Рішення № 72432483, 26.02.2018, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/6295/17

№ 2-а/639/19/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2018 року Жовтневий районний суд м. Харкова

у складі: головуючого - судді Іванової І.В.

за участю секретаря - Тущенко Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора Управління патрульної поліції у м. Харкові Департаменту патрульної поліції Вовк Богдана Вікторовича про скасування постанови по справі про адміністративне стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Жовтневого районного суду м. Харкова, як адміністративного суду, з адміністративним позовом до інспектора Управління патрульної поліції у м. Харкові Департаменту патрульної поліції Вовк Богдана Вікторовича про скасування постанови по справі про адміністративне стягнення.

В обґрунтування позову позивач послалася на те, що17.10.2017 року біля 23-00 год., вона керуючи автомобілем ВАЗ 21440-110-40, номерний знак НОМЕР_1, здійснюючи об'їзд місця проведення дорожніх робіт за адресою: м. Харків, вул. Полтавський шлях, 45, виїхала на смугу для зустрічного руху біля будівлі пожежної частини за адресою: м. Харків, вул. Полтавський шлях, 50. Одразу після цього вона була зупинена співробітником поліції Вовк Богданом Вікторовичем, який заявив їй, що вона порушила ПДР та на місці склав постанову, згідно якої наклав на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Відповідно до вказаної постанови вона нібито порушила п. 11.4 ПДР, тим самим скоїла правопорушення, передбачене ч.2 ст. 122 КУпАП. Позивач зазначила, що вона не згодна з даною постановою і не визнає себе винною у скоєнні правопорушення. При складенні постанови інспектором не враховано, що виїзд на смугу зустрічного руху мав змушений характер, оскільки вона здійснювала об'їзд траншеї, яка була викопана прямо на дорожньому покритті та блокувала рух. При цьому вона мала намір повернутися на належну смугу руху одразу після того, як перешкода мине. В районі, де мала місце подія, проводяться масштабні роботи з реконструкції підземних інженерних комунікацій, що пролягають під дорожнім покриттям. Роботи проводяться щоденно, у багатьох місцях одразу. Обстановка постійно змінюється, і неможливо передбачити, де та у який час виникнуть нові перешкоди для водіїв. В такій ситуації завданням поліції має бути не покарання водіїв, а участь в організації дорожнього руху. Між тім, за весь час робіт, на місці їх проведення вона не бачила жодного поліцейського, хоча там зараз, якщо спиратися лише на ПДР, скоїться безліч порушень з боку автовласників. Таке ж саме формальне порушення правил, що було припущено з її боку, на той момент у тому ж місці припускали і інші водії, оскільки дорожня обстановка не надавала можливості рухатися іншим чином і уникнути порушення. Було б несправедливо звинувачувати в цьому водіїв, оскільки виконавець робіт не спроможний врегулювати рух транспорту, а поліція нічого не робить для покращення дорожньої обстановки. За таких обставин позивач вважає, що постанова про накладення адміністративного стягнення винесена протиправно, у відсутності складу адміністративного правопорушення та має бути скасована. Вказані обставини і вимусили позивача звернутися до суду з вищезазначеним адміністративним позовом.

Позивач у судове засідання не з'явилася, надала суду заяву, згідно якої позов підтримала у повному обсязі та просила розглядати справу за її відсутності.

Відповідач по справі, являючись суб`єктом владних повноважень і будучи повідомленим про дату, час і місце судового розгляду, в судове засідання не з`явився і про причини своєї неявки суд не сповістив, а тому справа у відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України була розглянута за відсутності відповідача.

Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з ч.1, ч. 2 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи положення ст. 289 КпАП України, суд приходить до висновку, що позивач при зверненні до суду з позовом 24.10.2017 року не порушила передбачений 10-денний строк для захисту своїх прав в судовому порядку.

Згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії АР № 655678, складеної 17.10.2017 року інспектором роти 4 батальйону 1 Управління патрульної поліції м. Харкова рядовим поліції Вовк Б.В. відносно водія автомобіля «ВАЗ 21440-110-40», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_1, остання, керуючи транспортним засобом,17.10.2017 року о 23.00 годині, виїхала на смугу для зустрічного руху біля будівлі пожежної частини за адресою: м. Харків, вул. Полтавський шлях, 50, чим порушила п 11.4. ПДР України, та скоїла адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 122 КУпАП. (а.с. 10).

