Рішення № 72434013, 27.02.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2018 р. № 814/2920/17 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом:ОСОБА_1, АДРЕСА_1 до відповідача:Азово-Черноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України, вул. В. Гошкевича, 11а, м. Херсон, 73000 про:визнання дій протиправними; зобов'язання вчинити певні дії,

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, що містив вимоги:

визнати протиправними дії Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України (надалі - Управління або відповідач) щодо проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні без врахування повного розміру місячного грошового забезпечення;

зобов'язати Управління виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні, передбачену пунктом 2 статті 15 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 18 повних календарних років з урахуванням повного розміру щомісячного грошового забезпечення ОСОБА_1, з урахуванням раніше виплаченої суми одноразової грошової допомоги при звільненні.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказав, що, в порушення пункту 2 статті 9 та пункту 2 статті 15 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (надалі - Закон № 2011), відповідач нарахував та виплатив позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні без врахування суми щомісячної додаткової грошової винагороди (передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» (надалі - Постанова № 889), яка, на думку позивача, є складовою грошового забезпечення.

У відзиві на позовну заяву (арк. спр. 23-26) Управління зазначило, що при визначенні належної позивачу до виплати суми одноразової грошової допомоги воно керувалося положеннями затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.05.2008 № 425 «Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України» (надалі - Інструкція № 425) та затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02.02.2016 № 73 «Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України» (надалі - Інструкція № 73).

Позивач подав відповідь на відзив (арк. спр. 48-52).

У запереченнях (арк. спр. 56-62) відповідач додатково зазначив, що передбачена Постановою № 889 щомісячна додаткова грошова винагорода не передбачена додатком 25 (Додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Управління державної охорони, СБУ, Служби зовнішньої розвідки та інших розвідувальних органів) до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (надалі - Постанова № 1294), тому така винагорода не є частиною грошового забезпечення.

Дослідивши письмові докази, суд

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до наказу начальника Управління від 04.04.2017 № 116-ос «По особовому складу», позивача було звільнено у запас у зв'язку із закінченням строку контракту, а наказом начальника Управління від 12.04.2017 № 127-ос «По особовому складу» (арк. спр. № 12) позивача було виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Як вказано у пункті 2 статті 15 Закону № 2011, військовослужбовцям виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний рік служби. У разі звільнення з військової служби у зв'язку зі закінченням строку контракту, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Згідно з Розрахунком одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби (арк. спр. 14), до складових місячного грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога, Управління при обчисленні відповідної суми не врахувало суму щомісячної додаткової грошової винагороди, установленої пунктом 1 Постанови № 889. Ця обставина зазначена ОСОБА_1 у позовній заяві, визнана відповідачем і підтверджена розбіжностями між сумою місячного грошового забезпечення в Розрахунку та сумами, що вказані у довідці про доходи позивача (арк. спр. 15).

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Відповідно до пункту 2 статті 9 Закону № 2011, до складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з пунктом 4 статті 9 Закону № 2011, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Таким же чином, як у Законі № 2011, визначено складові грошового забезпечення у пункті 1 Постанови № 1294.

Ані Закон, ані Постанова № 1294, не містять визначення «місячне грошове забезпечення».

Як вказано у пункті 2 Постанови № 1294, виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством інфраструктури, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державною пенітенціарною службою, Адміністрацією Державної служби спеціального звя'зку та захисту інформації (далі - державні органи).

У пункті 1.2 затвердженої відповідно до Постанови № 1294 Інструкції № 425 наведено значення термінів:

грошове забезпечення - це гарантоване державою грошове забезпечення в обсязі, що відповідає умовам проходження військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

До складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення;

місячне грошове забезпечення - це грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством.

До складу місячного грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати та премія).

Порівняння складових грошового забезпечення та складових місячного грошового забезпечення (відсутність винагород, які мають постійний характер) свідчить про те, що Інструкцією № 425 безпідставно було звужено обсяг соціальних гарантій військовослужбовців, встановлених Законом № 2011.

Як вказано вище, пунктом 2 Постанови № 1294 Адміністрації Державної прикордонної служби України були надані повноваження затвердити порядок виплати грошового забезпечення, а не визначати його складові.

Пунктом 1 Постанови № 889 Кабінет Міністрів України встановив щомісячну додаткову грошову винагороду певним категоріям військовослужбовців, в тому числі військовослужбовцям Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення (підпункт 5). Факт отримання позивачем цієї винагороди визнаний сторонами.

Згідно з пунктом 2 Постанови № 889, граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.

У пункті 8 затвердженої відповідно до Постанови № 889 Інструкції № 73 вказано, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат.

Керуючись цією нормою, відповідач не включив суму винагороди, виплата якої передбачена Постановою № 889, до складу одноразової грошової допомоги, виплата якої встановлена пунктом 2 статті 15 Закону № 2011.

З підстав, що викладені вище (щодо застосування відповідачем Інструкції № 425), суд визнав, що Інструкцією № 73 також безпідставно було звужено обсяг соціальних гарантій військовослужбовців, встановлений Законом № 2011.

Доводи Управління про те, що встановлена Постановою № 889 щомісячна додаткова грошова винагорода не є додатковим видом грошового забезпечення військовослужбовців, оскільки відсутня у відповідному переліку (додаток 25 до Постанови № 1294), суд визнав хибними, оскільки, як вказано вище, щомісячні грошові винагороди, які мають постійний характер, є складовими грошового забезпечення (додатковими видами) відповідно до Закону № 2011. До того ж подібними твердженнями відповідач фактично намагається поставити під сумнів законність здійснених ним на користь позивача нарахувань та виплат.

Відповідно до частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності правого акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про те, що при нарахуванні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги відповідач діяв всупереч вимогам Закону № 2011, положення Інструкції № 425 та Інструкції № 73 не відповідають нормам, що містяться у Постанові № 1294 та Постанові № 889, в зв'язку з чим позовні вимоги мають бути задоволені.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись статтями 2, 9, 19, 77, 194, 241-243, 246, 250, 255, 262, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Азово-Черноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України (вул. В. Гошкевича, 11а, м. Херсон, 73000, ідентифікаційний код 23311274) задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України (вул. В. Гошкевича, 11а, м. Херсон, 73000, ідентифікаційний код 23311274) щодо проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 передбаченої пунктом 2 статті 15 Закону України від 20.12.1991 № 201-ХІІ «Про соціальний і правовий одноразової захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразової грошової допомоги без врахування передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» щомісячної додаткової грошової винагороди.

3. Зобов'язати Азово-Чорноморське регіональне управління Державної прикордонної служби України (вул. В. Гошкевича, 11а, м. Херсон, 73000, ідентифікаційний код 23311274) провести перерахунок виплаченої ОСОБА_1 суми передбаченої пунктом 2 статті 15 Закону України від 20.12.1991 № 201-ХІІ «Про соціальний і правовий одноразової захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразової грошової допомоги з урахуванням суми передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» щомісячної додаткової грошової винагороди та виплатити ОСОБА_1 відповідну суму різниці.

4. Зобов'язати Азово-Чорноморське регіональне управління Державної прикордонної служби України не пізніше одного місяця після набрання судовим рішенням у справі законної сили подати до суду звіт про його виконання.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна