Рішення № 72434543, 26.02.2018, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 822/159/18

РІШЕННЯ

іменем України

26 лютого 2018 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Шевчука О.П. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (письмового) без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України , Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області в особі ліквідаційної комісії Управління МВС України в Хмельницькій області про визнання відмови протиправною, визнання неправомірним та скасування висновку, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області в особі ліквідаційної комісії Управління МВС України в Хмельницькій області в якому просить:

визнати неправомірним та скасувати висновок Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області в особі ліквідаційної комісії Управління МВС України в Хмельницькій області про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1, від 17.11.2017;

зобов'язати Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області в особі ліквідаційної комісії Управління МВС України в Хмельницькій області скласти висновок щодо виплати грошової допомоги відповідно до пп.2, п.3 порядку та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850 у зв'язку із встановленням інвалідності;

визнати протиправною відмову Міністерства внутрішніх справ України, щодо неприйняття у встановлений законодавством строк рішення про призначення грошової допомоги по матеріалах ОСОБА_1, яке передбачене Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850 у зв'язку із встановленням інвалідності;

зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України розглянути матеріали (висновок) про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності, відповідно до ст.23 Закону України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ, а також Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850, та прийняти відповідне рішення передбачене Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850;

стягнути з Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 75000,00 грн.;

стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області в особі ліквідаційної комісії Управління МВС України в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 75000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 25.10.2017 позивачу встановлено ІІ групу інвалідності у зв'язку із захворюванням, яке пов'язане із проходженням служби в органах внутрішніх справ.

ОСОБА_1 звернувся з заявою 16.11.2017 до Заступника голови ліквідаційної комісії УМВС України в Хмельницькій області про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із погіршенням здоров'ята призначення йому ІІ групи інвалідності.

При цьому до заяви додав усі необхідні для отримання одноразової грошової допомоги документи.

Однак Ліквідаційною комісією УМВС України 17.11.2017 складено висновок про призначення одноразової грошової допомоги в розмірі 128095,25 грн.

Вважає , що такий висновок суперечить нормам чинного законодавства та підлягає скасуванню, оскільки розмір одноразової грошової допомоги повинен бути призначений в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленому законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності ІІ групи, як це передбачено пп.2, п.3 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850. Зокрема п.4 вище вказаного порядку зазначено, що якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Вважає, що між первинним оглядом МСЕК та встановленням ІІІ групи інвалідності 11.09.2015 та встановленням ІІ групи інвалідності 25.10.2017 пройшло більше 2 років, а тому виплата допомоги проводиться без урахування раніше виплаченої суми.

При цьому висновок було направлено до МВС України і 21.12.2017 ним було отримано лист з якого встановлено, що матеріали були повернуті без права на виплату одноразової грошової допомоги відповідно до постанови КМУ від 21.10.2015 №850.

Ознайомившись із висновком позивачу стало відомо, про бездіяльність МВС України, яка полягає у не прийняті відповідного рішення щодо погодження чи відмови.

Також просить суд, при розгляді питання щодо визначення розміру відшкодування моральної шкоди, врахувати стан його здоров'я, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, а також зусилля прикладені, ним для відновлення власного порушеного права.

Просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

На адресу суду 08 лютого 2018 року від представника Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області в особі ліквідаційної комісії Управління МВС України в Хмельницькій області надійшло клопотання про закриття провадження в адміністративній справі №822/159/18, оскільки вважає, що спір в частині визнання неправомірними та скасування висновку УМВС України в Хмельницькій області в особі ліквідаційної комісії про призначення йому одноразової грошової допомоги від 17 листопада 2017 року, з приводу якого позивач звернувся до суду, не містить ознак публічно-правового спору і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Ухвалою суду від 09 лютого 2018 року клопотання Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області в особі ліквідаційної комісії Управління МВС України в Хмельницькій області про закриття провадження в адміністративній ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області в особі ліквідаційної комісії Управління МВС України в Хмельницькій області ( далі - Управління ) про визнання відмови протиправною, визнання неправомірним та скасування висновку, зобов'язання вчинити дії залишено без задоволення.

На адресу суду 08 лютого 2018 року від представника Управління надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказано, що в діях посадових осіб відповідачів відсутня будь-яка протиправність. Висновок прийнятий в межах норм чинного законодавства, а також в межах наданих відповідачу повноважень., при цьому зазначає, що він не є індивідуальним актом в розумінні п.19 ст.4 КАС України, а є лише документом відповідно до Порядку №850.

