Рішення № 72433182, 26.02.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2018 р. Справа№805/104/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Олішевська В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1

до відповідача: Красноармійського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області

про: визнання протиправною бездіяльність Красноармійського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Донецької області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії з квітня 2017 року, зобов'язання Красноармійське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсію та виплатити заборгованість за період починаючи з квітня 2017 року.

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Красноармійського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправною бездіяльність Красноармійського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Донецької області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії з квітня 2017 року, зобов'язання Красноармійське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсію та виплатити заборгованість за період починаючи з квітня 2017 року.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у 1999 році вона здобула право на отримання державної пенсії, що підтверджується пенсійним посвідченням НОМЕР_3. Позивач зазначає, що вона була зареєстрована та постійно проживала в АДРЕСА_1, де перебувала на обліку у пенсійному фонді та отримувала пенсію за віком. Також, позивач звернув увагу суду на те, що у зв'язку з проведенням антитерористичної операції та з набранням чинності Постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 595, якою затверджений Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, у населеному пункті, де мешкав позивач, було припинено здійснення повноважень відповідним органом Пенсійного фонду України, а також зупинено до моменту повернення окупованої території під контроль органів державної влади видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. В зв'язку з чим, позивач у липні 2016 року звернувся до Красноармійського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з заявою про взяття на облік та нарахування пенсії. Позивач зазначив, що саме з цього періоду відповідач нараховував їй пенсійне забезпечення у розмірі 1400 грн., але починаючи з квітня 2017 року без правових підстав припинив нарахування пенсії. Позивач, звертає увагу суду на те, що будь - яких рішень про припинення виплати пенсій від відповідача не надходило. З огляду на вищевикладене, позивач вважає, що відповідач порушив охоронювані Конституцією України та Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» право на отримання пенсії.

Позивач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи без участі позивача.

Представник відповідача через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву на позовну заяву позивач посилається на те, що відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 25 липня 2016 року № 1427031702 позивача було взята на облік як внутрішньо переміщену особу з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції та перебуває за адресою: АДРЕСА_2. Відповідач зазначає, що реалізація права на отримання пенсійних виплат пов'язаних з фактом реєстрації пенсіонера як внутрішньо переміщеної особи, що має бути підтверджено відповідною довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Відповідач посилається на те, що рішення про скасування дії довідки приймається керівником з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання особи. За результатом синхронізації баз управління (АСОПД) та бази УПСЗ (база переміщених осіб з тимчасово окупованої території України або району проведення АТО, затвердженого ПКМУ від 01.10.2014 № 509), у вказаній пенсійній справі фіксується «93 особливість», яка не дає можливості поновити виплату пенсії. Відповідно до витягу з протоколу № 15 від 06.04.2017 року на засіданні комісії з розгляду питань призначення (відновлення) соціальних виплат ВПС за місцем їх фактичного проживання/перебування - пенсійні виплати припинені. Відповідач вважає, що управлінням правомірно було припинено виплату пенсії позивачу. Крім того, відповідач звертає увагу суду на те, що жодними нормативними актами, що регламентують порядок страхових виплат та надання соціальних послуг у збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру, не передбачено здійснення виплат потерпілим, які не перемістились із тимчасово окупованої території на підконтрольній органам державної влади території.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи без участі представника управління.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05 січня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження у підготовче засідання на 24 січня 2018 року.

24 січня 2018 року у зв'язку з неприбуттям у судове засідання сторін по справі, а також з метою отримання додаткових доказів по справі, суд прийняв ухвалу про відкладення розгляду справи на 20 лютого 2018 року.

Ухвалою суду від 20 лютого 2018 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Приписами частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

З огляду на те, що позивач та представник відповідача у судове засідання не з'явились, надали до суду клопотання про розгляд справи без участі, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі сторін в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, отримує пенсію за віком, що не заперечується сторонами.

ОСОБА_1 була взята на облік як особу, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, а саме: з АДРЕСА_2, що підтверджується відповідною довідкою управління соціального захисту населення від 25 липня 2016 року № 1427031702 (а.с. 13, 46).

Відповідно до затвердженого розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 №1275-р Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, м. Макіївка включене до цього Переліку.

Згідно з матеріалами справи, позивач отримувала пенсію в Управлінні Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська, у зв'язку із зміною місця проживання пенсійна справа позивача була направлена до управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійськ та Красноармійському районі (а.с. 40 - зворотній бік, 41, 42).

У грудні 2015 року позивач звернулася до управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі з заявою про виплату пенсії (а.с. 42 - зворотній бік).

Згідно розпорядження Управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області від 16 грудня 2015 року № 63402 призначено виплату пенсії (а.с. 41 - зворотній бік).

28 липня 2016 року позивач звернувся до відповідача з заявою про поновлення виплати пенсії з червня 2016 року (а.с. 45).

