Рішення № 72433439, 15.02.2018, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

15 лютого 2018 року м. Ужгород№ 807/807/17 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді - Калинич Я.М.,

при секретарі судового засідання - Багарі М.М.,

за участю сторін:

представника позивача - Суботи М.І.,

представників відповідача - Середнього Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Ужгороді адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_1 до Мукачівського прикордонного загону (27 прикордонний загін, Військова частина 2142) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України про стягнення грошового та матеріального забезпечення за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

06.07.2017 року ОСОБА_3 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (надалі - відповідач 1), Мукачівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (надалі - відповідач 2) про стягнення грошового та матеріального забезпечення за час вимушеного прогулу.

12.10.2017 року позивачем подано до суду письмове клопотання про витребування доказів та уточнено позовні вимоги: просить суд визнати протиправною бездіяльність начальника Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо невирішення в установленому законом порядку питання щодо виплати йому грошового та матеріального забезпечення за час вимушеного прогулу, яке недоотримав внаслідок незаконного звільнення та стягнути з 27 прикордонного загону (І категорії) (військова частина 2142 Мукачівський прикордонний загін) на його користь грошове та матеріальне забезпечення за час вимушеного прогулу з 23.05.2016 року по час прийняття рішення (а.с.99).

У судовому засіданні 15.02.2018 року представник позивача підтримав позовні вимоги до Мукачівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України. Позовні вимоги, звернені до Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України, не підтримав і просив суд такі не розглядати, оскільки Відповідач 1 своїм наказом поновив позивача на посаді та продовжив військову службу за новим контрактом, зобов'язавши відповідача 2 вирішити питання щодо виплати позивачу грошового забезпечення за час вимушеного прогулу відповідно до рішень судів. Подав суду відповідний витяг з Наказу за №34-ос від 23.01.2018 року (а.с.81).

Представник відповідача 2 у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив, просив суд відмовити у задоволенні позову з мотивів, викладених у письмових запереченнях. Так, вважає, що позивач наразі не є військовослужбовцем Мукачівського прикордонного загону ДПС України, що унеможливлює вирахувати як час вимушеного прогулу, так і здійснити виплату грошового забезпечення разом з матеріальним забезпеченням. Звертає увагу на ту обставину, що постановою Львівського апеляційного суду від 07.06.2016 року позивачу відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу. Зазначає, що відповідачі подали касаційні скарги на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2017 року (а.с.47-50). Разом з тим подав суду витяг із Наказу начальника 27 прикордонного загону ЗРУ ДПС за №30-ос від 24.01.2018 року «По особовому складу» про поновлення позивача на посаді з 22.04.2016 року, продовження строку дії контракту та військової служби та виплату грошових коштів у розмірі 6228,75 та грошового забезпечення за час вимушеного прогулу відповідно до рішень судів (а.с.90). Також на вимогу суду представник відповідача 2 надав суду як розрахункову відомість на позивача, так і розрахунки грошового забезпечення позивача за період вимушених прогулів: з 01.01.2017 по 31.12.2017 року та з 23.05.2016 року по 31.12.2016 року (а.с.87-89).

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, зясувавши обставини, що мають значення для вирішення справи, суд приходить до такого.

Судом встановлено, що позивач 04.03.2016 року звертався до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України, третьої особи - Мукачівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання протиправними та скасування наказів, висновку, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу (справа за №807/202/16). Так, постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 17.01.2017 року вищевказаний позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано Накази ЗРУ ДПС України за №119 від 05.03.2016 року та за №178-ос від 22.04.2016 року, поновлено ОСОБА_3 на посаді з 25.04.2016 року, стягнуто з Мукачівського прикордонного загону грошове забезпечення за час вимушеного прогулу у розмірі 53016,93 грн., а у задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с.23-32).

У подальшому 07.06.2017 року постановою Львівського апеляційного адміністративного суду вищевказану постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 17.01.2017 року в частині стягнення Мукачівського прикордонного загону ЗРУ ДПС України на користь позивача грошового забезпечення за час вимушеного прогулу скасовано та прийнято у цій частині нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено, а в решті постанову залишено без змін (а.с.7-13). Суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції стягнув грошове забезпечення з третьої особи (Мукачівського прикордонного загону), яка не є відповідачем у справі, а тому судовим рішенням не може на неї покладатися будь-який обов'язок. Такий висновок (вказівка) Львівського апеляційного адміністративного суду і став підставою для звернення позивача з даною позовною заявою до суду, із зазначенням відповідачами як ЗРУ ДПС України, так і Мукачівського прикордонного загону ДПС України.