Вважає, що позовна вимога про стягнення моральної шкоди з відповідачів у сумі 150000,00 грн. є необґрунтованою, оскільки вона не може бути стягнута безпосередньо з відповідачів, тому що законом чітко передбачено, що таке відшкодування в даному випадку здійснюється державою, а не органами внутрішніх справ.

Просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Також від представника Міністерства внутрішніх справ України 08 лютого 2018 року на адресу суду надійшов відзив, в якому проти позовних вимог заперечує, оскільки норма закону на яку посилається позивач у позовній заяві (п.4 Порядку №850) має імперативний характер і жодних виключень з визначеного нею нормативного правила законодавством не передбачено.

Щодо моральної шкоди, стверджує, що позивачем на підтвердження визначення суми моральної шкоди не надано жодного доказу.

Враховуючи наведене, просить відмовити в задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Дослідивши позовну заяву, відзиви на позовну заяву, оцінивши письмові належні та допустимі докази, що містяться у матеріалах справи у взаємозв'язку та сукупності, суд дійшов висновку враховуючи наступне.

Відповідно до копії свідоцтва про хворобу №153 від 05 червня 2015 року, виданого Військово-лікарською комісією УМВС, захворювання ОСОБА_1, 1967 року народження, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Позивачу 11.09.2015 встановлено ІІІ групу інвалідності, пов'язану з проходженням служби в ОВС, що підтверджується випискою із акту огляду МСЕК до довідки серія АВ №0570027.

При цьому, 25.10.2017 позивачу встановлена ІІ група інвалідності у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ, що підтверджується випискою із акту огляду МСЕК до довідки серія АВ № 1004217.

Позивач 16.11.2017 звернувся до заступника голови ліквідаційної комісії УМВСУ в Хмельницькій області із заявою, у якій просив провести йому виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в ОВС.

Ліквідаційною комісією УМВС України в Хмельницькій області було складено висновок про призначення одноразової грошової допомоги в розмірі 128095,25 грн.

Департамент фінансово-облікової політики МВС України надіслав до ліквідаційної комісії УМВС України в Хмельницькій області лист від 18.12.2017 за №15/2-4704, в якому зазначає про повернення без права на виплату одноразової грошової допомоги матеріалів ОСОБА_1, оскільки з дати первинного огляду МСЕК пройшло більше 2 років.

Листом від 21.12.2017 за №1389/121/29/05-2017 позивача повідомлено, що після повернення документів з МВС України оригінали своїх особистих документів позивач може отримати у ВФЗБО УМВСУ в Хмельницькій області.

Не погодившись з вищезазначеними висновком та бездіяльністю МВС України, звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Правовідносини щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, були врегульовані Законом України "Про міліцію" від 20.12.1990 року № 565-ХІІ (далі - Закон № 565-ХІІ), який втратив чинність у зв'язку із прийняттям Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 року № 580-VIII (далі - Закон 580-VIII).

Пунктом 15 Розділу ХІ Закону 580-VIII передбачено, що право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".

Відповідно до ч. 6 ст. 23 Закону № 565-ХІІ у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням групи інвалідності внаслідок захворювання, що пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ визначає Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (далі - Порядок № 850), затверджений 21.10.2015 року постановою КМ України.

Згідно з підпунктом 2 пункту 2 Порядку № 850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Підпунктом 2 пункту 3 Порядку № 850 визначено, що грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Відповідно до пункту 14 Порядку № 850 призначення і виплата грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без установлення інвалідності працівника міліції за висновком комісії з розслідування нещасного випадку є наслідком: учинення ним злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку; учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги.

Отже, у разі установлення інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, працівник міліції позбавляється права на отримання грошової допомоги лише за наявності обставин, перелічених у пункті 14 Порядку № 850.

Підставою для відмови щодо призначення одноразової грошової допомоги позивачу слугував пункт 4 Порядку № 850, однак законодавством не встановлено обмежень щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із призначенням групи інвалідності.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 850, якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Тобто, п.4 Порядку № 850 не дає підстав для позбавлення позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, а лише встановлює обмеження щодо визначення розміру такої допомоги в залежності від часу повторного медичного огляду, в результаті якого встановлена вища група чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності. Ця норма Порядку № 850 регулює лише порядок визначення розміру допомоги, проте не встановлює підстави для її призначення та виплати.

