Постанова № 7243233, 23.12.2009, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №2а-6683/09/1370

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2009 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Лемеха Л.Я.

за участю:

представників позивача , Довганя В.І., Добринюк О.А.

представника відповідача Чабана О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Медіа-Про" до ДПІ у Франківському районі м. Львова про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

Встановив:

ПП "Медіа-Про" звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова, в якій просить визнати протиправним та нечинним податкове повідомлення-рішення від 20.07.2009 року №0001412320/0, яким встановлено порушення пп.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 №168/97-ВР із змінами та доповненнями (надалі Закон №168/97-ВР), у зв'язку з чим ПП "Медіа-Про" визначено суму податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій за платежем з податку на додану вартість на загальну суму 391389,00грн., де основний платіж 260926,00грн. та штрафні санкції 130463,00 грн.

Підставою винесення даного податкового повідомлення-рішення став акт планової виїзної документальної перевірки №1628/23-2/31363548 від 06.07.2009 року ПП "Медіа-Про" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.10.2006 по 31.03.2009р.р.

В судовому засіданні представником позивача подано доповнення до позовної заяви, згідно якого просить суд визнати нечинними податкові повідомлення-рішення від 20.07.2009 року №0001412320/0 та від 14.10.2009 року №0001412320/1 ДПІ у Франківському районі м. Львова.

Представники позивача позов підтримали з мотивів, зазначених у позовній заяві з врахуванням додаткових обґрунтувань до неї, пояснивши, що ДПІ у Франківському районі м. Львова з 19.05.2009 по 01.06.2009 року проводилась планова виїзна документальна перевірка ПП "Медіа-Про" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.10.2006 по 31.03.2009рр. За її результатами складено акт планової виїзної документальної перевірки №1628/23-2/31363548 від 06.07.2009 року (далі - Акт перевірки), який став підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 20.07.2009 року №0001412320/0 та від 14.10.2009 року №0001412320/1.

З зазначеним Актом перевірки та податковими повідомленнями-рішеннями позивач не погоджується та вважає їх прийнятими з порушеннями норм діючого законодавства, яке регулює підстави та порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами, зокрема позивач вважає неправомірним висновок ДПІ у Франківському районі м. Львова про те, що ПП "Медіа-Про" було порушено п.7.4.3 Закону України "Про податок на додану вартість", який викладено на аркуші 19-30 Акта перевірки.

Підпунктом 7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено: "у разі, коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду."

Позивач вважає, що висновок ДПІ у Франківському районі м. Львова про порушення пдп.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" є безпідставним, оскільки податковий орган не встановив, які саме товари придбавались позивачем з сплатою (нарахуванням) ПДВ, чи повністю ці товари приймали участь в оподатковуваних операціях, а якщо не повністю, то який розмір частки зазначених товарів приймав участь в оподатковуваних операціях звітного періоду і підлягав врахуванню при визначенні суми податкового кредиту. Позивач вважає, що відповідач зменшив йому податковий кредит, не врахувавши, що такий кредит був створений від придбаних товарів, які позивач в подальшому повністю використав в оподатковуваних операціях.

У звязку із цим позивач зазначає, що висновок відповідача про порушення п.7.4.3. Закону не підтверджується Актом перевірки.

Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечив з мотивів, викладених у поданому до суду запереченні та надавши пояснення в ході судового розгляду.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги, з врахуванням доповнених позовних вимог, підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно п.п.1,2 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб"єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Так, порядок проведення планових перевірок регламентується Порядком оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, що затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року №327, та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за №925/11205 (із змінами і доповненнями, внесеними наказом Державної податкової адміністрації України від 13 червня 2007 року №354), відповідно до якого факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів (п.1.7. Порядку).

Відповідно до п. 2.3.2 зазначеного Порядку, за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно:

- висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю;

- у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень;

- зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Відповідно до п.2.3.4 Порядку, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів.

