Рішення № 72433148, 26.02.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2018 р. Справа№805/4547/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Арестової Л.В., при секретарі судового засідання - Лопушанському Д.О., за участю:

представника позивача - Корнієнко А.Г.,

представника відповідача - Ярової С.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техремпоставка"

до Головного управління ДФС в Донецькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Техремпоставка" звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 01.12.2017 року № 0005234802 про застосування штрафу в розмірі 1557 грн. 14 коп. та від 01.12.2017 року № 0005244802 про застосування штрафу в розмірі 15883 грн. 25 коп. за порушення строку сплати грошового зобов'язання з орендної плати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що рішення відповідача № 0005234802 від 01.12.2017 року та № 0005244802 від 01.12.2017 року про сплату штрафу складено з порушенням законодавства та підлягає скасуванню, оскільки відповідно до вимог ст. 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України. Проте сертифікатом № 2696 виданим 21.01.2015 року Торгово - промисловою палатою України, засвідчено настання обставин непереборної сили з 14.04.2014 року ТОВ "Техремпоставка" при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотримання законодавчих актів України, які стосуються справлення та сплати податків та обов'язкових платежів. На момент видачі сертифікату (висновку) Торгово-промисловою палатою України обставини непереборної сили тривають та дату закінчення їх терміну встановити неможливо. Сертифікатом № 2038, виданим 16.01.2015 року Торгово - промисловою палатою України, засвідчено форс мажорні обставини (обставини непереборної сили) з 14.04.2014 року для ТОВ "Техремпоставка" та дотриманні норм законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов'язкових платежів. Дату закінчення терміну дії обставин форс-мажору на момент видачі даного сертифікату встановити неможливо. Указом Президента України від 14.04.2014 року № 405/2014 введене в дію Рішення РНБО України від 13.04.2014 року "Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України". Земельні ділянки , які знаходяться у оренді ТОВ "Техремпоставка" розташовані на території, де здійснюється антитерористична операція, тому воно звільнене від відповідальності за порушення строку сплати грошового зобов'язання з орендної плати. В зв'язку з чим, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року залишено позовну заяву буз руху.

12 січня 2018 року ухвалою суду відкрито провадження по справі та призначене підготовче судове засідання.

30 січня 2018 року ухвалою суду відкладено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 15 лютого 2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, надав пояснення щодо позову, наполягав на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача заперечував проти позову, надав до суду відзив на адміністративний позов та пояснив суду, що відповідач діяв виключно на підставі та в спосіб, що передбачений законом, отже, на його думку відсутні підстави для задоволення позову. Закон № 1669 не є законом з питань оподаткування або внесення змін до Податкового Кодексу, таким чином, його положення суперечать нормам пункту 2.1. статті 2 та пункту 7.3 статті 7 Кодексу щодо визначення, у тому числі й зміни основних елементів податків.

Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Техремпоставка" зареєстровано в якості юридичної особи за кодом ЄДРПОУ 31366910, місцезнаходження: 85612, Донецька обл., Мар'їнський район, місто Курахове, вул. Енергетиків, буд. 34, що вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відомості якого розміщені на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch).

31.10.2017 року головним державним ревізором-інспектором Мангушського відділу податків і зборів з юридичних осіб Волновасько - Мангушського управління Головного управління ДФС у Донецькій області проведено камеральну перевірку ТОВ "Техремпоставка" своєчасності сплати узгодженого податкового ( грошового) зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб за 2014, 2016 рр. (а.с. 11-13).

Під час перевірки встановлені порушення ТОВ "Техремпоставка" норм чинного законодавства, а саме п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України в частині порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб за період з 30.11.2014 року по 27.12.2016 року.

01.12.2017 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області прийнято податкове повідомлення - рішення № 0005234802 про застосування до ТОВ "Техремпоставка" штрафних санкцій за порушення строку сплаті суми грошового зобов'язання з орендної плати у розмірі 10 % у сумі 1557 грн. 14 коп. (а.с. 15).

01.12.2017 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області прийнято податкове повідомлення - рішення № 0005244802 про застосування до ТОВ "Техремпоставка" штрафних санкцій за порушення строку сплаті суми грошового зобов'язання з орендної плати у розмірі 20 % у сумі 15883 грн. 25 коп. (а.с. 17).

Під час розгляду справи, судом з'ясовано, що 13 листопада 2013 року між позивачем та Першотравневою державною районною адміністрацією укладено договір оренди земельної ділянки, яка розташована на території Ялтинської селищної Ради Першотравневого району Донецької області, на земельній ділянці знаходиться база відпочинку «Берізка», та додаткової угоди від 08 лютого 2005 року, у зв'язку з чім позивачем подано податкову декларацію з плати на землю № 9001635730 від 21.01.2014 року за 2014 рік та № 9014747707 від 11.02.2016 року, уточнюючу податкову декларацію № 9251912128 від 27.12.2016 року за 2016 рік.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерхуме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо субєкта, а саме відомостей про обєкт нерухомого майна за № 24573698, тип майна - база відпочинку «Березка» знаходиться за адресою: Донецька область, Мангушський район, с. Юрївка, вул. Набережна, 76 (а.с. 208).

