Рішення № 72433807, 22.02.2018, Луганський окружний адміністративний суд

8.3.13

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

22 лютого 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 812/2084/17

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Свергун І.О.,

за участі секретаря - Карча В.М.,

представника позивача - ОСОБА_1 (довіреність від 26.12.2017),

представника відповідача - Горбачова С.О. (довіреність від 20.12.2017 № 4000/9/12-32-10-00-29),

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.12.2016 № 0022301304,

ВСТАНОВИВ:

26.12.2017 фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Луганській області, в якому позивач посилається на таке.

Відповідачем було проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015 та повноти нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2013 по 31.12.2015 ФОП ОСОБА_3

За результатами перевірки фахівцями податкового органу було складено акт від 02.12.2016 № 29/12-09-13-04/НОМЕР_1, на підставі якого винесено оскаржене податкове повідомлення-рішення від 16.12.2016 № 0022301304. Згідно з цим рішенням під час перевірки податковим органом встановлено порушення п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України, в результаті чого збільшено суму грошового зобов'язання за платежем орендна плата з фізичних осіб у сумі 84663,68 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 21165,92 грн.

Позивач не погоджується з таким рішенням, вважає його протиправним та таким яке слід скасувати, з таких підстав.

Під час перевірки відповідачем було встановлено неподання позивачем податкової декларації з орендної плати за земельні ділянки за 2015 рік, тому контролюючим органом визначено податкове зобов'язання в сумі 84663,68 грн.

Вважає, що при визначенні податкового зобов'язання відповідачем було порушено норми чинного законодавства, оскільки відповідно до статті 6 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (в редакції, чинній до 17.05.2016) суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, звільнено від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

ФОП ОСОБА_3 здійснює свою діяльність на території м. Лисичанськ, яке відповідно до розпорядження КМУ від 02.12.2015 № 1275-р знаходиться в зоні проведення АТО, тому повинен бути звільнений від сплати орендної плати з 01.01.2015 по 31.12.2015.

Також позивач зазначив, що 26.12.2017 ним подано до контролюючого органу податкову декларацію з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності за 2015 рік, в якій визначено річну суму зобов'язання у розмірі 0,00 грн, та сплачено штрафні санкції за не подання у строк податкової звітності з орендної плати у розмірі 170,00 грн.

На підставі викладеного позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.12.2016 № 0022301304 на суму 105829,60 грн, у тому числі за основним платежем 84663,68 грн та за штрафними (фінансовими санкціями) 21165,92 грн.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 15.01.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі, визначено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

01.02.2018 позивач звернувся до суду з заявою про заміну неналежного відповідача.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 01.02.2018 замінено відповідача по справі - Головне управління ДФС у Луганській області, належним відповідачем - Державною податковою інспекцію у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області.

14.02.2018 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву.

22.02.2018 від позивача надійшла відповідь на відзив.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеному в позові. У відповіді на відзив позивач додатково послався на те, що Закон № 1669-VII є спеціальним законом у спірних правовідносинах, а тому його застосування не ставиться у залежність від внесення відповідних змін до Податкового кодексу України. Також зазначив, що статтею 6 Закону № 1669-VII не вимагається додаткове отримання сертифіката про засвідчення форс-мажорних обставин.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував з таких підстав. Актом від 02.12.2016 № 29/12-09-13-04/НОМЕР_1 про результати документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2013 по 31.12.2015 ФОП ОСОБА_3, РНОКПП НОМЕР_1, встановлено неподання позивачем податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік та заниження суми орендної плати за земельну ділянку за 2015 рік в сумі 84663,68 грн, чим порушено пункт 286.2 ст. 286 та пункт 287.3 статті 287 Податкового кодексу України. Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України позивачу донарахована орендна плата за земельну ділянку за 2015 рік у сумі 84663,68 грн.

16.12.2016 позивачем отримано оскаржене рішення від 16.12.2016 № 0022301304, яким останньому збільшено суму грошового зобов'язання за платежем орендна плата з фізичних осіб на 105829,60 грн, у тому числі за податковим зобов'язанням - 84663,68 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 21165,92 грн.

Відповідно до пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, яким згідно пункту 288.4 статті 288 Податкового кодексу України передбачено розмір та умови внесення орендної плати.

Перевіркою встановлено, що між Лисичанською міською радою (орендодавець) та ФОП ОСОБА_3 (орендар) укладено договір оренди землі від 04.11.2010. Відповідно до п. 2 цього договору в оренду передається земельна ділянка площею 0,2009 га.