В порушення вищезгаданих норм Порядку, в акті перевірки на аркушах 19-30 не наведено фактів виявлених порушень податкового законодавства з посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів, відсутнє обґрунтування змісту порушення та відповідних розбіжностей, зокрема ДПІ у Франківському районі м. Львова не зазначено, з посиланням на первинні документи (податкові накладні), які саме суми податку на додану вартість були сплачені (нараховані) позивачем при придбанні товарів, що в подальшому не приймали участі в оподатковуваних операціях звітного періоду та частка яких підлягала врахуванню при визначенні податкового кредиту.

Наведене свідчить, що ДПІ у Франківському районі м. Львова винесено повідомлення-рішення, виходячи з власного припущення про те, що ПП "Медіа-Про" придбавались товари, які в подальшому не використовувались підприємством повністю в оподатковуваних операціях звітного періоду та на суму нарахованого (сплаченого) при їх придбанні ПДВ підприємство створило податковий кредит.

В той же час, матеріалами справи підтверджується, що ПП "Медіа-Про" не порушило пп.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

За період, що перевірявся з 01.10.2006 по 31.03.2009р.р. основною діяльністю ПП "Медіа-Про" був гуртовий продаж товару (періодичних видань).

Позивач здійснював господарську діяльність з придбання та продажу товарів, які мали чітко виражену спрямованість на цільове використання виключно в певних операціях (в оподатковуваних податком на додану вартість за ставкою 20% та звільнених від оподаткування). Суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням таких товарів (послуг), у повному обсязі позивачем відповідно включались чи не включались до податкового кредиту (підпункт 7.4.2 пункту 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Підпунктом 5.1.2 п.5.1 ст.5 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що звільняються від оподаткування операції з поставки (передплати) періодичних видань друкованих засобів масової інформації та книжок, крім видань еротичного характеру, учнівських зошитів, підручників та навчальних посібників українського виробництва, словників українсько-іноземної або іноземно-української мови; доставки таких періодичних видань друкованих засобів масової інформації на митній території України.

Позивач відповідно до п.5.1.2. Закону користувався пільгою щодо оподаткування зазначених операцій.

Крім того, позивач здійснював продаж товарів, які оподатковуються ПДВ (не звільнені від оподаткування), якими були видання іноземного виробництва та папки і, відповідно, позивач не користувався пільгою при їх реалізації.

У зв'язку з тим, що позивачем здійснювались два види господарських операцій, продаж товарів без ПДВ і товарів з ПДВ, позивач підставно вів облік товару окремо по різних бухгалтерських рахунках: - №281 "Товари на складі без ПДВ"; №288 "Товари на складі з ПДВ".

Товари, придбані позивачем з ПДВ, продавались ним оподатковуючись ПДВ, а придбані товари без ПДВ реалізувались без оподаткування.

Відповідно до пп.7.2.8 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону.

У ст. 3 і ст. 5 Закону України "Про податок на додану вартість" наведено перелік операцій (видів діяльності), які не є об'єктом обкладення ПДВ і звільняються від обкладення ПДВ. У разі здійснення операцій, що звільнені від обкладення ПДВ і оподатковуються на загальних підставах, у підприємства-платника ПДВ виникають особливості віднесення ПДВ до складу податкового кредиту.

Згідно з пп.7.4.2 Закону України "Про податок на додану вартість", суми ПДВ, сплачені (нараховані) постачальникам при здійсненні операцій, які звільнені від обкладання або не є об'єктом обкладання ПДВ згідно зі ст.3 і 5 Закону, не включають до складу податкового кредиту. Ці суми відносять до складу валових витрат або на збільшення вартості основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації. У таких випадках Закон України "Про податок на додану вартість" про ПДВ (пп. 7.2.8) зобов'язує платників ПДВ вести окремий облік з продажу і придбання за операціями, що підлягають оподаткуванню і звільнені від оподаткування.

ПП "Медіа-Про" веде вказаний вище окремий облік операцій, які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування (товари на складі без ПДВ - №281 та №288 - товари на складі з ПДВ) та по яких і проводяться відповідні операції.

