Вирок № 72429088, 26.02.2018, Придніпровський районний суд м. Черкас

Справа № 711/8198/17

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2018 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючої судді Степаненка О.М.,

з участю секретаря Чмих І.С.,

прокурора Гриневич М.С.,

потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представників потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5,

цивільного позивача ОСОБА_6,

обвинуваченого ОСОБА_7

захисника Манзар Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси кримінальне провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017251010003331 за обвинуваченням ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Корсунка Тальнівського району Черкаської області, українця, громадянина України, одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_1 раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_7 17.04.2017 близько 09 години 30 хвилин, керуючи автомобілем «ВАЗ-2102», реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по вулиці Надпільна в місті Черкаси у напрямку до вулиці Пастерівська, в порушення вимог п.п. 2.3.б) та 8.7.3е) Правил дорожнього руху України був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, а тому під час руху виїхав на регульоване перехрестя з вулицею Богдана Хмельницького на червоний сигнал світлофора, що забороняв йому рух через вказане перехрестя, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем «Daewoo Sens», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_10, який рухався по вулиці Богдана Хмельницького у напрямку до вулиці Нарбутівська, після чого останній транспортний засіб допустив зіткнення із автомобілем «Fiat Doblo», реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_11, який рухався по вулиці Богдана Хмельницького у напрямку вулиці Благовісна.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «Daewoo Sens», реєстраційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_12, згідно висновку судово-медичної експертизи №03-01/350/6 від 24.05.2017, отримала тяжкі тілесні ушкодження, від яких померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в приміщенні КЗ «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги Черкаської міської ради».

Порушення правил безпеки дорожнього руху ОСОБА_7, а саме вимог п.п. 2.3.б) та 8.7.3е) Правил дорожнього руху України, знаходяться в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді спричинення смерті ОСОБА_12

Такі дії ОСОБА_7 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 286 КК України та визнає його винним у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 винним себе визнав повністю, пояснив, що дійсно їхав по вул. Надпільній. На перехресті з вул. Б.Хмельницького побачив жовтий сигнал світлофору. Почав тиснути на гальма, З вул. Б.Хмельницького виїхав автомобіль «Daewoo Sens». Відбулось зіткнення. Зіткнення з автомобілем «Fiat Doblo» не пам'ятає. З якою швидкістю їхав також не пам'ятає. Перерахував по можливості трьома платежами на загальну суму 7000 грн. на рахунок допомоги потерпілої. Кається. Позовні вимоги, які пред'явлені потерпілими до нього визнає частково. Цивільний позов ОСОБА_1 визнає на 100000 грн.

Потерпілі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, в суді заявили, що з моменту події від обвинуваченого вони вибачень не отримали, він також не звертався з пропозиціями надати якусь посильну допомогу. Наполягали на визначенні йому реальної міри покарання.

Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України суд, за згодою всіх учасників судового розгляду, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, позиція їх добровільна та істинна, а також їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини в апеляційному порядку.

Обставини, передбачені ст. 66 КК України, які пом'якшують покарання та встановлені судом: щире каяття.

Обставини, передбачені ст. 67 КК України, які обтяжують покарання та встановлені судом: тяжкі наслідки - смерть потерпілої ОСОБА_12

За кваліфікацією злочин, вчинений ОСОБА_7, відноситься до категорії тяжких злочинів.

З урахуванням характеру і ступеня суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, зокрема те, що обвинувачений грубо порушив Правила дорожнього руху, що призвело до тяжких наслідків - смерті людини, даних про особу обвинуваченого, а також інших обставин кримінального провадження в їх сукупності, суд визнає необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів призначення йому основного покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк та у межах, встановлених санкцією статті Особливої частини Кримінального кодексу України, за якою він обвинувачується.

Суд не вбачає передбачених законом підстав для застосування до призначеного покарання положень ст.75, 76 КК України, а також ст. 69 КК України, які б давали суду можливість прийти до висновку про звільнення обвинуваченого ОСОБА_7 від відбуття покарання із випробуванням, або застосування до нього більш м'якого покарання.

При цьому суд враховує принципову позицію потерпілих, які втратили дочку у віці 20 років, щодо призначення обвинуваченому суворої міри покарання. Суд також звернув увагу на неактивну поведінку обвинуваченого, який хоча і перерахував на рахунок, який був відкритий для отримання матеріальної допомоги потерпілій ОСОБА_12, однак не зважаючи на тривалий час, який пройшов з дня ДТП, він або його родичі не намагались компенсувати потерпілим спричинену моральну та матеріальну шкоду.

