Рішення № 72435890, 15.02.2018, Оратівський районний суд Вінницької області

Справа № 141/1096/17

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2018 року смт. Оратів

Оратівський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Лисака О.І.

за участю секретаря Невмержицької Я.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ТОВ "АГРОБІЗНЕС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором безпроцентної позики, без участі сторін, -

В С Т А Н О В И В:

До Оратівського районного суду надійшла позовна заява ТОВ "АГРОБІЗНЕС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором безпроцентної позики, згідно із якою 24 березня 2017 року між позивачем ТОВ "АГРОБІЗНЕС" та ОСОБА_1було укладено договір безпроцентної позики №1, з цільовим призначенням — на власні потреби.

ТОВ "АГРОБІЗНЕС" свої зобов’язання за договором безпроцентної позики №1 виконав в повному обсязі, передавши відповідачу ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 50000 грн. (п’ятдесят тисяч грн.) терміном з 24 березня 2017 року до 30 квітня 2019 року, що підтверджується касовим ордером від 24.03.2017 року.

Свої зобов’язання ОСОБА_1 не виконував, а 04 травня 2017 р. був звільнений за прогули. 26 вересня 2017 року позивач направив претензію відповідачу з вимогою сплатити заборгованість, однак дана претензія була проігнорована. В підсумку, станом на 31 жовтня 2017 року сума боргу за договором безпроцентної позики №1 становить 50000 грн. Пунктом 6.3 договору безпроцентної позики №1 сторони передбачили, що позивач має право достроково розірвати цей Договір, у разі: затримання сплати частини позики щонайменше на три календарні місяці або припинення трудових відносин між Позикодавцем та Позичальником.

А тому, приймаючи до уваги невиконання відповідачем взятих на себе за договором безпроцентної позики №1 зобов’язань, а також припинення трудових відносин між сторонами, позивач змушений звернутися до суду.

Представник позивача ТОВ "АГРОБІЗНЕС" – ОСОБА_2, будучи належним чином повідомлений про день та час розгляду справи, в судове засідання не з’явився, надавши заяву про розгляд справи без його участі. Позов підтримує в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 судове засідання повторно не з'явився, причини неявки суду не повідомив, клопотань про перенесення розгляду справи не заявляв, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином в порядку, передбаченому ЦПК України (розміщення оголошень в пресі та на офіційному веб-сайті судової влади України). За таких обставин, відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд ухвалює заочне рішення у відсутність відповідача на підставі наявних у справі доказів, оскільки позивач не заперечує проти такого порядку вирішення справи.

Враховуючи вищевикладені обставини суд розглядає справу у відсутність представників сторін, у зв’язку з чим фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи із слідуючого.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею ч.1 ст.5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.ст. 12, 81, 82 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, визнанні сторонами, не підлягають доказуванню.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що 24.03.2017 року ТОВ "АГРОБІЗНЕС" в особі директора ОСОБА_3 та ОСОБА_1 уклали договір безпроцентної позики №1, з цільовим призначенням — на власні потреби (п. 1.2 Договору) , на строк 25 місяців з 24 березня 2017 року до 30 квітня 2019 року (п.1.3 Договору), та поставили підписи.

Відповідно до вимог ст. 628 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно п.3.1 та п.3.2 договору безпроцентної позики №1 від 24.03.2017 року, позикодавець надає суму позики готівкою через касу ТОВ «Агробізнес». Днем надання позики вважається день отримання позики позичальником в повному обсязі.

Як вбачається з видаткового касового ордеру від 24 березня 2017 р., ТОВ "АГРОБІЗНЕС" було видано ОСОБА_1 позику в сумі 50 000 (п’ятдесят тисяч) гривень 00 копійок. Дані кошти в сумі 50 000 (п’ятдесят тисяч) гривень ОСОБА_1 одержав 24 березня 2017 року, пред’явивши документ, який засвідчує особу, та поставив підпис.

Відповідно до витягу з наказу № 620 від 09.10.2015 року, ОСОБА_1 було прийнято на посаду водія-експедитора Житомирського регіонального структурного підрозділу ТОВ «Агробізнес» з 09.10.2015 року з окладом 1378 гривень на місяць.

