Рішення № 72433369, 21.02.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2018 року м.Житомир справа № 806/420/18

категорія 10.2.4

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шуляк Л.А.,

секретар судового засідання Алексюк Т.В.,

за участю: позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Мельничука А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання провести перерахунок та виплату пенсії,

встановив:

Позивач звернулась до адміністративного суду з позовом, в якому просить:

- визнати дії Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови їй в перерахунку пенсії по інвалідності з 01.10.2017 з врахуванням індивідуального коефіцієнта страхового стажу, відповідно до змін до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 №2148 - VІІІ протиправними;

- зобов'язати відповідача провести з 01.10.2017 перерахунок та виплату їй пенсії по інвалідності призначеної в розмірі 90% пенсії за віком, з врахуванням індивідуального коефіцієнта страхового стажу 0,44750, який прораховано на підставі матеріалів пенсійної справи, відповідно до змін до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 №2148 - VІІІ.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з 01.10.2017 відповідачем проведено перерахунок її пенсії відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 №2148 - VІІІ. При цьому, відповідачем враховано індивідуальний коефіцієнт страхового стажу 0,40250, тоді як за її підрахунками такий коефіцієнт має становити 0,44750.

Звертає увагу, що відповідачем не було враховано, що станом на 31.08.2010 пенсійний вік жінок становив 55 років, тоді як у 2017 році (на момент перерахунку) такий вік для позивача становить 59 років 6 місяців. Враховуючи, що до страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності, крім наявного стажу має бути зарахований період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою пенсійного віку, відповідач безпідставно при проведенні перерахунку пенсії позивачу, з урахуванням вказаних змін щодо пенсійного віку жінок, не врахував період 4 роки 6 місяців.

Крім того, зазначає, що відповідачем не було враховано додатково період 1 рік 4 місяці 19 днів до її страхового стажу, в який позивач продовжувала працювати (з 31.08.2010 до 19.01.2012) та сплачувала страхові внески.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (а.с.24-25). Серед іншого, вказав, що відповідно до п.4-3 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014,2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%. Саме із застосуванням вказаного показника було здійснено перерахунок пенсії позивача у 2017 році.

При цьому, вказаним Законом не передбачено будь-яких норм, які б дозволяли поширити їх дію (зокрема, у питанні пенсійного віку) на пенсії, призначені до набрання ним чинності.

Також звернув увагу, що позивач не зверталась із заявою про перерахунок пенсії у зв'язку із збільшенням страхового стажу, зокрема щодо врахування періоду з серпня 2010 року по січень 2012 року.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Житомирському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області і отримує з 11.03.2002 пенсію по інвалідності (загальне захворювання) (а.с.26).

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 №2148 - VІІІ з 1 жовтня 2017 року позивачу проведено перерахунок пенсії із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014,2015 та 2016 роки.

При цьому, індивідуальний коефіцієнт страхового стажу позивача розрахований із стажу 34 роки 10 місяців 21 день, додаткового стажу 5 років 4 місяці 28 днів (стаж враховано по 31.08.2010), який склав 0,40250 ((39*12+15)/1200).

Вважаючи, що відповідачем невірно обраховано індивідуальний коефіцієнт страхового стажу, позивач звернулась із заявою від 26.10.2017 до Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якій просила зробити перерахунок пенсії по інвалідності з 1 жовтня 2017 року з урахуванням коефіцієнта страхового стажу 0,4475 (а.с.31).

26.12.2017 відповідачем надано відповідь на вказану заяву, в якій зазначено, що розмір пенсії обчислено у відповідності до діючих норм пенсійного законодавства (а.с.12-13).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 05.11.1991 (в редакції, яка діяла на момент призначення пенсії позивачу) пенсії по інвалідності призначаються в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату здоров'я, внаслідок: а) трудового каліцтва або професійного захворювання; б) загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства).

Відповідно до ч.1 ст.33 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058) пенсії по інвалідності особам з інвалідністю ІІ групи призначаються в розмірі 90 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону.

При цьому вказано, що дія статті 33 поширюється на інвалідів, які вийшли на пенсію до набрання чинності Законом №2153-IV від 04.11.2004, тобто з 2004 року розмір пенсії позивача становив 90 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 Закону №1058.