Разом з тим, зважаючи на те, що обвинувачений раніше до кримінальної відповідальності не притягався; вчинив злочин з необережною формою вини; має захворювання, вину визнав, щиро кається, позитивно характеризується то суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе не призначаючи йому максимального строку покарання, яке передбачено санкцією статті 286 ч.2 КК України, бо ще не втрачена можливість соціальної реабілітації та виправлення обвинуваченого у більш короткий строк його ізоляції від суспільства, що також підтверджується засудженням останнім своєї протиправної поведінки, яка може свідчити про дійсне прагнення стати на шлях виправлення і перевиховання.

Варто звернути увагу, що наявні у обвинуваченого захворювання беззаперечно мають істотне значення при вирішенні питання про призначенні виду та міри покарання, але в даному випадку, доказів, які б унеможливлювали його тримання в умовах ізоляції, стороною захисту не надано.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_7 про те, що він доглядає матір ОСОБА_13 інваліда І групи, яка потребує сторонньої допомоги, суд оцінив, але до уваги не взяв, так як з показань обвинуваченого він та матір проживають в різних населених пунктах, а також було враховано, що окрім нього у батьків є його рідний брат, а тому ці обставини залишились не доведеними.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому додаткового покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд враховує грубе порушення Правил дорожнього руху з боку обвинуваченого, що спричинило тяжкі наслідки, та приходить до висновку про призначення йому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортним засобом на строк три роки.

Відповідно до ч.2 ст. 124 КПК України підлягають стягненню із обвинуваченого витрати на залучення експерта в сумі 10787,60 грн.

Під час здійснення кримінального провадження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід не обирався.

До початку судового розгляду пред'явлено цивільні позови:

1) Цивільним позивачем ОСОБА_14 до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення 48827,0 грн. в якості відшкодування матеріальної шкоди, пов'язаної з ушкодженням автомобіля «Daewoo Sens», а також 1300 грн. витрат, пов'язаних з оплатою проведення автотоварознавчої експертизи.

2) Потерпілою ОСОБА_2 до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення 3993,35 грн. матеріальних витрат, які вона понесла на лікування; моральної шкоди в сумі 100000 грн.

3) Потерпілим ОСОБА_3 до ОСОБА_7 про стягнення моральної шкоди в сумі 200000 грн., яку він поніс в наслідок загибелі його дочки ОСОБА_15

4) Потерпілою ОСОБА_1 до ОСОБА_7, ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», зокрема:

просила стягнути із ОСОБА_7 на її користь моральну шкоду в розмірі 200000 грн., яку вона понесла в наслідок загибелі її дочки ОСОБА_12, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8040 грн.;

із ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» витрати на лікування в розмірі 11777,41 грн., витрат на поховання в розмірі 26980,65 грн., 200000 грн. в якості відшкодування за шкоду, заподіяну життю потерпілої ОСОБА_12

Вирішуючи цивільні позови суд встановив наступне.

У відповідності до вимог ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди (ст. 1166 ЦК). Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 1194 ЦК особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

За визначенням ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

На момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди цивільна-правова відповідальність ОСОБА_7 застрахована. 19.09.2016 між ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» та ОСОБА_7 було укладено поліс №АК/0499879 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю становить згідно полісу - двісті тисяч грн., за шкоду, заподіяну майну - сто тисяч грн.

Виходячи із суті обвинувачення суд вважає, страховий випадок настав, а тому мають бути застосовані правові норми здійснення страхових виплат згідно з договором страхування.

Що стосується позовних вимог цивільного позивача ОСОБА_14 до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до положень п. 1.3. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» потерпілі - це юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу.

Встановлено, що під час дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 17.04.2017 близько 09 год. 30 хв., внаслідок неправомірних дій обвинуваченого ОСОБА_7, які полягали у порушенні ним Правил дорожнього руху, був ушкоджений транспортний засіб «Daewoo Sens», реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить ОСОБА_6 (свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_4 від 21.12.2006). Розмір збитків встановлений Висновком судової автотоварознавчої експертизи від 25.09.2017 і складає 48827,0 грн.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Таким чином ОСОБА_6 як потерпілій в розумінні п. 1.3. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а також положень ч. 1 ст. 127 КПК України була спричинена майнова шкода, яка має бути забезпечена відшкодуванням за рахунок страховика ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», а тому із ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_6 необхідно стягнути майнову шкоду, яка спричинена її ТЗ внаслідок ДТП і за умов укладеного полісу №АК/0499879 в розмірі 48827,0 грн.

