Рішення № 72434279, 15.02.2018, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

15 лютого 2018 року м. Рівне №817/1828/17

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., за участю: секретаря судового засідання Єрмошкіної Л.І.; представника позивача - Сократової А.О. (довіреність від 02 січня 2018 року); представника відповідача 1 - Корнейчука О.Л. (довіреність від 04 грудня 2017 року); представника відповідача 2 - Осіпової З.В. (довіреність від 03 січня 2018 року); розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Консюмерс-Скло-Зоря» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України та Державної казначейської служби України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинення певних дій та стягнення пені.

У провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом Приватного акціонерного товариства «Консюмерс-Скло-Зоря» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України, в якому, з врахування поданої заяви про уточнення позовних вимог від 14.02.2018, просить суд:

- визнати бездіяльність Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України протиправною та зобов'язати Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби України внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості, що передбачені Порядком ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 №26, які необхідні для відшкодування Приватному акціонерному товариству «Консюмерс-Скло-Зоря» (ЄДРПОУ 22555135) суми податку на додану вартість за червень 2014 року у розмірі 608 443,00 грн.;

- стягнути з Державного бюджету України, за рахунок асигнувань, що передбачені на фінансування Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (ЄДРПОУ 39440996), на користь Приватного акціонерного товариства «Консюмерс-Скло-Зоря» (код ЄДРПОУ 22555135) пеню у розмірі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України за період з 07.10.2015 по 16.11.2017 у розмірі 339 741,23 грн.;

- стягнути з Державного бюджету України, за рахунок асигнувань, що передбачені на фінансування Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (ЄДРПОУ 39440996), на користь Приватного акціонерного товариства «Консюмерс-Скло-Зоря» (код ЄДРПОУ 22555135) пеню у розмірі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України за період з 05.03.2016 по 16.11.2017 у розмірі 299 810,06 грн.;

- стягнути з Державного бюджету України, за рахунок асигнувань, що передбачені на фінансування Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (ЄДРПОУ 39440996), на користь Приватного акціонерного товариства «Консюмерс-Скло-Зоря» (код ЄДРПОУ 22555135) пеню у розмірі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України за період з 02.03.2017 по 06.09.2017 у розмірі 43 431,09 грн.;

- стягнути з Державного бюджету України, за рахунок асигнувань, що передбачені на фінансування Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (ЄДРПОУ 39440996), на користь Приватного акціонерного товариства «Консюмерс-Скло-Зоря» (код ЄДРПОУ 22555135) пеню у розмірі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України за період з 30.03.2017 по 06.09.2017 у розмірі 37490,53 грн.

Ухвалою суду від 25.01.2018 залучено до участі у справі в якості другого відповідача Державну казначейську службу України (ЄДРПОУ 37567646).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не отримав гарантованого законом бюджетного відшкодування податку на додану вартість за чотири податкові періоди. Зокрема, постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 10.07.2015 у справі № 817/620/15 скасовано податкове повідомлення-рішення від 16.10.2014 №0009121500, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування за червень 2014 року з податку на додану вартість у розмірі 608443,00 грн. Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2015 рішення Рівненського окружного адміністративного суду залишено без змін. Таким чином, судовим рішенням, яке набрало законної сили 17.09.2015, підтверджено правомірність визначення позивачем суми ПДВ, яка була заявлена до бюджетного відшкодування у червні 2014 року. Однак, рішення суду не було виконано та бюджетне відшкодування не було отримане.

Також, позивач подав податкову декларацію з ПДВ за грудень 2015 року разом із заявою на бюджетне відшкодування на загальну суму 3 792 862,00 грн., проте отримав на рахунок у банку лише 3 126 447,00 грн. Станом на дату подання позовної заяви, різниця у розмірі 666 415,00 грн. не була перерахована позивачу, незважаючи на узгодженість всієї суми бюджетного відшкодування. Позивач подав податкову декларацію з ПДВ за грудень 2016 року разом із заявою на бюджетне відшкодування на загальну суму 3119977,00 грн. (з урахуванням уточнюючого розрахунку), проте отримав на рахунок у банку лише 2620721,86 грн. Різниця між вказаними сумами у розмірі 499255,14 грн. була перерахована товариству 06.09.2017, хоча згідно чинного законодавства мала надійти на рахунок позивача на пізніше 20.02.2017. Крім того, позивач подав відповідачу 1 декларацію з ПДВ за січень 2017 року разом із заявою на бюджетне відшкодування на загальну суму 6022901,00 грн, проте отримав на рахунок у банку лише 5516983,00 грн. Різниця між вказаними сумами у розмірі 505917,00 грн. була перерахована позивачу 06.09.2017, хоча згідно чинного законодавства мала надійти на рахунок на пізніше 23.03.2017.

