Рішення № 72432641, 15.02.2018, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 200/13804/16-ц

Провадження № 2/200/524/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" лютого 2018 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого-судді: Женеску Е.В.

за участю секретаря: Санжаровської Я.В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», Приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

ВСТАНОВИВ:

09 серпня 2016 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із зазначеним позовом.

В обґрунтування позову вказала, що 14.11.2015 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. вчинено виконавчий напис № 6462 про з стягнення з позивачки на користь ПАТ КБ «Приватбанк» 30094,22 грн. Підставою для вчинення виконавчого напису став кредитний договір № б/н від 25.06.2007 року, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк». Позивач вважає, що вказаний виконавчий напис вчинено з порушенням закону, а саме заборгованість не є безспірною, крім того, з дня виникнення у банку права вимоги минуло більше ніж три роки.

З урахуванням викладеного, позивач просив суд визнати виконавчий напис від 14.11.2015 року № 6462, вчинений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. про стягнення з позивачки на користь ПАТ КБ «Приватбанк» 30094,22 грн., таким, що не підлягає виконанню.

В судове засідання позивач не з'явився, представник позивача надав суду заяву, в якій просив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 26 січня 2018 року визначено здійснювати судовий розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», Приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено відповідачу строк до 09 лютого 2018 року для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідач ПАТ КБ «Приватбанк» не надав суду заперечень, а також відзиву на позов, в зв'язку з чим суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Приватний нотаріус ДМНО Бондар І.М. надала письмові заперечення на позов, в яких зазначила, що нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов'язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів. Банком було надано необхідні документи, передбачені «Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів». Кредитний договір між банком та позивачем був укладений на невизначений строк, тому кредитор має право вимагати виконання зобов'язання у будь-який час. Зазначає також, що позивачем невірно визначено процесуальний статус приватного нотаріуса як відповідача у справі. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено наступне.

14 листопада 2015 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною було вчинено виконавчий напис № 6462, на підставі якого нотаріус стягнув грошові кошти у сумі 30094,22 грн. з ОСОБА_1, які є її боргом за кредитним договором № б/н від 25.06.2007 року, укладеним між нею та ПАТ КБ «Приватбанк», у розмірі:

-Залишок заборгованості за кредитом - 6269,23 грн.;

-Сума заборгованості по відсоткам - 15883,06 грн.;

-Пеня та комісія - 4889,82 грн.

-Штраф - 1352,11 грн.

Главою 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012р. №296/5 (далі - Порядок) передбачено порядок вчинення виконавчих написів.

Згідно п. 1.1. даної Глави, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Згідно п.1.2. перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.3.1 вказаної Глави, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Відповідно до п.3.2 безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. №1172.

Відповідно до п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. №1172, для одержання виконавчого напису надаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Відповідно до п.19 ст.34 Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.

Відповідно до ст.89 Закону України «Про нотаріат» у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис, найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають, витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення,розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред'явлення виконавчого напису до виконання. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.

Пунктом 3.2. Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса» для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв'язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу.

Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Документами, які можуть підтверджувати наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлювати розмір зазначеної заборгованості, можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації, оформлені у відповідності до норм ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», оскільки тільки первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і складені під час здійснення господарської операції, є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.01.1992 року № 2 «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову у їх вчиненні» у п. 13 роз'яснено, що відповідно до ст. ст. 34, 36, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом лише за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем, що підтверджується документами, передбаченими спеціальними нормативними актами з цього приводу, і що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у випадках, коли законом встановлено інший строк давності, не минув цей строк.

Основними умовами вчинення нотаріусом виконавчого напису є подання документів, які встановлюють заборгованість боржника перед кредитором, підтверджують безспірність вимоги та подачі вимоги в межах строку позовної давності у три роки та у межах річного строку щодо вимоги про стягнення неустойки.

Ознакою безспірності вимоги є відсутність заперечень боржника щодо заборгованості та її розрахунку, а також відсутності будь-яких суперечностей у поданих документах. На підтвердження заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора. Тобто, нотаріус повинен упевнитися в розумінні боржником пред'явлених для нього вимог і визнання їх. Документом, що підтверджує такий факт, є отримання боржником вимоги стягувача з підписом боржника про його отримання.

З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір між позивачем та відповідачем ПАТ КБ «Приватбанк» укладено 25.06.2007 року, шляхом підписання позивачем заяви, якою він погодився з «Умовами та правилами надання банківських послуг». За умовами договору, він діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонгується на такий же строк.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що з метою вчинення нотаріального напису банком було подано приватному нотаріусу ДМНО Бондар І.М., серед інших документів, Виписку з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості за договором № б/н від 25.06.2007 року, укладеного між Приватбанком та клієнтом ОСОБА_1, станом на 31.10.2015 року.

Із вказаної Виписки вбачається, що датою останнього платежу ОСОБА_1 по даному кредитному договору є 01.05.2009 року.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Визначення поняття зобов'язання міститься у частині першій статті 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як "строк дії договору", так і "строк (термін) виконання зобов'язання" (статті 530, 631 ЦК України).

Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

Про правові наслідки порушення зобов'язання боржником йдеться також у частині першій статті 611, частині другій - четвертій статті 612 ЦК України, частині першій, другій статті 220 ГК України, які передбачають відповідальність боржника.

Умовами договору погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно із частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 ЦК України).

Оскільки умовами договору передбачені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, ураховуючи, що за умовами договору погашення кредиту повинно здійснюватися позичальником щомісячно, то початок перебігу позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.

Як встановлено у судовому засіданні - дата останнього платежу позивачем - 01.05.2009 року, відповідно з наступного місяця, тобто червня 2009 року виникло право вимоги банку щодо стягнення заборгованості позивача за кредитним договором.

ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся з вимогою до позивача про усунення порушень за кредитним договором 12.11.2015 року, що підтверджується описом цінного листа.

Як зазначалось вище, згідно п.3.1 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012р. №296/5, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Виконавчий напис вчинено 14.11.2015 року.

Однак, оскільки право вимоги банку щодо стягнення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором виникло з червня 2009 року, відповідно трирічний строк з дня виникнення права вимоги минув у червні 2012 року, тобто виконавчий напис вчинено з пропуском вказаного у п.3.1 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України строку.

Приватний нотаріус при вчиненні виконавчої дії на зазначене увагу не звернув та здійснив виконавчий напис в порушення вимог п.3.1 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, ст. 50, 87, 88 ЗУ «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не обмежується лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про те, що на час вчинення виконавчого напису не було дотримано умови щодо спливу трирічного строку з дня виникнення права вимоги, а отже виконавчий напис не підлягає примусовому виконанню, у зв'язку з чим заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, і виконавчий напис нотаріуса необхідно визнати таким, що не підлягає виконанню.

Судовий збір в сумі 551,20 грн. слід стягнути з відповідача в доход держави, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, оскільки позивач є інвалідом 1 групи та звільнений від сплати судового збору.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 12, 81, 133, 141, 258, 259, 263-268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», Приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати виконавчий напис від 14.11.2015 року № 6462, вчинений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» 30094,22 грн., таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь держави судовий збір у розмірі 275,60 грн.

Стягнути з Приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни на користь держави судовий збір у розмірі 275,60 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Пунктом 15.5 Перехідних положень ЦПК України передбачено, що апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя: Е.В. Женеску