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України та ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби є органи державної податкової служби.

Таким чином, відповідач у справі - суб'єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

У відповідності із статтею 14 ПК України:

- грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту 14.1);

- податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1);

- штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.265 пункту 14.1);

- податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (підпункту 14.1.175 пункту 14.1).

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

У відповідності із пунктом 49.18 статті 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:

- календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (підпункт 49.18.1);

- календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя) (підпункт 49.18.2);

- календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (підпункт 49.18.3);

- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним (підпункт 49.18.4);

- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб підприємців протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (підпункт 49.18.5).

Згідно з пунктом 50.1 статті 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 123.1 статті 123 ПК України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Розділом XIII ПК України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та платою за землю.

Статтею 288 ПК України визначено:

- підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни (пункт 288.1);

- платником орендної плати є орендар земельної ділянки (пункт 288.2);

- об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду (пункт 288.3);

- розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (пункт 288.4);

- податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу (пункт 288.7).

Відповідно до статті 285 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік, який починається 01 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим за 12 місяців).

Згідно з пунктом 286.2 статті 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Відповідно до пункту 287.1 статті 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

У відповідності із пунктом 287.3 статті 287 ПК України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Указом Президента України N 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02 вересня 2014 року N 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (далі Закон N 1669-VII), тут і надалі положення Закону наведені в редакції чинній до 08.06.2016, період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014.

Статтею 6 Закону N 1669-VII встановлено, що під час проведення антитерористичної операції звільнено суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Відповідно до статті 6 Закону N 1669-VII, в редакції Закону N 1365-VIII від 17.05.2016, звільнено суб'єктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року N 1053-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція" затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з яким визначено, зокрема с. Юр'ївка (Ялтинська селищна рада).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року N 1079-р зупинена дія розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року N 1053-р, при цьому в самому змісті цього розпорядження відсутнє будь-яке нормативне обґрунтування.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року N 1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України" визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 N 1053 та від 05.11.2014 N 1079, та знову затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з підпунктом 13 по Донецькій області територією проведення АТО визначено, с. Юр'ївка;

Оскільки між Позивачем - товариством з обмеженою відповідальністю "Техремпоставка" та Першотравневою державною районною адміністрацією укладено договір оренди земельної ділянки, на території якої розташовано базу відпочинку «Березка», яка знаходиться за адресою: Донецька область, Мангушський район, с. Юрївка, вул. Набережна, 76, тобто на території проведення АТО, суд вважає, що ТОВ "Техремпоставка" у період з 14.04.2014 по 07.06.2016 включно звільнялося від плати за землю за цією земельною ділянкою в силу статті 6 Закону N 1669-VII.

Разом з тим, порядок звільнення від сплати за використання земельних ділянок наведеною нормою не був визначений.

У відповідності до вимог п. п. 30.1. 30.2, 30.3. 30.3 статті 30 Податкового кодексу України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Платник податків вправі використовувати податкову пільгу з моменту виникнення відповідних підстав для її застосування і протягом усього строку її дії.

За приписами п. 30.4 наведеної норми платник податків вправі відмовитися від використання податкової пільги чи зупинити її використання на один або декілька податкових періодів, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Податкові пільги, не використані платником податків, не можуть бути перенесені на інші податкові періоди, зараховані в рахунок майбутніх платежів з податків та зборів або відшкодовані з бюджету.

У відповідності до п. 30.9 цієї статті податкова пільга надається, зокрема, шляхом звільнення від сплати податку та збору.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку про те, що використання податкової пільги є правом платника податків, а не його обов'язком.

Судом під час розгляду справи встановлено, що Позивач скористався правом податкової пільги за 2016 рок та правомірно подав уточнену податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік № 9251912128 від 27.12.2016 р., в яких визначив податкові зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки, керуючись статтею 6 Закону N 1669-VII.

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до пункту 102.1. статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Твердження Відповідача про те, що стаття 6 Закону N 1669-VII не може застосовуватися внаслідок відсутності порядку її застосування та не внесення відповідних змін до Податкового кодексу України, суд вважає безпідставними, з огляду на таке.

По-перше, Закон N 1669-VII є спеціальним законом у спірних правовідносинах, а тому його застосування не ставиться у залежність від внесення відповідних змін до Податкового кодексу України.

Згідно з частиною третьою статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону N 1669-VII закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Крім того, Закон N 1669-VII прийнято у часі пізніше ніж Податковий кодекс України.

По-друге, пунктом 56.21 статті 56 ПК України визначено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Зважаючи на вищевикладене, враховуючи, що норми Закону N 1669-VII та Податкового кодексу України є суперечливими, податковий орган, отримавши від ТОВ "Техремпоставка" уточнену податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік, керуючись пунктом 56.21 статті 56 ПК України, мав застосувати законодавство, більш сприятливе для платника податків, та погодитися з тим, що платник податків у період часу з 14.04.2014 по 07.06.2016 був звільнений від плати за земельні ділянки, розташовані на території проведення АТО, тобто застосувати положення статті 6 Закону N 1669-VII.