Ведення ПП "Медіа-Про" окремого обліку операцій з ПДВ засвідчується бухгалтерською та податковою звітністю підприємства, яка перевірялась ДПІ, та надана позивачем в обґрунтування своїх вимог суду, а саме - копії декларацій з ПДВ за січень-березень 2009 року; податкові накладні за січень-березень 2009 року; реєстри отриманих та виданих податкових накладних за січень-березень 2009 року. Зміст декларацій свідчить що підприємство декларувало операції, що оподатковуються ПДВ (рядок 1), операції, що звільняються від ПДВ (рядок 4), та відповідно суми податкового кредиту (рядок 17).

Також ведення окремого обліку засвідчується наданим позивачем Аналізом рахунку бухгалтерського обліку №281 "Товари на складі без ПДВ" за 1-3 місяці 2009 року, Оборотно-сальдовими відомостями рахунку бухгалтерського обліку №288 "Товари на складі з ПДВ" за 1-3 місяці 2009 року, оборотно-сальдова відомість по товару рахунок бух. обліку №281 за січень 2009 року.

Придбані позивачем товари, які були звільнені від ПДВ, не включались ним до податкового кредиту відповідно до п.7.4.2 Закону України "Про податок на додану вартість", а податковий кредит позивач визначав із придбаних товарів (видання іноземного виробництва та папки), які в подальшому повністю, а не частково прийняли участь в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Зазначений порядок застосування позивачем пп. 7.4.2 п.7.4 ст. 7 Закону відповідає позиції, яку викладено ДПА України в листі від 21.09.2009 № 20407/7/16-1517-26: "якщо придбані (виготовлені) товари (послуги) мають чітко виражену спрямованість на цільове використання виключно в певних операціях (в оподатковуваних податком на додану вартість за ставкою 20% та 0%, звільнених чи таких, що не є об'єктом оподаткування), то суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням таких товарів (послуг), у повному обсязі відповідно включаються чи не включаються до податкового кредиту (підпункт 7.4.2 пункту 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Відповідно до підпункту 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у разі придбання товарів (послуг), які будуть використані в оподатковуваних операціях, звільнених від оподаткування, в тих, що не є об'єктом оподаткування, або в тих, на які поширюється спеціальний режим оподаткування, встановлений статтею 8-1 Закону, платник податку повинен здійснювати розподіл сум податку на додану вартість, сплаченого (нарахованого) при придбанні товарів (послуг), виходячи із частки їх використання в таких операціях кожного поточного звітного періоду."

Оскільки ПП "Медіа-Про" придбавався товар (папки та іноземні періодичні видання), що мав чітку спрямованість на цільове використання виключно в певних операціях (в оподатковуваних податком на додану вартість за ставкою 20% та 0%, звільнених чи таких, що не є об'єктом оподаткування), то суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням таких товарів (послуг), у повному обсязі ПП "Медіа-Про" відповідно включало чи не включало до податкового кредиту (підпункт 7.4.2 пункту 7.4 ст. 7 Закону), що виключає необхідність розподілу сум податку на додану вартість щодо таких товарів на підставі підпункту 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону.

В акті перевірки зазначено, що суми ПДВ, сплачені (нараховані) ПП "Медіа-Про" постачальникам при здійсненні операцій, не повинні включатись до складу податкового кредиту. Проте, в такому випадку, ці суми мали б відноситись до складу валових витрат або на збільшення вартості основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Однак, в пп.3.1.1-3.1.3 акта перевірки не встановлено порушень щодо ведення бухгалтерського та податкового обліку в частині визначення повноти скоригованого валового доходу, валових витрат та амортизаційних відрахувань. Якщо ж дотримуватись позиції ревізорів, то позивачу необхідно було б відкоректувати валові витрати шляхом їх збільшення на суму 260926,00 грн. та відповідно вимагати повернення із бюджету зайво сплаченого податку на прибуток в сумі 65231,50 грн.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Отже, ПП "Медіа-Про" мало право, у період що перевірявся, на нарахування податкового кредиту, яке виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п.5.3.3 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не включаються до складу валових витрат витрати на сплату податку на прибуток підприємств, податку на нерухомість, а також податків, установлених пунктами 7.8, 10.2 і статтею 13 цього Закону; сплату податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, сплату податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються за рахунок сум виплат; таких доходів згідно із законом України про оподаткування доходів фізичних осіб.