З матеріалів справи вбачається, що позивачу призначено пенсію, згідно розпорядження Красноармійського об'єднаного управління Пенсійного фонду № 319411 від 18 серпня 2016 року у розмірі 1209,78 грн. (а.с. 44).

Довідкою Красноармійського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії від 25 січня 2018 року №394, ОСОБА_1, яка знаходиться на обліку в управлінні, нарахована пенсія та фактично виплачена за період з січня по березень 2017 року включно (а.с. 48).

Відповідач у наданому до суду відзиві на позовну заяву зазначає, що за результатами синхронізації баз управління (АСОПД) та бази УПСЗ (база переміщених осіб з тимчасово окупованої території України або району проведення АТО, затвердженого ПКМУ від 01.10.2014 № 509), у вказаній електронній пенсійній справи фіксується «93 особливість», яка не дає можливість поновити.

Згідно витягу з протоколу № 15 від 06 квітня 2017 року комісією з призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам при виконавчому комітеті Покровської міської ради прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 в призначенні (відновленні) соціальних виплат (а.с. 38).

25 березня 2017 року Красноармійським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області прийняте розпорядження про припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01 квітня 2017 року на підставі відомостей протоколу № 15 від 06 квітня 2017 року комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам управління соціального захисту населення Покровської міської ради щодо непідтвердження факту проживання ОСОБА_1 за вказаним нею місцем мешкання (а.с. 37).

Доказів направлення (вручення) позивачу зазначеного розпорядження Красноармійським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області суду не надано.

Спірним питанням цієї справи є правомірність дій відповідача щодо припинення виплати пенсії позивачеві з причини відсутності її за зареєстрованим місцем перебування як внутрішньо переміщеної особи.

Статтею 3 Конституції України закріплене визнання найвищою соціальною цінністю в України людини, її життя і здоров'я, честі і гідності, недоторканності і безпеки, відповідальність держави перед людиною за свою діяльність та головний обов'язок держави щодо утвердження і забезпечення прав і свобод людини.

Право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод, це право відповідно до ч. 2 ст. 46 Конституції України гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел, і забезпечується ч. 2 ст. 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту.

Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року № 1058 (далі по тексту - Закон № 1058) розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону № 1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Приписами статті 47 Закону № 1058 визначено, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Закон № 1058 або інший закон з питань пенсійного забезпечення не передбачає будь-яких підстав зупинення або непоновлення виплати вже призначеної пенсії, є тільки підстави припинення виплати пенсії, які визначені статтею 49 цього Закону.

Згідно ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.

Суд звертає увагу, що жоден з вищезазначених випадків щодо ОСОБА_1 управлінням не застосований та не доведений.

Крім того, вищезазначеною статтею передбачено, що виплата пенсії припиняється або за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду, або за рішенням суду. Однак відповідачем не надано доказів того, що було прийнято рішення територіальних органів Пенсійного фонду або відповідне судове рішення про припинення виплату пенсії.

Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Позивач має статус внутрішньо переміщеної особи, який врегульований Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року №1706 (далі по тексту - Закон № 1706).

Відповідно до ч. 1, 2 ст.7 Закону № 1706, для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Відповідно відновлення всіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, які зареєстровані як внутрішньо переміщені особи, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Згідно п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, проводиться через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" з можливістю отримання готівкових коштів і проведення безготівкових операцій через мережу установ і пристроїв будь-яких банків тільки на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження.

Пунктом 6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509, передбачено, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».

Приписами статті 12 Закону № 1706 визначено, підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: подала заяву про відмову від довідки; скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; повернулася до покинутого місця постійного проживання; виїхала на постійне місце проживання за кордон; подала завідомо недостовірні відомості.

Суд зазначає, що за положеннями ст. 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 1 Додаткового протоколу до Конвенції, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Положеннями ст. 14 Конвенції регламентовано, що користування правами та свободами, визнаними Конвенцією, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Таким чином, право позивача на отримання пенсії є беззаперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов'язань.

До такого висновку суд дійшов і з врахуванням правової позиції Європейського Суду з прав людини, викладеній у справі «Ілашку та інші проти Молдови та Росії», в якій встановлений обов'язок держави, навіть за відсутності належного ефективного контролю над частиною власної території, вжити заходів у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

Суд зауважує, що в даному випадку наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи створює для неї на відміну від інших громадян України певні перешкоди в отриманні пенсії, яка призначена у зв'язку з трудовою діяльністю, та потребує від пенсіонера здійснення додаткових дій, не передбачених Законами щодо пенсійного забезпечення, зокрема, ідентифікацію особи, надання заяви про поновлення виплати пенсії, яка була припинена органом Пенсійного фонду. З огляду на викладене, суд вбачає в діях відповідача ознаки дискримінації по відношенню до позивача як внутрішньо переміщеної особи та відсутність єдиного підходу до виплати пенсій громадянам України згідно з діючим законодавством.