Вимоги про стягнення із ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» оплати за проведення судової експертизи в сумі 1300,0 грн. не підлягають задоволенню, так як положення ст. 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» такі виплати страховиком не передбачені.

Позовні вимоги потерпілою ОСОБА_2 до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення 3993,35 грн. матеріальних витрат, які вона понесла на лікування, внаслідок отриманих травм при ДТП; моральної шкоди в сумі 100000 грн. підлягають до часткового задоволення.

За правилами ст. 24 «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначений порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з лікуванням потерпілого.

Так п. 24.1 цього Закону передбачено у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров'я.

Пункт 24.2. визначає, що мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов'язану з лікуванням потерпілого, становить 1/30 розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на дату настання страхового випадку, за кожний день лікування, підтверджений відповідним закладом охорони здоров'я, але не більше 120 днів.

Пункт 24.3. встановлює, якщо страховику (МТСБУ) не надані документи, що підтверджують розмір витрат, зазначених у пункті 24.1 цієї статті, або їх документально підтверджений розмір є меншим, ніж мінімальний розмір, визначений відповідно до пункту 24.2 цієї статті, страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування у розмірі, визначеному в пункті 24.2 цієї статті.

Потерпілою ОСОБА_2 надана суду виписка із історії хвороби №6954 КЗ «Третя Черкаська міська лікарня ШМД» ЧМР», Медичне заключення Інституту очних хвороб і тканої терапії імені Філатова, проїздний документ сполученням «Черкаси-Одеса», а також копії фіскальних чеків на купівлю лікарських та медичних препаратів.

Як встановлено із історії хвороби №6954 ОСОБА_2 поступила після ДТП до медичного закладу 17.04.2017 і була виписана 28.04.2017. Констатований діагноз: відкрита ЧМТ, струс головного мозку, забійна рана лобної ділянки, забійна рана лівої брови, забійна рана лівої тім'яної ділянки.

Із відомостей Медичного заключення Інституту очних хвороб і тканої терапії імені Філатова не можна встановити, що виявлені захворювання очей та здійснення лікувальних заходів, знаходяться в причинно-наслідковому зв'язку з настанням ДТП.

Крім того, надані потерпілою чеки суд не визнав доказами в розумінні статей 77-79 ЦПК України, з тих підстав, що позивачем (потерпілим) не доведено, що такі ліки або медичні вироби були рекомендовані відповідними спеціалістами з урахуванням наявних захворювань.

Таким чином, суд вважає, що в даному випадку, з урахуванням того, що ОСОБА_2 не надала документи, що підтверджують обґрунтований розмір витрат у зв'язку з її лікуванням, до відшкодування підлягають витрати у розмірі, визначеному в пункті 24.2 вищевказаного Закону використовуючи мінімальний розмір страхового відшкодування, що становить 1/30 розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на дату настання страхового випадку, за кожний день лікування за розрахунком:

кількість днів лікування у КЗ Третя Черкаська міська лікарня ШМД»ЧМР» - 12 днів;

мінімальний розмір страхового відшкодування на день 106,67 грн.( 1/30х3200 грн.),

а тому страховиком підлягає до відшкодування сума 1280,04 грн. (12 дн. х 106,67 грн.), яка має бути стягнута із ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_2

Вимоги ОСОБА_2 до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення моральної шкоди в розмірі 100000 грн. не обґрунтовані, не доведені, а тому задоволенню не підлягають.

Вимоги потерпілого ОСОБА_3 до ОСОБА_7 про стягнення моральної шкоди в сумі 200000 грн., яку він поніс в наслідок загибелі його дочки ОСОБА_15 підлягає до часткового задоволення.