Згідно наказу № 236-1 від 04 травня 2017 року, ОСОБА_1, водія-експедитора Житомирського регіонального структурного підрозділу ТОВ «Агробізнес» було звільнено 04 травня 2017 року на підставі п.4 ст. 40 КЗпП, як такого, що скоїв прогули – самовільно залишив виробництво без попередження про це власника Товариства.

Відповідно до п. 6.3. договору безпроцентної позики №1 від 24.03.2017 року, позикодавець має право достроково розірвати цей Договір та вимагати повного повернення позики, у разі наявності хоча б однієї із зазначених обставин:

а) затримання сплати позики щонайменше на три календарні місяці; або

б) перевищення сумою заборгованості суму позики більш як на десять відсотків; або

в) припинення трудових відносин між позикодавцем та позичальником; або

г) іншого істотного порушення умов цього Договору.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В статті 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

На підтвердження укладення договору позики та його умов, згідно ч. 2 ст. 1047 ЦК України, може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому виконавцем визначеної грошової суми, або визначеної кількості речей.

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

При укладенні договору грошової безвідсоткової позики між сторонами в письмовій формі були погоджені всі істотні умови такого договору, а саме: розмір позики та строк її повернення. Таким чином вказаний договір грошової безвідсоткової позики вважається укладеним та підлягає до виконання. Позивач виконав зобов'язання перед відповідачем та надав кошти, в той час як зобов'язання позичальника виконані не були.

Як вбачається з претензії вих. № 2700 від 26.09.2017 року, "АГРОБІЗНЕС" на підставі пп.в п. 6.3. договору безпроцентної позики №1 у строк до 02.10.2017 року просить ОСОБА_1 повернути суму позики в розмірі 50000,00 грн.

З врахуванням наведеного суд приходить до висновку про те, що заявлені вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь заборгованості за договором позики від 24.03.2017 року є обґрунтованими, тому позов слід задовольнити.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно п.79 рішення Європейського суду з прав людини (справа «Білуха проти України» від 09.11.2006 р. (Заява N 33949/02), відповідно до прецедентної практики Суду заявник має право на відшкодування витрат, тільки якщо буде доведено, що вони були необхідні та фактично понесені, а також є обґрунтованими за розміром.

Крім цього статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Оскільки позивач виконав зобов»язання належним чином відповідно до умов кредитного договору, а відповідач порушив взяті на себе договором зобов»язання та не повернув кредит, порушене право позивача на отримання належної йому суми позики, процентів за користування позикою та неустойки (штрафу) - за порушення зобов'язання, встановленого договором, підлягає судовому захисту.

Враховуючи вищезазначене, аналізуючи встановлені фактичні обставини справи, суд приходить до висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Враховуючи те, що позов задоволено повністю, тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним документально підтверджені судові витрати на сплату судового збору в сумі 1600 гривень, що відповідає вимогам ст. 141 ЦПК України, п.79 рішення Європейського суду з прав людини (справа «Білуха проти України») від 09.11.2006р.

На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 509, 526, 626, 1046, 1047, 1049, 16, 20 Цивільного Кодексу України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п.79 рішення Європейського суду з прав людини (справа «Білуха проти України») від 09.11.2006р, ст.ст.4, 5, 7, 10-12, 81, 83, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280-282 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОБІЗНЕС» (с. Токи, Підволочиський р-н, Тернопільська область, ідентифікаційний код 30915832) заборгованість у розмірі 50000 грн. (п’ятдесят тисяч гривень) за договором безпроцентної позики №1 від 24.03.2017.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОБІЗНЕС» (с. Токи, Підволочиський р-н, Тернопільська область, ідентифікаційний код 30915832)сплачений судовий збір в сумі 1600 грн. 00 коп. (одна тисяча шістсот гривень 00 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, визначеному ст. 354, 355 ЦПК України та відповідно до Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України в редакції від 03.10.2017 року.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

СУДДЯ: О.І. Лисак

Повний текст рішення виготовлено 23.02.2018 року