах передбаченого договором страхування страхового відшкодування. Наявність такої згоди у вигляді відповідної заяви цієї особи та виконання нею передбаченого статтею 33 Закону № 1961-IV обов'язку з'ясовується судом першої інстанції, у зв'язку з чим до участі у справі може бути залучений страховик.

Відповідачем виконано усі вимоги закону (повідомив страховика про страховий випадок), ліміту відповідальності вистачає для покриття шкоди, яка визначена експертним шляхом, проте позивач всупереч вищезазначеним нормам закону просить стягнути матеріальну шкоду саме з мене, не звернувшись з відповідними позовними вимогами до страховика.

Відповідно до статті 985 ЦК, статті 3 Закону України «Про страхування», договір страхування надає право третій особі (вигодонабувачу) вимагати від страховика здійснити страхову виплату на свою користь, тобто наділяє вигодонабувача правами страхувальника, хоча і не покладає на нього обов'язків останнього.

При цьому, необхідно враховувати положення статей 636, 985 ЦК, статтю 3 Закону України «Про страхування», і тільки у разі, якщо буде встановлено, що вигодонабувач відмовився від пред'явлення позову до страховика або сума страхової виплати більша, ніж має отримати вигодонабувач, страхувальник/потерпілий не позбавлений права на пред'явлення позову про виплату страхового відшкодування на свою користь на загальних підставах.

В Законі № 1961-ІУ визначено порядок розрахунку шкоди, пов'язаної з пошкодженням транспортного засобу. Так, відповідно до статті 29 цього Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Такий розрахунок здійснюється згідно з Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика).

Стосовно висновку №145/17 експертного автотоварознавчого дослідження від 17 липня 2017року (надалі - висновку №145/17) зазначено наступне.

Дорожньо-транспортна пригода сталась 16.02.2017року. На цю дату діяв Бюлетень авто товарознавця №93 (лютий 2017року). Натомість при розрахунку вартості відновлювальних робіт та матеріального збитку експертом був використаний Бюлетень автотоварознавця №94 (квітень 2017року) (аркуш 31 висновку).

У бюлетені №93 вартість нормогодини ремонтних робіт та фарбуванню для Донецької області визначено у розмірі 200грн/год. Натомість у висновку №145/17 прийнято величину 240 грн/год (аркуш 35 висновку).

Курс євро, встановленого Національним банком України станом на день ДТП -16.02.2017року становив 28,4917грн.. Натомість у розрахунку використовується курс євро - 29,6220грн. (аркуш 36 висновку №145/17).

У розрахунку вартості запасних частин та матеріалів для фарбування ціна зазначена з урахуванням 20% ПДВ (аркуш висновку 36), хоча матеріали справи не містять підтверджуючих документів того, що автомобіль ремонтувався на СТО, яка є платником ПДВ.

При розрахунку вартості автомобілю до ДТП невірно прийняті коефіцієнти корегування вартості у таблиці 5 (аркуш висновку 33), так як автомобіль 2008року випуску.

Вищезазначені помилки призвели до завищення вартості відновлювального ремонту та матеріального збитку.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши надані сторонами письмові докази, судом встановлено наступні фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на праві користування та розпорядження належить легковий автомобіль HUNDAI ACCENT 1.4 5MT2 випуску 2008 року, що підтверджується копіями свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та нотаріально посвідченої довіреності.

16.02.2017 року о 11 год. 40 хв. гр. ОСОБА_5, в м. Білозірське по вул. Фестивальній, керував автомобілем ОСОБА_6, н.з.АЕ 9689АА , рухаючись заднім ходом скоїв наїзд на стоячий автомобіль HYUNDAI ACCENT,н.з.АН4417ЕВ. В результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Даний факт встановлений постановою Лозівського міськрайонного суду Харківської області у справі про адміністративне правопорушення № 629/835/17 від 03.04.2017 року.

ОСОБА_7 трудового договору, складеного 02.04.2012 року в м. Павлоград Дніпропетровської області, та зареєстрованого 03.04.2012 року за № 04901200322 в Павлоградському міськрайонному центрі зайнятості Дніпропетровської області ОСОБА_5 є найманим працівником у фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 Андрійовича, а саме, є водієм автобусу.