Згідно з пунктом 288.4 ст. 288 Податкового кодексу України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки (підпункти 288.5.1 та 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України).

Щодо посилання позивача на статтю 6 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 № 1669-VII зазначив, що Податковий кодекс України не містить посилань на Закон № 1669-VII та не зазначає, що проведення АТО є підставою для встановлення пільг або звільнення від сплати за користування землями державної і комунальною власності. Крім того, вважає, що відповідно до статті 10 Закону № 1669-VII протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України. Такий сертифікат до ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області не подавався.

Зазначив, що в разі трактування положень Закону № 1669-VII, як спеціального по відношенню до Податкового кодексу України, стаття 6 Закону № 1669-VII є такою, що фактично встановлює податкову пільгу, а не скасовує обов'язок зі сплати земельного податку на території проведення АТО. В цьому випадку додані позивачем до позовної заяви докази підтверджують той факт, що позивач не скористався податковою пільгою, у порядку, встановленому законодавством. На підставі викладеного просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77 КАС України, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_3 зареєстрований як фізична особа-підприємець Лисичанською міською радою 26.11.2004 за № 2 381 000 0000 000922 (арк. спр. 24-27).

04.11.2010 між Лисичанською міською радою (орендодавець) та ФОП ОСОБА_3 (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,2009 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, для експлуатації ресторану «ІНФОРМАЦІЯ_1» (арк. спр. 31-37).

06.06.2016 відповідачем проведено камеральну перевірку орендної плати за земельну ділянку ФОП ОСОБА_3, за результатами якої складено акт № 136/1303/НОМЕР_1. Перевіркою встановлено, що платником не подано податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік, чим порушено вимоги пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України (арк. спр. 29-30).

На підставі акта перевірки від 06.06.2016 № 136/1303/НОМЕР_1 ДПІ у м. Лисичанську винесено податкове повідомлення-рішення від 07.06.2016 № 0013901303, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Орендна плата з фізичних осіб» за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 170 грн (арк. спр. 28).

02.12.2016 відповідач провів документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015 та повноти нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2013 по 31.12.2015 ФОП ОСОБА_3, РНОКПП НОМЕР_1, за результатами якої склав акт № 29/12-09-13-04/НОМЕР_1 (арк. спр. 15-25).

Перевіркою, окрім іншого, встановлено заниження ФОП ОСОБА_3 суми орендної плати за земельну ділянку за 2015 рік у сумі 84663,68 грн, чим порушено п. 287.3 статті 287 Податкового кодексу України.

На підставі вказаного акта перевірки відповідач виніс податкове повідомлення-рішення від 16.12.2016 № 0022301304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Орендна плата з фізичних осіб» на 105829,60 грн, у тому числі: за податковими зобов'язаннями - 84663,68 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 21165,92 грн (арк. спр. 18).

У подальшому, 26.12.2017 позивач подав податкову декларацію з плати за землю (земельного податку та/або орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік, якою з урахуванням звільнення від її сплати в силу ст. 6 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» визначено податкові зобов'язання за період з січня по грудень 2015 року в сумі 0,00 грн (арк. спр. 21-23).

При вирішенні спору по суті суд виходить з такого.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України (далі - ПК України), крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 57.1 статті 57 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

У п.п. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до положень статті 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Згідно з пунктом 287.3 статті 287 ПК України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Разом з цим, відповідно до підпункту 47.1.2. пункту 47.1. статті 47 ПК України відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, несуть фізичні особи - платники податків та їх законні чи уповноважені представники у випадках, передбачених законом.

Неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов'язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання (пункт 120.1. ПК України).

Як установлено судом, позивачем не подано податкову декларацію з плати за землю за 2015 рік в строк, визначений пунктом 286.2 статті 286 ПК України, у зв'язку з чим рішенням від 07.06.2016 № 0013901303 до платника податків застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 170 грн. Податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік в установленому законом порядку позивачем подано 26.12.2017. Таку декларацію було прийнято контролюючим органом, проти чого не заперечував представник відповідача в судовому засіданні.

Підставою для зменшення податкових зобов'язань в податковій декларації позивачем визначено ст. 6 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 № 1669-VII (далі - Закон № 1669), що підтверджується поясненнями представника позивача та проти чого не заперечував відповідач.