Отже, вищезазначена норма Порядку № 850 не може слугувати підставою для позбавлення позивача права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про міліцію", та підставою для відмови у затвердженні висновку управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області про її призначення. Жодних обмежень щодо неможливості призначення та виплати позивачу за наявності встановлених для цього підстав одноразової грошової допомоги за наслідком встановлення йому в 11.09.2015 році ІІ (вищої, так як в 25.10.2017 була встановлена ІІІ група) групи інвалідності як Порядок № 850, так і положення інших нормативно-правових актів не передбачають. Винятком із цього правила є встановлення обставин, передбачених п. 14 Порядку № 850, однак таких по відношенню до позивача виявлено не було.

При цьому, висновок від 17.11.2017 складений управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області в особі ліквідаційної комісії Управління МВС України в Хмельницькій області про призначення одноразової грошової допомоги з врахуванням раніше виплаченої суми за отримання ІІІ групи інвалідності.

Однак, оскільки після отримання ІІІ групи інвалідності пройшло більше двох років, то у зв'язку із цим позивач з моменту встановлення ІІ групи набув права на отримання одноразової грошової допомоги без врахування раніше виплаченої суми, відповідно до Порядку №850.

Відповідач внаслідок помилкового тлумачення змісту пункту 4 Порядку № 850 порушив право позивача на отримання одноразової грошової допомоги, тому рішення Міністерства внутрішніх справ України про відмову у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги, яким є Висновок від 17.11.2017, є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо зобов'язання управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області в особі ліквідаційної комісії Управління МВС України в Хмельницькій області скласти висновок щодо виплати грошової допомоги відповідно до пп.2, п.3 Порядку №850 у зв'язку із встановленням інвалідності, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.7 Порядку №850, працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи:

- заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов;

- довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

До заяви додаються копії:

- довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією;

- постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;

- акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС;

- сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації;

- документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).

Згідно п.8 вказаного Порядку, керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції:

- витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу;

- витяг з особової справи про склад сім'ї загиблого (померлого) працівника міліції.

Пунктом 9 Порядку №850 передбачено, що МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Отже, з врахуванням наведеного, суд вважає, що для повного захисту порушених прав позивача, необхідно зобов'язати управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області в особі ліквідаційної комісії Управління МВС України в Хмельницькій області, скласти та направити до МВС України у строк передбачений порядком, висновок щодо виплати грошової допомоги відповідно до пп.2, п.3 Порядку №850 у зв'язку із встановленням інвалідності ІІ групи, для прийняття рішення Міністерством внутрішніх справ України згідно п.9 Порядку №850.

Оцінюючи позовні вимоги про стягнення з відповідачів моральної шкоди в загальній сумі 150000,00 грн., суд зауважує позивачу наступне.

Згідно ст.56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

За змістом статей 23 та 1167 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок душевних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до пп.2 ч.3 ст.23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" визначено, що слід надати оцінку тому, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Суд встановив, що заявляючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, позивачем не доведено факт заподіяння такої шкоди, спричинення душевних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків та вжиття додаткових зусиль для організації свого життя, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідачів моральної шкоди в загальному розмірі 150000,00 грн., необхідно залишити без задоволення.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За ч.ч.1-2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та письмових доказів по справі, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відповідач діяв без дотримання вимог ч.2 ст.2 КАС України, тому позовні вимоги ОСОБА_1 є законними, обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами, а тому їх необхідно задовольнити частково.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (29000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) до Міністерства внутрішніх справ (01601, м.Київ, вул.Богомольця, 10, ідентифікаційний код - 00032684), Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області в особі ліквідаційної комісії Управління МВС України в Хмельницькій області (29000, м.Хмельницький, вул.Зарічанська, буд.7, ідентифікаційний код - 08592336) про визнання відмови протиправною, визнання неправомірним та скасування висновку, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Міністерства внутрішніх справ України, щодо неприйняття у встановлений законодавством строк рішення про затвердження висновку щодо виплати грошової допомоги по заяві ОСОБА_1, яке передбачене Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850 у зв'язку із встановленням інвалідності.

Визнати протиправним та скасувати висновок Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області в особі ліквідаційної комісії Управління МВС України в Хмельницькій області про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 від 17 листопада 2017 року.

Зобов'язати управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області в особі ліквідаційної комісії Управління МВС України в Хмельницькій області, скласти та направити до МВС України у строк передбачений порядком, висновок щодо виплати ОСОБА_1, одноразової грошової допомоги відповідно до пп.2, п.3 Порядку №850, у зв'язку із встановленням йому інвалідності ІІ групи, для прийняття рішення Міністерством внутрішніх справ України згідно п.9 Порядку №850.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з його підписання.

Головуючий суддя О.П. Шевчук