ОСОБА_7 №АК/1553274 від 05.10.2016р. на момент ДТП цивільно-правова відповідальність громадянина ОСОБА_3 власника Mersedes-Benz АЕ9689АА на момент ДТП була застрахована ПрАТ “Європейський страховий союз”.

01.06.2017 року позивач звернувся до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

ОСОБА_7 відповіді Національної комісії від 06.07.2017 року, ПрАТ «Європейський страховий союз», на вимогу Нацкомфінпослуг, повідомив що 22.02.2017 року страховиком отримано повідомлення про подію, яка мала місце 16.02.2017 року, а заяву про виплату страхового відшкодування отримано 20.04.2017 року.

Відповідно до письмових пояснень ПрАТ «Європейський страховий союз» від 01.09.2017 року №08-2/494, надісланих на адресу суду, автомобіль HYUNDAI ACCENT, реєстраційний номер НОМЕР_1 був оглянутий аварійним комісаром, складені та надані до ПрАТ «Європейський страховий союз» всі необхідні документи для виплати страхового відшкодування.

ОСОБА_7 ст. 8 Закону № 85/96-ВР страховий випадок — це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов’язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Станом на час судового розгляду суду не надано будь-яких доказів добровільного виконання обов’язку страховика ПрАТ «Європейський страховий союз» здійснити виплату страхової суми на користь позивача.

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що 12.07.2017 року позивач звернувся до експерта для проведення експертного автотоварознавчого дослідження на предмет встановлення вартості матеріальної шкоди спричиненої в результаті пошкоджень автомобіля.

ОСОБА_7 висновку № 145/17 експертного автотоварознавчого дослідження від 17.07.2017 року, який міститься в матеріалах цивільної справи:

1.Вартість ремонтно-відновлювальних робіт автомобіля HYUNDAI ACCENT 1,4 5МТ2, реєстраційний номер: АН 4417 ЕВ складе: 65 392,18 (шістдесят п'ять тисяч триста дев'яносто дві) гривні 18 копійок.

2.Ринкова вартість автомобіля: HYUNDAI ACCENT 1,4 5МТ2, реєстраційний номер: АН 4417 ЕВ складе: 125 496(сто двадцять п'ять тисяч чотириста дев'яносто шість) гривень 00 копійок.

3.Вартість матеріальної шкоди спричиненої власнику автомобіля: HYUNDAI ACCENT 1,4 5МТ2, реєстраційний номер: АН 4417 ЕВ складе: 31 854 (тридцять одна тисяча вісімсот п'ятдесят чотири) гривні 95 копійок.

Оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог виходячи з наступних підстав.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник – особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки – особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Разом із тим правила регулювання деліктних зобов’язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, – якщо законом передбачено такий обов’язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов’язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров’я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов’язкове страхування). До відносин, що випливають із обов’язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов’язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі – Закон № 1961-IV).

Метою здійснення обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон № 1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров’ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об’єктом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов’язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров’ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).

ОСОБА_7 зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров’ю та/або майну потерпілого.

За змістом Закону № 1961-IV (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов’язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Як передбачено статтею 1194 ЦК України, в разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов’язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З огляду на вищенаведене, сторонами договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов’язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов’язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов’язання згідно з договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника – в договірному зобов’язанні ним є страховик.

Разом із тим, зазначені зобов’язання не виключають одне одного. Деліктне зобов’язання – первісне, основне зобов’язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування – виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов’язково припиняє деліктне зобов’язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов’язаною. При цьому, потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов’язаний виконати обов’язок зі здійснення страхового відшкодування.

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов’язковим для неї (частина друга статті 14 ЦК України).

Відповідно до статті 511 ЦК України зобов’язання не створює обов’язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов’язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

ОСОБА_7 з частинами першою та четвертою статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

З огляду на вищенаведене, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов’язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов’язанні.

Таким чином потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов’язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому доособи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов’язання, не залежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. В такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов’язками страховика як сторони договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Що стосується заперечень відповідача про наявність помилок експрерта, які призвели до завищення вартості відновлювального ремонту та матеріального збитку, суд зазначає насутпне.