Таким чином, на думку позивача, порушено його право на вчасне та повне отримання бюджетного відшкодування ПДВ при виконанні ним всіх умов, передбачених чинним законодавством для його отримання.

Також позивач зазначив про те, що несвоєчасна виплата відповідних сум бюджетного відшкодування ПДВ надає йому право на отримання пені на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного Банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення, яка за розрахунками позивача за всі періоди становить 720 472,91 грн. Тому, представник товариства у судовому засіданні просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив, що невідшкодовані позивачу суми бюджетного відшкодування знаходяться в Тимчасовому реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування. З квітня 2017 року в автоматичному режимі функціонує новий Реєстр заяв про повернення сум бюджетного відшкодування. Однак, на сьогодні не врегульовано питання механізму перенесення даних з Тимчасового реєстру до нового Реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування. Залишки невідшкодованих позивачу сум заявлених до бюджетного відшкодування обліковуються в інтегрованій картці позивача з податку на додану вартість.

Представник Державної казначейської служби України також заперечив проти позову та зазначив, що органи Державної казначейської служби України не приймають участь у процесі стягнення податків, зборів та інших доходів, оскільки забезпечення повного та своєчасного надходження до державного бюджету податків, зборів та інших доходів до Державного бюджету України належить до повноважень органів ДФС України. Органи Державної казначейської служби України здійснюють виключно контроль за бюджетними повноваженнями при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань, проведенні платежів та веденні обліку всіх надходжень, що належать Державному бюджету України.

У судовому засіданні відповідно до статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України 15.02.2018 судом проголошена вступна і резолютивна частини рішення.

Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство «Консюмерс-Скло-Зоря» пройшло процедуру державної реєстрації, а відтак набуло правового статусу суб'єкта господарювання в розумінні частини 1 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осібпідприємців» від 15.05.2003 №755-IV (далі іменується Закон України №755-IV); перебуває на обліку в Офісі великих платників податків Державної фіскальної служби України (статті 63, 64 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі іменується ПК України)); та зареєстроване за юридичною/податковою адресою: 35314, Рівненська обдласть, Рівненський район, село Зоря, вулиця Промислова, 1 (стаття 45 ПК України, статті 1, 17, 18 Закону України №755-IV).

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 10.07.2015 у справі №817/620/15 скасовано податкове повідомлення-рішення від 16.10.2014 №0009121500 (надалі - «ППР»), яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування за червень 2014 року з податку на додану вартість (надалі - «ПДВ») у розмірі 608443,00 грн. за основним платежем та нараховано 304222,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2015 рішення Рівненського окружного адміністративного суду залишено без змін. Таким чином, судовим рішенням, яке набрало законної сили 17.09.2015, підтверджено правомірність визначення позивачем суми ПДВ, що заявлена до бюджетного відшкодування за червень 2014 року.

Проте, позивач станом на дату розгляду судової справи залишок бюджетного відшкодування за червень 2014 року в сумі 608443,00 грн. не отримав. Вказаний факт також підтверджено представником відповідача 1.

23.09.2016 позивач направив відповідачу 1 лист №430 «Щодо неповного відшкодування ПДВ» з вимогою вжити заходів для виконання вимог чинного законодавства в частині бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2014 року, сума якого була узгоджена за результатами оскарження ППР. Відповіді на цей лист позивач станом на дату розгляду справи не отримав.

