Рішення № 72435221, 23.01.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 січня 2018 року № 826/6011/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Катющенка В.П., за участю секретаря судового засідання Скидан С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПершого заступника прокурора Київської областідо треті особи: проГоловного територіального управління юстиції у Київській області, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області Тютюна Дмитра Сергійовича Державне підприємство "Київське лісове господарство", Ірпінська міська рада Київської області визнання протиправним та скасування рішення

за участю:

від позивача - Підяш О.С.;

від відповідача (ГТУЮ) - Федорін І.В.;

від відповідача - не з'явився;

від третіх осіб - Козюн З.М; Швидкий С.С.

В С Т А Н О В И В:

Перший заступник прокурора Київської області звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області Тютюна Д. С. від 25.12.2015 № 27527236 про проведення державної реєстрації права власності з формою власності: комунальна на земельну ділянку, що розташована: Київська область, м. Ірпінь, вул. Соборна, кадастровий номер земельної ділянки 3210900000:01:175:0033, за суб'єктом: Ірпінська міська рада Київської області, податковий номер 33800777.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що спірне рішення прийнято державним реєстратором без жодної правової підстави, оскільки відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку земельна ділянка з кадастровим номером 3210900000:01:175:0033 відноситься до земель державної власності. Стверджує, що факт віднесення указаної земельної ділянки до земель державної власності підтверджується й рішенням Господарського суду Київської області від 18.10.2012 № 26/111-12, яким установлено, що спірна земельна ділянка належить до земель державної власності лісогосподарського призначення та перебуває у постійному користуванні ДП "Київське лісове господарство". Разом з тим, всупереч вимогам статей 3, 18, 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державним реєстратором протиправно прийнято рішення від 25.12.2015 № 27527236 про реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3210900000:01:175:0033, яке підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 15.04.2016 відкрито провадження у даній адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Відповідно до ухвали суду від 24.11.2017 адміністративну справу № 826/6011/16 прийнято до провадження судді Катющенка В.П. та призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні 23.01.2018 представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача - Головного територіального управління юстиції у Київській області у судовому засіданні 23.01.2018 заперечував проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у письмових запереченнях. Пояснив, що спірне рішення прийнято державним реєстратором на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Представник ДП "Київське лісове господарство" у судовому засіданні 23.01.2018 просила позов задовольнити з тих підстав, що спірна земельна ділянка перебуває у власності держави та у користуванні ДП "Київське лісове господарство".

Представник Ірпінської міської ради Київської області у судовому засіданні 23.01.2018 просив суд відмовити у задоволенні позову з підстав його необґрунтованості. Зазначив, що спірне рішення жодним чином не порушує права позивача.

У судовому засіданні 23.01.2018 на підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Рішенням державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області Тютюном Д.С. від 25.12.2015 № 27527236 зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку кадастровий номер 3210900000:01:175:0033, що розташована Київська область, м. Ірпінь, вул. Соборна, за Ірпінською міською радою Київської області.

Вважаючи протиправним рішення державного реєстратора, з метою захисту інтересів держави, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Відповідно до частин першої, другої статті 84 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно з частинами третьою, восьмою статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою:

особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи;

власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи;

органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування (у разі формування земельних ділянок відповідно державної чи комунальної власності).

На підтвердження державної реєстрації земельної ділянки заявнику безоплатно видається витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Витяг містить всі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги. Складовою частиною витягу є кадастровий план земельної ділянки.

У свою чергу, правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації, та їх обтяжень визначає Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Частина перша статті 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлює, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; внесення записів до Державного реєстру прав; видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Частинами третьою, сьомою статті 16 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку. Державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав проводиться на підставі: договорів, укладених у порядку, встановленому законом, та актів прийому-передачі активів та/або зобов'язань неплатоспроможного банку приймаючому або перехідному банку, крім випадків, визначених законом; свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; рішень судів, що набрали законної сили; інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:

1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону;

2) об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав;

3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа;

4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують;

5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону;

5-1) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;

5-2) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених статтею 4-2 та частиною дев'ятою статті 15 цього Закону;

5-3) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку;

5-4) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення;

5-5) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію;

5-6) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем;

6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Згідно з частиною другою статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" за наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Частиною четвертою статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Таким чином, за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державний реєстратор може прийняти одне з рішень: про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або про відмову в державній реєстрації. У свою чергу відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень може мати місце за наявності вичерпних підстав, визначених Законом.

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що підставою виникнення права комунальної власності став Закон України від 06.09.2012 № 5245-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності".

Так, 01.01.2013 набрав чинності Закон України від 06.09.2012 № 5245-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності".

