Рішення № 72435697, 26.02.2018, Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області

Справа № 139/36/18

Провадження № 2/139/19/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2018 року Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області в складі: головуючої - судді Тучинської Н.В.,

з участю представника позивача ОСОБА_1,

секретаря судового засідання Хонькович Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Муровані Курилівці справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства ОСОБА_3 банк «ПриватБанк», третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_4 про визнання правочину недійсним, -

в с т а н о в и в:

12 січня 2018 року ОСОБА_2 заявила до суду позов, в якому зазначила, що у лютому 2017 року їй стало відомо, що ПАТ КБ «ПриватБанк» та її чоловік ОСОБА_4 перебувають у договірних правовідносинах на підставі договору № VIUWGA00001514 від 19 липня 2007 року, а зобов'язання ОСОБА_4 за кредитним договором забезпечені договором поруки № VIUWGA00001514/1 від 16 серпня 2013 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та нею. Насправді вона такого договору із ПАТ КБ «ПриватБанк» не укладала, що доведено висновком експертизи, проведеної в рамках цивільної справи № 139/115/17 за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_3 банк “ПриватБанк” до ОСОБА_4 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за договором кредиту. У позові просить визнати договір поруки від 16 серпня 2013 року № VIUWGA00001514/1 укладений між ПАТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_2 недійсним та стягнути на її користь судові витрати, що складаються із судового збору та витрат на оплату проведення експертизи.

Ухвалою суду від 15 січня 2018 року (а.с. 20) відкрито провадження у справі та призначено підготовче провадження.

В підготовче засідання представник ПАТ КБ «ПриватБанк» не з’явився, клопотав про проведення підготовчого засідання за його відсутності (а.с. 24), заперечень на позов не подав.

12 лютого 2018 року підготовче провадження зарито, справу призначено до судового розгляду по суті на 26 лютого 2018 року (а.с. 27-28).

Позивач, представник відповідача та третя особа ОСОБА_4 у судове засідання не з’явилися. Представник відповідача ОСОБА_5 (а.с. 35) подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги не визнав без обґрунтування позиції (а.с. 34).

На підставі ч. 3 ст. 211, п. 4 ч. 3 ст. 223 ЦПК України суд ухвалив про розгляд справи за відсутності позивача та представника відповідача на підставі доказів, поданих позивачем та витребуваних у встановленому порядку судом (а.с. 27-28).

Представник позивача за довіреністю (а.с. 18) ОСОБА_1 позов ОСОБА_2 підтримав з підстав викладених у позовній заяві.

Розглянувши справу у судовому засіданні, дослідивши та оцінивши подані позивачем докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають до задоволення, виходячи з наступного:

Судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 перебувають у договірних правовідносинах на підставі договору № VIUWGA00001514 від 19 липня 2007 року. Відповідно до умов договору ОСОБА_3 надав ОСОБА_6 кредит у розмірі 55180 гривень на термін до 17 липня 2017 року, а останній зобов'язувався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом. Ці обставини стверджуються матеріалами оглянутої в судовому засіданні цивільної справи № 139/115/17 за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_3 банк “ПриватБанк” до ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Так, 17 лютого 2017 року у справі № 139/115/17 було відкрито провадження (а.с. 8), а тому суд надає віри твердженням позивача про те, що у лютому 2017 року їй стало відомо, що зобов'язання ОСОБА_4 за кредитним договором забезпечені договором поруки № VIUWGA00001514/1 від 16 серпня 2013 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та нею - ОСОБА_2.

Заперечуючи факт укладення договору поруки з ПАТ КБ «ПриватБанк», ОСОБА_2, в інтересах якої у справі № 139/115/17 діяв за довіреністю (а.с. № 139/115/17 138) ОСОБА_4, заявила клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи. Ухвалою від 26 вересня 2017 року (а.с. 9-10) у справі № 139/115/17 було призначено судово-почеркознавчу експертизу.

Відповідно до Висновку судово-почеркознавчої та технічної експертизи № 5674/5675/17-21 від 04 грудня 2017 року, підписи у графах «один з оригіналів договору мною отримано особисто, ОСОБА_2М.» на першій сторінці договору, «підпис ОСОБА_2» та «Один з оригіналів договору мною отримано особисто ОСОБА_2М.» на звороті договору поруки № VIUWGA00001514/1 від 16 серпня 2013 року виконані рукописним способом кульковою ручкою без застосування попередньої технічної підготовки чи технічних засобів не ОСОБА_2, а іншою особою (а.с. 11-14, оригінал висновку у матеріалах справи № 139/115/17).