Судом також встановлено, що 01.06.2017 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області постановлено закінчити виконвче провадження з примусового виконання виконавчого листа за №807202/16, виданого Закарпатським окружним адміністративним судом 19.01.2017 року про поновлення на посаді (а.с.158-159), а 31.05.2017 року до Військової прокуратури Західного регіону України скеровано відповідне подання (повідомлення) про внесення даних до ЄРДР стосовно наявності в діях службових осіб ЗРУ ДПС складу злочину, передбаченого ст.382 КК України (а.с.149-152). Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м.Львова від 13.10.2017 року зобов'язано орган досудового слідства військової прокуратури Львівського гарнізону зобов'язано визнати позивача ОСОБА_3 потерпілим у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №42017140410000127 від 15.06.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України (а.с.153-155).

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно з частиною 2 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються як цим Законом, так і відповідними положеннями про проходження військової служби та іншими нормативно-правовими актами.

Спеціальний порядок виплати військовослужбовцям грошового забезпечення у разі незаконного звільнення у випадку поновлення на службі встановлено Положенням про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України за №1115/2009. Відповідно до пункту 299 даного Положення у разі незаконного звільнення з військової служби військовослужбовця, який проходив військову службу за контрактом, він підлягає поновленню на військовій службі на попередній або за його згодою на іншій, не нижчій ніж попередня, посаді з дня прийняття рішення про поновлення на військовій службі. У разі поновлення військовослужбовця на військовій службі начальник органу Держприкордонслужби, який прийняв рішення про таке поновлення, одночасно вирішує в установленому законодавством порядку питання щодо виплати йому грошового забезпечення та видачі матеріального забезпечення за час вимушеного прогулу, які він недоотримав внаслідок незаконного звільнення.

Під час розгляду даної справи відповідач 1 своїм Наказом за №34-ос від 23.01.2018 року «По особовому складу» поновив позивача на посаді начальника відділу прикордонної служби «Хижа» ІІІ категорії (тип Б) 27 прикордонного загону (І категорії) з 22.04.2016 року, продовжив строк дії контракту на строк вимушеного прогулу з 20.07.2017 року до 22.01.2018 року, продовжив військову службу за новим контрактом позивачу строком на 5 років (з 23.01.2018 року), зобов'язавши відповідача 2 вирішити питання щодо виплати позивачу грошового забезпечення за час вимушеного прогулу відповідно до рішень судів (а.с.81). При цьому відповідач 2 видав дублюючий Наказ за №30-ос від 24.01.2017 року «По особовому складу», яким поновив позивача у списках особового складу та всіх видах забезпечення, виплатив позивачу грошові кошти у розмірі 6228,75 грн., однак грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу не виплатив (а.с.90).

На вимогу суду представник відповідача 2 у судовому засіданні подав суду розрахунки грошового забезпечення позивача ОСОБА_3 за періоди вимушеного прогулу та розрахункову відомість на позивача за період часу січень-лютий 2018 року. Так, згідно розрахунку грошове забезпечення позивача за період вимушеного прогулу з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року склало 132120,18 гривень, а за період з 23.05.2016 року 31.12.2016 року - 79522,28 гривень, що склало 211642,46 гривень. При цьому, в дану суму включено 6228,75 гривень, які позивач отримав при поновленні його 24.01.2018 року на посаді відповідачем 2, що підтвердив у судовому засіданні як представник позивача, так і представник відповідача 2 - викладене стверджується також і розрахунковою відомістю за січень місяць 2018 року (а.с.87-89).

Враховуючи викладене, до остаточного стягнення підлягає сума 205413,71 гривень як така, яку позивач недоотримав внаслідок незаконного звільнення.

Відтак, враховуючи наведене суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 до Мукачівського прикордонного загону (27 прикордонний загін, Військова частина 2142) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України про стягнення грошового та матеріального забезпечення за час вимушеного прогулу є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст. 9, 19, 77, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_1 до Мукачівського прикордонного загону (27 прикордонний загін, Військова частини 2142) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України про стягнення грошового та матеріального забезпечення за час вимушеного прогулу - задовольнити.

Стягнути з 27 прикордонного загону (І категорії) Західного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби України (в/ч 2142) на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1 матеріальне та грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 23 травня 2016 року по 23 січня 2018 року у сумі 205413,71 грн. (двісті п'ять тисяч чотиристо тринадцять гривень, 71 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені пп. 15.5 п. 15 Розділу VII КАС України).

У відповідності до ч.3 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 15 лютого 2018 року проголошено вступну та регулятивну частини рішення. Рішення в повному обсязі складено 26 лютого 2018 року.

СуддяЯ.М. Калинич