Тобто, виходячи з вищенаведеного, можна зробити висновок, що частка сплаченого під час придбання товарів (послуг) ПДВ, що не відноситься до складу валових витрат, включається до складу податкового кредиту.

Отже, ПП "Медіа-Про" при придбанні товарів (робіт, послуг) сплачувало продавцеві податок на додану вартість, отримувало податкову накладну і відповідно до вимог чинного законодавства у підприємства виникало право на податковий кредит, що і відображалось у податковій декларації з ПДВ у відповідний звітний період. У тих же випадках, коли підприємством придбавались товари, роботи, послуги, які не є об'єктом оподаткування згідно ст.ст.3 та 5 Закону України "Про податок на додану вартість", то відповідно ПП "Медіа-Про" при наступному продажу вказаних товарів, робіт, послуг, враховувалась тільки націнка за надані свої послуги, підприємство не оподатковувало вказані операції 20% ПДВ.

Слід зазначити, що відповідно до ст. 3 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" органи ДПС України у своїй діяльності керуються Конституцією України, Законами України та іншими нормативно-правовими актами органів державної влади.

Згідно ст.19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, ДПІ у Франківському районі не мало підстав визначати податковий кредит на підставі пп. 7.4.3 п.7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", так як податковим органом не було встановлено, що ПП "Медіа-Про" в обревізований період створив податковий кредит від придбання товарів, які в подальшому частково використовувались ним у оподатковуваних операціях. Крім того, в акті перевірки не було встановлено на підставі первинних документів обставин, які б свідчили про порушення зазначеної норми закону.

Крім того, в судовому засіданні представник позивача пояснив, що ДПІ у Франківському районі здійснювало попередню (планову) перевірку підприємства за період з 01.10.2003р. по 30.09.2006р.. За наслідками перевірки було складено акт виїзної планової перевірки від 16.02.2007р. №582/23-0/31363548. На аркуші 4 зазначеного Акта (п.2.7) орган ДПІ зазначив, що підприємство в зазначений період здійснювало діяльність з роздрібної та гуртової торгівлі періодичними виданнями. На аркуші 5 (п. 2.12) Акта орган ДПІ відзначив, що підприємство користувалось пільгами по податку на додану вартість згідно п.5.1.2 п.5.1. ст. 5 Закону №168/97-ВР, та декларувало в рядку 4 Декларацій по податку на додану вартість "Операції, які звільнені від оподаткування". На аркуші 19 Акта (п.3.1.5 Податок на додану вартість) орган ДПІ не встановив порушень з боку ПП "Медіа-Про" положень Закону України "Про податок на додану вартість" в період з 01.10.2003 р. по 30.09.2006 р.

Судом враховано, що у період, що був охоплений попередньою плановою перевіркою органу ДПІ, позивач визначав податковий кредит в такому ж порядку як і в обревізованому відповідачем періоді з 01.10.2006 р. по 31.03.2009 р., однак, попередня планова перевірка не встановила жодних порушень позивача в обліку операцій з ПДВ.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Постановив:

Визнати протиправними та нечинними податкові повідомлення-рішення від 20.07.2009 року №0001412320/0 та від 14.10.2009 року №0001412320/1, винесені ДПІ у Франківському районі м. Львова про визначення податкового зобовязання та застосування штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість в розмірі 391389,00 грн.

Стягнути з державного бюджету на користь ПП "Медіа-Про" 3,40 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Р. Брильовський

Повний текст постанови виготовлено 28.12.2009 р.