Вирішуючи питання про відшкодування шкоди, завданої майну особи в результаті ДТП, та визначаючи розмір такої шкоди, суд враховує положення ст. 1192 ЦК України, згідно з яким з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов’язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і тієї ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір таких збитків підлягає відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення втраченої речі.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК збитками є витрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

ОСОБА_7 з роз’ясненнями п .9 постанови Пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 №6 при визначенні розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, незалежно від форм власності, судам слід враховувати, що відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну за неї особу обов’язку надати річ того ж роду та якості, полагодити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий. У разі коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб полагодити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди як при відшкодуванні в натурі, так і при відшкодуванні заподіяних збитків грішми, потерпілому на його вимогу відшкодовуються неодержані доходи у зв’язку із заподіянням шкоди майну.

Враховуючи викладене, суд вбачає вірним використання експертної літератури та курсу обміну валют станом на час проведення експертного дослідження пошкодженого майна.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 10000,00 грн., суд зазначає наступне.

ОСОБА_7 ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

ОСОБА_7 ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Так, п. п. 2,3 ч.2 ст. 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та знищенням чи пошкодженням її майна.

Оскільки під час розгляду даної справі встановлено факт пошкодження автомобіля позивача автомобілем відповідача, суд, відповідно до вимог ст.ст. 23, 1167, 1187 ЦК України, визнає право позивача на відшкодування моральної шкоди за рахунок відповідача.

Відповідно до п.п. 3, 5, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди №4 від 31.03.1995 року, суд має з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань, заяких обставин іякими діями вони завдані, ступіньвини заподіювача, якихморальнихчи фізичних страждань зазнавпотерпілий,в якій грошовій сумі він оцінює пов'язані з ними втрати, та з чого при цьому виходить,а також інші обставини, які мають значення длявирішення даного спору. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Визначаючи розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню відповідачем, судом враховано, що позивач морально переживав через те, що його власність була пошкоджена і тривалий час вимушений поновлювати порушені права.

Суд, вважає достатнім, розумним та справедливим розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню відповідачем - 500,00 грн.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Судом встановлено, що позивачем у цій справі сплачено судовий збір на загальну суму 1323, 93 грн., а також заявлено вимогу про компенсацію витрат пов’язаних з розглядом справи, а саме, витрат пов’язаних із залученням експерта та проведенням експертизи в сумі 1000 грн.

Судом встановлено, що відповідач ФО-П ОСОБА_3 не на користь якого ухвалено судове рішення є інвалідом ІІ групи (пенсійне посвідчення №2000624037), а тому звільнений від оплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір”.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 затверджено граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави".

Постанова Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 містить порядок компенсації виключно витрат, пов'язаних з розглядом цивільної справи, а тому у разі, якщо відповідач не на користь якого було ухвалено судове рішення звільнений від оплати судового збору, відкшкодування судового збору на користь позивача за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, не здійсюється.

Вирішуючи питання про компенсацію витрат пов’язаних з розглядом справи, а саме, витрат пов’язаних із залученням експерта та проведенням експертизи в сумі 1000 грн., суд виходить з такого.

ОСОБА_7 ч. 6 ст. 139 ЦПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Разом із тим, на підтвердження таких витрат позивачем та його представником не було додано до матеріалів справи відповідного договору. Одна лише Квитанція до прибуткового касового ордеру на суму 1000 грн. не є достатнім доказом понесення відповідних витрат.

Керуючись 258-273 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ

Позов ОСОБА_1 (85013, Донецька область, м. Білозерське, вул. Зої Космодем’янської, 2, ІПН НОМЕР_5) до фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Дружби 2-б, ІПН НОМЕР_6) третя особа ОСОБА_5 (АДРЕСА_1 ІПН НОМЕР_7) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди спричиненої джерелом підвищеної небезпеки – задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 65 392 грн. 18 коп. та моральну щкоду в сумі 500 грн.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Донецкьої області через Добропільський міськрайонний суд Донецької області протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Суддя А.М. Левченко

Повний текст рішення складений 26.02.2018р.

21.02.2018