На запит адвоката позивача від 20.06.2017, відповідач 1 повідомив позивачу, що 17.05.2017 отримав від Рівненської ОДПІ ГУ ДФС у Рівненській області (попереднє місце обліку позивача) матеріали перевірки за червень 2014 року, інформацію щодо стану судового оскарження ППР, а також відобразив в інтегрованій картці позивача як платника ПДВ залишки сум бюджетного відшкодування за червень 2014 року та зазначений залишок бюджетного відшкодування також відображено в Тимчасовому реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування. Проте, відповідач 1 не вніс відомості до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, який діє з квітня 2017 року, зважаючи на те, що питання механізму відшкодування сум ПДВ, включених до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування є неврегульованим.

06.10.2017 позивач втретє звернувся до відповідача 1 з листом № 419 «Щодо заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ», в якому просив відшкодувати ПДВ у розмірі 608443,00 грн. згідно рішення суду у справі №817/620/15 та сплатити позивачу пеню за прострочену заборгованість з бюджетного відшкодування в сумі 521 515,57 грн. 16.11.2017 р. позивач отримав від відповідача 1 лист № 57870/10/28-10-41-09-08 від 10.11.2017. Відповідно до вказаного листа, відповідач 1 повторно повідомляв, що механізм відшкодування сум ПДВ, включених до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування є неврегульованим та відсутній алгоритм відшкодування пені платнику податків.

Станом на день розгляду справи судом узгоджена сума бюджетного відшкодування у розмірі 608443,00 грн. за червень 2014 року не була отримана позивачем у зв'язку з її невнесенням відповідачем 1 до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, що діє з квітня 2017 року. Вказаний факт підтверджували також представники відповідача 1 та відповідача 2 в судовому засіданні.

Суд встановив, що 19.01.2016 позивач подав до ОВПП ДФСУ податкову декларацію з ПДВ за грудень 2015 року та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування від 19.01.2016 р. в сумі 3 792 862,00 грн.

18.01.2017 позивач подав до ОВПП ДФСУ податкову декларацію з ПДВ за грудень 2016 року та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування від 17.01.2017 в сумі 3 138 426,00 грн.

16.03.2017 позивач подав до ОВПП ДФСУ податкову декларацію з ПДВ за січень 2017 року та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування від 16.03.2017 в сумі 6 022 901,00 грн.

На розрахунковий рахунок позивача були відшкодовані суми ПДВ: по декларації за грудень 2015 року - 12.02.2016 в сумі 3 126 447,00 грн. (залишок невідшкодованої суми ПДВ 666 415,00 грн.), по декларації за грудень 2016 року - 27.02.2017 в сумі 2620721,86 грн. (залишок невідшкодованої суми ПДВ 517 704,14 грн.), по декларації за січень 2017 року - 31.03.2017 в сумі 5516983,05 грн. (залишок невідшкодованої суми ПДВ 505917,95 грн.).

12.06.2017 позивачем подано до ОВПП ДФСУ Уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2016 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування на 18449 грн. Таким чином, залишок невідшкодованого ПДВ зазначеного періоду становив 499 255,14 грн. (517704,14 - 18449).

Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до статті 200 ПКУ та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.

У відповідності до абз.1 п.76.3 ст.76 ПК України камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.

Згідно з п.203.1 ст.203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Податкова декларація з ПДВ за грудень 2015 року була подана 18.01.2016; податкова декларація з ПДВ за грудень 2016 року - 17.01.2017; податкова декларація з ПДВ за січень 2017 року - 16.03.2017.

Таким чином, камеральна перевірка податкової декларації за грудень 2015 року мала бути проведена до 19.02.2016; податкової декларації за грудень 2016 року - до 19.02.2017; податкової декларації за січень 2017 року - до 15.04.2017.

Відповідно до п.86.1 ст.86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Таким чином, камеральна перевірка податкової декларації за грудень 2015 року мала бути проведена до 19.02.2016; податкової декларації за грудень 2016 року - до 19.02.2017; податкової декларації за січень 2017 року - до 15.04.2017.

