Рішення № 72435057, 26.02.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 лютого 2018 року № 826/22155/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Кармазіна О.А., суддів: Катющенка В.П. та Скочок Т.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомМіністерства оборони УкраїнидоМіністерства юстиції України (Департамент державної виконавчої служби)про визнання протиправними дій, скасування постанови,-В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовом, який зареєстровано 16.09.2015, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рагімової А.Н. - під час здійснення виконавчого провадження;

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 26.08.2015 та (ВП № 4522598).

Позивач зазначає, що вказана постанова надійшла до МО України 07.09.2015.

В обґрунтування позову зазначається, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України знаходився виконавчий лист від 23.12.2013 № 2-3/99.

29.10.2014 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було відкрито виконавче провадження ВП № 45225968 з виконання виконавчого листа № 2-3/99, виданого 23.12.2013 Військовим судом Хмельницького гарнізону, яким наказ Міністра оборони України від 01.12.1997 № 0613 про звільнення в запас майора ОСОБА_2 на підставі пункту 65 підпункту "г" Тимчасового положення про проходження військової служби офіцерським складом у зв'язку зі скороченням штатів та наказу командира військової частини А3779 про виключення його зі списків особового складу частини визнано незаконними.

07.09.2015 до Міністерства оборони України надійшла постанова головного державного виконавця Рагімової А.Н. від 26.08.2015 (ВП № 45225968) про накладення штрафу на Міністерство оборони України, за повторне невиконання рішення боржником без поважних причин накладено штраф у розмірі 1360, 00 грн.

Підставою для винесення цієї постанови, як в ній зазначено, стало невиконання Міністерством оборони України (боржником) вимог державного виконавця від 29.10.2014 та не надання до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України підтверджуючих документів про виконання рішення суду.

Позивач зазначає, що відповідно до статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) державний виконавець зобов'язаними вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, розглядати заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання.

Позивач звертає увагу, що 26.08.2015 державним виконавцем відповідно до частини 1 статті 5 Закону було складено вимогу державного виконавця № Г-10905/5-29/5 та разом з постановою про накладення штрафу направлено до Міноборони. Згідно вимоги державного виконавця Міноборони було зобов'язано виконати виконавчий лист Військового суду Хмельницького гарнізону від 23.12.2013 № 2-3/99 у 3 денний строк та надати інформацію про виконання виконавчого документа.

Тобто, як зазначає позивач, державним виконавцем в порушення вимог статей 36, 37 Закону винесено постанову про накладення на Міністерство оборони України штрафу, що позбавило Міноборони добровільно виконати рішення суду.

Сплата штрафу Міноборони, як зазначає позивач, потягне за собою збитки Державному бюджету України.

Враховуючи специфіку спеціального законодавства щодо проходження військової служби кадровими органами Міноборони вживаються заходи щодо виконання рішення суду.

Позивач також зазначає, що згідно із статтею 89 Закону у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на. роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян встановлює новий строк виконання

Однак, Позивач вважає, що ця норма статті 89 Закону не могла бути застосована з огляду на поважність причин, які було наведено вище, що зумовили неможливість виконання рішення суду.

Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позов.

Відповідач надав копії матеріалів виконавчого провадження. Заперечень проти позову не надано.

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду м. Києва Кротюка О.В. від 23.10.2015 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено судовий розгляд.

Відповідно до ухвали суду від 06.04.2016, яка занесена до журналу судового засідання, здійснено заміну первинного відповідача на Міністерство юстиції України.

На підставі розпорядження керівника апарату суду про повторний автоматичний розподіл судових справ від 10.10.2017 №6042 та відповідно до пункту 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду справу повторно автоматично розподілено на суддю Окружного адміністративного суду м. Києва Кармазіна О.А.

Ухвалою від 06.11.2017 справу прийнято до провадження судді Кармазіна О.А. та розгляд справи призначено на 24.01.2018, про що сторони повідомлені належним чином. Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України ухвалено про розгляд справи в порядку письмового провадження.

15.12.2017 набрала чинності нова редакція КАС України, слід зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Враховуючи наведене, справа розглянута з урахуванням положень пункту 10 ч. 1 ст. 4, ч. 5 ст. 250 КАС України в порядку письмового провадження.

Вже після судового засідання надійшло клопотання від відповідача про відкладення розгляду справи, з якого, однак, не вбачалося підстав для відкладення розгляду справи, зміни порядку розгляду справи чи прийняття рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, враховуючи пояснення позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до заяви стягувача від 21.10.2014 до виконання подано дублікат виконавчого листа (цивільна справа № 2-3/99) щодо виконання рішення Військового суду Хмельницького гарнізону, відповідно до якого вирішено: накази Міністра оборони України № 0613 від 01.12.1997 про звільнення в запас майора ОСОБА_2 на підставі п. 65 підпункту «Г» тимчасового положення про проходження військової служби офіцерським складом у зв'язку зі скороченням штатів та командира військової частини А-3779 про виключення його зі списків особового складу - визнати незаконним. Постанова суду набрала законної сили 26.01.1999. Виконавчий лист (дублікат) видано 23.12.2013.