На користь такої позиції свідчить й судова практика Європейського Суду з прав людини, якою згідно з частинами першою та другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України має керуватися суд при вирішенні справи, застосовуючи принцип верховенства права.

Так, Європейський Суд з прав людини у справі "Сєрков проти України", заява N 39766/05, пар. 33, 41, 42, 43, 44 рішення від 07.07.2011 зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання державного органу в мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення пункту 1 передбачає, що позбавлення власності можливе тільки "на умовах, передбачених законом", а пункт 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з основоположних принципів демократичного суспільства, притаманне всім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності та не було свавільним (див. рішення у справі "Ятрідіс проти Греції" (Iatridis v.) [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999).

Суд також зазначає, що можливість таких різних тлумачень одних і тих самих положень законодавства головним чином була спричинена неналежним станом національного законодавства з цього питання. Правила, які було закріплено в Указі Президента та в Законі про ПДВ, надавали необґрунтовану свободу вибору щодо тлумачення того, яким чином вони можуть співвідноситись, а також розуміння чіткої сфери їх застосування та значення їх вимог.

Відповідно, на думку Суду, відсутність необхідної передбачуваності та чіткості національного законодавства з такого важливого фіскального питання, яка призводила до його суперечливого тлумачення судом, порушує вимоги Конвенції щодо "якості закону".

У цьому контексті Суд не може не брати до уваги вимоги статті 4.4.1 Закону про погашення зобов'язань платників податків, який передбачає, що у разі якщо норма закону або іншого нормативного акту, виданого на основі закону, або якщо норми різних законів або нормативних актів дозволяють неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків платників податків і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків. Проте у цій справі державні органи обрали тлумачення національного законодавства, менш сприятливе для платників податків, що призвело до стягнення ПДВ із заявника (див. також рішення у справі "Щокін проти України" (Shchokin v.), заяви N 23759/03 та N 37943/06, п. 57, від 14 жовтня 2010 року).

Вищезазначені міркування є достатніми, щоб надати Суду можливість дійти висновку, що втручання у майнові права заявника було незаконним у контексті статті 1 Першого протоколу. Відповідно, Суд постановляє, що було порушення цього положення.

Відповідно до ст. 10 Закону України N 1669-VII протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Разом із цим, як встановлено під час розгляду справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Техремпоставка" отримано Сертифікат (висновок) № 2609 від 21 січня 2015 року Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили, відповідно до якого Торгово-промислова палата України на підставі п.п. 100.4, 100.5 статті 100 Податкового кодексу України засвідчує настання обставин непереборної сили з 14 квітня 2014 року Товариству з обмеженою відповідальністю "Техремпоставка" при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються справлення та сплати податків та обов'язкових платежів. На момент видачі сертифікату (висновку) ТПП України обставини непереборної сили тривають та дату закінчення їх терміну встановити неможливо (а.с. )

Сертифікатом № 2038, виданим 16.01.2015 року Торгово - промисловою палатою України відповідно до пунктів 102.6-102.7 ст. 102 Податкового кодексу України, засвідчено форс мажорні обставини (обставини непереборної сили) з 14.04.2014 року для ТОВ "Техремпоставка" та дотриманні норм законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов'язкових платежів. Дату закінчення терміну дії обставин форс-мажору на момент видачі даного сертифікату встановити неможливо. Указом Президента України від 14.04.2014 року № 405/2014 введене в дію Рішення РНБО України від 13.04.2014 року "Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України".

За таких обставин, податкові повідомлення - рішення від 01.12.2017 року № 0005234802 про застосування штрафу в розмірі 1557 грн. 14 коп. та від 01.12.2017 року № 0005244802 про застосування штрафу в розмірі 15883 грн. 25 коп. за порушення строку сплати грошового зобов'язання з орендної плати - підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

За правилами частин 1, 5 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в разі якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено, правомірність пред'явленого позову, а відповідачем доводи позовної заяви не були спростовані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, та підтверджується платіжним дорученням № 2117047761 від 28 грудня 2017 року, позивач за подання адміністративного позову сплатив 1 600,00 грн. (а.с. 46).

Отже, суд повертає позивачу судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області у розмірі 1 600,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 6-11, 19, 20, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Техремпоставка" до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити.

Скасувати повідомлення - рішення від 01.12.2017 року № 0005234802 про застосування штрафу в розмірі 1557 грн. 14 коп. та від 01.12.2017 року № 0005244802 про застосування штрафу в розмірі 15883 грн. 25 коп. за порушення строку сплати грошового зобов'язання з орендної плати.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техремпоставка" витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Техремпоставка" (код ЄДПРОУ 31366910, адреса: 85612, Донецька обл., Мар'їнський район, місто Курахове, вул. Енергетиків, буд. 34).

Головне управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (код ЄДПРОУ 39406028; адреса: 87526, Донецька обл., місто Маріуполь, вул. 130 Таганрозької дивізії, буд. 114).

Повний текст рішення складено та підписано 27 лютого 2018 року.

Суддя Арестова Л.В.