У липні 2017 року позивач звернувся з позовом до відповідача 1, в якому просив суд визнати протиправними дії та бездіяльність ОВПП ДФСУ з приводу нездійснення повного бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2015 року, грудень 2016 року та січень 2017 року. Судовим рішенням по справі №817/1100/17, яке станом на 15.02.2018 набрало законної сили, судом визнано протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України щодо неподання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку про узгоджену суму податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету Приватному акціонерному товариству «Консюмерс-Скло-Зоря» за грудень 2015 року в сумі 666 415,00 грн., за грудень 2016 року в сумі 499 255,14 грн., за січень 2017 року в сумі 505 917,95 грн. Визнано протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України щодо невнесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомостей про узгоджену суму бюджетного відшкодування Приватному акціонерному товариству «Консюмерс-Скло-Зоря» податку на додану вартість за грудень 2015 року в сумі 666 415,00 грн., за грудень 2016 року в сумі 499 255,14 грн., за січень 2017 року в сумі 505 917,95 грн. Зобов'язано Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби України внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомостей про узгоджену суму бюджетного відшкодування Приватному акціонерному товариству «Консюмерс-Скло-Зоря» податку на додану вартість за грудень 2015 року в сумі 666415,00 грн.

Судом по сказаній справі встановлено, що за наслідками своєчасно проведених контролюючим органом камеральних перевірок податкової звітності з ПДВ позивача за грудень 2015 року, за грудень 2016 року та за січень 2017 року не було складено актів про встановлені перевіркою порушення, а відповідними довідками підтверджується відсутність порушень при визначенні сум бюджетного відшкодування ПДВ, заявлених до відшкодування на рахунок платника податків у банку. Разом з тим, бюджетне відшкодування з ПДВ цих періодів було безпідставно надано позивачу частково.

В ході розгляду вказаної справи №817/1100/17, позивачу повністю відшкодовано відповідачеми 1 платіжним дорученням № 18965138 залишок невідшкодованого ПДВ за грудень 2016 року в сумі 499 255,14 грн. та залишок невідшкодованого ПДВ за січень 2017 року в сумі 505 917,95 грн. (платіжним дорученням № 18965139 від 06.09.2017). При чому, вказане відшкодування здійснено відповідачем 1 самостійно, без подання будь-яких інших додаткових документів чи заяв позивачем.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, судом встановлено факти порушення ОВПП ДФСУ права позивача на отримання повного та своєчасного бюджетного відшкодування за червень 2014 року, грудень 2015 року, грудень 2016 року та січень 2017 року при виконанні позивачем всіх вимог чинного на кожен момент подання заяв про таке відшкодування законодавства.

З огляду на вказане, суд вважає, що позов є обґрунтованим та підлягає до задоволення в повному обсязі, виходячи з наступного.

Суд враховує, що на момент набрання законної сили судових судовим рішенням по справі № 817/620/15 та підтвердження судом правомірності формування податкового кредиту та бюджетного відшкодування позивачем за червень 2014 року (17.09.2015 р.) стаття 200 ПК України була чинною в редакції Закону України № 71-VIII від 28.12.2014 р. «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи».

Відповідно до пп. 200.13 та 200.15 ст. 200 ПК України, у вищевказаній редакції, після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

З огляду на наведене, суд вважає, що не здійснення у вказаному порядку відповідачем 1 бюджетного відшкодування позивачу за червень 2014 року з моменту отримання ним інформації про рішення суду по справі № 817/620/15 та внесення її до облікової картки позивача є неправомірним. Не вчинення таких дій свідчить про протиправну бездіяльність відповідача 1, внаслідок якої порушене право платника податків на отримання бюджетного відшкодування ПДВ. Позовна вимога в означеній частині грунтується на нормах матеріального права, відповідає обставинам справи та підлягає задоволенню.

На момент подачі позовної заяви у даній справі стаття 200 ПК України була чинною в редакції Закону України № 1797-VІІІ від 21.12.2016 "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні", який набрав чинності з 01.01.2017 р.

Вказаним законом був змінений порядок здійснення бюджетного відшкодування, який не передбачає надання контролюючим органом висновку про відшкодування та його направлення до органу державного казначейства, оскільки таке відшкодування здійснюється в автоматичному порядку на підставі інформації, відображеної в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Згідно з п.п.200.7.1 п.200.7 статті 200 Податкового кодексу України (в чинній редакції) формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до п.п.200.7.2 п.200.7 ст.200 ПК України заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження.

Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку, відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу (абз.2 п.200.10 ПК).

Порядок узгодження зазначеної у заяві суми бюджетного відшкодування закріплений в пункті 200.12 статті 200 Податкового кодексу України.

Так, зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з однієї із таких дат:

а) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку проведення перевірки, в разі, якщо контролюючим органом внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про відсутність порушень під час такої перевірки;

б) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку проведення камеральної перевірки, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату початку та закінчення проведення перевірки даних, зазначених у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, з обов'язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна);

в) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку, передбаченого цим Кодексом для складення акта перевірки, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату складення акта перевірки;

г) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку, передбаченого цим Кодексом для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату та номер податкового повідомлення-рішення;

ґ) з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення.

У випадках, передбачених підпунктами «а», «г» і «ґ» цього пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування контролюючим органом на наступний робочий день після виникнення такого випадку.

Узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.

На підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п'яти операційних днів (п.200.13 ст.200 ПК України).

При цьому, пунктами 52 та 56 підрозділу 2 Розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, якими цей підрозділ був доповнений Законом №1797, визначено, що до 10 січня 2017 року центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, зобов'язаний на підставі реєстрів заяв про повернення суми бюджетного відшкодування платникам податку, які відповідають та які не відповідають критеріям, визначеним пунктом 200.19 статті 200 цього Кодексу, в редакції, що діяла до 1 січня 2017 року, сформувати єдиний Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування у хронологічному порядку їх надходження.

До 1 лютого 2017 року центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, формує у хронологічному порядку надходження заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 1 лютого 2016, за якими станом на 1 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету.

Формування, ведення та офіційне публікування Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеного у цьому пункті, здійснюються у порядку, визначеному статтею 200 цього Кодексу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 №26 був затверджений Порядок ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - Порядок №26), який, згідно з пунктом 3 Постанови, набирає чинності з 1 квітня 2017 року.

При цьому, Постановою встановлено, що до набрання чинності Порядком бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість за заявами, включеними до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, сформованого згідно з пунктом 52 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, здійснюється у порядку, що діяв до 1 січня 2017 року.

Відповідно до пункту 4 Порядку №26 орган ДФС вносить до Реєстру, зокрема, такі дані:

-дату подання заяви про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - заява) на рахунок платника податку у банку, поданої у складі податкової декларації з податку на додану вартість (далі - податкова декларація) або уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість (далі - уточнюючий розрахунок) (в разі їх подання);

- суму податку, заявленого до бюджетного відшкодування, зазначену в кожній заяві, поданій у складі податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання), у тому числі окремо, яка підлягає перерахуванню на рахунок платника податку у банку та/або в рахунок сплати грошових зобов'язань, та/або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

- дату початку та закінчення проведення перевірки даних податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання), в складі яких подана заява, з обов'язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна);

- суму податку, заявленого до бюджетного відшкодування, та дату поданої до органу ДФС заяви у разі виникнення у платника податку необхідності змінити напрям узгодженого бюджетного відшкодування;

- дату складення та вручення платнику податку акта перевірки;

- суму узгодженого органом ДФС бюджетного відшкодування за кожною заявою та дату її узгодження.

Згідно з пунктом 6 Порядку №26 інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі органом ДФС на наступний робочий день після виникнення такого випадку.

Пунктом 12 Порядку №26 передбачено, що узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу Казначейства для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі та перераховується органом Казначейства у строки, передбачені пунктом 200.13 статті 200 Податкового кодексу України, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

При цьому органу Казначейства стають доступними для виконання узгоджені суми бюджетного відшкодування, зазначені в Реєстрі, які підлягають поверненню.

У зв'язку з набранням чинності Порядком №26, з 01.04.2017 втратив чинність Порядок ведення реєстрів заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.2016 N68, який передбачав, що реєстри формуються ДФС за даними: прийнятих територіальними органами ДФС податкових декларацій з податку на додану вартість (далі - податкові декларації) або уточнюючих розрахунків з податку на додану вартість (далі - уточнюючі розрахунки), передбачених абзацом четвертим пункту 50.1 статті 50 Кодексу, та заяв, поданих у складі податкових декларацій або уточнюючих розрахунків; податкової інформації, зібраної та отриманої органами доходів і зборів, відповідно до глави 7 Кодексу.