Виконавчий лист не містить приписів щодо вчинення відповідачем будь-яких дій.

Відповідно до постанови державного виконавця від 29.10.2014 прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження. Зобов'язано боржника виконати рішення суду протягом 7 днів з моменту винесення (отримання) ухвали.

У листі від 13.01.2015 МО України звернуло увагу державного виконавця про оскарження дій державного виконавця та неможливість його виконання у зв'язку з тим, що судом не встановлено порядок його виконання.

19.01.2015 державним виконавцем формовано вимогу щодо виконання рішення суду.

07.09.2015 МО України зареєстровано супровідний Відділу примусового виконання до якого додано оскаржувану постанову від 26.08.2015, відповідно до якої за повторне невиконання рішення суду без поважних причин накладено штраф у розмірі 1360 грн. на боржника.

07.09.2015 МО України також зареєстровано вимогу № Г-10905/5.-291/5 про виконання рішення суду, в якій, крім іншого, зазначено, що 29.10.2014 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, однак станом на 29.10.2015 рішення не виконано. У зв'язку з чим, Міністерство оборони України зобов'язано в 3-денний строк виконати виконавчий лист.

27.08.2015 прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Так, станом на дату прийняття оскаржуваної постанови, діяли положення Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 89 Закону у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. Відповідно до ч. 2 ст. 89 Закону у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

З наведеного вбачається, що для зобов'язання боржника виконати певні дії та, відповідно, для застосування санкцій за невиконання рішення суду у вигляді накладання штрафу, рішенням суду мають бути визначені дії, які мають бути вчинені боржник за невиконання яких, відповідно, на боржника може бути накладений штраф.

У даному випадку, як вже зазначалося, рішенням суду наказ про звільнення визнаний незаконним, тобто в силу рішення суду та ст. 124 Конституції України (в редакції на час прийняття відкриття виконавчого провадження та спірного рішення) вказаний наказ не створює будь-яких правових наслідків з моменту прийняття, не є юридично значимим документом та визнання його незаконним не потребує вчинення будь-ким будь-яких додаткових дій, у тому числі будь-якого додаткового підтвердження його незаконності з боку Міністерства оборони України.

Виконавчим листом не визначено жодних дій, які має вчинити боржник. Виконавчий лист не містить положень щодо поновлення на посаді, виплати коштів тощо.

Тобто, взагалі відсутній предмет для виконання. Під час розгляду справи відповідачем так і не доведено до суду відомості - які саме дії повинен був виконати боржник і які він не виконав.

Відтак, враховуючи те, що виконавчим листом не передбачено будь-яких дій, які повинен був вчинити боржник, відповідно відсутні обставини невиконання рішення суду чи вимог державного виконавця, у зв'язку з чим накладання штрафу, за не вчинене порушення, є протиправним.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За правилами ч.2. ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню. Що стосується визнання протиправними дій державного виконавця, слід зазначити, що під час розгляду справи позивачем так і не сформовано конкретних вимог до відповідача, а саме не визначено - у чому конкретно полягає вчинення відповідачем протиправних дій та, відповідно, не доведено вчинення протиправних дій. Відтак, у цій частині у задоволенні позову слід відмовити. Судовий збір підлягає поверненню пропорційне задоволеним вимогам, тобто у розмірі 50 %..

На підставі вищевикладеного та керуючись положеннями статтями ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, ст. ст. 241 - 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби міністерства юстиції України Рагімової А.Н. від 26 серпня 2015 року у виконавчому провадженні № 45225968 про накладення штрафу у розмірі 1360 грн. на Міністерство оборони України.

Присудити з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві (код 37993783; адреса: 01601, м. Київ, вул. Терещенківська, 11-А) на користь Міністерства оборони України (код ЄДР 00034022; адреса: 03168, м. Київ, пр-т Повітрянофлотський, 6) 1218,00 грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять гривень), сплаченого відповідно до платіжного доручення № 248/791 від 07.10.2015 за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України (код ЄДР 00015622; адреса: 01001, м. Київ, вул. Городецького, 13).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених статтею 28 КАС України (в редакції з 15.12.2017) «Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця», можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

Рішення суду може бути оскаржено з урахуванням положень, встановлених ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Головуючий суддя О.А. Кармазін

Судді: В.П. Катющенко

Т.О. Скочок