Закон № 1669 визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року № 1669-VII (далі - Закон № 1669) період проведення антитерористичної операції - це час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Виходячи з наведених приписів, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14.04.2014.

Згідно з частиною третьою статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» наведеного Закону, закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

За результатами аналізу вказаних норм суд дійшов висновку, що Закон № 1669 є спеціальним законом у спірних правовідносинах, а тому його застосування не ставиться у залежність від внесення відповідних змін до Податкового кодексу України.

Крім того, Закон № 1669 прийнято у часі пізніше ніж Податковий кодекс України.

Статтею 6 Закону № 1669 (в редакції, чинній до 08.06.2016) встановлено, що під час проведення антитерористичної операції звільнено суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Відповідно до п. 5 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1669 Кабінет Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону зобов'язано, зокрема: затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» № 405/2014 від 14.04.2014, у період з 14.04.2014 до її закінчення.

Розпорядженням КМУ від 30 жовтня 2014 року № 1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (Закон № 1669) був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком. Відповідно до вказаного Додатку в розділі «Луганська область» пункт «Міста обласного значення» під номером 8, зокрема, зазначено м. Лисичанськ (Лисичанська міська рада).

Розпорядженням КМУ від 05 листопада 2014 року № 1079-р «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053» зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція».

Розпорядженням КМУ від 2 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком. Відповідно до Додатку в розділі «Луганська область» пункт «Міста обласного значення» під номером 8, зокрема, зазначено м. Лисичанськ (Лисичанська міська рада).

Пунктом 3 визнано такими, що втратили чинність розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» та розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079 «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053».

В подальшому Законом № 1365-VIII від 17.05.2016 року внесено зміни до ст. 6 Закону № 1669, яку викладено у наступній редакції: «Звільнити суб'єктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону».

В свою чергу, частиною четвертою статті 4 Закону № 1669 визначено, що перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджуються Кабінетом Міністрів України, який забезпечує своєчасну їх актуалізацію.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження», в якому відсутній населений пункт м. Лисичанськ (Лисичанська міська рада).

Отже, позивач був звільнений від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, розташованими в зоні проведення антитерористичної операції, в період з 14.04.2014 по 07.06.2016.

Починаючи з 08.06.2016 позивач повинен сплачувати плату за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в порядку та розмірах, визначених законом.

Щодо посилань відповідача на ту обставину, що позивачем не надано сертифікат Торгово-промислової палати України щодо настання форс-мажорних обставин, суд зазначає таке.

За приписами статті 10 Закону № 1669 протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Однак статтею 6 Закону № 1669 не вимагається отримання сертифіката про засвідчення форс-мажорних обставин для звільнення від плати за землю.

Отже, задекларовані в податковій декларації позивача нульові показники зобов'язання з орендної плати за землю протягом періоду з 01.01.2015 по 31.12.2015 відповідають вимогам Закону № 1669 і свідчать про реалізацію позивачем зазначеного права.

Зазначені обставини також спростовують посилання відповідача на те, що позивач не скористався податковою пільгою.

Відповідно до п. 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Посилаючись на вказану норму, відповідач нарахував позивачу штрафні (фінансові) санкції.

Однак, з огляду на те, що за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про безпідставність визначення податковим органом позивачу податкового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки комунальної власності за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 року, підстави для застосування до підприємства відповідача штрафних (фінансових) санкцій, що передбачені статтею 123 Податкового кодексу України, у вказаний період відсутні.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 16.12.2016 № 0022301304 є протиправним та належить до скасування, а відтак позовні вимоги є обґрунтованими та такими, які слід задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір у сумі 1058,30 грн (арк. спр. 2).

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, судові витрати належить відшкодувати на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в сумі 1058,30 грн.

Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 19, 20, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.12.2016 № 0022301304 задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області від 16.12.2016 № 0022301304 про збільшення ОСОБА_3 суми грошового зобов'язання за платежем «Орендна плата з фізичних осіб» на загальну суму 105829,60 грн, у тому числі: за основним платежем - 84663,68 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 21165,92 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області (вул. В. Сосюри, 347, м. Лисичанськ, Луганська область, 93113, код ЄДРПОУ 39890557) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати в сумі 1058,30 грн (одна тисяча п'ятдесят вісім грн 30 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 27 лютого 2018 року.

Суддя І.О. Свергун