Пунктом 10 Порядку №68 передбачено, що друга частина реєстрів містить інформацію, зокрема, про: зазначену у заяві суму податку, заявлену до бюджетного відшкодування на рахунок платника податку в банку; дату узгодження територіальним органом ДФС зазначеної у заяві суми податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню.

Таким чином, Реєстри заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, які діяли як до 01.04.2017, так і після цієї дати, передбачають його інформаційне наповнення, зокрема, внесення інформації про узгоджену суму бюджетного відшкодування, яка підлягає перерахуванню платнику податків, саме контролюючими органами.

При цьому, у разі внесення заяви про бюджетне відшкодування до Реєстру відповідно до Порядку №68, який діяв до 01.04.2017, відповідна інформація мала бути включена у сформований до 10.01.2017 єдиний Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та у Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 1 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету.

Бюджетне відшкодування за такими заявами до 01.04.2017 мало здійснюватися у раніше визначеному порядку, тобто зі складанням контролюючим органом відповідного висновку та його наданням територіальному органу Державної казначейської служби України.

Водночас, з 01.04.2017 передумовою для отримання платником податків належної йому суми бюджетного відшкодування є відображення органом ДФС в Реєстрі інформації про її узгодження.

Отже, до 01.04.2017 відповідач 1 мав скласти та подати до територіального органу Державної казначейської служби висновок із зазначенням суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

У свою чергу, після набрання чинності Порядком №26, тобто з 01.04.2017, відповідач 1 мав внести до Реєстру дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника податку, задля забезпечення доступу органу Казначейства для виконання.

Проте, вказані дії контролюючим органом всупереч вимог законодавства вчинені не були, що призвело до неотримання позивачем належного бюджетного відшкодування у визначений законом строк.

Відповідно до пункту 19-3.1 статті 19-3 Податкового кодексу України державні податкові інспекції, серед іншого, формують та ведуть Державний реєстр фізичних осіб - платників податків, Єдиний банк даних про платників податків - юридичних осіб, реєстри, ведення яких покладено законодавством на контролюючі органи.

Згідно з пунктом 41.1 статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

Відповідно до пункту 1 Положення про Офіс великих платників податків ДФС України, затвердженого наказом ДФС України від 09.08.2017 №529, ОВПП ДФСУ є територіальним органом Державної фіскальної служби України, який підпорядковується ДФС.

Отже, ОВПП ДФСУ є територіальним органом ДФС та, відповідно, контролюючим органом.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, саме ОВПП ДФСУ як територіальний орган ДФС та податкова інспекція, в даному випадку, є відповідальним за відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість інформації щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника податку.

При цьому, суд критично ставиться до твердження ОВПП ДФСУ про відсутність механізму відшкодування сум ПДВ, включених до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до пункту 21.1.10 статті 21 ПКУ, посадові та службові особи контролюючих органів зобов'язані вносити до інформаційних баз даних інформацію з документів, отриманих від платників податків та також інформацію про взаємодію із платниками податків.

Однією з основних засад податкового законодавства, визначеної статтею 4 ПКУ, є принцип рівності усіх платників податків та недопущення будь-якого прояву дискримінації. Так, на думку суду, диференціація платників податків та здійснення їм бюджетного відшкодування в залежності від виду реєстру в який заяви про таке відшкодування внесено, можна розцінювати як пряме порушення вказаного принципу та надання переваги заявам одних платників, над заявами інших, а отже одним платникам над іншими, без наявності на це будь-яких законних підстав.

Суд зауважує, що відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

При цьому, згідно статтею 6 КАСУ, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Зокрема, у Рішенні ЄСПЛ у справі «Салов проти України» наголошується, що та чи інша норма не може вважатися «законом», якщо її не сформульовано з достатньою чіткістю, щоб громадянин міг регулювати свою поведінку: він повинен мати можливість передбачити наслідки, до яких може призвести певна дія.