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З метою забезпечення належного виконання зобов'язання та захисту майнових інтересів кредитора на випадок порушення зобов'язання боржником закон передбачає спеціальні заходи - визначає окремі види забезпечення виконання зобов'язання: неустойку, поруку, гарантію, заставу, притримання, завдаток або інші види, встановлені договором або законом (ст. 546 ЦК).

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. У разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники (ст. 553, 554 ЦК України).

Тобто, для виникнення правовідносин, що випливають з договору поруки, необхідне вільне волевиявлення сторін (кредитора боржника та поручителя) договору. Відповідно до своєї структури договір поруки є двостороннім право чином. У системі юридичних фактів, які становлять основу виникнення, зміни та припинення цивільних правовідносин, найбільш значне місце займають правочини, оскільки саме вони найчастіше породжують відносини приватно-правового характеру між суб'єктами.

Правочин - це дія особи, яка відображає її внутрішню волю. Якщо волевиявлення виражене не чітко, можливе різне тлумачення волі сторін правочину. Тому виникає необхідність у встановленні особливих правил тлумачення волі сторони правочину.

Згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу. Так, у частині 3 ст. 203 ЦК України зазначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Як вольова дія правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля є бажанням, наміром особи вчинити право чин. Однак для вчинення правочину необхідна не тільки воля, а ще й доведення цієї волі до відома інших осіб - волевиявлення.

Статтею 205 ЦК України способами волевиявлення визначені усна або письмова форма правочину, або ж мовчання.

Відповідно до ст. 547 ЦК України договір поруки обов’язково має бути укладений у письмовій формі, наслідком недотримання якої є його недійсність.

Отже, волевиявлення у такому правочині як договір поруки полягає у підписанні умов договору його сторонами.

У цьому засіданні належними доказами безспірно встановлено, що ОСОБА_2 не підписувала договір поруки № VIUWGA00001514/1, укладений 16 серпня 2013 року від її імені. Таким чином, доведено відсутність волевиявлення ОСОБА_2 на встановлення свого обов’язку перед ПАТ КБ «ПриватБанк» відповідати за виконання кредитного зобов’язання ОСОБА_4

Недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог закону є підставою для визнання недійсним правочину. До такого висновку прийшов і Верховний Суд у своїй постанові від 01 лютого 2018 року у справі № 439/8/14-ц.

При вирішенні справи по суті суд, крім іншого, має вирішити питання про розподіл судових витрат.

До судових витрат, відповідно до ч. 1 та пунктів 1 і 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України належать, зокрема, судовий збір, витирати на професійну правничу допомогу, витрати, пов’язані із проведенням експертиз.

При зверненні до суду із цим позовом ОСОБА_2 сплатила судовий збір у сумі 704 гривні 80 копійок (а.с. 1). Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, витрати позивача в сумі 704 гривні 80 копійок мають бути компенсовані їй відповідачем.

Крім того, у цивільній справі № 139/115/17 ОСОБА_4, що діяв в інтересах ОСОБА_2 за довіреністю (аркуш 138 т. 1 справи № 139/115/17), було оплачено послуги експерта в сумі 3571 гривня 20 копійок, про що свідчить акт здачі-приймання висновку судового експерта (аркуш 224 т. 1 справи № 139/115/17). Однак, ці витрати пов’язані з розглядом іншої цивільної справи, крім того, їх понесла особа, яка не заявляє у цій справі позовних вимог, а тому вимога про їх відшкодування не може бути заявлена ОСОБА_2 саме у цій справі.

Керуючись статтями 203, 215, 526, 546, 553, 554, 626 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити. Визнати недійсним договір поруки № VIUWGA00001514/1 від 16 серпня 2013 року,укладений між Публічним акціонерним товариством ОСОБА_3 «ПриватБанк» та ОСОБА_2.

Стягнути із Публічного акціонерного товариства ОСОБА_3 «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, судові витрати в сумі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Вінницької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя:___

Повний текст рішення виготовлено та підписано 27 лютого 2018 року.