Згідно із ст.28 Закону №1058 розмір пенсії за віком визначається за формулою:

П = Зп х Кс, де:

П - розмір пенсії, у гривнях;

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях;

Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

У відповідності до ч.1 ст.24 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Відповідно до ст.26 Закону №1058 (в редакції, на момент визначення розміру пенсії позивача за цим Законом) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення чоловіками 60 років, жінками - 55 років та наявності страхового стажу не менше п'яти років.

З огляду на викладене, відповідачем при обрахунку страхового стажу зараховано період з дня встановлення інвалідності до досягнення позивачем пенсійного віку, тобто 55 років.

Відповідно до Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" №3668-17 від 08.07.2011 (далі - Закон №3368) внесено зміни щодо пенсійного віку, зокрема вказано, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років (в тому числі й жінки).

У відповідності до п.4-3 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058, пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014,2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.

При здійсненні перерахунку пенсій відповідно до абзацу першого цього пункту використовується розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений на 1 грудня 2017 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", збільшений на 79 гривень.

Пункт 4-3 доповнено згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" №2148-VIII від 03.10.2017 (далі - Закон №2148), який застосовується з 1 жовтня 2017 року.

Таким чином, перерахунок пенсії позивача з 1 жовтня 2017 року проведено відповідачем із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014,2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.

Суд враховує, що зворотна дія нормативно-правового акта у часі - це дія нового нормативно-правового акта на факти та відносини, що мали місце до набуття ним чинності.

У Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

Як зазначалось, на момент призначення пенсії позивачу та встановлення її страхового стажу (при зарахуванні періоду з дня встановлення інвалідності до досягнення позивачем пенсійного віку) пенсійний вік жінок за діючим на той час законодавством становив 55 років.

При цьому, нормами Закону №3668, якими внесено зміни в частині визначення пенсійного віку для жінок (60 років) не передбачено його зворотної дії щодо визначення страхового стажу особам, яким пенсію призначено до набрання цими змінами чинності. Не передбачено такої можливості й Законом №1058 та Законом №2148.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідач діяв у відповідності до діючого законодавства при визначенні індивідуального коефіцієнта страхового стажу позивача в цій частині.

Щодо неврахування відповідачем до страхового стажу позивача періоду з 31.08.2010 по 19.01.2012 слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.4 ст.42 Закону №1058 у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.

За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.

У разі якщо застрахована особа після призначення (перерахунку) пенсії має менш як 24 місяці страхового стажу, перерахунок пенсії проводиться не раніше ніж через два роки після призначення (попереднього перерахунку) з урахуванням страхового стажу після її призначення (попереднього перерахунку) та заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.

Отже, з урахуванням того, що позивач після призначення пенсії продовжувала працювати, їй має бути зарахований до страхового стажу період з 31.08.2010 по 19.01.2012.

Разом з тим, у відповідності до вимог Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок) для проведення перерахунку пенсії у зв'язку з урахуванням страхового стажу (заробітної плати) після призначення пенсії, пенсіонеру слід подати заяву про перерахунок пенсії до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії (п.1.5).

Відповідно до п.2.7 Порядку до заяви про перерахунок пенсії у зв'язку з урахуванням страхового стажу (заробітної плати) після призначення пенсії, у зв'язку зі зміною кількості членів сім'ї, а також в інших випадках, які спричиняють збільшення чи зменшення розміру пенсії, надаються документи, передбачені підпунктами 2-4 пункту 2.1, пунктом 2.6 цього розділу.

У заяві від 26.10.2017 позивач не ставила питання про перерахунок пенсії у зв'язку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії з 31.08.2010 по 19.01.2012, тому відповідач позбавлений права самостійно без заяви позивача здійснити такий перерахунок, що узгоджується із наведеними вимогами Закону №1058 та Порядку.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень та з позицією Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що завдання суду при здійсненні його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи влади держави, і суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою (позиція Верховного Суду України, викладена в постанові Пленуму №13 від 24.10.2008).

Таким чином, суд не наділений повноваженнями самостійно проводити розрахунок індивідуального коефіцієнта страхового стажу, оскільки це є дискрецією органів Пенсійного фонду.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем доведено правомірність своїх дій та рішень.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 371 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду у порядку, визначеному статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення через суд першої інстанції.

Суддя Л.А.Шуляк

Повне судове рішення складене 26 лютого 2018 року