Тобто платники податків, заяви яких про надання їм бюджетного відшкодування внесені до Тимчасового реєстру заяв про бюджетне відшкодування мають чітко розуміти за яких умов вони можуть отримати таке відшкодування, яке гарантоване ст. 200 ПКУ.

Крім того, стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, на думку суду, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02)).

Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Отже, з огляду на те, що з 01.04.2017 порядок відшкодування платниками податку сум податку на додану вартість з бюджету був змінений, та враховуючи необхідність повного та ефективного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає єдиним ефективним способом захисту для позивача є зобов'язання відповідача 1 внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідні дані щодо відшкодування позивачу суми податку на додану вартість за червень 2014 р., що вибраний правильно позивачем при поданні позову.

Згідно п. 17.1.11 ст. 17 ПКУ, платник податків має право на повне відшкодування збитків (шкоди), заподіяних незаконними діями (бездіяльністю)контролюючих органів (їх посадових осіб) у встановленому законом порядку.

Відповідно до п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України суми податку не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 % облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Враховуючи те, що позивачу не було відшкодовано відповідні суми бюджетного відшкодування, у встановлені законом строки, позивач набув право на нарахування пені у порядку, встановленому п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України.

При цьому, неподання податковим органом після закінчення перевірки до органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та непогашення у зв'язку з цим заборгованості бюджету з ПДВ, не позбавляє платника податку права пред'явити вимоги про стягнення зазначеної пені.

Так, зокрема такої позиції притримується Верховний Суд України у постанові від 03.06.2014 (справа N 21-131а14).

Судом перевірено розрахунок пені, наведений позивачем у позовній заяві та встановлено, що він здійснений у відповідності до законодавства, виходячи з наступного.

Розрахунок пені здійснювався позивачем за формулою: (Сума заборгованості) х (120 % облікової ставки НБУ) / 100 / 365 днів х (Кількість днів прострочки).

Суд критично оцінює заперечення відповідача-2 щодо неможливості нарахування пені через відсутність фактичного дня погашення боргу, оскільки будь-яке триваюче порушення саме по собі не скасовує прав, що випливають з факту його вчинення.

При цьому, позивач з тлумачення пункту 200.23 статті 200 ПК України , при обчисленні пені враховував облікову ставку НБУ, встановлену на момент виникнення пені, протягом строку дії такої пені. Отже, на думку суду правомірно, облікова ставка НБУ фіксується на момент виникнення пені та у разі зміни розміру ставки протягом строку нарахування пені, такі зміни при обчисленні не враховуються.

При нарахуванні пені на заборгованість в сумі 608 443,00 грн. (не відшкодована сума ПДВ за червень 2014 року) позивач здійснював обрахунок з 07.10.2015, тобто за моменту закінчення строків на надання висновку контролюючим органом та перерахування кошів казначейством з моменту отримання рішення суду апеляційної інстанції. За кінцеву дату обрахунку позивачем бралась дата подання позову.

Таким чином, 608 443,00 х 26.4 % (постанова Правління Національного банку України від 24 вересня 2015 року № 627 «Про регулювання грошово-кредитного ринку»)/ 100 / 365 днів х 772 дні = 339 741,23 грн.

Нараховуючи пеню на заборгованість в сумі 666 415,00 грн. ( не відшкодована сума ПДВ за грудень 2015 року) позивач здійснював обрахунок з 05.03.2016, тобто з моменту закінчення граничних строків на камеральну перевірку відповідної декларації (19.02.2016), надання висновку контролюючим органом та перерахування кошів казначейством (05.03.2016). За кінцеву дату обрахунку позивачем бралась дата подання позову.

Таким чином, 666 415,00 грн.х 26.4 % (постанова Правління Національного банку України від 24 вересня 2015 року № 627 «Про регулювання грошово-кредитного ринку»)/ 100 / 365 днів х 622 дні = 299 810,06грн.

При нарахуванні пені на заборгованість в сумі 499 255,14 грн. ( не відшкодована вчасно сума ПДВ за грудень 2016 року) позивач здійснював обрахунок з 02.03.2017, тобто з моменту закінчення граничних строків на камеральну перевірку відповідної декларації (19.02.2017) та перерахування кошів казначейством (02.03.2017). За кінцеву дату обрахунку позивачем бралась дата фактичного погашення боргу 06.09.2017.