Вирішуючи цей позов, суд врахував, що з 2005 року він не проживає однією сім'ю з ОСОБА_1 (матір'ю загиблої ОСОБА_12.) та дочкою ОСОБА_12 Мав з 2008 року зобов'язання по аліментах, які не виконував належним чином. Зі слів ОСОБА_1 сплатив лише 2 рази. З її же слів батько ОСОБА_3 ніяким чином дочці не матеріально не допомагав, а тому враховуючи встановлений зі слів ОСОБА_1 ступінь зацікавленості батька ОСОБА_3 до дочки, суд вбачає ознаки байдужості до неї. При цьому суд взяв до уваги, що батько з дочкою продовжували спілкуватись, періодично бачились, а тому втрата дочки внаслідок ДТП могла спричинити йому моральну шкоду, розмір якої суд визначає меншою ніж оцінює позивач, та встановлює на вимогах розумності та справедливості у розмірі 10000 грн., яка підлягає стягненню із ОСОБА_7 на користь ОСОБА_3

Щодо позовних вимог потерпілої ОСОБА_1 до ОСОБА_7, ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» суд встановив наступне.

За сукупністю встановлених обставин судом підтверджена проблематизація життя матері позивача ОСОБА_1 після загибелі дочки, нав'язане залучення її до тривалого процесу правового відстоювання своїх прав, що стало додатковою психотравмуючою проблемою для неї та спричинила психоемоційний стрес. Безспірно у ОСОБА_1 були порушені привичні стосунки, які стали наслідком втрати дочки, а тому ситуація, яка досліджується по справі, може розглядатися як психотравматична основа для спричинення моральної шкоди для неї.

Суд беззаперечно констатує, що втрата дитини не можна зрівняти ні з чим, а моральні переживання оцінити неможливо. Але враховуючи, те, що вчинене ОСОБА_7 кримінальне правопорушення є злочином з необережною формою вини, зважаючи на матеріальний стан обвинуваченого (не працює), тому суд визначає розмір компенсації за завдані страждання (моральну шкоду) ОСОБА_1 меншою ніж вона оцінила, та встановлює на вимогах розумності та справедливості у розмірі 100000 грн.

Не можуть залишитись без уваги перераховані кошти ОСОБА_7 в сумі 7000 грн. на рахунок допомоги ОСОБА_12, а тому враховуючи позицію потерпілої ОСОБА_1 такі кошти суд зараховує в рахунок моральної шкоди.

Таким чином із ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню моральна шкода в сумі 93000 грн.

При відшкодуванні моральної шкоди ОСОБА_3 та ОСОБА_1 суд керувався положеннями ст.1168 ЦК України, згідно якої моральна шкода, завдана смертю фізичної особи відшкодовується її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживають з нею однією сім'єю.

Щодо відшкодування витрат ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу в розмірі 8040 грн., суд встановив наступне.

Відповідно до п. 1) ч.2 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Приймаючи до уваги, що суду не надані умови договору про надання правничої допомоги, а також доказів щодо виконаних робіт, зокрема тривалості ознайомлення з матеріалами кримінального провадження - 5 год., складання позовної заяви - 5 год., та надання консультацій - 2 год., а також враховуючи, що така визначена адвокатом тривалість наданих послуг не співмірна з обсягом таких послуг, виходячи із якості мотивації позовної заяви та наданих суду доказів, суд вважає, що розмір витрат має бути розрахований виходячи із погодинного представництва адвоката в суді - в судових засіданнях.

Під час розгляду вказаного кримінального провадження за обвинувальним актом згідно журналів судових засідань було проведено п'ять судових засідань загальною тривалістю 4 год. 9 хв. А тому керуючись умовами здійснення розрахунку розміру компенсації відповідно до Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних і адміністративних справах», враховуючи максимальний розмір оплати адвоката 673,60 грн. (прожитковий мінімум 1684 грн. х 40%), сума витрат на правничу допомогу, яка має бути відшкодована обвинуваченим ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 складає 2796,27 грн. із розрахунку: 673,60 грн. х 4 год. 9 хв.

Що стосується вимог ОСОБА_1 до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення витрат на лікування в розмірі 11777,41 грн., витрат на поховання в розмірі 26980,65 грн., 200000 грн. в якості відшкодування за шкоду, заподіяну життю потерпілої ОСОБА_12 суд вирішив наступне.

Підстави щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю потерпілого передбачені статтею 23 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Як зазначалось раніше підстави для відшкодування шкоди, пов'язаної з лікуванням потерпілого передбачені статтею 24 вказаного Закону.

Потерпілою ОСОБА_1 надані копії чеків на придбання ліків та медичних виробів, які, з її показань, вона придбавала за усною рекомендацією лікарів.