Приймаючи розпорядження про припинення виплати пенсії, відповідач посилається на протокол № 15 від 06 квітня 2017 року засідання комісії з розгляду питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, відповідно до якого встановлено відсутність позивача за адресою, зареєстрованою як фактичне місце проживання внутрішньо переміщеної особи. Крім того, відповідач послається на результати синхронізації баз управління Пенсійного фонду та баз УПСЗ, відповідно до якої у пенсійній справі позивача фіксується «93 особливість», яка не дає можливість поновити виплату пенсії.

Однак, суд не погоджується з даною позицією відповідача, оскільки, реалізація позивачем права на вільний вибір місця проживання в України, гарантованого Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ніхто не може позбавляти її права на отримання призначеної їй пенсії за віком.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Відповідачем у справі не надано відомостей, що позивач отримує пенсію в іншому територіальному органі Пенсійного Фонду України на території України, зокрема, за місцем свого поточного фактичного проживання.

Суд зазначає, що відсутність позивача за місцем проживання не може позбавляти її права на отримання пенсії за віком через впроваджений механізм реєстрації внутрішньо переміщених осіб та отримання відповідної довідки.

Суд також звертає увагу на те, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 92 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, гарантії їх здійснення та основні обов'язки повинні визначатися виключно законами, які приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Верховна Рада України може змінити закон лише виключно законом, а не шляхом прийняття підзаконного правового акта.

Отже, враховуючи, що пенсія за віком є виплатою довічною та постійною, суд прийшов до висновку про порушення відповідачем вимог ст. 19 Конституції України, ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-VI, оскільки з 01 квітня 2017 позивачеві не виплачується пенсія без прийняття відповідного рішення і за відсутності законодавчо встановлених підстав, а наявний у справі розпорядження про припинення виплати пенсії Красноармійського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 25 березня 2017 року не є таким рішенням у розумінні ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-VI.

З огляду на вищевикладене, суд вважає протиправним прийняте відповідачем розпорядження про припинення виплати пенсії від 25 березня 2017 року, та протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії з квітня 2017 року.

Також, суд вважає за доцільне зазначити, що оскільки рішення про припинення виплату пенсії відповідачем не приймалося, то шестимісячний строк звернення до суду з даним позовом у даному випадку не застосовується.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідач, припинивши виплату пенсії позивач з квітня 2017 року, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв'язку з чим підлягають захисту порушені права ОСОБА_1 шляхом зобов'язання поновити нарахування та виплату пенсії за віком починаючи з квітня 2017 року.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року по справі № 234/9660/17.

Відповідно до статті 19 Конституції України суд, як орган державної влади, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не наведено жодного порушення з боку позивача, яке б відповідно до чинного законодавства було б підставою для припинення виплати її пенсії. Діючи поза законом, відповідач тим самим свавільно втрутився у право позивача на отримання пенсії, що призвело до його порушення, а тому воно підлягає захисту шляхом задоволення вимог позивача в частині зобов'язання відповідача поновити виплату їй пенсії з часу припинення.

Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб'єкта владних повноважень.

Таким чином, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи ст. 9 КАС України, приймаючи до уваги відзив на позовну заяву відповідача, докази наявні у матеріалах справи, а також з аналізу норм чинного законодавства, суд приходить висновку про необхідність визнання протиправним та скасування розпорядження Красноармійського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про припинення виплати пенсії від 25 березня 2017 року, визнання протиправною бездіяльність Красноармійського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Донецької області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії з квітня 2017 року та зобов'язання Красноармійське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсію та виплатити заборгованість за період починаючи з квітня 2017 року.

З огляду на вищевикладене, суд приходить висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Красноармійського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області.

Відповідно до вимог частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, суд приходить до висновку про стягнення на користь Державного бюджету України судового збору в розмірі 640 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України у Великоновосілківському районі Донецької області.

Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд -

В И РІ Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Красноармійського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправною бездіяльність Красноармійського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Донецької області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії з квітня 2017 року, зобов'язання Красноармійське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсію та виплатити заборгованість за період починаючи з квітня 2017 року - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Красноармійського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про припинення виплати пенсії від 25 квітня 2017 року.

Визнати протиправною бездіяльність Красноармійського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії з квітня 2017 року.

Зобов'язати Красноармійське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний код НОМЕР_2, та сплатити заборгованість за період з квітня 2017 року.

Стягнути на користь Державного бюджету України (Отримувач: УК/м.Слов'янськ/22030101, р/р 31214206784075 , банк отримувача: ГУДКСУ у Донецькій області, МФО банку: 834016, Код ЄДРПОУ отримувача: 37803368) за рахунок бюджетних асигнувань Красноармійського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85500, Донецька область, смт. Велика Новосілка, вул. Октябрська, 103, код ЄДРПОУ 22008309) судовий збір в розмірі 640 (шістсот сорок) гривень.

Повний текст рішення складено та підписано 26 лютого 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.п. 15-5 п. 15 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Олішевська B.В.