Відповідно до пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються:

а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;

б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" установлено, що у державній власності залишаються:

а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна державної власності; які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук; які належать до земель оборони;

б) земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

в) землі зон відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

г) усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті "а" пункту 3 цього розділу.

Згідно з пунктами 5, 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" державна реєстрація права держави чи територіальної громади на земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюється на підставі заяви органів, які згідно із статтею 122 Земельного кодексу України передають земельні ділянки у власність або у користування, до якої додається витяг з Державного земельного кадастру про відповідну земельну ділянку.

У разі якщо відомості про земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, не внесені до Державного реєстру земель, надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для державної реєстрації таких земельних ділянок, а також її затвердження здійснюються:

у межах населених пунктів - сільськими, селищними, міськими радами;

за межами населених пунктів - органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють розпорядження такими земельними ділянками.

Так, з наданого державному реєстратору витягу з Державного земельного кадастру від 30.01.2015 № НВ-3203918402015 вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 3210900000:01:175:0033 належить до земель державної власності. Цільове призначення земельної ділянки: 02.03 "Землі житлової та громадської забудови для будівництва багатоповерхових житлових будинків та громадської забудови". При цьому, власником зазначеної земельної ділянки є Ірпінська міська рада на підставі державного акту від 17.04.2006 ЯЯ 152637.

Разом з тим, указані відомості не відповідають дійсним обставинам справи, з огляду на наступне.

Рішенням Господарського суду Київської області від 18.10.2012 у справі № 26/111-12, яке набрало законної сили 05.11.2012: визнано незаконним та скасовано рішення Ірпінської міської ради від 22.12.2005 № 1501-42-ІУ "Про надання дозволу на збір матеріалів погодження місця розташування земельної ділянки для проектування та будівництва багатоповерхових житлових будинків в м. Ірпінь"; визнано незаконним та скасовано рішення Ірпінської міської ради від 01.02.2006 № 1626-45-ІУ "Про надання дозволу ДП "Київське лісове господарство" на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в м. Ірпінь, вул. ІІІ-Інтернаціоналу для будівництва багатоповерхових житлових будинків та громадської забудови"; визнано незаконним та скасовано рішення Ірпінської міської ради від 02.03.2006 № 1718-46-ІУ "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки цільове призначення якої змінюється Державному підприємству "Київське лісове господарство" для будівництва багатоповерхових житлових будинків та громадської забудови в м. Ірпінь, вул. ІІІ-Інтернаціоналу"; визнано недійсним державний акт серії ЯЯ № 152637 від 17.04.2006 на право постійного користування ДП "Київське лісове господарство" земельною ділянкою площею 15,0 га в м. Ірпінь по вул. ІІІ-Інтернаціоналу з цільовим призначенням для будівництва багатоповерхових житлових будинків та громадської забудови та скасовано його реєстрацію.

Указаним судовим рішенням установлено, що Ірпінською міською радою в порушення вимог Земельного та Лісового кодексу України та Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" без наявності всіх передбачених погоджень проекту землеустрою та без проведення обов'язкової державної землевпорядної експертизи прийнято рішення щодо зміни цільового призначення земельної ділянки лісогосподарського призначення площею 15 га, повноваження по вилученню якої, відповідно до ч. 9 ст. 149 Земельного кодексу України, належать Кабінету Міністрів України.

Згідно з частиною четвертою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи, що земельна ділянка площею 15,0 га з кадастровим номером 3210900000:01:175:0033 за цільовим призначенням є земельною ділянкою лісогосподарського призначення, державний акт серії ЯЯ № 152637 від 17.04.2006 визнано недійсним, суд дійшов висновку, що подані Ірпінською міською радою документи на реєстрацію права комунальної власності указаної земельної ділянки не відповідають дійсним обставинам справи.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка лісогосподарського призначення площею 15,0 га з кадастровим номером 3210900000:01:175:0033 знаходиться за межами населеного пункту м. Ірпінь та перебуває у постійному користуванні Державного підприємства "Київське лісове господарство", що підтверджується планом лісонасаджень, витягом з планшету № 5, проектом організації і розвитку лісового господарства.

Встановлені обставини свідчать про те, що на момент прийняття відповідачем спірного рішення подані Ірпінською міською радою документи не давали змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують та згідно Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" були правовою підставою для відмови у реєстрації права комунальної власності на вказану земельну ділянку.

Крім того, порушення інтересів держави у даному випадку проявляється у тому, що зареєстроване право комунальної власності на земельну ділянку, яка входить до лісового фонду України, охорона якого, згідно положень Лісового кодексу України, покладена на державу.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позов першого заступника прокурора Київської області задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області Тютюна Дмитра Сергійовича від 25 грудня 2015 року № 27527236 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.П. Катющенко

Повний текст рішення складено та підписано 26 лютого 2018 року.