Таким чином, 499 255,14 х 16.8 % (Рішенням Правління Національного банку України від 27 жовтня 2016 року №372-рш «Про розмір облікової ставки»)/ 100 / 365 днів х 189 днів = 43 431,09 грн.

Нараховуючи пеню на заборгованість в сумі 505 917,00 грн. ( не відшкодована вчасно сума ПДВ за січень 2017 року) позивач здійснював обрахунок з 30.03.2017, тобто з моменту закінчення граничних строків на камеральну перевірку відповідної декларації (23.03.2017) та перерахування кошів казначейством (30.03.2017 ). За кінцеву дату обрахунку позивачем бралась дата фактичного погашення боргу 06.09.2017.

Таким чином, 505 917,00 х 16.8 % (Рішення Правління Національного банку України від 27 жовтня 2016 року №372-рш «Про розмір облікової ставки»)/ 100 / 365 днів х 161 день = 37 490,53 грн.

Таким чином, загальний розмір пені, який підлягає стягненню з держави на користь позивача за порушення строків повернення суми бюджетного відшкодування, складає 720 472,91 грн.

Згідно ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), ратифікованою Законом від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР, зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 р.) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Так, виходячи з практики Європейського суду, під майном слід розуміти «майнові права» та обґрунтовані очікування того, що особа набуде певне майно. Право вимоги та отримання коштів, яке зокрема, підтверджено рішеннями судів чи нормами права становлять майно в розумінні ст. 1 Першого протоколу Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та його неотримання є порушенням цієї норми (Рішення Великої палати «Бурмич та інші проти України» від 12.10.2017 р.).

У відповідності до практики Європейського суду з прав людини, зокрема викладеної у таких рішеннях як «Маркс проти Німеччини» та «Споронг і Лоннрот проти Швеції», доцільним є застосування механізму захисту прав справжнього власника майна - а за таких обставин втручання судових органів є виправданим.

У даному випадку суд констатує стверджувальне порушення відповідачем 1 статті 1 Першого протоколу Конвенції.

Відповідно до п. 21.3 ст. 21 ПКУ, шкода, завдана платнику податків неправомірним рішенням, дією чи бездіяльністю посадової особи контролюючого органу має відшкодовуватись за рахунок коштів державного бюджету та з асигнувань, передбачених для фінансування такого органу.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторона, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, сплачена сума судового збору підлягає присудженню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Консюмерс-Скло-Зоря» (місцезнаходження: 35314, Рівненська область, Рівненський район, село Зоря, вулиця Промислова, 1; код ЄДРПОУ 22555135) до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (місцезнаходження: 04119, місто Київ, вулиця Дегтярівська, 11-Г; код ЄДРПОУ 39440996) та Державної казначейської служби України (місцезнаходження: 01601, місто Київ, вулиця Бастіонна, 6; код ЄДРПОУ 37567646) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинення певних дій та стягнення пені - задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність та зобов'язати Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби України внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості, що передбачені Порядком ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 року №26, які необхідні для відшкодування Приватному акціонерному товариству «Консюмерс-Скло-Зоря» суми податку на додану вартість за червень 2014 року у розмірі 608443 грн. 00 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Консюмерс-Скло- Зоря» (код ЄДРПОУ 22555135) пеню у розмірі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України за період з 07.10.2015 р. по 16.11.2017 р. у розмірі 339741 грн. 23 коп.; пеню у розмірі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України за період з 05.03.2016 по 16.11.2017 р. у розмірі 299810 грн. 06 коп.; пеню у розмірі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України за період з 02.03.2017 по 06.09.2017 у розмірі 43431 грн. 09 коп.; пеню у розмірі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України за період з 30.03.2017 по 06.09.2017 р. у розмірі 37490 грн. 53 коп.

Присудити на користь Приватного акціонерного товариства «Консюмерс-Скло-Зоря» (код ЄДРПОУ 22555135) суму судового збору в розмірі 12407 (дванадцять тисяч чотириста сім) грн. 10 (десять) коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39440996).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 26 лютого 2018 року.

Суддя Недашківська К.М.