Даною постановою до ОСОБА_1 було застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу 425, 00 грн.

Положеннями ч.2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.

Стосовно суті прийнятої відповідачем постанови серії АР № 655678від 17.10.2017 року, у справі про адміністративне правопорушення, суд зазначає наступне.

Правила дорожнього руху, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху, повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що і інші учасники виконують ці Правила.

Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху.

Пунктом 11.4. Правил дорожнього руху передбачено, щона дорогах з двостороннім рухом, які мають щонайменше дві смуги для руху в одному напрямку, забороняється виїжджати на призначений для зустрічного руху бік дороги.

Суд погоджується з доводами позивача, що виїзд на смугу зустрічного руху мав змушений характер, оскільки вона здійснювала об'їзд траншеї, яка була викопана прямо на дорожньому покритті та блокувала рух. При цьому вона мала намір повернутися на належну смугу руху одразу після того, як перешкода мине.

Частиною 2 статті 122 КУпАП передбачено відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Згідно з п.1 ст. 247 КУпАП України обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, які стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Отже, засоби фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, є доказами у справах про адміністративне правопорушення.

Однак, відповідачем, всупереч нормам закону, не було надано суду жодних належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Нормами ст. 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, зокрема, - чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено, зокрема, постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом. (п. 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП).

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень

Згідно ч. 1 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній зокрема потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

У постанові, яка оскаржується, відповідачем не наведено посилання на докази, якими обґрунтовується рішення винесене останнім про накладення на позивача адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Відповідач не надав суду жодних належних доказів, які достовірно підтверджують обставини порушення ОСОБА_1.17.10.2017 року п. 11.4 ПДР України.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Аналізуючи усі обставини по справі та досліджені у судовому засіданні матеріали справи, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1складу правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Згідно ст. 245 того ж Кодексу при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Пунктом 5 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 року «Про судове рішення в адміністративній справі» передбачено, що відповідно до частини другої статті 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. При цьому слід ураховувати, що в такому разі в мотивувальній частині рішення суд повинен навести відповідне обґрунтування.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Позивач просить визнати дії інспектора Управління патрульної поліції у м. Харкові Департаменту патрульної поліції Вовк Богдана Вікторовича щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності - протиправними, скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії АР № 655678 від 17.10.2017 року складену інспектором роти 4 батальйону 1 УПП м. Харкова рядовим поліції Вовк Б.В., якою на ОСОБА_1 було застосовано адміністративне стягнення на підставі ч.2 ст. 122 КУпАП України у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн.,та закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення.

На підставі вищезазначеного суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову, скасування постанови серії АР № 655678 від 17.10.2017 року по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП, про притягнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності і накладення на неї адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 425 грн. та закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення за відсутністю в діях ОСОБА_1складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Керуючись ст. 19 Конституції України, п. 1 ст. 247, ст.ст. 283, 288, 289 КУпАП, ст.ст.6, 9, 44, 73-78, 90, 241-243, 244-246КАС України, Постанови Пленуму Вищого адміністративного Суду України № 7 від 20.05.2013 «Про судове рішення в адміністративній справі», суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративній позов ОСОБА_1 до інспектора Управління патрульної поліції у м. Харкові Департаменту патрульної поліції Вовк Богдана Вікторовича про скасування постанови по справі про адміністративне стягнення- задовольнити.

Визнати дії інспектора Управління патрульної поліції у м. Харкові Департаменту патрульної поліції Вовк Богдана Вікторовича щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності - протиправними.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 122 КУпАП серії АР № 655678 від 17.10.2017 року складену інспектором роти № 4 батальйону № 1 УПП у м. Харкові лейтенантом поліції Вовк Богданом Вікторовичем відносно ОСОБА_1, провадження у справі закрити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського Апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або розгляду справи в порядку письмового провадження, в зазначений строк з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 26.02.2018 року

Суддя І.В. Іванова