Таким чином витрати, пов'язані з діагностикою, лікуванням ОСОБА_12 у закладі охорони здоров'я не обґрунтовані документальним підтвердженням цього закладу.

Суд з цих підстав надані потерпілою чеки не визнав доказами, які б надавали можливість відшкодувати страховиком шкоду, пов'язану з лікуванням потерпілої.

Не надано позивачем і документально підтверджених доказів відповідного закладу охорони здоров'я щодо знаходження на лікуванні у такому закладі, зокрема кількості днів. Що унеможливлює застосувати положення п. 24.2 ст. 24 Закону щодо стягнення мінімального розміру страхового відшкодування.

За таких обставин, вимоги до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» в частині відшкодування витрат на лікування в сумі 11777,41 грн. не підлягають до задоволення.

Не підлягають до задоволення вимоги про відшкодування витрат на поховання, виходячи з наступного,

Відповідно до п. 27.4. ст. 27 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред'явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

На думку суду витрати на поховання це витрати, пов'язані з діяльністю відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у межах повноважень, визначених цим Законом, а також суб'єктів господарювання, спрямована на: забезпечення належного ставлення до тіла (останків, праху) померлого (далі - тіла); забезпечення права громадян на захоронення їхнього тіла відповідно до їх волевиявлення, якщо таке є; створення та експлуатацію об'єктів, призначених для поховання, утримання і збереження місць поховань; організацію і проведення поховань померлих та/або загиблих (далі - померлих); надання ритуальних послуг, реалізацію предметів ритуальної належності (ст. 1 ЗУ «Про поховання та похоронну справу».

А тому належними доказами могли б бути докази оплати по Договору-замовленню №801 на організацію проведення поховання, який укладений ОСОБА_1 та Комунальним підприємством «Комбінат комунальних підприємств» на суму 6064,65 грн. Однак такого доказу позивачем не надано, при тій умові, що обов'язок доказування і подання доказів лежить на позивачеві (ст. 81 ЦПК), що не дає підстав для задоволення позову в цій частині.

Суд не вбачає підстав для стягнення витрат, пов'язаних з придбанням труни, поминального обіду, одягу для вбирання померлої, а також втрати на металеву огорожу, так як такі витрати не відносяться до страхових витрат в розумінні п. 27.4. ст. 27 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Не підлягають задоволенню вимоги ОСОБА_1 про стягнення із страховика витрат в розмірі 200000 грн., які на думку позивача відносяться до страхової суми за шкоду, заподіяну життю потерпілої ОСОБА_12

Так, відповідно до п. 27.2. ст. 27 Закону страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. При цьому позивачка ОСОБА_1 не є особою, яка має право на страхове відшкодування в силу положень ч.ч.1, 2 ст. 1200 ЦК України.

Суд звертає увагу позивача ОСОБА_1, що такі вимоги, які не були задоволені в силу положень закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», вона вправі заявити до особи, яка завдала шкоди.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 124, 349, 368-371,374 КПК України

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_7 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на чотири роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.

Початок строку відбування покарання рахувати з моменту затримання ОСОБА_7 після набрання вироком законної сили.

Позовні вимоги ОСОБА_6 до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» задовольнити частково.

Стягнути із ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_6 майнову шкоду завдану в наслідок пошкодження транспортного засобу, який їй належить, в розмірі 48827,0 грн.

У вимогах ОСОБА_6 до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення витрат на оплату проведення судової експертизи в сумі 1300,0 грн. відмовити.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» задовольнити частково.

Стягнути із ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_2 збитки, пов'язані з її лікуванням в сумі 1280,04 грн.

У вимогах ОСОБА_2 до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення моральної шкоди в розмірі 100000 грн. відмовити.

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_7 про стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_7 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в сумі 10000 грн.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_7, ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 93000 грн., суму витрат на правничу допомогу в розмірі 2796,27 грн., а всього 95796,27 грн.

У вимогах ОСОБА_1 ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» в частині відшкодування витрат на лікування в сумі 11777,41 грн., витрат на поховання в сумі 26980,65 грн., шкоди, заподіяної життю потерпілої ОСОБА_12 в сумі 200000 грн. відмовити.

Стягнути із обвинуваченого ОСОБА_7 на користь держави витрати на залучення експерта на суму 10787,60 грн.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Черкаської області через Придніпровський районний суд м. Черкаси протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку вручити прокурору, потерпілим і обвинуваченому негайно після проголошення.

Головуючий: О. М. Степаненко